Постанова Миколаївський апеляційний суд № 472/869/18

20.02.20 22-ц/812/410/20 Справа №472/869/18 Провадження № 22-ц/812/410/20 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 18 лютого 2020 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Яворської Ж.М., суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М., розглянувши в порядку письмового провадження без участі учасників справи апеляційну скаргу акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 24 грудня 2019 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Орленко Л.О., повний текст складено 28 грудня 2019 року, у цивільній справі за позовом акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,- В С Т А Н О В И В У серпні 2018 року акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі -АТ «Ощадбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. Обґрунтовуючи позовні вимоги вказувало, що 27 лютого 2009 року між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1 було укладено договір №101 про відкриття працівнику ВАТ «Ощадбанк» карткового рахунку для платіжної картки та здійснення розрахунково-касового обслуговування за дебетево-кредитною схемою, на умовах якого банком було відкрито відповідачу картковий рахунок в гривнях для обліку коштів. Для користування картковим рахунком банком було оформлено та видано відповідачу платіжну картку. Відповідно до умов договору карткового рахунку банк встановив ОСОБА_1 кредитний ліміт в сумі 10200 грн. на період дії платіжної картки, з його відновленням при перевипуску платіжної картки. Оскільки відповідачем умови договору не виконуються, станом на 02 серпня 2018 року існує заборгованість, яка становить 13955,17 грн., з яких 9338 грн.65 коп. - несплачений кредит, 2678 грн.57 коп.- несплачені проценти, 921 грн.23 коп. - пеня, 1016 грн.72 коп. - 3% річних від простроченої суми, яку позивач просив стягнути на свою користь та 1762 грн. сплачених при зверненні до суду з цим позовом судових витрат. Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 24 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. У відзиві представник відповідача посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Рішення суду вказаним положенням закону у повній мірі не відповідає. Звертаючись до суду з вказаним позовом позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору, а тому просив про стягнення з останнього 13955,17 грн. кредитної заборгованості. У відзиві на позовну заяву представник позивача просила про застосування до спірних правовідносин позовної давності. Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції погодився з доводами викладеними у відзиві на позовну заяву та відмовив у задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності. З таким висновком колегія суддів апеляційного суду в повній мірі не погоджується з наступних підстав. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст.509 ЦК України). Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що з червня 2008 року по 13 березня 2015 року ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з АТ «Державний ощадний банк України», обіймаючи різні посади ( т.1 а.с.55-56). 27 лютого 2009 року між сторонами укладено договір №101 про відкриття працівнику ВАТ "Ощадбанк" карткового рахунку для платіжної кратки та здійснення розрахунково - касового обслуговування за дебетово-кредитною схемою( далі Договір). Відповідно до розділу Договору "Визначення основних термінів" дебетово-кредитна схема - платіжна схема, що передбачає здійснення платіжних операцій з використанням платіжної картки в межах залишку коштів клієнта, які обліковуються на його рахунку, а в разі їх недостатності (відсутності) - за рахунок наданого банком кредиту. За умовами Договору Банк у 14-денний строк з дня отримання заяви-анкети Клієнта на відкриття карткового рахунку з відповідними документами, необхідними для відкриття поточних рахунків, видає клієнту БПК типу Класік платіжної системи Віза та персональний ідентифікаційний код (ПІН-код)( п.2.1 Договору). Банк щомісячно до 25-го числа або на початку операційного дня, наступного за вихідним, святковим днем нараховує на середньомісячний залишок коштів на картрахунку проценти в межах процентних ставок, встановлених Банком по поточних рахунках( п.2.5) У разі звільнення Клієнт зобов`язаний повернути всі БПК в Банк не пізніше дати звільнення ( п.6.1.15) У разі подання заяви про звільнення Клієнт до дати звільнення зобов`язаний здійснити погашення всієї заборгованості по картрахунку( п.6.1.16). Відповідно до п.7.1 даного договору, банк відриває клієнту кредитну лінію з лімітом кредиту в сумі 10 200 грн. Зобов`язання банку надати клієнту кредит виникає з моменту надання клієнтом банку заяви щодо здійснення всіх належних йому виплат на підставі трудового договору з банком шляхом їх перерахування на картрахунок, зазначений в п. 1.1 договору. Для проведення операцій банк відкриває клієнту рахунок 220285000643 та рахунок для обліку процентів 220285000643. Сукупна вартість кредиту, вид і предмет кожної супутньої послуги та їх обґрунтування визначені в додатку № 1, 4 до цього договору, що є його невід`ємною частиною. Строк дії кредитної лінії встановлюється на період дії БПК. При перевипуску БПК кредитна лінія відновлюється. З моменту подання клієнтом заяви на звільнення встановлення кредиту скасовується. Згідно п.7.2 Договору за користування кредитом клієнт зобов`язаний сплачувати банку відповідну плату (проценти) в порядку та розмірах, визначених в цьому договору додатком № 1 до нього, а саме 12% річних. Проценти нараховуються методом факт/360 на фактично отриману Клієнтом суму кредиту та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно, та до повернення кредиту ( його частин). При нарахуванні процентів день видачі Кредиту приймається до розрахунку як 1 повний день користування кредитом, а день повернення кредиту(його частини) до розрахунку не включається. Погашення заборгованості за кредитом та нарахованими процентами здійснюється шляхом дебетування картрахунку клієнта. У разі недостатності (відсутності) коштів на картрахунку Клієнт зобов`язаний поповнити картрахунок готівкою або безготівковим шляхом. Банком позичальнику неодноразово видавалися БПК: 22 лютого 2013 року НОМЕР_1 зі строком дії до лютого 2015 року, 25 травня 2013 року №527410****1951 зі строком дії до лютого 2015 року. 15 січня 2015 року було видано нову картку № НОМЕР_2 зі строком дії до січня 2018 року. За умовами договору, у разі звільнення у Клієнта виникає обов`язок щодо погашення заборгованості за кредитом не пізніше дати звільнення ( п.7.3 Договору). Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 звільнилася 13 березня 2015 року. У разі звільнення клієнт зобов`язаний повернути БПК в Банк не пізніше дати звільнення (п.6.1.15 Договору). Відповідно до журналу операцій по картці, отримана ОСОБА_1 15 січня 2015 року картка була заблокована 13 березня 2015 року ( т.1 а.с.72). Заперечуючи проти позову відповідач просила про застосування позовної давності. Суд першої інстанції відмовляючи у задоволені позову посилався на те, що саме з дати звільнення відповідача з займаної посади 13 березня 2015 року у Банка виникла право до останньої погасити всю заборгованість за договором, однак Банк достовірно знаючи про своє порушене право, жодних дій не вчиняв, претензій до позичальника не направляв, а з позовом звернувся до суду лише у серпні 2018 року, тобто після спливу позовної давності. Згідно з п. 12. 2 Договору, договір набирає чинності з дати підписання його сторонами та діє до дня закриття карткового рахунку і завершення всіх розрахунків по картковому рахунку відповідно до п.11.1 цього договору. У разі звільнення Клієнт зобов`язаний повернути всі БПК в Банк не пізніше дати звільнення( п.6.1.15). У разі подання заяви про звільнення Клієнт до дати звільнення зобов`язаний здійснити погашення всієї заборгованості по картрахунку( п.6.1.16). 13 березня 2015 року ОСОБА_1 звільнилася, а отже змінено умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, порядку сплати процентів за користування кредитом, строк виконання кредитних зобов`язань у повному обсязі настав. Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що у договорі обумовлено термін, до якого клієнт у разі звільнення повинен сплатити заборгованість «не пізніше дати звільнення», у цьому випадку - 13 березня 2015 року. А тому починаючи з цієї дати у Банка виникло право вимоги до відповідача погасити заборгованість за кредитним договором. Проте з висновком суду щодо пропуском Банку позовної давності не погоджується виходячи з такого. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України). За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст. 261 ЦК України). Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Як вбачається із виписки по особовому рахунку, після звільнення відповідачем самостійно здійснено погашення боргу шляхом поповнення карткового рахунку готівкою 05 травня 2015 року на суму 100 грн., що є свідченням визнання нею боргу. Враховуючи, що право звернення до суду з позовом про стягнення всієї суми заборгованості за Кредитним договором виникло у позивача 13 березня 2015 року, однак було перервано здійсненням платежу позичальником 05 травня 2015 року, перебіг позовної давності почався знову з 06 травня 2015 року відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України. Після чого відповідачем було здійснено оплату на картковий рахунок ще декілька разів: 29 травня 2015 року на суму 100 грн., 04 серпня 2015 року на суму 100 грн. Останній платіж здійснено 16 вересня 2015 року на суму 70 грн. Більше жодної суми на погашення заборгованості за цим Договором від відповідача до Банку не надходило. За приписами ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Зважаючи на викладене, за таких обставин право на звернення до суду виникли у Банку з 17 вересня 2015 року. Із цим позовом банк звернувся до суду 16 серпня 2018 року, тобто в межах позовної давності. З огляду на викладене, висновок суду про пропуск позовної давності є безпідставним. За умовами договору п.6.1.2 сплата зазначених у цьому пунктів коштів відбувається шляхом дебетування Картрахунку на підставі доручення Клієнтом згідно з п.2.11 цього Договору. У разі відсутності коштів на Картрахунку та за наявності заборгованості за договором, зазначеної у виписці, погасити заборгованість шляхом поповнення Картрахунку у безготівковому порядку чи шляхом внесення готівки до 25 числа місяця наступним за звітним. Отже, зважаючи на те, що карта відповідача була заблокована і нею дійсно не можна було користуватися, проте таке не позбавляло можливості позичальника погашати заборгованість поповнюючи картковий рахунок шляхом внесення готівки в касу Банку за наявності реквізитів карткового рахунку. Надані Банком докази на підтвердження сплати коштів після 13 березня 2015 року є належними та допустимими доказами, оскільки відповідно до п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого правлінням Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписка з особового рахунку є підтвердженням виконання в день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. В той же час відповідач жодних доказів у розумінні вимог ст.ст.77,78 ЦПК України на спростування інформації викладеної у виписці з особового рахунку не надала. Є очевидно, що дії відповідача, яка заперечує обставини обізнаності порядку оплати коштів у банківській установі за відсутності картки, як засобу платежу( при тому що вона обіймала посаду заступника відділу бухгалтерського обліку, звітності та контролю, а згодом посаду провідного економіста операційного сектору), сплату коштів на погашення заборгованості за Договором після припинення трудових відносин, суперечить її попередній поведінці ( укладання Договору та сплати заборгованості за договором протягом всього часу роботи), і є недобросовісними. А відтак не визнання відповідачем обставин сплати коштів на картковий рахунок після звільнення з роботи з посиланням на те, що карткою не користувалася, оскільки повернула її позивачеві і не здійснення нею операції по оплаті заборгованості не заслуговують на увагу. Звертаючись до суду з даним позовом позивач просив стягнути на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 13955 грн.17 коп., з яких 9338 грн.65 коп. несплачений кредит, 2678 грн.57 коп.- несплачені проценти, 921 грн.23 коп. - пеня, 1016 грн.72 коп. - 3% річних від простроченої суми: 888 грн.77 коп. на суму заборгованості за кредитом, 127 грн. 95 коп. на суму заборгованості по процентам. Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що на дату звільнення заборгованість за кредитом відповідача перед Банком склала 9473 грн.88 коп., які нею не було погашено відповідно до умов договору. Заборгованість по процентам та пені відсутня взагалі. Сплачені відповідачем кошти на погашення заборгованості з 05 травня по 16 вересня 2015 року зараховано на погашення заборгованості по кредиту. А відтак сума заборгованості по кредиту становить 9338 грн.65 коп., яка і підлягає стягненню на користь Банку. Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч.1 ст.1048 ЦК України ). Згідно з вимогами ст.ст. 549, 550, 551 ЦК України, пенею є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання і яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. З огляду на зазначене можна зробити висновок про те, що нарахування у розмірі 2678 грн.57 коп. та пені у розмірі 921 грн. 23 коп. поза межами дії договору, тобто після 13 березня 2015 року, є безпідставними. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання і такі вимоги банком у цій справі заявлені. Вказані висновки відповідають висновкам викладеним у Постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц. За змістом ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Зважаючи на те, що відсутні підстави щодо стягнення заборгованості по процентам, то відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 127 грн.95 коп. - 3% річних від простроченої суми процентів. У той же час, з відповідача на користь позивача належить стягнути 3% річних від простроченої суми за кредитом у розмірі 799 грн. 74 коп., рахуючи строк з часу виникнення прострочки з 26 вересня 2015 року. Аргументи апеляційної скарги щодо продовження строку дії Договору №101, оскільки відповідачем після закінчення строку дії картки 31 січня 2018 року така Банку не повернута, картрахунок не закрито, з оглянуто на умови договору щодо сплати заборгованості на момент розірвання трудового договору, не заслуговують на увагу. Приймаючи до уваги, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють обчислення перебігу позовної давності, оскаржуване рішення в силу вимог п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, яким позов АТ «Ощадбанк» слід задовольнити часткового, стягнувши з відповідача на користь Банку заборгованості за Договором заборгованість за договором №101 від 27 лютого 2009 року у розмірі 10138 грн.39 коп., з яких: 9338 грн. 65 коп. заборгованість за кредитом, 799 грн.74 коп. - 3% річних від простроченої суми кредиту. У задоволені вимог щодо стягнення процентів , пені та 3% річних від простроченої суми процентів відмовити за безпідставністю. Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. У разі задоволення позову - судові втрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача. Враховуючи часткове задоволення позову, сплату позивачем при зверненні до суду першої та апеляційної інстанції 1762 грн. та 2643 грн. відповідно судового збору, з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» слід стягнути 3200 грн. 21 коп. витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи. Керуючись ст. ст. 367,368, 374, 376, 381,382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити частково. Рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 24 грудня 2019 року скасувати та прийняти нове судове рішення. Позовом акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - смт Веселинове Миколаївської області, ПІН НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою - АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» ( код ЄДРПОУ 00032129) заборгованість за договором №101 від 27 лютого 2009 року у розмірі 10138 ( десять тисяч сто тридцять вісім) грн.39 коп., з яких: 9338 (дев`ять тисяч триста тридцять вісім) грн. 65 коп. заборгованість за кредитом, 799 ( сімсот дев`яносто дев`ять )грн.74 коп. - 3% річних від простроченої суми та 3200 (три тисячі двісті) грн.21 коп. витрат про сплаті судового збору. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Ж.М. Яворська Судді Т.М. Базовкіна Л.М. Царюк Повний текст постанови складено 20 лютого 2020 року.