Постанова Львівський апеляційний суд № 456/1904/22

Справа № 456/1904/22 Головуючий у 1 інстанції: Янів Н.М. Провадження № 33/811/734/23 Доповідач: Романюк М. Ф. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 липня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, в с т а н о в и в: вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАПі притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 496 /чотириста дев`яносто шість/ гривень 20 копійок судового збору. Згідно з постановою судді, 14.06.2022 року о 13 год. 01 хв. у с. Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області, ОСОБА_1 , керував автомобілем марки Ваз 21099», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння (різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови) відпроходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку у присутності двох свідків відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить поновити строк апеляційного оскарження постанови Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14.07.2022, скасувати її та винести нову постанову про закриття провадження по справі у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою, такою, що не відповідає матеріалам справи. Звертає увагу на те, що поліцейські безпричинно зупинили його і безпричинно звинуватили його в тому, що він перебуває в стані алкогольного сп`яніння . Будучи юридично необізнаним та не довіряючи поліцейським, які вели себе зухвало він відмовився від проведення огляду на стан сп`яніння. Зазначає, що проходити огляд в медичному закладі йому не пропонували та протокол був складений за відсутності свідків. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник адвокат Кажук В.Б. будучи повідомленими про час та місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції в судове засідання не з`явилися. При цьому, адвокат Кажук В.Б. подав клопотання про розгляд апеляційної скарги без їхньої участі. Вивчивши матеріали справи та дослідивши докази і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Доводи апелянта щодо поважності пропуску строку апеляційного оскарження є обґрунтованими. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити. Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №171380 від 14.06.2022р., - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 14.06.2022р., відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння; - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 14.06.2022; - поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які вказали, що були присутні під час того, як водій ОСОБА_1 відмовився від пропозиції працівників поліції пройти освідування на алкогольне сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі; - розпискою ОСОБА_3 , згідно якої останній отримав на зберігання автомобіль, яким керував ОСОБА_1 , так як такий перебуває у стані алкогольного сп`яніння; - відеозаписом з місця події. Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Суддя відповідно до ст.ст.245,280 КУпАП повно й всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Докази, які лягли в основу судового рішення, були досліджені суддею в ході судового розгляду й отримали належну оцінку. Щодо відсутності ознак сп`яніння, а відтак відсутності підстав для проведення огляду, на які покликається апелянт в апеляційній скарзі, апеляційний суд зазначає наступне. Згідно з п.2, п.4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735(далі Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Отже поліцейський вправі пред`явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані алкогольного сп`яніння згідно з ознаками такого стану. При цьому відповідно до п.2.5Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння Частина перша ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. А тому, відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Крім того, всупереч доводам апелянта, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та вимога поліцейського про проходження водієм в установленому порядку медичного огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, пов`язується лише з наявністю ознак такого сп`яніння у водія, а не з встановленням підстав для зупинки транспортного засобу. Також, матеріали справи не містять даних того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ`єктивне ставлення. Жодних доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_1 чи його захисник до суду не надали. У ході апеляційного розгляду апеляційним судом не було встановлено обставин, які б свідчили про наявність в діях працівників поліції порушення приписів «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та КУпАП, та такі дії у встановленому законом порядку не оскаржувалися . Наявний у справі протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а також вимогам, передбаченим Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, містить усі необхідні реквізити та є належним і допустимим доказом. На переконання апеляційного суду, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, доведена повністю. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в постанові, при розгляді апеляційної скарги не було наведено. Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік накладене на ОСОБА_1 відповідно до санкції ч. 1ст. 130 КУпАП і є безальтернативним. Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи. п о с т а н о в и в: поновити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження. Постанову судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 липня 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 без задоволення. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя М.Ф. Романюк