Постанова 4812 № 487/3713/16-ц

19.02.20 22-ц/812/427/20 Справа №487/3713/16-ц Головуючий суду першої інстанції Боброва І.В. Провадження №22-ц/812/427/20 Доповідач суду апеляційної інстанції Локтіонова О.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 лютого 2020 року м.Миколаїв Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Локтіонової О.В., суддів: Колосовського С.Ю., Ямкової О.О., із секретарем судового засідання Горенко Ю.В., за участі: представника заявника Самойленка Д.П., відповідача ОСОБА_1 , представника Заводського ВДВС Опяти Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на ухвалу Заводського районного суду м.Миколаєва від 20 грудня 2019 року, постановлену о 10 год. 31 хв. під головуванням судді Бобрової І.В. в приміщенні суду в м.Миколаєві, за скаргою ОСОБА_2 до Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі Заводський ВДВС м.Миколаїв) про визнання неправомірними та скасування постанов про відкриття та закінчення виконавчих проваджень, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою про визнання неправомірними та скасування постанов державних виконавців Заводського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (перейменований на Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)) від 04 лютого 2019 року про закінчення виконавчих проваджень №54737717 та №54737886, від 04 березня 2019 року про відкриття виконавчого провадження №58523739, від 04 березня 2019 року про стягнення виконавчого збору в сумі 8346 грн., від 19 березня 2019 року про накладення на ОСОБА_2 штрафу в розмірі 1700 грн. Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 листопада 2019 року ОСОБА_2 відмовлено у відкритті провадження за його скаргою в частині оскарження постанов про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу. В іншій частині скарга прийнята до розгляду. Обґрунтовуючи свою скаргу, ОСОБА_2 вказував, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 жовтня 2016 року, частково скасованим рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 24 квітня 2017 року, з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на його користь стягнуто майнову шкоду в сумі 8111 грн., моральну шкоду в сумі 1000 грн, а також судові витрати в сумі 1388,40 грн. з кожного. ОСОБА_2 зобов`язано після отримання грошового відшкодування збитків передати у спільну сумісну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_1 існуючу частину від загальних воріт на раніш загальну земельну ділянку по АДРЕСА_1 , залишковою вартістю 4 055,50 грн. На виконання вказаних рішень Заводським районним судом м. Миколаєва 18 травня 2017 року видано виконавчі листи, на підставі яких постановами державного виконавця Заводського ВДВС м.Миколаїв від 21 вересня 2017 року відкрито виконавчі провадження №54737717 та №54737886 про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнової та моральної шкоди, а також судових витрат на суму 5943,90 грн. з кожного. Постановою державного виконавця Заводського ВДВС м.Миколаїв від 04 лютого 2019 року виконавчі провадження №54737886 та №54737717 закінчено у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду. 04 березня 2019 року державним виконавцем Заводського ВДВС м.Миколаїв відкрито виконавче провадження №58523739, у якому ОСОБА_2 зазначений як боржник щодо зобов`язання передати у спільну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_1 існуючу частину від загальних воріт на раніш загальну земельну ділянку по АДРЕСА_1 , залишковою вартістю 4 055,50 грн. Заявник вважав закінчення виконавчих проваджень №54737886 та №54737717 та відкриття виконавчого провадження №58523739 неправомірними, оскільки судове рішення в частині виплати йому майнової та моральної шкоди, а також судового збору не було виконано у повній відповідності до змісту виконавчих листів, які передбачали стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 солідарно на його користь на відшкодування майнової шкоди 8111 грн., моральної шкоди 1000 грн. та судових витрат по 1388,40 грн. з кожного. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_2 просив задовольнити його скаргу. Заперечуючи проти задоволення скарги ОСОБА_2 , Заводський ВДВС м.Миколаїв подав клопотання про залишення скарги без розгляду, оскільки ОСОБА_2 пропущено десятиденний строк оскарження постанов державного виконавця. Ухвалами Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 грудня 2019 року у задоволенні клопотання Заводського ВДВС м.Миколаїв про залишення скарги без розгляду відмовлено. Скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано неправомірною та зобов`язано Заводський ВДВС м.Миколаїв скасувати постанову від 04 березня 2019 року про відкриття виконавчого провадження №58523739. В задоволенні інших вимог скарги ОСОБА_2 відмовлено. Постановляючи ухвалу по суті скарги, суд першої інстанції виходив із того, що відкриття виконавчого провадження №58523739 було передчасним, оскільки на час закінчення виконавчих проваджень №54737886 та №54737717 рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 24.10.2016 р. та Апеляційного суду Миколаївської області від 24.04.2017 р. в частині стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 моральної та майнової шкоди, а також судового збору не було фактично виконано. Не погодившись з такою ухвалою суду, Заводський ВДВС м.Миколаїв подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні скарги відмовити. Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, Заводський ВДВС м.Миколаїв зазначав, що на момент відкриття виконавчого провадження №58523739 у державного виконавця не було жодних підстав, передбачених законодавством, для відмови заявнику у вчиненні зазначеної дії. Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 жовтня 2016 року з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто солідарно моральну шкоду в сумі 1000 грн., а також судові витрати по 6,05 грн. з кожного. У задоволенні позовної вимоги про стягнення майнової шкоди відмовлено (т.1 а.с.102-107). Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 24 квітня 2017 року вищевказане рішення суду скасовано в частині вирішення вимоги про відшкодування збитків та розподілу судових витрат та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовної вимоги та розподілу судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 солідарно на користь ОСОБА_2 на відшкодування майнової шкоди 8111 грн. Зобов`язано ОСОБА_2 після отримання грошового відшкодування збитків передати у спільну сумісну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_1 існуючу частину від загальних воріт на раніш загальну земельну ділянку по АДРЕСА_1 , залишковою вартістю 4 055,50 грн. (т.1 а.с.215-221). 18 травня 2017 року на виконання вищезазначених рішень Заводським районним судом м.Миколаєва видано виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 солідарно на користь ОСОБА_2 на відшкодування майнової шкоди 8111 грн., моральної шкоди 1000 грн. та судових витрат по 1388,40 грн. з кожного (т.1 а.с.253, 256). 21 вересня 2017 року постановами державного виконавця Заводського ВДВС м.Миколаїв Ляшинського В.В. відкрито виконавчі провадження: №54737886 про стягнення з ОСОБА_1 та №54737717 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 майнової та моральної шкоди, а також судових витрат на загальну суму 5943,90 грн. з кожного (т.2 а.с.12, 13). 04 лютого 2019 року вказані виконавчі провадження закінчені у зв`язку з фактичним повним виконанням ОСОБА_1 та ОСОБА_3 судового рішення (борг у сумі 5943,90 грн. з кожного стягнуто повністю та перераховано на рахунок стягувача) (т.1 а.с.251, 255). 11 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до районного суду з заявою про видачу виконавчого листа щодо виконання рішення суду в частині зобов`язання ОСОБА_2 передати у спільну сумісну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_1 існуючу частину від загальних воріт на раніш загальну земельну ділянку по АДРЕСА_1 , залишковою вартістю 4 055,50 грн. (т.1 а.с.242). 20 лютого 2019 року такий виконавчий лист було видано (т.1 а.с.260). 04 березня 2019 року старшим державним виконавцем Заводського ВДВС м.Миколаїв Опятою Ю.Ю. відкрито виконавче провадження №58523739 про зобов`язання ОСОБА_2 після отримання грошового відшкодування збитків передати у спільну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_1 існуючу частину від загальних воріт на раніш загальну земельну ділянку по АДРЕСА_1 , залишковою вартістю 4055,50 грн. (т.2 а.с.7). 01 квітня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який діяв в інтересах ОСОБА_2 , письмово засвідчено виконання судового рішення щодо передачі частини воріт та відсутності у ОСОБА_2 претензій морального та матеріального характеру (т.2 а.с.8, 9). Постановою старшого державного виконавця Заводського ВДВС м.Миколаїв Опятою Ю.Ю. від 19 квітня 2019 року закінчено виконавче провадження №58523739 відносно ОСОБА_2 у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду. Виведено в окреме провадження постанову від 04 березня 2019 року про стягнення виконавчого збору в сумі 8346 грн., постанову від 19 березня 2019 року про накладення штрафу в розмірі 1700 грн. та постанову від 12 квітня 2019 року про стягнення витрат виконавчого провадження в сумі 200 грн. (т.1 а.с.259). Згідно з банківською випискою по рахунку представника заявника ОСОБА_5 від 14.03.2019 року за період з 14.03.2018 р. по 14.03.2019 р. Заводським ВДВС м.Миколаїв було перераховано борг ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на загальну суму 5995,15 грн. (т.2 а.с.78-79). Відповідно до положень ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; боржника визнано банкрутом; Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; юридичну особу боржника припинено; виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. За змістом положень ч.ч.1 та 5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення та не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. З аналізу вищезазначених норм випливає, що виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження, якщо виконавчий документ відповідає вимогам закону, та є заява стягувача. Досліджені докази не дають підстав вважати, що державним виконавцем при відкритті виконавчого провадження №58523739 щодо боржника ОСОБА_2 було порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження». Вказане виконавче провадження було відкрито на підставі заяви стягувача ОСОБА_1 та виконавчого листа, виданого судом першої інстанції, про зобов`язання ОСОБА_2 після отримання грошового відшкодування збитків передати у спільну сумісну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_1 існуючу частину від загальних воріт. Видавши даний виконавчий лист, суд засвідчив факт виконання відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 рішення щодо відшкодування ними солідарнона користь ОСОБА_2 майнової шкоди у сумі 8111 грн., моральної шкоди у сумі 1000 грн. та судових витрат в сумі 1388, 40 грн. з кожного. Факт виконання судового рішення також було підтверджено на час відкриття провадження щодо ОСОБА_2 постановами про закінчення виконавчих проваджень у зв`язку з фактичним повним виконанням ОСОБА_3 та ОСОБА_1 рішення суду. За такого, у державного виконавця не було підстав для повернення стягувачу виконавчого листа. Твердження заявника про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 станом на день відкриття виконавчого провадження щодо нього рішення не виконали, що в тому числі підтверджується випискою по його рахунку у банку, колегія суддів не може прийняти до уваги, бо на час відкриття виконавчого провадження щодо ОСОБА_2 державному виконавцю про це повідомлено не було, а надані йому документи для відкриття виконавчого провадження не давали йому підстав для відмови у здійсненні цієї дії. До того ж, як на час відкриття виконавчого провадження щодо ОСОБА_2 , так і на даний час постанови про закінчення виконавчих проваджень щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 неправомірними не визнавалися. Таким чином старшим державним виконавцем Заводського ВДВС м.Миколаїв Опятою Ю.Ю. було правомірно відкрито виконавче провадження №58523739 про зобов`язання ОСОБА_2 після отримання грошового відшкодування збитків передати у спільну сумісну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_1 існуючу частину від загальних воріт. Оскільки суд першої інстанції був іншої думки, яка, виходячи з викладеного, є помилковою, колегія суддів вважає, що ухвала суду в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_2 про визнання неправомірною та скасування постанови старшого державного виконавця Заводського ВДВС м.Миколаїв Опяти Ю.Ю. від 04 березня 2019 року про відкриття виконавчого провадження №58523739. Беручи до уваги, що апеляційна скарга Заводского ВДВС м.Миколаїв підлягає задоволенню, то відповідно до ст.141 ЦПК України з заявника на користь Відділу підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1921 грн. Керуючись ст.ст.374, 376, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) задовольнити. Ухвалу Заводського районного суду м.Миколаєва від 20 грудня 2019 року в частині визнання неправомірною та скасування постанови старшого державного виконавця Заводського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Опяти Ю.Ю. (зараз Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)) від 04 березня 2019 року про відкриття виконавчого провадження №58523739 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні його скарги до Заводського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції Миколаївської області (зараз Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)) про визнання неправомірною та скасування постанови старшого державного виконавця Заводського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Опяти Ю.Ю. від 04 березня 2019 року про відкриття виконавчого провадження №58523739. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1921 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий О.В. Локтіонова Судді: С.Ю. Колосовський О.О. Ямкова Повний текст постанови складено 20 лютого 2020 року.