Постанова Київський апеляційний суд № 755/16517/20

справа № 755/16517/20 головуючий у суді І інстанції Савлук Т.В. провадження № 22-ц/824/10767/2021 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 9 вересня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Приходька К.П., Журби С.О. за участю секретаря судового засідання - Зиль Т.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича, Державного підприємства «СЕТАМ», треті особи: ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТ ХАУС» про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів та акта про проведення електронних торгів, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського А.М., Державного підприємства «СЕТАМ», треті особи: ОСОБА_2 , ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТ ХАУС» про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів та акта про проведення електронних торгів. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року відмовлено у відкритті провадження за вказаним позовом. Не погоджуючись із указаною ухвалою ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції здійснив помилкове трактування суті позовних вимог про визнання недійсними електронних торгів та протоколу проведення електронних торгів. Аргументуючи оскаржуване рішення ст. 287 КАС України, суд першої інстанції не врахував, що у даному конкретному випадку позивач здійснив звернення до суду не з метою оскарження тих чи інших дій приватного виконавця, а з метою визнання недійсними електронних торгів. Зазначає, що позовна заява ОСОБА_1 не є скаргою на дії приватного виконавця і у жодному разі Постанова пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, на яку посилався суд першої інстанції, не може бути застосована до даних правовідносин. 22 липня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від приватного виконавця Телявського А.М., в якому він просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Вказує, що ухвала суду першої інстанції є законною, та такою, що винесена із дотриманням норм процесуального та матеріального права, оскільки суд дійшов правильного висновку, що позивачем одночасно заявлено вимоги, які розглядаються в порядку різного судочинства, а об`єднання таких вимог в одному провадженні є недопустимим. Інші учасники справи відзиву на апеляційну скаргу, у встановлений апеляційним судом строк, не надали. У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Валенко К.П. просила задовольнити апеляційну скаргу, ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, шляхом направлення судової повістки на вказану електронну адресу (а.с. 70-72). Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися в судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що у позові про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів та акта про проведення електронних торгів, не можуть ставитись вимоги в порядку адміністративного судочинства. А тому, відповідно до вимог п.2 ч.4 ст.185 ЦПК України наявні підстави для повернення позовної заяви ОСОБА_1 , оскільки виходячи зі змісту позовної заяви, позивачем одночасно заявлено вимоги, які розглядаються в позовному провадженні та в порядку адміністративного судочинства, об`єднання цих вимог в одному провадженні є недопустимим в силу положень цивільного процесуального законодавства, оскільки передбачає інший порядок розгляду такої категорії справ та дотримання певної форми звернення з такими вимогами до суду. Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Відповідно до вимог п.2 ч.4 ст.185 ЦПК України заява повертається у випадку, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог, про що постановлюється ухвала. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Верховний Суд у постанові від 20.01.2021 року у справі №818/337/17 сформував висновки про те, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Встановлено, що відповідно до предмету позову, позивач просить суд: «Визнати недійсними електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме автомобіля INFINITI G35, що належав ОСОБА_1 , проведенні Державним підприємством «СЕТАМ» 03 серпня 2020 року, результати яких оформлено протоколом №494855 від 03 серпня 2020 року. Визнати недійсним протокол проведення електронних торгів №494855 від 03 серпня 2020 року, складений за результатами проведення електронних торгів за реалізації арештованого нерухомого майна, а саме: автомобіля INFINITI G35, сформований Державним підприємством «СЕТАМ» Визнати недійсним акт про проведення електронні торги від 11 серпня 2020 року, складений приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Телявським Анатолієм Миколайовичем» Також встановлено, що приватним виконавцем виконавчого органу м. Києва Телявським Анатолієм Миколайовичем, 02 липня 2020 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання Виконавчого напису № 1593, що виданий приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарасом Володимировичем. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх обґрунтованими. Як убачається із матеріалів справи, позовна заява ОСОБА_1 не є скаргою на дії приватного виконавця, а тому зазначена в оскаржуваній ухвалі Постанова пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, а також постанови Великої Палати Верховного Суду, на які здійснив посилання суд першої інстанції, не можуть бути застосовані до позову про визнання недійсним торгів. Дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними. А вимоги стосовно оскарження протоколу аукціону та акта про проведені електронні торги мають вирішуватися в порядку позовного провадження, а не у порядку судового контролю за виконанням судових рішень. Саме такого висновку дійшов ВС у своїй постанові від 18 серпня 2021 року у справі № 215/1492/16-ц. Крім того, суд першої інстанції у порушення норм процесуального права посилався на положення п.2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, яким передбачено підстави для повернення позовної заяви, а у резулятивній частині ухвали вирішив питання щодо відмови у відкритті провадження у справі, за таких обставин, зазначене судове рішення не відповідає вимогам закону, оскільки його мотивувальна частина не відповідає резулятивній частині оскаржуваної ухвали. Доводи апеляційної скарги про те, що ця справа має розглядатися за правилами цивільного судочинства та у позовному провадженні заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки зміст позовних вимог не свідчить про наявність між сторонами публічно-правового спору. Так, суд першої інстанції указує на порушення правил об`єднання вимог, які розглядаються в позовному провадженні та в порядку адміністративного судочинства, та об`єднання яких є не допустимим. Однак суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що вимоги цього позову в частині визнання недійсним акта про проведення електронних торгів, який складений виконавцем, слід розглядати в порядку адміністративного судочинства. Частинами першою, другою статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України. Порядком реалізації арештованого майна визначено, що електронні торги - це продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну. Отже, процедура реалізації майна на прилюдних торгах полягає у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів за плату. Така процедура полягає в укладенні та виконанні договору купівлі-продажу. На підтвердження його укладення складається відповідний протокол, а на підтвердження виконання з боку продавця - акт про проведені прилюдні торги. Такі висновки сформульовані у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19), у пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20). Отже вимоги є пов`язані між собою, тому підстав для розгляду вимоги про визнання недійсним акта про проведення електронних торгів, який складений виконавцем, окремо від інших вимог заявленого позову не встановлено. Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Таким чином, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, відповідно до вимог статті 379 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий Т.О. Писана Судді К.П. Приходько С.О. Журба