Постанова Дніпровський апеляційний суд № 204/4785/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1050/20 Справа № 204/4785/18 Суддя у 1-й інстанції - Черкез Д. Л. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: Головуючого Куценко Т.Р. суддів: Демченко Е.Л., Макаров М.О. за участю секретаря Синенка Є.А. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Третя Дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про встановлення факту, що має юридичне значення (факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини), визнання права на майно в порядку спадкування за законом, та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Третя Дніпровська державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем і визнання права власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину квартири, - ВСТАНОВИЛА: У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом та після уточнення позовних вимог просила встановити факт її постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 на день його смерті, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 , та визнати за нею, ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 4-9, 32-38, 147-152/. В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Постійне місце проживання батька було АДРЕСА_1 . На протязі багатьох років вона зі своїм батьком проживала однією сім`єю за адресою АДРЕСА_1 , де батько і був зареєстрований. Будинок належить позивачці та її чоловіку ОСОБА_5 . Разом з батьком вони вели спільне господарство та побут, постійно спілкувалися, вона доглядала за батьком, надавала допомогу. Після смерті батька, відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_2 . 22 червня 2018 року позивачка звернулася до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, але постановою від 22 червня 2018 року їй було відмовлено, через те, що протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини вона не звернулася з заявою про прийняття спадщини. Заяву до нотаріуса позивачка не подавала оскільки проживала разом з батьком на час відкриття спадщини, від спадщини вона не відмовлялася. Позивач ОСОБА_1 вважає, що так як вона постійно проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини, то відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину. Крім того, вона є рідною донькою ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , після її смерті позивач мала право прийняти спадщину у вигляді 1/4 частини від 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 , однак їй стало відомо, що державний нотаріус Крупська Л.В., видала її брату ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину спірної квартири. Тому ОСОБА_1 вважає, що має право на спадщину за законом на 1/2 частину спірної квартири після смерті батька. ОСОБА_3 у вересні 2018 року звернувся до суду з зустрічним позовом про встановлення факту його постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини та просить визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 /т.1 а.с. 154-159/. В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі з 03 січня 1959 року, та є його батьками. Також ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народилася донька ОСОБА_1 . Батькам на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_2 . Право власності на квартиру було зареєстровано за ОСОБА_7 - 1/2 частина і за ОСОБА_6 - 1/2 частина. Загальна площа квартири - 44,4 кв. метри, житлова площа 27,7 кв. метри. З 28 березня 1967 року батьки вселилися в квартиру та були там зареєстровані. Він також з 29 лютого 1996 року, після отримання паспорту був зареєстрований у цій квартирі. На прохання сестри, батько ОСОБА_7 був знятий з реєстрації за вказаною адресою та зареєстрований у АДРЕСА_1 , це домоволодіння належить ОСОБА_5 , цивільному чоловіку сестри, з метою використання пільг батька по сплаті комунальних послуг. Позивач був членом сім`ї своїх батьків, весь час проживав з ними разом до дня їх смерті. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати - ОСОБА_6 , що також підтверджується свідоцтвом про смерть. 26 грудня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька, у зв`язку з чим була заведена спадкова справа щодо майна померлого. 19 червня 2018 року ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право на спадщину після смерті матері на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 . 22 червня 2018 року до зазначеної спадкової справи була залучена його сестра. Постановою державного нотаріуса третьої дніпровської державної нотаріальної контори було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька. Позивач ОСОБА_3 вважає, що на підставі ч.3 ст. 1268 ЦК України він вважається таким, що прийняв спадщину так як постійно проживав разом зі спадкодавцем. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2018 року ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про встановлення факту, що має юридичне значення (факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини), визнання права на майно в порядку спадкування за законом було відмовлено. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 задоволено частково. Встановлено факт фактичного проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 на час відкриття спадщини. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 . В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат /т.2 а.с. 31- 44/. З рішенням суду не погодилася ОСОБА_1 , яка подала апеляційну скаргу та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі /а.с. 49-55/. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав. Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ч.1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя який його пережив, та батьки. Відповідно до частин третьої і четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживає разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" відсутність реєстрації місця проживання не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщин, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем та оцінені судом. Судом встановлено, що ОСОБА_7 , 1935 року народження та ОСОБА_6 , 1932 року народження, з 03 січня 1959 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про одруження, актовий запис № 9 зроблено Октябрьским РАГС м. Дніпропетровська /т.1 а.с. 61/. Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 01 березня 1994 року їм на праві спільної власності належить квартира АДРЕСА_2 /т.1 а.с. 86/. Згідно довідки КП "ДМБТІ" Дніпропетровської обласної ради від 03 січня 2018 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 належить по 1/2 частині квартири АДРЕСА_2 /т.1 а.с. 83/. Згідно технічного паспорту квартира становить 44,4 кв. метри загальної площі та 27,7 кв. метри житлової площі /т.1 а.с. 89/. Дошлюбне прізвище позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_8 , яке вона змінила у зв`язку з укладенням шлюбу 26 квітня 1980 року з ОСОБА_9 /т.1 а.с. 80-81/. Таким чином, сторони по справі є рідними братом та сестрою. ІНФОРМАЦІЯ_6 2010 року ОСОБА_7 помирає, про що Відділом реєстрації смерті ДМ УЮ 11 серпня 2010 року зроблено актовий запис № 5640 /т.1а.с. 58/. Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина на належне йому нерухоме майно, що складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 . Спадкоємцями першої черги спадкування за законом після його смерті були дружина ОСОБА_6 , донька ОСОБА_1 та син ОСОБА_3 . Як вбачається з матеріалів справи, станом на 07 серпня 2010 року, тобто на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 , сам ОСОБА_7 та його дружина ОСОБА_6 постійно разом проживали у будинку АДРЕСА_1 . При цьому ОСОБА_7 з 26 листопада 1999 року був зареєстрований за цією адресою, що підтверджується довідкою № 9880 про склад сім`ї від 19 червня 2018 року /т.1 а.с. 68/. ОСОБА_6 з 28 березня 1967року до дня смерті була зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 /т.1 а.с. 66, 67, 197/. Наведені обставини визнані обома сторонами. ОСОБА_1 , на час смерті батька була зареєстрована за адресою АДРЕСА_4 , що підтверджується відомостями з адресно - довідкового підрозділу ГУМВС УДМС України в Дніпропетровській області. Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог суд посилається на те, що нею не надано суду достовірних та беззаперечних доказів того, що вона на час відкриття спадщини після смерті батька ОСОБА_7 , постійно проживала зі спадкодавцем за адресою АДРЕСА_1 , також у встановлений законом строк з заявою про прийняття спадщини після смерті батька до нотаріальної контори не зверталася. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що оскільки ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не прийняла спадщину, що відкрилася після смерті батька, а позовні вимоги в частині визнання за нею права власності є похідними від позовних вимог про встановлення факту прийняття спадщини, які не підлягають задоволенню, відсутні правові підстави для визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 . Відносно зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем і визнання права власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , то судом було встановлено, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 з 29 лютого 1996 року був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 , що підтверджується довідками Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради № 14/5-192 від 09 січня 2018 року та № 14/5-2299 від 29 березня 2018 року /т.1 а.с. 66, 67/. Також судом встановлено, що ОСОБА_3 , на час відкриття спадщини, разом зі своїми батьками - ОСОБА_7 та матір`ю ОСОБА_6 у літній період постійно проживав у будинку АДРЕСА_1 , а взимку в квартирі АДРЕСА_2 . 26 грудня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Третьої дніпровської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва на спадщину після смерті батька ОСОБА_7 , яку він прийняв згідно п.3 ст. 1268 ЦК України. 26 грудня 2017 року було заведено спадкову справу № 733/2017 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 /т.1 а.с. 54-124, 63/. Постановою державного нотаріуса Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Крупської Л.В. від 21 червня 2018 року ОСОБА_3 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину квартири через те, що ним пропущено встановлений законом шестимісячний строк звернення та факт прийняття спадщини ОСОБА_3 спільним проживання зі спадкодавцем не підтверджується. За таких обставин, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, оскільки спадкоємцями першої черги за законом, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_7 , були син ОСОБА_3 та дружини ОСОБА_6 , то кожний з них має право на 1/2 частину спадкового майна, а саме по 1/4 частині квартири АДРЕСА_2 . Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом розгляду у суді першої інстанції, оскільки такі доводи були зазначені у позові, яким була надана належна оцінка, таким чином вони не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи. Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Вирішуючи спір, суд з дотриманням вимог ст.ст. 263, 264 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові. Отже, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що правових підстав для його скасування немає, а тому доводи апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішеня розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення. керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2018 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Т.Р. Куценко Судді: Е.Л. Демченко М.О. Макаров