Постанова 4801 № 130/1546/19

Справа № 130/1546/19 Провадження № 22-ц/801/361/2020 Категорія: 10 Головуючий у суді 1-ї інстанції Вернік В. М. Доповідач:Денишенко Т. О. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2020 рокуСправа № 130/1546/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивіль-них справах: судді-доповідача Денишенко Т. О., суддів Рибчинського В. П., Голоти Л. О., за участі секретаря судового засідання Куленко О. В., особи, яка подала апеля-ційну скаргу, позивача ОСОБА_1 , розглянувши за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, у відкрито-му судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Жмеринської міської ради Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 06 грудня 2019 року, ухвалене в приміщенні суду в м. Жмеринка Вінницької області за головування судді Вер-ніка В. М., В С Т А Н О В И В: 01 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся у Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області з позовом до Жмеринської міської ради Вінницької об-ласті про визнання права власності на нерухоме майно. В обгрунтування позов-них вимог ОСОБА_1 вказав, що перебував у трудових відносинах зі Жме-ринським вагоно-ремонтним заводом ( у даний час - ТОВ «Жмеринське підпри-ємство «Експрес» ). 16 червня 1982 року його поселено у кімнату АДРЕСА_1 житку АДРЕСА_2 . Згодом гутожиток було ре-конструйовано у житловий будинок з ізольованими квартирами, зміненими но-мерами. Позивач мешкає у квартирі АДРЕСА_3 цього будинку загальною площею 50,2 кв.м., балансовою вартістю 5 550,65 гривень. Управляючою компанією «Жме-ринський комбінат комунальних послуг» ОСОБА_1 відкритий особистий ра-хунок № НОМЕР_1 , за яким він оплачує спожиті комунальні послуги, з ним укладе-ний договір від 15 березня 2013 року № 0407 про надання послуг з утримання будинку, споруд, прибудинкової території. У 2013 році будинок переданий на баланс управління житлово-комунального господарства Жмеринської міської ради. Листом від 10 травня 2019 року № 548/ОЖ-04-06 позивачу відмовлено у задоволенні звернень з приводу передачі помешкання у приватну власність, че-рез що він просив суд визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_4 . Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 06 грудня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_4 відмовлено ( а. с. 29-31 ). Рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем ОСОБА_1 Вик-лавши в апеляційній скарзі фактичні обставини, аналогічні зазначеним у позов-ній заяві, позивач перерахував норми статей 316, 317, 319, 321, 328, 379, 382, 392 ЦК України та зробив висновок про те, що відповідач фактично не запере-чує проти задоволення позову. Зазначення судом про те, що будинок АДРЕСА_2 є гуртожитком, на думку скаржника, по-милкове. ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване ним рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позову, визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_4 ( а. с. 37-41 ). Жмеринська міська рада Вінницької області не скористалася наданим ухва-лою апеляційного суду від 11 січня 2020 року правом на подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представник відповідача у судове засідання не з`явився з невідомих причин, про місце, день та дату розгляду справи міська ра-да повідомлена завчасно, в установленому порядку ( а. с. 57, 61,71 ). Згідно норм статті 372 ЦПК України колегія суддів апеляційного суду, ураховуючи відсутність заперечень у позивача, ухвалила розглянути дану цивільну справу у відсутності представника відповідача. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення по апеляційній скарзі ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні в ній докази в їх сукупності, перевіривши законність, обґрунтованість оскаржуваного судо-вого рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рі-шення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підста-ву своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, воно є правильним, обєктивним та обгрунтованим. Судом встановлено та не оспорюється учасниками справи, що позивач згід-но з копією особистого рахунку № 0407, складеного ТОВ «УК «Жмеринський комбінат комунальних послуг», є квартиронаймачем двокімнатної квартири АДРЕСА_4 , споживачем житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території. Позивач мешкає та зареєстрований за вказаною адресою. Листом від 10 квітня 2019 року № Г-545/2 виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінниць-кої області ОСОБА_1 . повідомлено, що будинок, де він мешкає, перебуває на балансі управління житлово-комунального господарства Жмеринської міської ради, належить до комунальної власності міста. Цим листом ОСОБА_1 роз-яснений порядок приватизації житлового приміщення не тільки у гуртожитку, але й квартири ( будинку ), кімнати у комунальній квартирі, вказане місцезна-ходження органу приватизації, куди можливо звернутися за додатковою інфор-мацією щодо приватизації займаної ним квартири АДРЕСА_4 . Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, по-славшись на норми статті 47 Конституції України, статті 127 Житлового кодек-су України, статей 316, 317, 319, 321, 328, 345 Цивільного кодексу України, За-конів України «Про приватизацію державного житлового фонду», «Про забез-печення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», зазначив, що посе-лення ОСОБА_1 на постійне проживання у гуртожиток по АДРЕСА_2 не знайшло свого доведення в установленому поряд-ку. Суду також не представлено належних доказів щодо статусу займаного по-зивачем приміщення. Крім цього ОСОБА_1 не відмовлено у приватизації займаного житла, наразі йому розяснений порядок приватизації житлового приміщення від моменту представлення для цього визначених переліком доку-ментів до органу, уповноваженого на вирішення таких питань. Суд вказав, що повноваження з приватизації житлових приміщень віднесені до компетенції ор-гану місцевого самоврядування. Загальна площа квартири позивача перевищує розмір площі, що відповідно до статті 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» може безоплатно передаватися у власність. Ура-ховуючи відсутність відмови відповідача у задоволенні клопотання ОСОБА_1 з приватизації займаного ним приміщення, тобто фактично відсутність цивіль-но-правового спору між сторонами у справі, суд не знайшов підстав для задово-лення позову. Суд першої інстанції вірно встановив характер спірних правовідносин, ви-значився з нормами матеріального права, які їх регулюють, обєктивно, повно дослідив усі фактичні обставини справи та дійшов правильного висновку щодо безпідставності заявленої ОСОБА_1 в суд позоної вимоги. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 в апеляційній скар-зі не наводить достатніх, обгрунтованих доказів та підстав щодо помилковості рішення суду, з яким він не згідний. Посилаючись на статтю 392 ЦК України, позивач не звернув увагу, що він не являється на даний час власником кварти-ри, тому не може обгрунтовувати позов цією нормою матеріального права. Ста-тус житла ОСОБА_1 жодним чином не підтверджений, однак незалежно від цього у задоволенні позову відмовлено через його безпідставність, порушення позивачем порядку вирішення питання приватизації квартири. Посилання ОСОБА_3 на визнання позову відповідачем є надуманим, власним розумінням ним позиції міської ради. У матеріалах справи доводи визнання позову Жме-ринською міською радою відсутні. Разом з тим, якщо, за позицією позивача, відповідач не заперечує права на приватизацію займаного ОСОБА_1 житла, то оформлення документів про право власності на займане помешкання повин-но здійснюватися поза судовим порядком. Окремо колегія суддів апеляційного суду зауважує, що посилання у позов-ній заяві на неодноразові безрезультатні звернення ОСОБА_1 до Жмеринсь-кої міської ради з питання приватизації квартири, відмову у задоволенні такого клопотання листом від 10 травня 2019 року № 548/ОЖ-04-06, не відповідають дійсності, зазначений лист у матеріалах справи відсутній, самим позивачем він суду не представлений. Доводи апеляційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи, не є такими, що заслуговують на увагу та тягнуть скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, ко-ристуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності на-бувається в порядку, визначеному законом. Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основополож-них свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж ро-зумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і ос-новоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. ОСОБА_1 користується займаним ним помешканням, де зареєстрований, без чинення будь-яким органом, зокрема відповідачем у цій справі, перешкод у правах та обов`язках позивача як квартиронаймача. Однак реалізувати своє пра-во на приватизацію житла скаржник вправі у чіткій відповідності до норм зако-нодавства, яке регулює це питання. Порядок чинення ним послідовних для цьо-го дій роз`яснений виконавчим комітетом Жмеринської міської ради Вінниць-кої області у листі від 10 квітня 2019 року № Г-565/2 і жодних перешкод для ви-рішення питання набуття у власність квартири для позивача не убачається. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції визначені статтею 367 ЦПК України. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішен- ня суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апе-ляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в аеляційній скарзі та ( або ) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що обєктивно не залежали від нього. Згідно з частиною першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і осново-положних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду як джере-ло права. У пункті 33 рішення від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти Укра-їни» Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий су-довий розгляд, гарантоване частиною першою статті 6 Конвенції Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, слід тлумачити в контексті преамбули Конституції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Згідно рішення Єв-ропейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» ( остаточне рішення від 17 червня 2011 року ) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі спів-існування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або по-дібних неспростованих презумпцій щодо фактів. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвен-ції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різ-ними залежно від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та від-мінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодав-ства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що скарж-ником не доведено поза розумним сумнівом таких фактів, які б об`єктивно та несправедливо позбавляли його можливості скористатися правом на приватиза-цію свого житла, тому, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції постановив правильне й законне рішення. Пунктом першим частини першої статті 374, статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляцій-ної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволен-ня; суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а су-дове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рі-шення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись нормами статей 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 06 гру-дня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, од-нак вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду про-тягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 20 лютого 2020 року. Суддя-доповідач Т. О. Денишенко Судді В. П. Рибчинський Л. О. Голота