Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/3644/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/3644/20 пров. № А/857/2820/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Судової-Хомюк Н.М., суддів Сеник Р.П., Хобор Р.Б., за участі секретаря судового засідання Гром І.І., позивач: ОСОБА_1 представник позивача: ОСОБА_2 представник відповідача: Куля Є.Є., Твердохліб І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року у справі № 380/3644/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: В.о.начальника Львівської митниці ДФС, голова Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Антоняк Роман Михайлович про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,- суддя в 1-й інстанції - Братичак У.В., час ухвалення рішення - 15 год. 24 хв., місце ухвалення рішення - м. Львів, дата складання повного тексту рішення - 05.01.2021,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ,) звернувся з позовною заявою до Львівської митниці ДФС , Галицької митниці Держмитслужби та просив: -визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці ДФС за підписом в.о. начальника Львівської митниці ДФС, голови Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка від 17.04.2020 № 212-о «Про звільнення ОСОБА_1 »; -поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС; -стягнути з Львівської митниці ДФС, ЄДРПОУ 39420875, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 квітня 2020 року по день поновлення на посаді; -визнати протиправною бездіяльність Львівської митниці ДФС щодо невжиття заходів з забезпечення переведення ОСОБА_1 на роботу до правонаступника Львівської митниці ДФС, - Галицької митниці Держмитслужби, у зв`язку зі звільненням з причини реорганізації Львівської митниці ДФС, та зобов`язати Львівську митницю ДФС забезпечити переведення ОСОБА_1 на посаду головного державного інспектора відділу № 2 митного поста «Рава-Руська» Галицької митниці Держмитслужби, а за її відсутності - на іншу рівнозначну посаду у Галицькій митниці Держмитслужби; -визнати протиправною бездіяльність Галицької митниці Держмитслужби щодо не пропонування вакантної посади та не переведення ОСОБА_1 на вакантну посаду у Галицькій митниці Держмитслужби, що відповідає кваліфікації ОСОБА_1 , або нижчу посаду за згодою останнього, та зобов`язати Галицьку митницю Держмитслужби запропонувати ОСОБА_1 вакантну посаду та перевести (призначити) ОСОБА_1 на посаду головного державного інспектора відділу № 2 митного поста «Рава-Руська» Галицької митниці Держмитслужби, а за її відсутності - на іншу рівнозначну посаду у Галицькій митниці Держмитслужби; -стягнути з Львівської митниці ДФС, ЄДРПОУ 39420875, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , моральну шкоду, завдану її протиправними діяннями та рішеннями, у розмірі 25000,00 грн. -стягнути з Галицької митниці Держмитслужби, ЄДРПОУ 43348711, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , моральну шкоду, завдану її протиправними діяннями та рішеннями, у розмірі 25000,00 грн. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Львівської митниці ДФС за підписом в.о. начальника Львівської митниці ДФС, голови Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка від 17.04.2020 № 212-о «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС з 23 квітня 2020 року. Стягнути на користь ОСОБА_1 з Львівської митниці ДФС середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 квітня 2020 року по 17 грудня 2020 року в розмірі 71854 грн. 20 коп (без врахування податків та інших обов`язкових платежів). В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць - 8 927 (вісім тисяч дев`ятсот двадцять сім) грн. 27 коп. виконується негайно. 23 грудня 2020 року представник позивача звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат. Зокрема, просив стягнути з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. та сплачений ним судовий збір у розмірі 840,80 грн.. Представник відповідача в судовому засіданні просила зменшити розмір витрат на правничу допомогу. Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року заяву про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат у справі №380/3644/20 задоволено. Стягнуто з Львівської митниці ДФС (вул.Костюшка,1, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ: 39420875), за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. Не погодившись із додатковим рішенням Галицька митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, у якій зазначає, що з наданого позивачем розрахунку сум гонорару за професійну правничу допомогу, ряд послуг, які надавалися позивачу не є доцільним, не мали впливу на хід розгляду справи та не потребують соціальних професійних навиків. З огляду на викладене, просить скасувати додаткове рішення суду та в задоволенні заяви відмовити. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між позивачем та Адвокатським об`єднанням «ЕМЕЛ ПАРТНЕРС» був укладений договір про надання правової допомоги від 05.05.2020 №05/05/20-1, згідно якого розмір гонорару, який клієнт сплачує об`єднанню за передбачену Договором правову допомогу, визначається сторонами за окремим погодженням у Додатковому договорі до цього Договору. Відповідно до Додаткового договору №1 від 05.05.2020 сума гонорару становить 5000,00 грн. Згідно з долученого акту передачі/приймання наданих послуг № 17/12-05/05/20-1 від 17.12.2020 року, адвокатське об`єднання «ЕМЕЛ ПАРТНЕРС» в особі голови Мельник Лесі Ярославівни , на підставі договору №05/05/20-1 про надання правової допомоги від 05.05.2020 року, було здійснено наступне: -підготовку і подання до Львівського окружного адміністративного суду позовної заяви (сумарно витрачено 4 години часу); -підготовку і подання до Львівського окружного адміністративного суду письмових відповіді на відзиви, заяви про відшкодування витрат на правову допомогу і 7-ми клопотань про долучення додаткових письмових доказів у справі № 380/3644/20 (сумарно витрачено 9 годин часу); -представництво інтересів Клієнта у судових засіданнях у Львівському окружному адміністративному суді у справі № 380/3644/20 - на стадії підготовчого провадження та на стадії судового розгляду (сумарно витрачено 5 години часу). Як зазначено в акті вартість наданої правової допомоги становить 5 000,00 грн. Зазначені грошові кошти були сплачені позивачем згідно: -меморіального ордеру №8554597SB від 16 вересня 2020 року на загальну суму 2500,00 грн; -меморіального ордеру №@2РL191964 від 05.05.2020 року на загальну суму 2500,00 грн.. Задовольняючи подану заяву про прийняття додаткового рішення та вирішуючи питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд оцінив подані документи, якими представник позивача обґрунтовує фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу, складність справи, обсяг доказів, та прийшов до висновку, що сума зазначена в договорі та акті наданих послуг є співмірною із часом, який може бути витрачено адвокатом на виконання відповідних послуг. Враховуючи зазначені висновки суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, та зазначає наступне. Відповідно до статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Судом при вирішенні питання щодо розміру судових витрат на правничу допомогу адвоката у цій справі враховано кількість часу, який був потрачений на надання вказаних в описі робіт та послуг, предмет спору, незначну складність адміністративної справи та наявну судову практику у вказаній категорії справ. Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи у суді першої інстанції, позивачем понесено витрати на професійну правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.. За змістом частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з пунктами 6, 7 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження). Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України). При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені, а їхній розмір - обґрунтованим. Згідно із правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, висловленої у постанові від 15 травня 2018 року по справі №821/1594/17, належним доказом для відшкодування витрат на правову допомогу є документи у яких конкретизовано справу, по якій таку допомогу надано. Так, до клопотання про розподіл судових витрат представником позивача додано вищезазначені документи. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97). У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). Дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції оцінивши рівень витрат позивача на правничу допомогу, а також те, що їх сума була співмірною зі складністю предмета спору та обсягу наданих адвокатом послуг, виходячи із критеріїв розумності та пропорційності оплати послуг адвоката прийшов до вірного висновку, що підлягають стягненню судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 грн.. З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржене відповідачем додаткове рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, за результатами всебічного і об`єктивного з`ясування обставин справи, а тому немає підстав для його скасування. Відповідно до ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ч.3 ст. 243, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року у справі № 380/3644/20 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Р. П. Сеник Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 28 квітня 2021 року