Постанова 4824 № 755/19984/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/4437/2020 Справа № 755/19984/19 П О С Т А Н О В А Іменем України 19 лютого 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А., розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва, постановлену у складі судді Марфіної Н.В. в м. Київ 09 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Глушко Ліана Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова Лідія Миколаївна про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом та договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, - в с т а н о в и в : В грудні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом та договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності. Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_6 , після його смерті відкрилася спадщина, оскільки позивач знав, що померлий є його біологічним батьком, відповідно 22 березня 2013 року звернувся до Дарницького районного суду м. Києва із заявою про визнання факту батьківства. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24 липня 2013 року було встановлено факт, що ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_1 , що стало підставою для внесення змін у його свідоцтво про народження. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26 жовтня 2013 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 липня 2013 року скасовано, заяву ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства залишено без розгляду з підстав наявності спору про право цивільне, він звернувся до суду в порядку позовного провадження. Після смерті батька відкрилася спадщина і ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Окрім нього, із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 звернулися ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 10 жовтня 2019 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково задоволено, ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , Відділу реєстрації актів громадянського стану Дарницького районного управління юстиції в м. Києві, треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Глушко Л.В., Орган опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації в особі Служби у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про встановлення батьківства та визнання права на спадкування за законом на нерухоме майно задоволено частково. Встановлено факт, що ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним батьком ОСОБА_1 Зобов`язано відділ державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві внести відповідні зміни до актового запису про народження № 320 від 18 березня 1993 року, складеного Харківським відділом записів актів громадянського стану м. Києва на ОСОБА_1 , а саме вказати батьком дитини ОСОБА_6 . В задоволенні решти вимог відмовлено. З врахуванням вищезазначеного, позивач має право на спадщину за законом. Разом із тим, 02 листопада 2018 року приватним нотаріусом Глушко Л.В. вже було видано спадкоємцям ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 на нерухоме майно, що належало спадкодавцю, частина якого ними вже відчужена відповідачу ОСОБА_5 . На підставі вищевикладеного просив визнати частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом номери 1508, 1509, 1510, 1511, 1512, 1513, 1514, 1515, 1516, видані 02 листопада 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Глушко Л.В. на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 по 1/3 частці кожному: на квартиру АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 , будинок по АДРЕСА_3 , які належали померлому ОСОБА_6 - в ј частці даного майна; скасувати рішення приватного нотаріуса від 02 листопада 2018 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про реєстрацію права приватної власності на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 по 1/3 частці кожному - в ј частці майна; визнати частково недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 15 березня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М. - в ј частці квартири АДРЕСА_4 , скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іванової Л.М. від 15 березня 2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про реєстрацію права приватної власності на ім`я ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_1 - в ј частці квартири; визнати за ОСОБА_1 право власності на ј частини спірного майна в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , покласти на відповідачів судові витрати. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 09 січня 2020 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто заявнику. Позивач ОСОБА_1 , не погоджуючись із ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 09 січня 2020 року, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що позивач отримав копію ухвали суду про залишення позовної заяви без руху 26 грудня 2019 року, представником позивача були усунуті всі недоліки, наведені в ухвалі суду від 18 грудня 2019 року, а саме 28 грудня 2019 року поштовим відправленням на адресу Дніпровського районного суду м. Києва було відправлено заяву про усунення недоліків з додатками до неї. Отже, висновки суду про те, що позивачем недоліки позовної заяви не усунуто, є передчасними та необґрунтованими. Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові) віднесена до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України. Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву позивачу ухвалою від 09 січня 2020 року, суд першої інстанції виходив із того, що в установлений судом строк позивач не виправив недоліки позовної заяви. Однак з такими висновками апеляційний суд не може погодитися, виходячи із наступного. Відповідно до ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 грудня 2019 року позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху і надано можливість позивачу виправити недоліки в строк не більше ніж десять днів з дня отримання позивачем ухвали, про що у вказаний термін надати суду документальні підтвердження. Попереджено, що у разі невиконання вимог суду щодо усунення вказаних недоліків, заява буди вважатись неподаною та підлягатиме поверненню. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, для виправлення позовної заяви позивачу слід здійснити наступні дії: зазначити у позовній заяві ціну позову у відповідності до положень ст. 176 ЦПК України, вказати у позовній заяві відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися (якщо заходи досудового врегулювання спору не проводились, про це слід зазначити у позовній заяві); надати оригінал платіжного доручення про сплату судового збору в розмірі 7203,75 грн. за позовні вимоги майнового характеру та 9220,80 грн. за дванадцять позовних вимог немайнового характеру. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 09 січня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу, оскільки в установлений судом строк позивач не виправив недоліки позовної заяви. Оцінюючи доводи апеляційної скарги та висновки суду першої інстанції, апеляційний суд враховує наступне. Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Відповідно до ст. ст. 123, 124 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 18 грудня 2019 року Надворний отримав 26 грудня 2019 року (а. с. 23). Таким чином, з урахуванням вимог ст. ст. 123, 124 ЦПК України позивач мав право на усунення недоліків до 06 січня 2020 року включно (з урахуванням вихідних днів). До матеріалів справи долучено непідшиту заяву про усунення недоліків, направлену засобами поштового зв`язку на адресу суду представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Гошко В.І. Додатками до заяви є 7 екземплярів уточненої позовної заяви із виправленими недоліками та два оригінали квитанцій на суму 7203,75 грн. та 9220,80 грн., Як вбачається із опису вкладення та конверту, заява здана на пошту 28 грудня 2019 року, тобто в межах процесуального строку, встановленого судом. Таким чином, позивачем ОСОБА_1 вчасно та в повному обсязі виконані приписи ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 18 грудня 2019 року, однак суд першої інстанції, не врахувавши мінімального строку обігу поштової кореспонденції, передчасно визнав позовну заяву неподаною та повернув її. Виходячи із вищевикладеного, ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 09 січня 2020 року не можна вважати належно мотивованою та такою, що постановлена із додержанням норм процесуального права. Відповідно до приписів п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена із порушенням норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 379, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 09 січня 2020 року скасуватиі направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Судді :