Постанова 4854 № 540/1838/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 лютого 2020 р.м. ОдесаСправа № 540/1838/19 Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Херсон; Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції: 22.11.2019 року; Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Єщенка О.В. суддів Димерлія О.О. Танасогло Т.М. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Херсонській області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.02.2018 року; зобов`язати Головне управління ПФУ в Херсонській області відновити ОСОБА_1 виплату пенсії та сплатити заборгованість за період з 01.02.2018 року по 31.03.2019 року. В обґрунтування позову зазначено, що позивач як внутрішньо переміщена особа перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та отримує пенсію за віком. Однак, без наведення правових підстав, відповідач припинив виплату раніше призначеної пенсії, у зв`язку із чим позивач вимушений звернутись до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Суд визнав протиправними дії Головного управління ПФУ в Херсонській області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.02.2018 року. Зобов`язав Головне управління ПФУ в Херсонській області виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком за період з 01.02.2018 року по 31.03.2019 року. У задоволенні інших позовних вимог суд відмовив. Вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, припинивши виплату позивачу пенсію, порушив вимоги ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-VI, оскільки такі дії вчинені за відсутності законодавчо встановлених підстав. В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою за фактичним місцем проживання: АДРЕСА_1 , про що оформлено довідку від 30.05.2017 року №0000223279. Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 28.09.2011 року ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Херсонській області. 18.06.2019 року позивач звернувся в ГУ ПФУ в Херсонській області із заявою, в якій зазначив, що є переселенцем, не отримує пенсію за період з лютого 2018 р. по березень 2019 р., у зв`язку з чим просив вирішити питання щодо належного пенсійного забезпечення. Листом від 02.07.2019 року №449/М-99-1 ГУ ПФУ в Херсонській області повідомлено, що виплата пенсій внутрішньо переміщеним особам здійснюється з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 р. №335 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. №365", яка набрала чинності 12.05.2018 р., пунктом 15 якої визначено, що орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Отже, питання щодо виплати пенсійних коштів за період з лютого 2018 року по березень 2019 року буде розглянуто після прийняття відповідного Порядку. Не погоджуючись із вказаними діями відповідача, посилаючись на їх неправомірність, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів на належне пенсійне забезпечення. Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-VI. За правилами ст. ст. 44, 46 Закону України від 09.07.2003 року №1058-VI заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України від 09.07.2003 року №1058-VI пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Пунктом 4.12 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п`яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації). Відповідно до положень ст. 33 Конституції України, ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 року №1382-IV громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Згідно із ст. 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Позивач реалізував своє право щодо вибору постійного місця проживання, перемістившись до м. Херсона, де зареєструвався за новою адресою у встановленому Законом порядку. Разом з цим, безпідставними є посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №637 "Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції", оскільки даний нормативно - правовий акт регулює правовідносини щодо здійснення соціальних виплат та порядок взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, та жодним чином не застосовується до пенсійного забезпечення громадян, яке гарантується Конституцією України. При цьому, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України не можуть бути внесені будь-які зміни до законів. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду по постанові від 04.09.2018 року за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18, висновки в якій підлягають застосуванню в адміністративних справах, в яких позивач: 1) є громадянином України; 2) має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою органів соціального захисту населення, про взяття її на облік як внутрішньо переміщеної особи; 3) є пенсіонером та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Отже, виплата належної позивачу пенсії має бути здійснена управлінням за його заявою на загальних підставах у порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-VI. Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України від 09.07.2003 року №1058-VI виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом. Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції відповідачем не вирішено у встановленому порядку питання про припинення виплати пенсії, у тому числі шляхом прийняття відповідного рішення та наведенням правових підстав для припинення виплат. Враховуючи викладене, оскільки право позивача на одержання пенсії за місцем державної реєстрації свого місця проживання узгоджується із приписами ст.ст. 46, 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а припинення виплати пенсії відбулось без наведення правових підстав, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову таким, що у повній мірі відповідає правилам адміністративного процесуального законодавства щодо забезпечення ефективного захисту прав та інтересів позивача та узгоджується із нормами чинного законодавства. Водночас, згідно із ч.ч. 1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч. 3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Як показав аналіз ч. 2 ст. 46 Закону України від 09.07.2003 року №1058-VI нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. З огляду на те, що виплата позивачу пенсії за період з 01.02.2018 року по 31.03.2019 року не проведена з вини державного органу, на який покладено обов`язок щодо перерахунку та виплати пенсії позивачу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що право позивача щодо отримання пенсії за вказаний період є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким строком. Рішення суду першої інстанції викладено достатньо повно, висновки обґрунтовані і відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не встановлено. Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області залишити без задоволення. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий-суддя: О.В. Єщенко Судді: О.О. Димерлій Т.М. Танасогло