Постанова 4851 № 480/2596/19

Головуючий І інстанції: С.М. Глазько ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 лютого 2020 р. Справа № 480/2596/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.10.2019, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 04.11.19 по справі № 480/2596/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ДПС у Сумській області) в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 26.11.2018 № 0027405413, № 0027415413 про сплату штрафних санкцій. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 26.11.2018 № 0027405413. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 26.11.2018 № 0027415413. Додатковим рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 року задоволено частково заяву представника позивача. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 43144399) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 768,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн. У задоволенні інших вимог відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким у задоволенні заяви про винесення додаткового рішення у справі відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права. Позивач правом надання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. На підставі положень п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку письмового провадження. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Задовольняючи частково клопотання представника позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, що виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу позовної заяви, принципу співмірності витрат на оплату послуг адвоката обсягу фактично наданих послуг, закріпленому ч. 5 ст 134 КАС України, витрати на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами складають 4000 грн. Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 3 ст. 308 КАС України). Перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України). За приписами п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України). При цьому частиною 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 КАС України). Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії. Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.05.2019 року по справі №823/2638/18. Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З матеріалів справи вбачається, що 23.06.2019 року між адвокатом Молібог Юлією Миколаївною та позивачем укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого предметом даного договору є обов`язок адвоката представляти права та законні інтереси Клієнта в суді та здійснювати професійну діяльність адвоката згідно з умовами цього договору, з усіма, без обмежень, правами представника (захисника), які передбачені КАС України, КУпАП, у зв`язку із зверненням Клієнта до суду, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар Адвокатському об`єднанню в розмірі та строк, згідно цього Договору. Пунктом 4.1. договору передбачено, що на розмір гонорару впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь тяжкості справи, обсяг правових послуг, необхідність для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг професійної правничої допомоги враховується при визначенні обгрунтованого розміру гонорару. Згідно з пунктом 4.2 договору, гонорар Адвокатського об`єднання складає 6000 (шість тисяч) грн. Пунктом 4.3 договору зазначено, що за прийняття доручення, згвдно цього Договору до виконання, Адвокатському об`єднанню виплачується 100% гонорару. Зі змісту Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2 вбачається, що замовнику ФОП ОСОБА_1 , з одного боку, та виконавцем Адвокатським об`єднанням «Веріта Груп», з іншого боку виконано наступні роботи (послуги): консультація з податкового законодавства - 500 грн., ознайомлення з матеріалами - 500 грн., запити та отримання документів - 1000 грн., підготування позову з додатками по справі № 480/2596/19 - 3000 грн., участь у судових засіданнях в суді першої інстанції - 1000 грн. Загальна вартість послуг становить 6000 грн. Також, позивачем на підтвердження витрат на правову допомогу надано прибутковий касовий ордер №1 від та додано квитанцію про сплату коштів на суму 6000 грн. Суд першої інстанції вірно вказав, що адвокатом Молібог Ю.М. вчинено зокрема наступні дії у справі: підготовка позову з додатками по справі № 480/2596/19 - 3000 грн. та участь у судових засіданнях в суді першої інстанції - 1000 грн. Заявлені витрати на професійну правничу допомогу є підтвердженими, обгрунтованими та співмірними пропорційно складності справи та предмету спору в частині відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу в сумі 4000 грн. Частиною 3 статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076) встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Згідно з п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону № 5076, до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом. При цьому, за визначенням п. 6 ст. 1 Закону № 5076, інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ст. 1 Закону № 5076). Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V). У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). Таким чином, враховуючи наявність документального підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, виходячи з принципу співмірності витрат на оплату послуг адвоката обсягу фактично наданих послуг, колегія суддів вважає обґрунтований висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для розподілу між сторонами судових витрат шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 4000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Доводи скаржника щодо зазначення у договорі правової допомоги у визначеній сумі без опису то пояснень істотних обставин, колегія суддів відхиляє з вищезазначених підстав. Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311 , 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області - залишити без задоволення. Додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 по справі № 480/2596/19 залишити без змін . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.М. Ральченко Г.Є. Бершов