Постанова 4824 № 362/3136/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ справа № 362/3136/19 провадження № 22-ц/824/3826/2020 18 лютого 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Кирилюк Г. М., суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А., при секретарі Примушку О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Васильківської районної державної адміністрації Київської області про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 січня 2020 року у складі судді Марчука О. Л., встановив: 30.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2 , визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з їх батьком. Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 січня 2020 року у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 січня 2020 року. Свої доводи мотивує тим, що вказана ухвала прийнята з порушенням норм цивільного процесуального права, заднім числом, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, не ґрунтуються на наявних в справі доказах, в основу рішення взяті докази з іншої цивільної справи, що призвело до неправильного вирішення питання щодо відкриття провадження у справі та порушення права позивача на доступ до правосуддя. Також зазначив, що суд першої інстанції протягом тривалого часу не вирішував питання про відкриття провадження у справі, що є грубим порушенням норм ЦПК України. Висновок суду про наявність справи про той самий предмет і з тих самих підстав не відповідає дійсності, оскільки в справі №753/17344/19 ОСОБА_2 заявлено вимоги про визначення місця проживання дітей разом з нею. Відмова у задоволенні вказаного позову не означає автоматичного визначення місця проживання дітей разом з батьком, що обмежить його право, в тому числі на виїзд з дітьми за кордон без згоди матері. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Козій Д. О. просить відмовити в задоволенні поданої апеляційної скарги та залишити ухвалу суду першої інстанції без змін. Зазначила, що позивач жодним чином не підтвердив своє твердження щодо винесення оскаржуваної ухвали заднім числом, не вказав, яку саме норму чинного законодавства порушено судом першої інстанції при прийнятті рішення щодо відкриття провадження у справі протягом двох місяців після завершення апеляційного провадження. Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали не був обмежений документами по даній справі, оскільки мав вільний доступ для перевірки наявності чи відсутності інших судових справ між сторонами. Також зазначила, що в травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з двома вимогами про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, які не є взаємопов`язаними. Вважає, що 02.01.2020 суд першої інстанції правомірно призначив до розгляду справу в частині розірвання шлюбу та відмовив у відкритті провадження у справі про визначення місця проживання дітей. Позовна вимога ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей підлягає розгляду виключно Дарницьким районним судом м. Києва, за місцем проживання ОСОБА_2 . В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Ларичев В. В. просив апеляційну скаргу задовольнити. Відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Жогіна О. О. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що 30.05.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Васильківської районної державної адміністрації про розірвання шлюбу та визначення місце проживання малолітніх дітей разом з батьком. Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 червня 2019 року вказану справу передано за підсудністю до Дарницького районного суду міста Києва. Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 червня 2019 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Судом також встановлено, що у вересні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Васильківської районної державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської районної державної адміністрації про визначення місця проживання дітей з матір`ю та відібрання дітей, стягнення аліментів та додаткових витрат на дітей (справа №753/17344/19). Ухвалою судді Дарницького районного суду міста Києва від 13 вересня 2019 року відкрито провадження в справі за вказаним позовом. Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 січня 2020 року у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини разом з батьком відмовлено. Відмовляючи у відкритті провадженні в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей разом з батьком, суд першої інстанції виходив з положень п. 3 ч.1 ст.186 ЦПК України та тієї обставини, що ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 13 вересня 2019 року відкрито провадження в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей, відібрання дітей, стягнення аліментів та додаткових витрат (справа №753/17344/19). Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до п.3 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Підстава позову - це фактичні обставини (юридичні факти), на яких ґрунтується вимога позивача, та з наявністю або відсутністю яких закон пов`язує виникнення чи припинення матеріально-правових відносин між сторонами. Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення. Як вбачається з матеріалів справи, підставами позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначено різні обставини. Матеріально - правові вимоги за даними позовами також є різними. З огляду на те, що фактичні обставини, на яких ґрунтувалися вимоги позивачів є різними, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до п.3 ч.1 ст.186 ЦПК України. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція). За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Тобто Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Суд першої інстанції зазначеного не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у справі, чим порушив право позивача н а доступ до правосуддя. Оцінка дотримання судом першої інстанції процесуальних строків при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не віднесено до компетенції суду апеляційної інстанції та не може вплинути на питання обґрунтованості оскаржуваної ухвали. Доводи апеляційної скарги щодо прийняття оскаржуваної ухвали заднім числом, а в основу висновків суду покладені докази з іншої цивільної справи є необґрунтованими та підлягають відхиленню. Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала про відмову у відкритті провадження у даній справі постановлена судом з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, тому вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 січня 2020 року скасувати. Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Васильківської районної державної адміністрації Київської області про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей передати для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 19 лютого 2020 року. Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк Судді: І. М. Рейнарт Т. А. Семенюк