Постанова 4818 № 645/2450/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 12 лютого 2020 року м. Харків справа № 645/2450/19 провадження № 22-ц/818/1398/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Пилипчук Н.П. , суддів: Кругової С.С., Маміної О.В., за участю секретаря судового засідання : Плахотнікової І.О. , учасники справи: позивачі - ОСОБА_1 відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Мітякіна Світлана Зіновіївна розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє вимоги щодо предмета спору - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Мітякіна Світлана Зіновіївна про визначення частки майна, належної померлій на праві спільної сумісної власності, визнання недійсним договору дарування квартири та визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на заочне рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 21 жовтня 2019 року, ухвалене суддею Сілантьєвою Е.Є., в залі суду в м. Харків, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_4 звернулася до суду із вказаною позовною заявою В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_5 . За життя у період шлюбу її матір`ю ОСОБА_5 спільно з батьком ОСОБА_2 було набуто у спільну сумісну власність квартиру АДРЕСА_1 в ЖБК «Простор». Однак, невдовзі після смерті ОСОБА_5 , з метою усунення позивача від можливості оформити своє право на спадщину після смерті матері на частину вказаної квартири, батько всупереч вимогам законодавства, подарував вказану квартиру своєму синові, брату позивачки ОСОБА_3 за договором дарування, посвідченим 13.10.2018 р. приватним нотаріусом ХМНО Мітякіною С.З. серія та номер 2372. У зв`язку із чим просила визначити , що частка померлої ОСОБА_5 у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 , становила 1/2 її частини; визнати недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_2 , укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого 13.10.2018 р. приватним нотаріусом ХМНО Мітякіною С.З., та визнати за нею право власності на 1/4 частину вказаної квартири в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 . Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 21 жовтня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визначено, що частка померлої ОСОБА_5 у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 , становила 1/2 (одну другу) її частину. Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 13.10.2018 р. приватним нотаріусом ХМНО Мітякіною С.З. серія та номер 2372. Визнано за ОСОБА_1 , право власності на 1/4 (одну четверту) частину квартири АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 . Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 7142,85 грн., витрати за виготовлення звіту про незалежну оцінку майна в сумі 1000,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13500,00 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове, яким визначити, що частка померлої ОСОБА_5 у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , становила 1/2 (одну другу) її частину. Визнати недійсним в 1/4 частині договір дарування квартири АДРЕСА_3 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 13.10.2018 р. приватним нотаріусом ХМНО Мітякіною С.З. серія та номер 2372, в іншій частині, а саме, 3/4 частини договору дарування квартири АДРЕСА_3 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 13.10.2018 р. приватним нотаріусом ХМНО Мітякіною С.З. серія та номер 2372, - залишити дійсними. Визнати за ОСОБА_1 , право власності на 1/4 (одну четверту) частину квартири АДРЕСА_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 . Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції встановивши правильно фактичні обставини справи, а саме, що ОСОБА_5 на час смерті належала 1/2 частка спірної квартири, яку успадкували в рівних частках позивачка ОСОБА_1 1/4 частку і відповідач-1 ОСОБА_2 1/4 частку, а відповідачу-1 ОСОБА_2 окрім того належало ще 1/2 частина спірної квартири, таким чином, відповідачу 1 ОСОБА_2 належало 3/4 частини спірної квартири, якими він розпорядився законно уклавши договір дарування на відоповідача-2, то в цій частині 3/4 частини договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 13.10.2018 р. приватним нотаріусом ХМНО Мітякіною С.З. серія та номер 2372, є дійсним. Тому суд першої інстанції повинен був частково задовольнити ці позовні вимоги відповідно до ст. 217 ЦК України, та визнати частково недійсним договір дарування спірної квартири лише в 1/4 частині, а в іншій частині 3/4 спірного договору дарування залишити дійсним. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині визнання недійсним договору дарування спірної квартири, у зв`язку із чим рішення переглядається тільки в цій частині. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання оспорюваного договору дарування недійсним в цілому, суд першої інстанції виходив з того, що при його укладенні було порушено вимоги діючого законодавства, а саме положення щодо спільної сумісної власності подружжя та порядку спадкування частки у такому майні. Судова колегія погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, однак вважає за необхідне зазначити наступне. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_1 від 24.08.1973 р., шлюб між матір`ю позивача ОСОБА_5 та батьком позивача ОСОБА_2 було укладено 24.08.1973 р., що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 від 24.08.1973 р., а також витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя від 23.04.2019 року. У період шлюбу ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_2 набули у спільну сумісну власність квартиру АДРЕСА_1 в ЖБК «Простор», що підтверджується довідкою ЖК «Простор-15» від 06.05.2019 № 34 та довідкою Житлово-експлуатаційної контори ЖБК «Простор» від 23.03.1994 р. Факт спільного проживання та набуття спільної сумісної власності також підтверджується довідкою ЖКО «ЄЛІТ-ПРОСТОР» від 17.04.2019 року, згідно якої ОСОБА_5 була зареєстрована та постійно мешкала за адресою АДРЕСА_4 з 25.08.1980 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з нею станом на день смерті зареєстровано було ОСОБА_2 . Згідно трудової книжки на ім*я ОСОБА_5 , 1946 року народження, ОСОБА_5 в період з 1977 року по 1992 рік, тобто в період перебування шлюбу, постійно працювала, отже отримувала дохід. За встановленими обставинами, спірна квартира дійсно була спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Судом встановлено, не оспорюється сторонами, що частка померлої матері позивача ОСОБА_5 у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 становила 1/2 її частини. Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 24.10.1987 ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якої є ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Після укладення шлюбу ОСОБА_8 з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивачка прийняла прізвище чоловіка - ОСОБА_10 (свідоцтво про шлюб НОМЕР_3 видане 06.02.2009 року). Як вбачається зі свідоцтва про смерть НОМЕР_4 від 25.09.2018 р., ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. Після смерті ОСОБА_5 позивач 18.10.2018 р., у встановлений ст. 1269 Цивільного кодексу України строк звернулася до державного нотаріуса Першої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, яка була зареєстрована в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за №1474, спадкова справа №499/2018, що підтверджується наданим позивачем листом нотаріуса Першої державної нотаріальної контори Грошевої О.Ю. від 18.10.2018 р. за вих. №4140/02-14 та витягом про реєстрацію у спадковому реєстрі №53709762 від 18.10.2018 р., а також витребуваними судом матеріалами спадкової справи. В свою чергу ОСОБА_2 прийняв спадщину у порядку, визначеному ст. 1268 Цивільного кодексу України як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, про що свідчить штамп про його реєстрацію в паспорті та довідка житлово-комунального об`єднання «Єліт- Простор» від 17.04.2019 р. №

105. ОСОБА_8 , є спадкоємцем померлої матері, ОСОБА_5 спадщину, яка відкрилась після її смерті, прийняла у порядку ч.1 ст.1269 ЦК України, шляхом подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, а наявність (обсяг) спадкового майна підтверджується матеріалами справи. Таким чином, після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняли два спадкоємці, а саме позивач ОСОБА_8 та відповідач ОСОБА_2 . Брат позивача ОСОБА_3 спадщину не прийняв, у встановлений шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звернувся. Відповідно до ст.. 1261 ЦК України, спадкоємцем за законом на спадщину після смерті ОСОБА_5 є її чоловік та донька. Відповідно до ст. 1267 Цивільного кодексу України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Враховуючи, що частка матері позивача у праві спільної сумісної власності на спірну квартиру становила 1/2 її частини, позивач має право на спадкування після неї 1/4 частини вказаної квартири (1/2:2). Постановою державного нотаріуса Першої Харківської державної нотаріальної контори Грошевою О.Ю. від 05.04.2019 р. №1387/02-14 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. У вказаній постанові нотаріуса зазначено, що позивачем не подані документи на нерухоме майно, що підтверджують належність майна спадкодавцю на праві власності та реєстрацію права власності згідно діючого законодавства. Батько позивача ОСОБА_2 , відчужив спірну квартиру на користь свого сина ОСОБА_3 за договором дарування серія та номер 2372, посвідченим 13.10.2018 р. приватним нотаріусом ХМНО Мітякіною С.З. Вказане вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №152195180 від 09.01.2019 р., а також наданих нотаріусом документів. Відповідно до статей 717, 719 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Частиною першою статті 722 ЦК України визначено, що право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Це правило застосовується у сукупності із загальними нормами ЦК України щодо моменту набуття права власності за договором. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно з частиною другою статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Суд першої інстанції обґрунтованого виходив з того, що позивач як спадкоємець після смерті матері, має право на оспорювання договору дарування від 13.10.2018 року, оскільки цей правочин порушує право позивача на спадкування частини квартири, яка є предметом такого договору. Однак судова колегія не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання договору дарування квартири від 13.10.2018 р., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в цілому. Судом встановлено, що позивач має отримати у власність 1/4 частину спірної квартири, тому оспорюваний правочин суперечить вимогам ЦК України саме в 1/4 частині. Належність відповідачу ОСОБА_2 3/4 спірної квартири не оспорено, тому він мав право розпоряджатися цією часткою шляхом її дарування. Не ґрунтуються на законі доводи позивача про те, що предмет договору - спірна квартира є істотною умовою цього договору, тому визнання такої умови недійсною має наслідки визнання недійним договору в цілому. Відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Положення оспорюваного правочину щодо предмету дарування визнаються судом недійсними лише частково, тому відсутні підстави і для визнання недійсним в цілому договору дарування. Із посиланнями на ст. 67 СК України та на п. 4.1 глави 5 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій України, позивач наполягає на тому, що відчуження своєї частки ОСОБА_2 мав право здійснити лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном. Між тим, такі вимоги діючим законодавством передбачені лише у разі відчуження своєї частки одним із подружжя. Оскільки на час укладання оспорюваного правочину ОСОБА_2 був вдівцем, ці норми не можуть бути застосовані для вирішення цієї справи. Колегією суддів не встановлено порушення прав позивача даруванням ОСОБА_2 належних йому 3/4 часток спірної квартири, тому відсутні підстави для визнання недійсним дарування в цій частині. У зв`язку із вищевикладеними рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору дарування в цілому є незаконним та таким, що підлягає скасуванню в цій частині. Позов ОСОБА_1 належить задовольнити частково, визнати недійсним в 1/4 частині договір дарування квартири від 13.10.2018 року. Оскільки суд апеляційної інстанції скасовує частково рішення суду першої інстанції та приймає нову постанову по суті позовних вимог, тому відповідно до положень ст. 141 ЦПК України здійснює розподіл судових витрат між сторонами. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 376, 379, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити. Заочне рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 21 жовтня 2019 року в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору дарування в цілому - скасувати, ці позовні вимоги задовольнити частково. Визнати недійсним в 1/4 частині договір дарування квартири АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 13.10.2018 р. приватним нотаріусом ХМНО Мітякіною С.З. серія та номер 2372. В іншій частині заочне рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 21 жовтня 2019 року не переглядалося. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судовий збір у розмірі по 1152,60 кожному. Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.В. Маміна С.С. Кругова