Ухвала КЦС ВС № 548/1282/19

УХВАЛА 13 лютого 2020 року м. Київ справа №548/1282/19 провадження № 61-2719ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , діючого в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 10 жовтня 2019 року та на постанову Полтавського апеляційного суду від 09 січня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина, який продовжує навчання, ВСТАНОВИВ : Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 10 жовтня 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 1500 грн щомісячно до закінчення позивачем навчання. Постановою Полтавського апеляційного суду від 09 січня 2020 року рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 10 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову. У лютому 2020 року представник ОСОБА_1 , діючий в інтересах ОСОБА_2 , засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 10 жовтня 2019 року та на постанову Полтавського апеляційного суду від 09 січня 2020 року, в якій просить суд скасувати оскаржувану постанову, а рішення суду першої інстанції змінити в частині часу присудження аліментів, а саме ухвалити стягувати аліменти з 18 червня 2019 року, тобто, від дня пред`явлення позову. Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Даний закон набрав чинності 08 лютого 2020 року. Касаційна скарга надіслана засобами поштового зв`язку 07 лютого 2020 року, тобто, до набрання чинності вказаним законом, а відтак під час вирішення про прийняття даної касаційної скарги до розгляду суду слід керуватися положеннями процесуального законодавства станом на день подання касаційної скарги Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню. За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. В пункті 8 статті 129 Конституції України зазначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Законом України «Про державний бюджет на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року встановлений прожитковий мінімум у розмірі 2027 грн. Зі змісту постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що сума позову у даній справі в контексті статті 176 ЦПК України дорівнює сумі аліментів за шість місяців та становить 12 000 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує суму ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2027*100=202 700). Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. З цього приводу в касаційній скарзі зазначено, що справа має виняткове значення для скаржника, оскільки ОСОБА_2 перебуває у скрутному матеріальному становищі, продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги. Відповідно до статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, кожна сторона повинна довести ті вимоги, на які посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень. В силу закону суд касаційної інстанції не приймає до уваги такі доводи скаржника, оскільки вони не обґрунтовані належним чином доказами. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Враховуючи вищенаведене, скаржник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, а відтак у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 , діючого в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 10 жовтня 2019 року та на постанову Полтавського апеляційного суду від 09 січня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина, який продовжує навчання. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя А. А. Калараш