Постанова 4803 № 210/5347/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3265/20 Справа № 210/5347/19 Суддя у 1-й інстанції - Літвіненко Н. А. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 грудня 2019 року, яке ухвалене суддею Літвіненко Н.А. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області (відомості про дату складення повного тексту судового рішення матеріали справи не містять), - ВСТАНОВИВ: У вересні 2019 року позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Карнаух Т.В., звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він, працюючи у відповідача в шкідливих умовах праці, отримав професійні захворювання, у зв`язку із чим, висновком МСЕК від 20.08.2019 року йому встановлено втрату професійної працездатності у загальному розмірі 65 % (первинно : 30% вібраційна хвороба, 10% - радикулопатія, 10%-ХОЗЛ, 5% - туговухість, повторно : 10% - трудове каліцтво) з 06 серпня 2019 року безстроково та визнано особою з інвалідністю третьої групи. Вважає, що у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями йому спричинено моральну шкоду, яка завдана з вини відповідача та підлягає відшкодуванню ним, а тому просив суд стягнути на його користь моральну шкоду з відповідача у розмірі 146, 055,00 грн. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь ОСОБА_1 130 000 грн. в рахунок компенсації за моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати - витрати на правничу допомогу в розмірі 3900 грн. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь держави судовий збір в сумі 1300 грн. 00 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ставить питання про скасування рішення суду повністю і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що факт заподіяння моральних страждань позивачу не підтверджений достовірними доказами. Зауважує, що позивач не надав до суду інформацію про результати первинного огляду МСЕК та довідку про втрату професійної працездатності. Зазначає, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки, позивач при укладенні трудового договору був повідомлений про умови праці, наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах, а тому підстави для покладення обов`язку з відшкодування моральної шкоди на підприємство відсутні. Судом першої інстанції стягнуто моральну шкоду в завищеному розмірі без врахування засад розумності, виваженості й справедливості та судової практики з розгляду аналогічних справ. Також відповідач не погоджується щодо обов`язку відшкодовувати позивачу витрати на правничу допомогу у розмірі 3900,00 грн., вважає що розмір не є співмірним зі складністю справи та не відповідає об`єктивній дійсності, крім того вважає, що відсутнє документальне підтвердження витрат на правничу допомогу. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 01.05.2001 року по 29.06.2019 року працював підземним прохідником на шахті імені Артема КДГМК «Криворіжсталь», Шахтоуправління підземного видобутку руди, ВАТ «Криворізький гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь», ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», правонаступником яких є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», у шкідливих умовах праці (а.с. 15-17). 26.06.2019 року звільнений з роботи за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію, за ст. 38 КЗпП України. Медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «Українського НДІ промислової медицини» від 19.06.2019 року, протокол № 1023, у позивача встановлені професійні захворювання з діагнозами: вібраційна хвороба другої стадії від дії локальної вібрації, синдром вегетативно - сенсорної поліневропатії верхніх кінцівок, двобічний плечолопатковий періартроз (ПФ другого ступеня), деформуючий остеоартроз у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ першого - другого ступеня), радикулопатія попереково-крижова L5, S1 білатеральна з вираженими статико - динамічними порушеннями, стійким больовим та периферичним нейросудинним синдромами, нейродистрофією у вигляді періартрозу колінних суглобів (ПФ другого ступеня), хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В, легенева недостатність першого-другого ступеня, нейросенсорна приглухуватість першої стадії (з легким зниженням слуху). (а.с. 9-10). Згідно з актом № 11 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 11 липня 2019 року, причиною виникнення зазначених професійних захворювань у ОСОБА_1 є вібрація, фізичне навантаження, пил, шум. Так, по вмісту аерозолів переважно фіброгенної дії в повітрі робочої зони відносяться до 3 класу 2 ступеню шкідливості, за рівнем шуму відносяться до 3 класу 4 ступеню шкідливості, за рівнем локальної вібрації відносяться до 3 класу 3 ступеня шкідливості, за показниками мікроклімату - до 3 класу 2 ступеня шкідливості, за показниками важкості праці - до 3 класу 3 ступеню шкідливості, за показниками напруженості праці - до З класу 2 ступеню шкідливості. Загальна оцінка умов праці відноситься до 3 класу 4 ступеня «Шкідливі». Висновком МСЕК від 20 серпня 2019 року ОСОБА_1 при повторному переогляді встановлено ступінь втрати професійної працездатності в загальному розмірі 65 % (первинно : 30% вібраційна хвороба, 10% - радикулопатія, 10%-ХОЗЛ, 5% - туговухість, повторно : 10% - трудове каліцтво) з 06 серпня 2019 року безстроково та визнано особою з інвалідністю третьої групи (а.с.7,8). Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позивачем позовних вимог та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки, професійні захворювання, отримані позивачем під час виконання ним трудових обов`язків і вони пов`язані з виробництвом, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, ст. 173 КЗпП, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення моральної шкоди, однак не погоджується із визначеним судом розміром моральної шкоди, з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Як вбачається з акту № 11 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 11 липня 2019 року, причиною професійних захворювань позивача є вібрація, фізичне навантаження, пил та шум. Отже, роботодавець ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» під час роботи позивача допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 11 липня 2019 року встановлено порушення відповідачем законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи. Крім того, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду. Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та саме його дії стали причиною професійного захворювання безпідставні та суперечать вищевикладеному, оскільки згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 11 липня 2019 року, причиною професійного захворювання позивача є його робота, тільки на підприємстві відповідача, в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, а саме: вібрація, фізичне навантаження, пил та шум. При цьому, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч.2 ст.153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку, у зв`язку із чим, доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині колегія суддів не бере до уваги. Спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача щодо недоведення позивачем позовних вимог, оскільки, факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв`язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, у зв`язку з тим, що професійні захворювання обмежують його життєву активність і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Доводи апеляційної скарги відповідача щодо ненадання позивачем інформації про результати первинного огляду МСЕК та довідку про втрату професійної працездатності, колегія судів не бере до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивача та вважає, що він визначений без повного урахування роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у їх життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили. Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, на теперішній час, втратив професійну працездатність у загальному розмірі 65 %. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки його постійно турбує біль в шийному і попереково-крижовому відділах хребта з іррадіацією в руки та нижні кінцівки, більше в праву, оніміння в них, судоми в м`язах передпліч та литкових м`язах, утруднена хода, задишка при незначному фізичному навантаженні, сухий кашель, періодичний біль та скутість у грудній клітині, періодичний головний біль, загальна слабкість. Періодично проходить лікування, незважаючи на постійні курси лікування покращення в стані здоров`я не спостерігається. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманих професійних захворювань, тривалості праці позивача в шкідливих умовах, що перевищували нормативи на підприємстві відповідача, відсоток втрати ним професійної працездатності та визнання особою з інвалідністю третьої групи безстроково, що свідчить про неможливість відновлення попереднього фізичного стану та безумовно тягне за собою незворотність змін у буденному житті позивача, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди (130 000,00 грн.) є завищеним та не відповідає принципам розумності, виваженості і справедливості. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди та зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 130 000,00 грн. до 85 000,00 грн. У зв`язку з чим доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди колегія суддів вважає прийнятними. Погоджується колегія суддів і з висновком суду першої інстанції щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, а саме визначеного розміру витрат на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України. Зокрема, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання професійної правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання професійної правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджуються здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання професійної правничої допомоги (п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 137 ЦПК України). Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено адвокату Карнаух Т.В. 3 900,00 грн. за надання професійної правничої допомоги за договором про надання правової допомоги № 44/19 від 30.08.2019 року, також, позивачем надано детальний опис наданих адвокатом послуг. Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009. Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Згідно положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення. З огляду на вищевикладене, колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є не співмірним зі складністю справи. Також, колегією суддів не приймаються доводи відповідача щодо не надання позивачем належних доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами. На підставі вищевикладеного, колегія суддів частково задовольняє апеляційну скаргу та змінює рішення суду першої інстанції, відповідно до п.3 ч.1 ст. 376 ЦПК України, з огляду на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, у зв`язку з чим зменшує розмір моральної шкоди з 130 000,00 грн. до 85 000,00 грн. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Виходячи з розміру задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди у сумі 85 000,00 грн., з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 850,00 грн., а тому колегія суддів змінює рішення суду в цій частині, крім того необхідно компенсувати відповідачу судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 455,00 грн. за рахунок держави. В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» задовольнити частково. РішенняДзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 грудня 2019 року змінити, зменшивширозмір моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 з 130 000,00 гривень до 85 000 (вісімдесят п`ять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 грудня 2019 року змінити, зменшивши розмір стягнутого з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судового збору з 1300 гривень 00 копійок до 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 (нуль) копійок. В іншій частині рішення суду залишити без змін. КомпенсуватиПублічному акціонерному товариству «АрселорМіттал Кривий Ріг» за подання апеляційної скарги судовий збір, пропорційно задоволених вимог, у розмірі 455 (чотириста п`ятдесят п`ять) гривень 00 ( нуль) копійок за рахунок держави. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає Повне судове рішення складено 19 лютого 2020 року. Головуючий: Судді: