Постанова КЦС ВС № 602/779/16-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 лютого 2020 року м. Київ справа № 602/779/16 провадження № 61-37274 св 18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Журавель В. І., Русинчука М. М., учасники справи: позивач - акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», відповідач - ОСОБА_1 , третя особа - приватне підприємство «Ролікс-Транс», розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Тернопільської області від 23 квітня 2018 року у складі колегії суддів Хоми М. В., Гірського Б. О., Сташківа Б. І., ВСТАНОВИВ : Описова частина Короткий зміст позовних вимог У вересні 2016 року АТ «Ощадбанк» звернулося в суд із позовом про стягнення з ОСОБА_1 38 366,55 доларів США заборгованості за кредитним договором, з яких: 29 500 доларів США заборгованості по кредиту, 8 866,55 доларів США заборгованості по процентах, а також 146 415,7 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами. Вимоги обґрунтовані тим, що 14 травня 2007 року банк та ОСОБА_1 уклали договір відновлювальної кредитної лінії № 8, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит на споживчі потреби у сумі 29 500 доларів США зі сплатою 13 % річних та з кінцевим терміном повернення до 14 травня 2012 року. Відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, унаслідок чого станом на 22 вересня 2016 року утворилась вищевказана заборгованість. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 18 грудня 2017 року у задоволенні позову АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , третя особа ПП «Ролікс-Транс», відмовлено. Суд першої інстанції виходив із того, що позивач пропустив позовну давність, а наявність квитанції від 29 серпня 2014 року про сплату ОСОБА_1 останнього платежу на суму 50 доларів США не свідчить про її переривання, оскільки в судовому засіданні не підтверджено належними та допустимими доказами, що вказаний платіж здійснив безпосередньо ОСОБА_1 або уповноважена на це особа, яка представляє його у відносинах з банком у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності. Короткий зміст судового рішення апеляційного суду Постановою апеляційного суду Тернопільської області від 23 квітня 2018 року апеляційну скаргу АТ «Ощадбанк» задоволено частково, рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 18 грудня 2017 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги АТ «Ощадбанк» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії від 14 травня 2007 року № 8 в сумі 38 366,55 доларів США (що еквівалентно 996 532,77 грн), з яких 29 500 доларів США простроченої заборгованості за кредитом, 8 866,55 доларів США простроченої заборгованості по процентах, 136 671,26 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості та процентів. Апеляційний суд виходив із того, що у матеріалах справи наявні фінансові документи про внесення платежів протягом 2012-2014 років на погашення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 , тому позовна давність переривалася. Заборгованість відповідача перед банком по кредиту та процентах підтверджується встановленими судом обставинами, її розмір відповідачем не оспорюється, тому позовні вимоги про її стягнення підлягають задоволенню. Позивачем нараховано пеню за період з 31 серпня 2015 року, в той час як позов пред`явлено 27 вересня 2016 року, тому вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню у межах позовної давності - за один рік до звернення в суд. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції У червні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення суду апеляційної інстанції. Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі, зупинено виконання постанови апеляційного суду Тернопільської області від 23 квітня 2018 року до завершення розгляду касаційної скарги. Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2020 року дану справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції як таке, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції. Відповідач зазначає, щоне погашав заборгованість по кредитному договору, її погашав заставодавець ПП «Ролікс-Транс», тому вважає, що позовна давність для пред`явлення вимог до нього не переривалася. Стверджує, що усі платежі здійснювалися на погашення заборгованості за процентами, а тому посилається на правову позицію, викладену Верховним Судом України у справі № 6-1457цс16, відповідно до якої якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Зазначає, що у зв`язку з вищезазначеним спливла позовна давність для пред`явлення вимоги про стягнення заборгованості по тілу кредиту. Вважає, що апеляційний суд порушив норми процесуального права у частині відмови у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи. Заперечення/відзив на касаційну скаргу У вересні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на дану касаційну скаргу від адвоката Тимчишин Н. І., яка діє в інтересах АТ «Ощадбанк», у якому представник позивача просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін. Представник позивача зазначає, що переривання позовної давності не стосується лише платежів по процентах, оскільки банк скористався своїм правом дострокового повернення кредиту, тому вважається, що строк виконання зобов`язання настав у повному обсязі та виконання зобов`язання в подальшому не передбачається у вигляді періодичних платежів. Окрім того, кредитним договором не передбачено окремого погашення заборгованості по процентах та тілу кредиту. Зарахування суми відбувається у порядку, передбаченому пунктом 1.7 кредитного договору. Стверджує, що судом правомірно відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, оскільки воно було заявлене в останньому судовому засіданні при розгляді справи в суді першої інстанції. У вересні 2019 року адвокат Данилевич А. Б. повідомила про зміну типу акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» з публічного на приватне та перейменування його в акціонерне товариство «Державний ощадний банк України». Фактичні обставини справи, встановлені судами Суди встановили, що 14 травня 2007 року ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 уклали договір відновлюваної кредитної лінії № 8, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 29 500 доларів США зі сплатою 13 % річних на споживчі потреби з кінцевим терміном повернення до 14 травня 2012 року. 16 травня 2007 року ВАТ «Державний ощадний банк України» та ПП «Ролікс» уклали договір застави транспортних засобів у забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за договором відновлювальної кредитної лінії від 14 травня 2007 року №

8. Предметом застави за цим договором є рухоме майно - транспортні засоби: - напівпричіп бортовий Е марки SCHMITZ SPR 24L, 1998 року випуску, колір червоний, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ; - напівпричіп бортовий Е марки SСHМІТZ SPR 24L, 1998 року випуску, колір червоний, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 ВАТ «Державний ощадний банк України» після внесених 7 червня 2011 року змін до статуту банку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2011 року № 502, перейменовано на публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України". Зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 не виконував належним чином, у зв'язку з чим у 2011 році банк звернувся з позовом до господарського суду про звернення стягнення на предмет застави. Рішенням господарського суду Тернопільської області від 12 травня 2011 року та додатковим рішенням цього ж суду від 24 червня 2011 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором відновлюваної кредитної лінії від 14 травня 2007 року № 8 в розмірі 37 072,61 доларів США, що еквівалентно 295 012,71 грн, звернуто стягнення на заставлене згідно договору застави транспортних засобів від 16 травня 2007 року рухоме майно, належне на праві власності ПП «Ролікс-Транс», на користь банку. Виконання вказаного рішення кілька разів відстрочувалося: ухвалою господарського суду Тернопільської області від 22 листопада 2013 року - до 25 травня 2014 року, ухвалою цього ж суду від 26 листопада 2014 року - до 26 травня 2015 року. Протягом 2012-2013 років ПП «Ролікс-Транс» надсилало банку листи з проханням не розпочинати вилучення заставлених транспортних засобів, оскільки підприємство зобов'язується платити по кредитах позичальників, в тому числі ОСОБА_1 Банк, у свою чергу, повідомив ПП «Ролікс-Транс» про погодження добровільного погашення заборгованості за кредитними договорами, де заставодавцем виступає ПП «Ролікс-Транс», зокрема, по кредитному договору ОСОБА_1 згідно запропонованого графіку. З 12 травня 2011 року по 11 травня 2014 року було внесено 19 платежів на погашення заборгованості за кредитним договором від 14 травня 2007 року №

8. Платником у всіх заявах вказаний ОСОБА_1 . Рішення господарського суду про звернення стягнення на предмет застави не виконане, оскільки ПП «Ролікс-Транс» відчужило заставне майно, ці дії є предметом кримінального провадження. 18 грудня 2017 року суд першої інстанції відмовив у призначенні почеркознавчої експертизи на предмет належності підписів у заявах на переказ готівки ОСОБА_1 , оскільки це клопотання було заявлене в останньому судовому засіданні 18 грудня 2017 року, в той час як справа перебувала у провадженні суду з вересня 2016 року, розгляд справи по суті розпочався 24 квітня 2017 року, неодноразово оголошувалися перерви, за клопотанням відповідача суд витребовував докази, оспорювані ОСОБА_1 заяви на переказ готівки були долучені до матеріалів справи 24 липня 2017 року. Поважних причин, чому таке клопотання не було заявлено з дотриманням процесуальних норм, представником відповідача не зазначено. Аналогічні клопотання були повторно заявлені у суді апеляційної інстанції представником ОСОБА_1 , а також ПП "Ролікс-Транс", однак у їх задоволенні відмовлено, оскільки учасник справи не надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом. Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Оскаржуване судове рішення не в повній мірі відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, відповідно до якої воно має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини на підтвердження наявної заборгованості по тілу кредиту у розмірі 29 500 доларів США. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до частини першої, п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Згідно зі статтею 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Відповідно до частини третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. У постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 3-269гс16 зроблено висновок, що «до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або суми санкцій». У постанові Верховного Суду України від 08 листопада 2017 року у справі № 6-2891цс16 вказано, що: «Відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою». Апеляційний суд встановив, що у заявах на переказ готівки, здійснених протягом 2012-2014 років, платником на погашення заборгованості по кредитному договору був зазначений ОСОБА_1 , на окремих заявах зазначено, що платником пред`явлено паспорт громадянина України та зазначено його реквізити, у зв`язку з цим дійшов обґрунтованого висновку про переривання перебігу позовної давності. Факт вчинення цих платежів особисто ОСОБА_1 не спростований допустимими та достатніми доказами. Доводи касаційної скарги у цій частині зводяться до переоцінки доказів та не погодження з обставинами, встановленими апеляційним судом, щодо переривання перебігу позовної давності, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду. Аргументи касаційної скарги про те, що усі платежі здійснювалися на погашення заборгованості за процентами, є припущенням відповідача, оскільки у заявах на переказ готівки у розділі про призначення платежу зазначено, що це сплата боргу за кредит, а зарахування банком цих коштів саме у рахунок погашення заборгованості по процентах проводилося на підставі пункту 1.7 кредитного договору, яким передбачено черговість погашення заборгованості. Окрім того, на час здійснення платежів на погашення заборгованості по кредиту у період з 2012 по 2014 роки банк уже змінив строк виконання зобов`язання і у позичальника на той час існувало зобов`язання щодо дострокового повернення кредиту та сплати процентів, належних банку відповідно до статті 1048 ЦК України, а не зобов`язання у вигляді сплати періодичних платежів. Доводи касаційної скарги щодо судової почеркознавчої експертизи аналогічні доводам апеляційної скарги, яким апеляційний суд надав належну оцінку. Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення оскаржуваного рішення апеляційного суду у частині позовних вимог банку до відповідача про стягнення заборгованості по кредиту без змін. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу. Звернення банку з позовом, вимогою про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом (заявою) вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором платежі припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Такі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц та від 31 жовтня 2018 року в справі № 202/4494/16-ц. Суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу, що у матеріалах справи наявна письмова вимога-повідомлення банку до відповідача від 26 липня 2010 року про погашення заборгованості у повному обсязі у розмірі 33 284,51 доларів США станом на 23 липня 2010 року, з яких 29 500 доларів США заборгованості по тілу кредиту та 3 784,51 доларів США заборгованості по процентах, яку банк просив повернути у строк до 15 серпня 2010 року. Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, неустойки та інших платежів за договором. Відповідно до розрахунку банк продовжив нараховувати та просив стягнути заборгованість по процентах, у тому числі за період з направлення вимоги до зазначеного у кредитному договорі строку повернення кредиту 14 травня 2012 року, а апеляційний суд помилково вважав наявними підстави для їх задоволення у повному обсязі. За таких обставин рішення апеляційного суду в частині позовних вимог банку до відповідача про стягнення заборгованості по процентах за користування кредитом підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Установленню підлягають обставини щодо настання строку виконання основного зобов`язання за кредитним договором та у зв`язку з цим правомірність вимог банку про стягнення з відповідача заборгованості по процентах за кредитним договором у тому розмірі та за той період, який заявлений банком, з урахуванням внесених на погашення цієї заборгованості платежів. Задовольняючи позов у частині стягнення пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та відсотками за річний період до звернення в суд, тобто за період з 27 вересня 2015 року по 27 вересня 2016 року, апеляційний суд не звернув увагу, що нарахування банком пені, передбаченої кредитним договором, після пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України є неправомірним, оскільки права позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такий висновок наведений у вищезазначених постановах Великої Палати Верховного Суду. У зв`язку з наведеним рішення апеляційного суду у частині позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь банку пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та відсотками підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги. Керуючись статтями 400, 410, 411, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, ПОСТАНОВИВ : Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову апеляційного суду Тернопільської області від 23 квітня 2018 року в частині позову акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , третя особа: приватне підприємство «Ролікс-Транс», про стягнення 29 500 доларів США заборгованості за кредитом залишити без змін. Постанову апеляційного суду Тернопільської області від 23 квітня 2018 року в частині позову акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , третя особа: приватне підприємство «Ролікс-Транс», про стягнення пені за несвоєчасне погашення заборгованості та процентівскасувати, а рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 18 грудня 2017 року в цій частині змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанову апеляційного суду Тернопільської області від 23 квітня 2018 року в частині позову акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , третя особа: приватне підприємство «Ролікс-Транс», про стягнення заборгованості по процентах за користування кредитомскасувати, направити справу у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Поновити виконання постанови апеляційного суду Тернопільської області від 23 квітня 2018 року у не скасованій частині. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий В. І. Крат Судді Н. О. Антоненко І. О. Дундар В. І. Журавель М. М. Русинчук