Постанова 4824 № 522/2848/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 522/2848/19 № апеляційного провадження: 22-ц/824/3527/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 лютого 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Слюсар Т.А., суддів: Волошиної В.М., Мостової Г.І., за участю секретаря судового засідання Макаренко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 липня 2019 року у складі судді Комаревцевої Л.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Кредитна спілка «Промислово-фінансова спілка», про визнання інформації недостовірної та такої, що принижує честь, гідність та її спростування,- В С Т А Н О В И В : У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 , третя особа: Кредитна спілка «Промислово-фінансова спілка» (далі - КС «Промислово-фінансова спілка»)з позовом про визнання інформації недостовірної та такої, що принижує честь, гідність та її спростування. В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 , не перебуваючи на посаді голови правління КС «Промислово-фінансова спілка», а з 15 листопада 2016 року взагалі у трудових відносинах з КС «Промислово-фінансова спілка» звернулась, як її голова правління до Ради адвокатів Одеської області, Колегії адвокатів Одеської області із заявою, яка містила недостовірну інформацію щодо позивача наступного змісту: «вважаю за необхідне проінформувати Вас та членів ради адвокатів Одеської області, членів колегії адвокатів Одеської області, що в рамках кримінального провадження №12017160500003602 від 29.06.2017 , внесеного до ЄРДР, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України , було припинено діяльність незаконної схеми щодо виведення та перепродажу офісних приміщень, які знаходились у власності КС «Промислово-фінансова спілка». В ході слідства встановлено, що голова Спостережної ради КС «Промислово-фінансова спілка» ОСОБА_2 з метою уникнення під час ліквідаційної процедури забезпечення законних вимог кредиторів (які були затвердженні мировою угодою господарського суду Одеської області), оформив фіктивні договори купівлі-продажу та зареєстрував об`єкти нерухомості на власну дружину ОСОБА_3 свою племінницю ОСОБА_4 та тестя ОСОБА_5 . Відчуження зазначених об`єктів здійснювалась за ціною в 4-5 разів нижчою від ринкової вартості. З огляду на вище зазначене, вважаю, що ОСОБА_2 не має ніяких юридичних та моральних підстав бути помічником адвоката та надавати в подальшому послуги юридичної допомоги в якості адвоката. Мені відомо, що ОСОБА_2 , як помічник адвоката постійно присутній в судових засіданнях, а отримання ним конфіденційних відомостей щодо кримінальних проваджень відкритих у відношенні нього та членів його сім`ї може вплинути на подальший їх розгляд, шляхом маніпулювання та уникнення від кримінальної відповідальності. Прошу Вас в рамках своїх повноважень вирішити питання щодо позбавлення ймовірного шансу на отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, що може негативно вплинути на репутацію очолюваної Вами Ради адвокатів». Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10 липня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію, яка була розповсюджена ОСОБА_1 28.01.2019 у заяві адресованої Голові ради адвокатів Одеської області ОСОБА_6 , Голові колегії адвокатів Одеської області ОСОБА_7 , про те, що: ОСОБА_1 є Головою правління кредитної спілки «Промислово-фінансова спілка»; ОСОБА_2 причетний до незаконної схеми щодо виведення та перепродажу офісних приміщень, які знаходились у власності КС «Промислово-фінансова спілка»; ОСОБА_2 , як голова Спостережної ради КС «Промислово-фінансова спілка», з метою уникнення під час ліквідаційної процедури забезпечення законних вимог кредиторів (які були затвердженні мировою угодою господарського суду Одеської області), оформив фіктивні договори купівлі-продажу та зареєстрував об`єкти нерухомості на власну дружину ОСОБА_2 , свою племінницю ОСОБА_4 та тестя ОСОБА_5 . Відчуження зазначених об`єктів здійснювалась за ціною в 4-5 разів нижчою від ринкової вартості; про факт, що ОСОБА_2 є одруженим; про факт існування родинних зв`язків ОСОБА_2 з особами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ; про наявність у ОСОБА_2 подвійного громадянства; про факт втечі ОСОБА_2 в жовтні 2017р. з території України до Республіки Білорусь; ОСОБА_2 не має ні яких юридичних та моральних підстав бути помічником адвоката та надавати в подальшому послуги юридичної допомоги в якості адвоката. Зобов`язано ОСОБА_1 спростувати розповсюджену нею інформацію у заяві, адресованої Голові ради адвокатів Одеської області ОСОБА_8 , Голові колегії адвокатів Одеської області ОСОБА_7 про те, що: про те, що: ОСОБА_1 є Головою правління кредитної спілки «Промислово-фінансова спілка»; ОСОБА_2 причетний до незаконної схеми щодо виведення та перепродажу офісних приміщень, які знаходились у власності КС «Промислово-фінансова спілка»; ОСОБА_2 , як голова Спостережної ради КС «Промислово-фінансова спілка», з метою уникнення під час ліквідаційної процедури забезпечення законних вимог кредиторів (які були затвердженні мировою угодою господарського суду Одеської області), оформив фіктивні договори купівлі-продажу та зареєстрував об`єкти нерухомості на власну дружину ОСОБА_2 , свою племінницю ОСОБА_4 та тестя ОСОБА_5 .. Відчуження зазначених об`єктів здійснювалась за ціною в 4-5 разів нижчою від ринкової вартості; про факт, що ОСОБА_2 є одруженим; про факт існування родинних зв`зків ОСОБА_9 з особами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ; про наявність у ОСОБА_2 подвійного громадянства; про факт втечі ОСОБА_2 в жовтні 2017р. з території України до Республіки Білорусь; ОСОБА_2 не має ні яких юридичних та моральних підстав бути помічником адвоката та надавати в подальшому послуги юридичної допомоги в якості адвоката, у спосіб її поширення протягом десяти днів з дня набрання даним рішенням суду законної сили. Сягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення районного суду та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що інформація, що була викладена в листі адресованому до Ради адвокатів України в Одеській області є повністю тотожною з матеріалами кримінального провадження. Таким чином, спростування вказаної інформації може бути підставою для втручання до процедури кримінального провадження, що є неприпустимим. Крім того вказано, щопозивачем не обґрунтовано, яким саме чином висловлювання відповідача порушують його немайнові права, чи це є порушенням честі, гідності чи ділової репутації. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , зазначає, що ним ніколи не заперечувався факт про наявність у Приморському районному суді кримінальної справи. Однак, об`єктом розгляду справи № 522/2848/19 була не дійсність такого кримінального розгляду, а інформація, якою відповідач спотворює обставини справи, спекулюючи інформацією про наявність кримінальної підозри щодо нього. Крім того, зазначає, що відповідачка неправомірно підписала листа від імені голови правління КС «Промислово-фінансова спілка», оскільки була звільнена з 15.11.2016р. Враховуючи зазначене, просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Позивач та третя особа у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином (а.с. 152-155). Колегія суддів, вислухавши ОСОБА_12., яка просила апеляційну скаргу задовольнити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав. Як убачається з матеріалів справи, в заяві від 28.01.2019 року, адресованій голові ради адвокатів Одеської області ОСОБА_8 , голові колегії адвокатів Одеської області ОСОБА_7 , ОСОБА_12., як головою правління КС "Промислово-фінансова спілка" зазначено наступне: "Я, ОСОБА_1 з вересня 2016 року являючись головою правління КС "Промислово-фінансова спілка" та відстоюючи інтереси вкладників нашої кредитної спілки була змушена звернутись з рядом позовів до Приморського районного суду м. Одеси з приводу вчинення групою посадових осіб КС "ПФС" на чолі з головою Спостережної ради ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про скоєння протиправних дій щодо незаконного відчуження майна спілки та нанесення значної майнової шкоди потерпілим вкладникам нашої фінансової установи. Нещодавно, з відкритих інформаційних джерел мені стало відомо, що ОСОБА_2 , з 20.06.2018 року на підставі посвідчення N 537 виданого радою адвокатів Одеської області є помічником адвоката ОСОБА_15 (свідоцтво N 1506 від 05.12.2006). Вважаю за необхідне поінформувати Вас та членів ради адвокатів Одеської області, членів колегії адвокатів Одеської області, що в рамках кримінального провадження N 12017160500003602 від 29.06.2017 року, внесеного до ЄРДР, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, було припинено діяльність незаконної схеми щодо виведення та перепродажу офісних приміщень, які знаходились у власності кредитної спілки "Промислово-фінансова спілка". В ході слідства встановлено, що голова Спостережної ради КС "Промислово-фінансова спілка" ОСОБА_2 з метою уникнення під час ліквідаційної процедури забезпечення законних вимог кредиторів (які були затвердженні мировою угодою Господарського суду Одеської області), оформив фіктивні договори купівлі-продажу та зареєстрував об`єкти нерухомості на власну дружину ОСОБА_3 , свою племінницю ОСОБА_4 та тестя ОСОБА_5 . Відчуження зазначених об`єктів здійснювалась за ціною в 4-5 разів нижчою від ринкової вартості. Також, під час проведення слідчих дій було вилучено закордонний паспорт та паспорта громадянина Білорусії на ім`я ОСОБА_11 , договори купівлі житлових приміщень в м. Мінськ, автомобільні права, військовий білет та свідоцтва про укладання шлюбу виданого Республікою Білорусь між ОСОБА_11 та ОСОБА_3 , а також інші документи, що свідчать про наявність у громадянина України ОСОБА_2 подвійного громадянства. 15.01.2018 слідчим відділом Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 за наявності достатніх доказів у вчиненні кримінального правопорушення оголошено (заочно, так як останній в жовтні 2017 р. втік з території України до Республіки Білорусь) про підозру за ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. З66 КК України, а 27.04.2018 року прикордонниками на виконання ухвали суду ОСОБА_2 було затримано під час спроби перетину державного кордону України та рішенням суду направлено під домашній арешт. Водночас, 15.01.2018 слідством оголошено про підозру дружині ОСОБА_2 та його племінниці ОСОБА_4 28.04.2018 року матеріали кримінального провадження разом з обвинувальним актом було направлено до Приморського районного суду м. Одеси де і слухаються по теперішній час. З огляду на вищевикладене, вважаю, що ОСОБА_2 не має ні яких юридичних та моральних підстав бути помічником адвоката та надавати в подальшому послуги юридичної допомоги в якості адвоката. Крім того, помічник адвоката виконує доручення адвоката у справах, що знаходяться у провадженні адвоката, крім тих, що належать до процесуальних повноважень (прав та обов`язків) адвоката. Мені відомо, що ОСОБА_2 як помічник адвоката постійно присутній в судових засіданнях, а отримання ним конфіденційних відомостей щодо кримінальних проваджень відкритих у відношенні нього та члені його сім`ї може вплинути на подальший їх розгляд, шляхом маніпулювання та уникнення від кримінальної відповідальності. Прошу Вас в рамках своїх повноважень вирішити питання щодо позбавлення ОСОБА_2 ймовірного шансу на отримання свідоцтва про права на зайняття адвокатською діяльністю, що може негативно вплинути на репутацію очолюваної Вами Ради адвокатів Одеської області та Колегія адвокатів Одеської області". 13.02.2019 Радою адвокатів Одеської області ОСОБА_12. надано відповідь про те, що згідно наданих ОСОБА_2 документів, зокрема довідки з департаменту інформаційних технологій МВС України в Одеській області, 15.01.2018 Приморським відділенням Одеського відділу поліції ГУНП Одеської області ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення і обрано міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Питання щодо виконання обов`язків помічника адвоката можна буде вирішити тільки після постановлення обвинувального вироку. Задовольняючи позов, районний суд виходив з того, що поширена відповідачем інформація є недостовірною та не підтверджена належними і допустимими доказами. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з наступних підстав. Відповідно до положень ч.ч. 1-3 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Зазначеним вимогам закону ухвалене по справі судове рішення не відповідає. За правилом, передбаченим ч. 1 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Відповідно до ст. 9 Закону України "Про інформацію"передбачено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. В ст. 46 Закону України "Про інформацію"зазначено, що інформація не може бути використана для посягання на права і свободи людини. Статтею 68 Конституції України визначено обов`язок кожного громадянина неухильно дотримуватись Конституції України, а також інших законів, не зазіхати на права і свободи інших людей. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про інформацію"інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі й навколишньому природному середовищі. Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно зі статтею 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством. Відповідно до статті 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно - стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, районний суд належним чином свої висновки не мотивував, лише зазначив, що відповідачем у порядку ст.81 ЦПК України не надано суду належних та допустимих доказів достовірності поширеної інформації, а також те, що ОСОБА_1 у зверненні безпідставно вказала себе головою правління кредитної спілки «Промислово-фінансова спілка». Між тим, суд не вжив заходів щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про дату розгляду справи, у повній мірі не дослідив матеріали справи та зміст відзиву відповідача на підтвердження обґрунтованості посилань у зверненні про виведення та перепродаж позивачем належного спілці нерухомого майна своїм родичам по занижених цінах та того, що вказані обставини їй достовірно відомо, остільки їй, як голові правління спілки, ОСОБА_2 було запропоновано підписати підготовлені ним відповідно договори про відчуження майна, що вона відмовилася вчиняти, у зв`язку з чим і була за наказом позивача звільнена з роботи. До відзиву на позов ОСОБА_12 долучила відповідні докази, а також витяг про реєстрацію кримінального провадження № 12017160500007196 за її заявою щодо вчинення головою спостережної ради кредитної спілки «ПФС» ОСОБА_2 шахрайських дій з метою заволодіння грошовими коштами спілки у власних інтересах, відповідь Приморського ВП в м. Одесі ГУ НП у Одеській обл. від 26.04.2018року. № К22 на звернення (а.с.41,42). Окрім цього, з метою підтвердження зазначеної у зверненні інформації, ОСОБА_1 подала до Приморського районного суду м. Одеси клопотання про витребування доказів, у якому, окрім іншого, просила витребувати по кримінальній справі № 520/8200/18 Приморського районного суду м. Одеси на підтвердження наявності обвинувального акту щодо шахрайських дій з нерухомим майном організованої злочинної групи на чолі з ОСОБА_2 за ознаками ч.4 ст.190 КК України; із Приморського ВП ГУП в м. Одесі: довідку про стан досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016160500009562 щодо використання ОСОБА_2 службового становища у власних інтересах для переведення нерухомого майна спілки на своїх родичів за заниженою ціною, про оголошення ОСОБА_2 у розшук; ухвал слідчого судді Попревича В.М. у справі 522/14170/17 щодо скасування арешту з майна підозрюваних у яких міститься інформація про перебування позивача у шлюбі з ОСОБА_3 ; з Головного управління державної міграційної служби в Одеській обл.. інформацію про наявність у ОСОБА_2 подвійного громадянства (а.с.59,60). Між тим, як свідчать матеріали справи, зазначене клопотання не було вирішено Приморським районним судом м. Одеси, остільки ухвалою того ж суду від 25 квітня 2019року справу за підсудністю направлено до Дарницького районного суду м. Києва (а.с.66-69). Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Серед основних засад цивільного судочинства є верховенство права. Відповідно до положень ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, керує ходом судового процесу, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п.1,3,4 ч.5 ст.12 ЦПК). Районний суд, вирішуючи спір, в порушення вимог ст. ст. 2,12 ЦПК України залишив поза увагою долучене до справи клопотання ОСОБА_1 , не вирішив його, не роз`яснивши наслідки вчинення чи не вчинення процесуальних дій, не вживши заходів щодо належного повідомлення відповідача про день і час розгляду справи, дійшов передчасного висновку про наявність підстав до задоволення позову. Суд першої інстанції не звернув увагу на долучену до справи інформацію, яка міститься у листі Приморського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області від 26.04.2018року №36/к22, змістом якої підтверджено перебування в слідчому відділі Приморського ВП в м. Одесі матеріалів досудового розслідування, що внесені до ЄРДР за № 1201711705000003602 від 29.06.2017 року за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.190, ч.1, 3, 4 ст.358 КК України за фактом звернення ОСОБА_13 щодо вжиття заходів правового характеру відносно ОСОБА_3 , ОСОБА_14 , ОСОБА_2 та невстановлених осіб. Так, з інформації, яка міститься у листі, убачається, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та інші особи 02.02.2017року, діючи за попередньою змовою, маючи злочинний умисел спрямований на власне незаконне збагачення шляхом шахрайства, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер діянь, на підставі завідомо підробленої довідки, ввівши в оману потерпілого заволоділи його грошовими, в розмірі 225000дол.США. Окрім цього, зазначено у ньому про те, що саме ОСОБА_2 надав завідомо підроблену довідку щодо нерухомого майна, а також узгоджував вартість майна та інші організаційні питання під час вчинення злочинних дій (а.с.42,43). Суд визнав такою, що не відповідає дійсності викладена у зверненні ОСОБА_1 інформація про те, що ОСОБА_2 причетний до незаконної схеми щодо виведення та перепродажу офісних приміщень, які знаходились у власності кредитної спілки «Промислово-фінансова спілка» з метою уникнення під час ліквідаційної процедури забезпечення законних вимог кредиторів, оформив фіктивні договори купівлі-продажу, занижуючи вартість нерухомості та зареєстрував об`єкти нерухомості на родичів, а також те, що є одруженим, має подвійне громадянство та втік у республіку Білорусь. Разом з тим, районний суд не звернув увагу на долучені до справи докази про перебування у провадженні Приморського районного суду м. Одеси кримінальної справи № 520/8200/18 про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України. Також у справі міститься витяг з кримінального провадження № 12017160500007196, порушеного за заявою ОСОБА_1 щодо вчинення головою спостережної ради кредитної спілки «ПФС» ОСОБА_2 шахрайських дій, з метою заволодіння грошовими коштами у власних інтересах (а.с.41). Зі справи убачається, що заява ОСОБА_1 Радою адвокатів Одеської обл. розглянута й за результатами перевірки, за змістом, не встановлено невідповідність викладених у ній обставин дійсності (а.с.44). Згідно керівних роз`яснень, які містяться у п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації. Між тим, згадані керівні роз`яснення залишилися поза увагою та врахування судом під час вирішення спору. За змістом позову, ОСОБА_2 оспорює викладену у зверненні ОСОБА_1 інформацію щодо оформлення фіктивних договорів купівлі-продажу і їх реєстрацію на родичів й виведення нерухомого майна із власності юридичної особи за ціною в 4-5 разів нижчою від ринкової вартості; що ОСОБА_2 має подвійне громадянство та має місце факт його втечі у жовтня 2017року з території України до республіки Білорусь й яку суд визнав недостовірною та зобов`язав відповідача спростовувати. Між тим, колегія суддів вважає поспішними висновки районного суду про доведеність вимог у вказаній частині, остільки як убачається зі змісту заяви, ОСОБА_1 посилаючись на матеріали кримінального провадження № 12017160500003602, вказувала про встановлення згаданих обставин саме органами слідства та в межах кримінальної справи й на підтвердження встановлених органами слідства обставин клопотала витребувати відповідну інформацію (а.с.59,60). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Грабчук проти України» від 02.05.2018року суд вказав, що питання, чи порушує твердження особи про винність обвинуваченого принцип презумпції невинуватості, має бути з`ясовано у контексті тих фактичних обставин, у яких цей висновок було зроблено. Згідно матеріалів справи - у порядку кримінального провадження. Крім того, відповідно до п.17 згаданої постанови Пленуму Верховного Суду України №1 у порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, атестаційних комісій, рішеннях про накладення на особу дисциплінарного стягнення, для яких законом установлено інший порядок оскарження. У такому ж порядку не можуть розглядатися наукові спори, тобто вимоги про спростування інформації наукового характеру. Відповідно до справи, оспорювана заява містить інформацію про наявність кримінального провадження щодо підозр вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень та не містить висновків про винуватість позивача у вчиненні злочину. При цьому, колегія суддів враховує зміст ст. 94 КПК України, якою встановлено, що оцінка доказам надається слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом при прийнятті відповідного процесуального рішення, а отже, спростування відомостей досудового розслідування можливо лише в кримінальному процесі, а порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування, прокурора врегульовано положеннями ст.ст. 303-307 КПК України. Окрім цього, районний суд, визнавши доведеним наявність підстав до задоволення позову, не зазначив, яким чином порушуються особисті немайнові права ОСОБА_2 з урахуванням звернення ОСОБА_1 до органів адвокатського самоврядування, як голови правління кредитної спілки. Суд зобов`язав відповідача спростувати викладені у заяві посилання на те, що ОСОБА_2 не має ніяких юридичних та моральних підстав бути помічником адвоката та надавати в подальшому послуги юридичної допомоги в якості адвоката. Між тим, указані висновки суду суперечать положенням ст.30 Закону України «Про інформацію», відповідно до якої оціночними судженнями, за винятком образи та наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема, гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду" при розгляді справ суди застосовують Європейську Конвенцію з прав людини і практику суду як джерело права. Так, статтею 10 Конвенції з прав людини встановлено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Право на свободу вираження поглядів є не лише основною засадою демократії, але і передумовою здійснення багатьох інших прав і свобод, що гарантуються Конституцією. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що належних доказів того, що метою звернення ОСОБА_1 з заявою від 28.01.2019 року до голови Ради адвокатів Одеської області ОСОБА_8 , голови колегії адвокатів Одеської області ОСОБА_7 , було приниження честі, гідності та ділової репутації позивача, у справі не має. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з підстав ухвалення його з порушенням норм процесуального права, неправильного застосування норм матеріального права й постановлення по справі нового рішення про відмову у позові. Окрім цього, під час розгляду справи ОСОБА_1 , було заявлено клопотання про стягнення з ОСОБА_2 на її користь судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом даної справи, а саме проїзд в судове засідання 12.02.2020 р. з м. Одеси до м. Києва та в зворотному напрямку - 321 грн., поштові витрати - 29 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги - 1152 грн. 60 коп., а всього на суму 1 502 грн. На підтвердження указаних обставин відповідачем долучено докази, а також довідку, видану ОСББ «Кленове» про те, що ОСОБА_1 з 2016 року постійно проживає у АДРЕСА_1 (а.с.166-168). Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача у разі відмови у позові (ч.1, п.2.ч.2 ст.141 ЦПК). Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, а тому вбачаються підстави до задоволення клопотання та стягнення з ОСОБА_2 судових витрат, у сумі 1 502 грн. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 липня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, в сумі 1 502 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 20 лютого 2020року. Суддя-доповідач: Судді: