Постанова 4824 № 369/3496/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №369/3496/2019 Головуючий у І інстанції - Пінкевич Н.С. апеляційне провадження №22-ц/824/4155/2020 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 лютого 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Крупки Миколи Петровича на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, встановив: У березні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, мотивуючи свої вимоги тим, що з відповідачем мають спільних дітей ОСОБА_3 , 2005 року народження, ОСОБА_4 , 2010 року народження. Подружнє життя не склалось, проживають окремо. Неповнолітні діти залишились проживати разом з нею та перебувають на її утриманні. Для повноцінного та всебічного розвитку дитини є необхідним стягнення аліментів в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку. Вказала, що відповідач, як батько, має надавати матеріальну допомогу. У травні 2019 року позивач змінила предмет позову, мотивуючи його тим, що діти перебувають повністю на її утриманні. Несплати аліментів на утримання дітей порушує не лише її права, а й права неповнолітніх дітей. Зважаючи на місце роботи та посаду відповідача, можливість приховування ним дійсного розміру отримуваних доходів, штучного зменшення розміру отримуваних доходів, не співмірності витрат відповідача з розміром отримуваного ним доходу, аліменти слід стягувати в твердій сумі. Для всебічного і повноцінного розвитку дітей є необхідним стягнення аліментів в розмірі по 10 000 грн. на кожну дитину. Просила суд, стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання дітей в розмірі по 10 000 грн. на кожну дитину, починаючи з дня пред`явлення позову та до повноліття дітей. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 листопада 2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 6000 грн щомісячно до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 19 березня 2019 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через представника подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на те, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів. Суд припустив, що відповідач має майно на утриманні, зокрема автомобіль, проте дане твердження не відповідає дійсності. Автомобіль є сумісною власністю позивача та відповідача і саме позивач вказана власником автомобіля. Ніяких доказів, які б вказували на те, що відповідач особисто використовує автомобіль і сплачує витрати на його утримання в матеріалах справи немає. Також, судом не було досліджено жодного доказу, який би відображав витрати відповідача. Просив скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 листопада 2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов частково, а саме стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 всіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, до досягнення повноліття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На апеляційну скаргу ОСОБА_2 через представника подала відзив, який обґрунтовувала тим, що спільні діти сторін, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають разом з позивачем, що підтверджується Актом №1/04-321 від 22 лютого 2019 року та Довідкою № 263 від 22 лютого 2019 року. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у 9-А класі Вишнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3, що підтверджується довідкою №43 від 25 лютого 2019 року. Крім того, ОСОБА_3 відвідує додаткові заняття з англійської мови, двічі на тиждень; додаткові заняття з української мови, двічі на тиждень; гурток з волейболу, двічі на тиждень. До щомісячних витрат на виховання сина також включаються витрати на шкільні позакласні заходи (екскурсії, театр), та витрати до фонду класу. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається у 3-A класі Вишнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3, що підтверджується довідкою №44 від 25 лютого 2019 року. Крім того, ОСОБА_4 відвідує додаткові заняття з англійської мови, двічі на тиждень. До щомісячних витрат на виховання сина також включаються витрати на шкільні позакласні заходи (вистави, екскурсії, класні заходи та святкові ранки), та витрати до фонду класу. Усі витрати по утриманню дітей та забезпеченню їм належного рівня життя та розвитку позивач несе самостійно у повному обсязі з часу окремого проживання колишнього подружжя, а відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до дітей, не бере належної участі у їх утриманні та вихованні, не надає повноцінної матеріальної допомоги на утримання дітей. Враховуючи викладені фактичні обставини справи, які не заперечуються відповідачем, вважає, що несплата відповідачем аліментів на утримання дітей, які постійно проживають з позивачем та перебувають на її повному утриманні, порушує права як позивача, так і спільних синів сторін, зокрема, на утримання та належний рівень матеріального забезпечення останніх. Зважаючи на місце роботи та посаду відповідача, можливість приховування ним дійсного розміру отримуваних доходів та/або штучного зменшення розміру отримуваних доходів, а також не співмірності витрат відповідача з розміром офіційно отримуваного ним доходу, позивач вважала за необхідне стягувати аліменти у твердій грошовій сумі. Так, відповідач займає посаду директора в TOB «МТК «Максімед», отже, має повноваження на визначення розміру власної заробітної плати, а також бере участь в розпорядженні доходами юридичної особи, засновником та керівником якої він є. Медично-торгівельна компанія Максімед заснована у 2008 році. Основним напрямком діяльності була оптова торгівля медичними виробами. На даний момент компанія являє собою структуру з центральним складом та офісом у м. Вишневе і двома філіями у м. Херсон та м. Дніпро. Штат налічує двадцять сім співробітників, (вказана інформація знаходиться у відкритому доступі, є загальновідомою, не потребує доказуванню). Також відповідач є членом Правління Асоціації «Оператори ринку медичних виробів» (AMОMD) (вказана інформація знаходиться у відкритому доступі, є загальновідомою). Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Києво-Святошинського суду Київської області від 15 листопада 2019 року без змін. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За правилами п.1 ч.4 ст.274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 10 липня 2004 року по 21 листопада 2018 року . Батьками неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Батьками неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_2 проживає разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_3 , 2005 року народження, та ОСОБА_4 , 2010 року народження. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, та стягуючи з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 6000 грн, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зобов`язаний утримувати своїх неповнолітніх дітей. Також матеріали справи не містять підтвердження того, що заробітна плата ОСОБА_1 в ТОВ «МТК «Максімед» є єдиним джерелом доходу та неможливістю отримати інші прибутки, і як наслідок неможливість сплати аліменти у визначеному судом розмірі. Відмовляючи у стягненні аліментів у розмірі 10000 грн на кожну дитину, то суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження таких витрат, тобто близько 40 000 грн. Крім цього, при визначенні розміру аліментів судом враховано матеріальне становище відповідача та відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження доходів відповідача достатніх для стягнення аліментів в заявленому розмірі, а права та обов`язки батьків по утриманню дитини є рівними. З такими висновками погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Частина 2 цієї ж статті наголошує, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє їх від обов`язків щодо дитини. За змістом положень ч.3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. У відповідності до ч.1 ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частиною 3 ст.181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. При цьому, у відповідності з ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Згідно ч.1 ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. У відповідності до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» - установлено у 2019 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2019 року - 1853 гривні, з 1 липня - 1936 гривень, з 1 грудня - 2027 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2019 року - 1626 гривень, з 1 липня - 1699 гривень, з 1 грудня - 1779 гривень; для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2019 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2218 гривень. За правилами ч.1-2 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Підпункт 3, пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснює, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність у останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до положень статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Обов`язок батьків по утриманню своїх дітей виникає з моменту народження дитини і зберігається до досягнення ним повноліття і являє собою як моральний, так і правовий обов`язок батьків. Сам факт народження дитини покладає на батьків обов`язки, зокрема, щодо її утримання. Відмови про недостатність коштів у платника аліментів не заслуговують на увагу. У батьків немає і не може бути більшої цінності за дитину, а тому її утримання має домінувати над усіма іншими витратами. Суди при вирішенні спорів також враховують приховані доходи платника аліментів при визначенні їх розміру і це має відбуватися шляхом врахування витрат, здійснених платником аліментів. Саме за цим показником має визначатися розмір аліментів. Різноманітні аргументи щодо браку коштів у платника аліментів мають сприйматися критично, а до уваги належить брати рівень життя платника аліментів, який слід оцінювати непрямими методами (зокрема, за його витратами та наявністю певного майна). Принцип врахування лише трудових доходів платника аліментів, не відповідає сучасним реаліям соціально-економічного розвитку суспільства. На даний час у платника аліментів основне джерело доходу не обов`язково пов`язане з працею і при стягненні аліментів слід виходити з оцінки майнового стану платника аліментів, а не з врахування його трудових доходів. Можливість другого з батьків утримувати дитину повинна тлумачитися розширено і не обмежуватися лише наявністю в нього офіційного доходу, але також враховувати фінансування витрат такого з батьків, наявність у нього рухомого і нерухомого майна, його можливість надавати утримання дитині. Враховуючи вищенаведені норми, а також обставини справи, зважаючи на принцип розумності та справедливості, колегія суддів апеляційного суду вважає визначений судом першої інстанції розмір аліментів, який підлягає стягненню з відповідача на утримання його дітей, законним та обґрунтованим. У відповідності до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як передбачено вимогами ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей у розмірі 6000 грн. Викладені в апеляційній скарзі доводи є непереконливими, такими що не спростовують висновків суду першої інстанції. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Крупки Миколи Петровича залишити без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді Т.О. Писана С.О. Журба