Постанова 4809 № 383/1083/20

ПОСТАНОВА іменем України 11 травня 2021 року м. Кропивницький справа № 383/1083/20 провадження № 22-ц/4809/642/21 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Черненка В.В. за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В., учасники справи: позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 03 лютого 2021 року у складі судді Замші О.В., ВСТАНОВИВ: У листопаді 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі по тексту АТ КБ «ПриватБанк») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову вказало, що відповідно до укладеного договору від 30 грудня 2010 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву б/н про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві, та те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, який у будь-який момент може змінити кредитний ліміт. Відповідно до умов договору сторони визначили відповідальність за порушення строків сплати платежів. У порушення умов договору ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом 10 вересня 2020 року утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 13243 грн 74 коп, яка складається з 9225 грн 83 коп заборгованості за простроченим тілом кредиту; заборгованість за нарахованими відсотками та простроченими відсотками відсутня; 644 грн 67 коп заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст.625 ЦК України; 3373 грн 24 коп пені; заборгованість за комісією відсутня. Оскільки ОСОБА_1 не виконує взятих на себе зобов`язань позивач просив стягнути на свою користь зазначену суму заборгованості. Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 03 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Представник позивача ОСОБА_2 у судове засідання апеляційного суду з`явився та підтримав доводи апеляційної скарги. Відповідач у судове засідання у судове засідання апеляційного суду не з`явилася. Про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином. Причини неявки суду не повідомила. Колегія суддів постановила ухвалу про слухання справи у відсутності відповідача на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в його мотивувальній частині у редакції цієї постанови, виходячи з такого. Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що 30 грудня 2010 року ОСОБА_3 підписала анкету-заяву б/н про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.12). В анкеті-заяві вказано, що позичальник згоден з умовами, що анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між ним та банком договір і позичальник ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, розміщеними на сайті https://privatbank.ua/terms/. До позовної заяви банком додані не підписані сторонами Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна», який передбачає чотири види Тарифів в залежності від виду кредитної картки: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» (а.с.13, 14-37). Згідно з наданим позивачем розрахунком у ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 10 вересня 2020 року виникла заборгованість у розмірі 13243 грн 74 коп, яка складається з 9225 грн 83 коп заборгованості за простроченим тілом кредиту; заборгованість за нарахованими відсотками та простроченими відсотками відсутня; 644 грн 67 коп заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст.625 ЦК України; 3373 грн 24 коп пені; заборгованість за комісією відсутня (а.с.4-9). Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів укладення між ним та відповідачем кредитного договору, а також того, що ОСОБА_3 , яка підписала заяву з метою отримання кредиту, та ОСОБА_4 є однією і тією ж особою, тому зазначені обставини виключають можливість задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк». Апеляційний суд вважає такі обґрунтування підстав відмови у позові помилковими, виходячи з такого. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частини 2 статті 1046 ЦК України). За змістом п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України 04 липня 2018 року за №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Колегія суддів вважає, що анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 30 грудня 2012 року підписана саме відповідачем ОСОБА_1 та у сукупності з випискою про рух коштів по рахунку, з якої убачається активне користування позичальником кредитними коштами шляхом зняття готівки, повернення кредитних коштів позивачу, оплати послуг за придбані товари в закладах торгівлі, підтверджують факт визнання відповідачем договірних кредитних відносин з АТ КБ «ПриватБанк». Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року по справі №200/5647/18. На підтвердження розміру заборгованості за договором від 30 грудня 2010 року б/н позивачем було надано до суду розрахунки, які охоплюють періоди з 03.12.2012 по 31.01.2020, та з 01.02.2020 по 10.09.2020, а також виписку по рахунку за договором б/н за період з 03.12.2012 по 11.09.2020, виданої на ім`я ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4-8, 9,46-51). Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апеляційний суд звертає увагу на ту обставину, що позивачем надані розрахунки, починаючи з 03 грудня 2012 року за договором від 30 грудня 2010 року б/н, що вказує на недоведеність факту наявності заборгованості саме за цим договором, оскільки вони не охоплють весь період дії договору. Зі змісту виписки по особовому рахунку відповідача судом встановлено, що за період з 03.12.2012 по 11.09.2020 ним на погашення заборгованості за отриманим кредитом здійснювалось погашення кредиту та внесено кошти у загальному розмірі 17114,73 грн, що взагалі не було відображено у доданому до позовної заяви розрахунку заборгованості відповідача та розмір яких повністю погашає розмір заборгованості, заявленої АТ КБ «ПриватБанк» у своєму позові. Вказане свідчить про повне погашення ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк заборгованості за тілом кредиту (простроченного) за рахунок внесеної ним суми протягом строку дії кредитного договору. У свою чергу, доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують по суті висновки суду першої інстанції, а є лише підставою для часткової зміни мотивувальної частини оскаржуваного рішення, оскільки доводять факт недоцільності застосування в даному випадку такої підстави для відмови у задоволенні позову як його недоведеність, та необхідності відмови у задоволенні позовних вимог за безпідставністю, оскільки відповідачем було повністю погашено перед АТ КБ «ПриватБанк вказану заборгованість. В частині позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками та пенею колегія суддів зазначає наступне. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до частини 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. АТ КБ «ПриватБанк», пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, крім простроченого тіла кредиту (суми, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками та пеню. Зі змісту доданих до позовної заяви розрахунків заборгованості відповідача за кредитним договором від 30 грудня 2010 року б/н убачається, що внесені відповідачем грошові кошти зараховувались банком, крім погашення заборгованості за тілом кредиту, також і на погашення інших складових заборгованості (простроченого тіла кредиту, відсотків та пені). Встановлено, що у заяві позичальника від 30 грудня 2010 року містяться лише персональні дані відповідача та його підпис, процентна ставка не зазначена, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, не вказаний строк повернення кредиту (користування ним), не встановлено кредитний ліміт (а.с.12). При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо збільшення кредитного ліміту, сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Велика Палата Верховного Суду у справі №342/180/17 від 03 липня 2019 року вказала, що «Анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору», оскільки вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (30 грудня 2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (09 листопада 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII). Отже відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 . АТ КБ «ПриватБанк» дотримано вимоги, передбачені ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» в частині повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позові з вищевказаних підстав, дійшов помилкових висновків, не встановив всі обставини справи, а тому

мотивувальна частина судового рішення підлягає зміні з урахуванням мотивів відмови у задоволенні позову, викладених у мотивувальній частині цієї постанови. У даному випадку в позові слід відмовити лише з підстав недоведеності позивачем своїх позовних вимог. Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 03 лютого 2021 року змінити у мотивувальній частині у редакції цієї постанови. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 20 травня 2021 року. Головуючий суддя О.І. Чельник Судді C.М. Єгорова В.В. Черненко