Постанова 4872 № 923/386/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2020 року м. ОдесаСправа № 923/386/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Принцевської Н.М.; суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.; (Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка,29) Секретар судового засідання Соловйова Д.В. За участю представників сторін: Від Херсонської державної морської академії - Слєпченко О.О., ордер серія ХС № 117989, від 17.02.20; від ФОП Колганова О.Г. - Голошивець К.В., довіреність № б/н, від 21.05.19; від Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі - не з`явився; розглянувши апеляційну скаргу Херсонської державної морської академії на рішення Господарського суду Херсонської області від 08.11.2019 по справі №923/386/19 за позовом Фізичної особи-підприємця Колганова Олександра Гарійовича до Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Херсонської державної морської академії про зобов`язання вчинити дії та стягнення 7732 грн. 92 коп. (суддя першої інстанції: Гридасов Ю.В., дата та місце ухвалення рішення: 08.01.2019, Господарський суд Херсонської області, м.Херсон, вул. Театральна, 18) Фізична особа-підприємець Колганов Олександр Гарійович (далі - ФОП Колганов О.Г.) 17.05.2019 року звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою у якій просить зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі скасувати нарахування орендної плати позивачу за договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 1523-18-065 від 10.12.2018 та стягнути з відповідача суму збитків у розмірі 7732 грн. 92 коп. 27.05.2019 до Господарського суду Херсонської області надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача суму понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. В обґрунтування позовних вимог ФОП Колганов О.Г. зазначає наступне. Позивач стверджує, він ні дня не користувався орендованим приміщенням за договором № 1523-18-065 від 10.12.2018, оскільки спочатку балансоутримувачем - Херсонська державна морська академія не надавала доступу до нього, а потім виявилося, що технічний та санітарний стан приміщення не дозволяють використовувати його за призначенням відповідно до п. 1.2. Договору, у зв`язку з чим, його було розірвано сторонами; Договір станом на дату звернення до суду розірваний, але враховуючи, що мова йде про оренду державних нежитлових приміщень, то відповідно до вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" Позивачем було сплачено гарантійний внесок у розмірі шести стартових орендних плат 5572,92 грн. та оплачено послуги з оцінки майна у розмірі 2160,00 грн., які позивач вважає завданими йому збитками та просить стягнути з Відповідача. Також позивач просить суд зобов`язати відповідача скасувати нарахування орендної плати ФОП Колганову О.Г. за договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 1523-18-065 від 10.12.2018. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 08.11.2019 по даній позов задоволено частково, зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі скасувати нарахування орендної плати Фізичній особі-підприємцю Колганову Олександру Гарійовичу за договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №1523-18-065 від 10.12.2018, стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на користь ФОП Колганова О.Г. 5572 грн. 92 коп. збитків, 7206 грн.75 коп. витрат на професійну правничу допомогу, у задоволенні іншої частини позову відмовлено. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що витрати позивача зі сплати на користь відповідача гарантійного внеску у розмірі 5572,92 грн., який після укладання Договору оренди, відповідно до умов абз. 2 п. 3.9. Договору, зараховується в рахунок майбутніх платежів з орендної плати, слід віднести до реальних збитків орендаря у вигляді сплати орендних платежів, завданих бездіяльністю відповідача. Місцевий господарський суд зазначив, що аргументи, наведені позивачем, щодо наявності підстав для задоволення позову у частині стягнення збитків у розмірі 5572,92 грн. та зобов`язання відповідача скасувати нарахування орендної плати за договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 1523-18-065 від 10.12.2018, приймаються судом, оскільки відповідають фактичним обставинам справи, умовам укладеного сторонами Договору та вимогам законодавства Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Херсонська державна морська академія звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 08.11.2019 в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти нове - про відмову в задоволенні позовних вимог, пункт 4 рішення Господарського суду Херсонської області від 08.11.2019 по справі №923/386/19 залишити без змін. На думку апелянта, суд першої інстанції побудував своє рішення на основі неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, та, виключно, на неправильному встановленні обставин, які мають значення для справи. Апелянт зазначає, що суд у своєму рішенні жодним чином не вказав у чому полягає правильність обраного позивачем способу захисту, при цьому суд суперечить своїй позиції щодо: «Якщо такий спосіб захисту законом або договором передбачено, позивач повинен обрати саме такий спосіб». Крім того, заявник апеляційної скарги вважає, що судом невірно встановлено у діях відповідача протиправну поведінку. Ні позивачем, ні судом у рішенні не вказується, які саме збитки були завдані кредитору, і, як наслідок, відсутній і причинний зв`язок. Апелянт зазначає, що гарантійний внесок в даному випадку неможливо розглядати, як збитки. Судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального законодавства та незаконно зобов`язано відповідача - Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, АРК та м.Севастополі скасувати нарахування орендної плати ФОП Колганову О.Г. за договором оренди від 10.12.2018 №1523-18-065 та прийнято рішення про стягнення збитків. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 року відкрито апеляційне провадження по справі №923/386/19 за апеляційною скаргою Херсонської державної морської академії на рішення Господарського суду Херсонської області від 08.11.2019 по справі №923/386/19. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.12.2019 розгляд апеляційної скарги Херсонської державної морської академії на рішення Господарського суду Херсонської області від 08.11.2019 по справі №923/386/19 призначено на: 03.02.2020 року о 10-30 год. 27.12.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив, в якому останній підтримує доводи та вимоги, викладені третьою особою в апеляційній скарзі, просить скаргу Херсонської державної морської академії задовольнити, а рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти нове - про відмову в задоволенні позовних вимог. 23.01.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2020 у зв`язку з тим, що суддя Ярош А.І. з 31.01.2020 року по 07.02.2020 року, відповідно до наказу голови суду Богацької Н.С. від 17.01.2020 року №12-в, перебувала у відпустці, розгляд справи призначено на 17.02.2020 о 15-30 год. В судовому засіданні представники позивача та третьої особи підтримали доводи та вимоги, викладені ними письмово, представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача, за наявними в ній матеріалами. Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 10.12.2018 року, за результатами проведення конкурсу на право оренди державного майна, між ФОП Колгановим О.Г. (Орендар) з одного боку та Регіональним відділенням Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Орендодавець) укладено Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 1523-18-065, з додатками (а.с.22 - 29). Відповідно до умов п. 1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 11, 4 кв. м. в будівлі складу, за адресою: м. Херсон, проспект Ушакова, 20, що перебуває на балансі Херсонської державної морської академії. Пунктом 1.2. Договору передбачено, що майно передається в оренду з метою розміщення пункту по обслуговуванню та ремонту оргтехніки. Додатком № 2 до Договору є Акт приймання-передавання державного майна, який було підписано сторонами разом з Договором 10.12.2018 року (а.с. 29). Згідно вказаного акта орендодавець (Регіональне відділення Фонду державного майна у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі) і балансоутримувача (Херсонська морська державна академія) передали, а орендар (Колганов О.Г.) прийняв у строкове платне користування державне окреме індивідуальне визначене майно - вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 11,4 кв.м. в будівлі складу, за адресою: м. Херсон, проспект Ушакова Вартість майна визначена суб`єктом оціночної діяльності ПП «Радикал» і згідно з висновком про вартість станом на 31.07.2018 становить за незалежною оцінкою 72 920,00 грн. без урахування ПДВ. Стан та склад майна відповідає незалежній оцінці. Зазначений акт підписаний позивачем без зауважень та заперечень. Умовами п.3.1 Договору передбачено, що орендна плата, визначена за результатами конкурсу на право оренди майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку вересень 2018 року 7350,00 грн. Розмір орендної плати за перший місяць оренди грудень 2018 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за жовтень, листопад та грудень місяці 2018 року. Пунктом 3.9 укладеного між сторонами договору встановлено, що зобов`язання орендаря щодо сплати орендної плати забезпечується у вигляді завдатку в розмірі орендної плати за один місяць оренди. Для розрахунку суми цього завдатку використовується розмір орендної плати за базовий місяць оренди. Відповідно до умов абз. 2 п. 3.9. Договору гарантійний внесок у розмірі шести стартових орендних плат зараховується в рахунок майбутніх платежів з орендної плати та перераховується до державного бюджету і Балансоутримувачу відповідно до пропорцій, визначених Методикою розрахунку. Додатком №1 до Договору визначено орендну плату за базовий місяць оренди в розмірі - 928,82 грн.(а.с.28) Відповідно до умов п. 9.1. Договору за невиконання або неналежне виконанні зобов`язань згідно з цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. Відповідно до квитанції ПриватБанку від 13.11.18 (а.с. 44) Позивач сплатив на користь Відповідача 5572,92 грн., з призначенням: "пропозиції щодо умов конкурсу на право оренди нерух. майна вбудов. приміщ. загал. площ - 11.4 кв. 1 м . Херсон прос. Ушакова, 20 що переб на балансі ХДМА від Колганов О.Г.". Вартісь послуг з оцінки майна, здійсненої до укладання Договору, у розмірі 2160,00 грн. сплатив інший претендент (учасник конкурсу) - ФОП Грінь Д.С. платіжним дорученням №1109 від 06.08.18 (аркуш справи 52) на виконання умов Тристороннього договору про надання послуг з оцінки майна № 54 від 03.08.18, укладеного між Відповідачем, ФОП Грінь Д.С. та ПП "Радикал" (а.с. 45 - 49), але після того, як Договір оренди було укладено з переможцем конкурсу - Позивачем, ФОП Колганов О.Г., у добровільному порядку, відповідно до квитанції ПриватБанку від 17.01.19 (а.с. 44) перерахував зазначену суму на користь СПД Грінь Д.С. з призначенням: "компенсації вартості робіт з незалежної оцінки об`єктів". Пунктом 10.3. Договору передбачено, що зміни до умов цього Договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди Сторін. Як стверджує позивач, відповідачем було порушено зобов`язання взяте на себе відповідно до Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 1523-18-065 від 10.12.2018, а саме із запізненням передано предмет оренди, який потім, як виявилося, не може використовуватися за призначенням вказаним в Договорі, тобто неналежної якості. Вимога 05.01.2019 (позивачем помилково зазначено дату вимоги - 05.01.18) та до третьої особи з Вимогою від 04.01.2019, яка фактично отримана третьою особою 04.01.19 (позивачем помилково зазначено дату вимоги - 04.01.18) (а.с. 31 - 34), у яких, у пункті 2 прохальної частини, позивач вимагав здійснити перерахунок орендної плати за Договором №1523-18-065 від 10.12.2018 та обчислити нарахування у сумі 0,00 грн., у зв`язку з тим, що майно не передане йому у користування, а також у пункті 3 прохальної частини вимоги, вимагав зобов`язати балансоутримувача - ХДМА (третю особу у справі), передати йому (ФОП Колганову О.Г.) у користування майно, визначене предметом Договору у належному технічному та санітарному стані. 14.01.2019 ФОП Колганов О. Г. звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі із заявою про розірвання Договору (а.с. 39 - 40). 23.01.2019 Відповідач надіслав на адресу ФОП Колганова О. Г. лист №18-03- 00252 в якому зазначив, що не заперечує проти дострокового припинення Договору, проте повідомляє, що для перерахунку орендної плати відсутні правові підстави (а.с. 41 - 42). На виконання вимог п. 10.11 Договору 24.01.2019 позивачем та відповідачем було підписано акт приймання-передавання державного майна за яким позивач повернув з оренди а Відповідач прийняв орендоване за Договором майно. 24.01.2019 позивач за актом приймання-передачі повернув орендоване майно відподачеві. Позивач звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою у якій просить зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі скасувати нарахування орендної плати позивачу за договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 1523-18-065 від 10.12.2018 та стягнути з відповідача суму збитків у розмірі 7732 грн. 92 коп. Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Рішення Господарського суду Херсонської області в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 2160,00 грн. апелянтом не оскаржується, у зв`язку з чим судом апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст.269 Господарського процесуального кодексу, не переглядається. Стаття 15 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно зі ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. В силу ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» цей Закон регулює, зокрема, організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності. Статтею 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» об`єктами оренди за цим Законом, з поміж іншого, є нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств. Відповідно до ч. 1 ст. 767 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню. Статтею 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» унормовано, що передача об`єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди. Орендоване майно (крім таких видів нерухомого майна, як приміщення, частини будівель, споруд, а також іншого окремого індивідуально визначеного майна) включається до балансу орендаря із зазначенням, що це майно є орендованим. Орендовані приміщення, частини будівель, споруд та інше окреме індивідуально визначене майно залишаються на балансі підприємства чи господарського товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації), із зазначенням, що це майно передано в оренду, та зараховується на позабалансовий рахунок орендаря із зазначенням, що це майно є орендованим. Якщо орендодавець у строки і на умовах, визначених у договорі оренди, не передасть орендареві об`єкт оренди, орендар має право вимагати від орендодавця передачі об`єкта та відшкодування збитків, завданих затриманням передачі, або відмовитися від договору і вимагати відшкодування збитків, завданих йому невиконанням договору оренди. Орендодавець зобов`язаний передати орендарю об`єкт оренди в комплекті та у стані, що відповідають істотним умовам договору оренди та призначенню майна, і повідомити орендаря про особливі властивості та недоліки майна, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров`я, майна орендаря або інших осіб чи призвести до пошкодження самого майна під час користування ним. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 214 Цивільного кодексу України особи, які вчинили дво - або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також з випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщс його умови повністю ними виконані. Відмова від правочину вчиняється у такій самії формі, в якій було вчинено правочин. Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 3 ст. 26 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути достроково розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. Як вбачається з матеріалів справи та зазначалося раніше, 10.12.2018 року, за результатами проведення конкурсу на право оренди державного майна, між ФОП Колгановим О.Г. (Орендар) з одного боку та Регіональним відділенням Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Орендодавець) укладено Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 1523-18-065, з додатками. Орендоване майно було передано у користування позивачу згідно акту приймання-передавання державного майна, який було підписано сторонами разом з Договором 10.12.2018. Договір оренди та акт приймання-передачі майна були підписані одночасно всіма сторонами - 10.12.2018, що свідчить про відсутність будь-яких зауважень та недоліків з приводу момент отримання орендованого майна. Будь-яких належних доказів, які б свідчили про неперадання орендованого майна позивачу матеріали справи не містять, а позивачем не надано. З огляду на зазначене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що позивач не був позбавлений можливості користуватися майном з моменту його отримання за актом-приймання передачі - 10.12.2018, у зв`язку з чим висновок суду першої інстанції в цій частині є помилковим. Крім того, судова колегія звертає увагу, що 23.01.2019 сторонами за погодженням було розірвано договір оренди від 10.02.2018, а 24.01.2019 позивачем та відповідачем було підписано акт приймання-передавання державного майна за яким позивач повернув з оренди а відповідач прийняв орендоване за Договором майно, у зв`язку з чим судова колегія доходить висновку, що орендоване майно перебувало у користуванні ФОП Колганова О.Г. з 10.12.2018 по 24.01.2019 і доводи апелянта в цій частині є обґрунтованими. Щодо позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 5572,92 грн., судова колегія зазначає наступне. Відповідно до п. 34-2 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 р. № 906, гарантійні внески протягом семи робочих днів з дня укладення договору оренди повертаються всім учасникам конкурсу, крім переможця конкурсу та осіб, яким гарантійний внесок не повертається згідно з вимогами цього Порядку. У разі укладення договору оренди гарантійний внесок переможця конкурсу зараховується в рахунок майбутніх платежів з орендної плати та перераховується до державного бюджету і балансоутримувачу відповідно до пропорцій, визначених Методикою розрахунку орендної плати за державне майно та пропорціями її розподілу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 N786. Умовами п.3.1 Договору передбачено, що орендна плата, визначена за результатами конкурсу на право оренди майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку вересень 2018 року 7350,00 грн. Розмір орендної плати за перший місяць оренди грудень 2018 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за жовтень, листопад та грудень місяці 2018 року. Відповідно до умов абз. 2 п. 3.9. Договору гарантійний внесок у розмірі шести стартових орендних плат зараховується в рахунок майбутніх платежів з орендної плати та перераховується до державного бюджету і Балансоутримувачу відповідно до пропорцій, визначених Методикою розрахунку. Додатком №1 до Договору визначено орендну плату за базовий місяць оренди в розмірі - 928,82 грн.(а.с.28) З огляду на наведені умови укладеного між сторонами договору, враховуючи перебування орендованого майна у користуванні ФОП Колганова О.Г. з 10.12.2018 по 24.01.2019 , судова колегія зазначає, що гарантійний внесок у розмірі 5572,92 грн. (928,82*6) не є витратами, які поніс позивач, у зв`язку з порушенням зобов`язання відповідачем та підлягає зарахуванню в рахунок платежу з орендної плати. Таким чином, доводи апелянта щодо правомірності нарахування позивачу орендної плати за користування орендованими приміщеннями з 10.12.2018 по 24.01.2019 є обгрунтованими та такими, що заслуговують на увагу. Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (ст. 611 Цивільного кодексу України). Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Статтею 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. При цьому у випадку невиконання договору чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента. Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку. При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. З огляду на наведені норми чинного законодавства, враховуючи обставини справи та умови укладеного між сторонами договору, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що гарантійний внесок в розмірі 5572,92 грн. неможливо розглядати як збитки, завдані відповідачу, а в діях відповідача відсутній склад правопорушення, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідча збитків у розмірі 5572,92 грн. підлягає скасуванню з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині. Стосовно позовних вимог позивача про зобов`язання скасування нарахування орендної плати за договором оренди індивідуально визначеного майна, судова колегія Південно-західного зазначає наступне. Положеннями ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18). Отже, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17. Обраний спосіб захисту, який не відповідає змісту порушеного права позивача та характеру правопорушення, є підставою для відмови в позові (висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 31.01.2018 року у справі № 909/743/16). Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006 визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. За приписами ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v . the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини від 5 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) суд зазначає, що засіб захисту, котрий вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави. За змістом ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; чи підлягає право або законний інтерес захисту та чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. Якщо обраний позивачем спосіб захисту не відповідає приписам ст.16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України правові підстави для задоволення позову відсутні (постанова Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 910/1389/19). З огляду на вищевикладене, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді вимоги про скасування нарахування орендної плати не передбачений чинним законодавстом України, а також не не відповідає змісту порушеного права та не призводить до його поновлення. Відтак, апеляційний господарський суд погоджується з доводами апелянта в цій частині, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Колганова про скасування нарахування орендної плати підлягає скасуванню з прийняттям нового - про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині. Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було невірно застосовано норми матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Відповідно до ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Херсонської державної морської академії на рішення Господарського суду Херсонської області від 08.11.2019 по справі №923/386/19 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - частковому скасуванню, з прийняттям нового рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог ФОП Колганова О.Г. Крім того, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду звертає увагу, що у зв`язку зі скасуванням рішення суду першої інстанції та відмовою у задоволенні позовних вимог ФОП Колганова О.Г., необхідно відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим рішення в частині стягнення 7206,75 грн. саме на правничу допомогу також підлягає скасуванню. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Херсонської державної морської академії на рішення Господарського суду Херсонської області від 08.11.2019 по справі №923/386/19 задовольнити. Рішення Господарського суду Херсонської області від 08.11.2019 по справі №923/386/19 - скасувати частково. Відмовити у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємцю Колганова Олександра Гарійовича про зобов`язаня Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (адреса місцезнаходження: 73000, місто Херсон, проспект Ушакова, будинок 47; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 21295778) скасувати нарахування орендної плати Фізичній особі-підприємцю Колганову Олександру Гарійовичу (адреса місця проживання чи перебування: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) за договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 1523-18-065 від 10.12.2018 Відмовити в задоволенні Фізичної особи-підприємцю Колганова Олександра Гарійовича про стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (адреса місцезнаходження: 73000, місто Херсон, проспект Ушакова, будинок 47; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 21295778) на користь Фізичної особи-підприємця Колганова Олександра Гарійовича (адреса місця проживання чи перебування: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) 5572 грн.92 коп. збитків, 7206 грн.75 коп. витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині рішення Господарського суду Херсонської області від 08.11.2019 по справі №923/386/19 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбаченими ст.ст. 287, 288 ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 20.02.2020 року. Головуючий Н.М. Принцевська Судді: Г.І. Діброва А.І. Ярош