Постанова 4811 № 442/5276/19

Справа № 442/5276/19 Головуючий у 1 інстанції: Гарасимків Л.І. Провадження № 22-ц/811/3605/19 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. Категорія: 39 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2020 року м.Львів Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Ванівського О.М. суддів: Мельничук О.Я., Шеремети Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Універсал Банк" на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 вересня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,- в с т а н о в и в : В липні 2019р. Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по кредитному договору в сумі 27763,87 грн.. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 29.01.2008р. між Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір №34-2008-081, відповідно до якого відповідачі отримали кредит в розмірі 100 000,00 доларів США з терміном повернення кредиту до 10.01.2038р. Згідно зі ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування. Згідно п.1.1. Кредитного договору відповідач зобов`язувався погасити Кредит, сплатити проценти за користування ним в розмірі 12,45% річних. Згідно п. 1.1.1. за користування коштами понад встановлений строк (або термін його погашення) нараховується процентна ставка в розмірі 37,35% річних. Згідно 4.2.4. Кредитного договору Позичальник зобов`язувався щомісячно в дату погашення щомісячних платежів здійснювати погашення щомісячних платежів, шляхом рахування до такої дати (включно) відповідної суми коштів на поточний рахунок. Згідно п.2.5. Сплата щомісячного платежу та процентів здійснюється позичальником відповідно до Графіка погашення. Одночасно з метою забезпечення виконання зобов`язань, відповідача ОСОБА_1 за Договором було укладено між позивачем та ОСОБА_2 Договір поруки №034-2008-081-Р/1 від 29.01.2008 року, за умовами якого, відповідач ОСОБА_2 зобов`язується відповідати за невиконання відповідачем усіх зобов`язань, що виникли за Кредитним договором №34-2008-081 від 29.01,2008р. в повному обсязі як існуючих , так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Відповідальність відповідача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_1 є солідарною. З метою забезпечення виконання зобов`язань відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором, було укладено між позивачем та ОСОБА_3 Договір поруки №34-2008-081-Р від 29.01.2008 року, за умовами якого остання зобов`язується перед позивачем відповідати за невиконання відповідачем ОСОБА_1 усіх зобов`язань, що виникли за кредитним договором №34-2008-081 від 29.01.2008 року в повному обсязі як існуючих, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Відповідальність відповідача ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_1 є солідарною. Статтею 541 ЦК України передбачено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання. Відповідно до ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, та і від будь-якого з них окремо. 03 листопада 2010р. Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області було винесено рішення, яким задоволено повністю позовні заяву AT «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості в сумі 109 715,62 доларів США, що еквівалентно в національній валюті України за офіційним курсом НБУ - 868 805,08 грн., та відповідно до розрахунку складає 27 763,87 грн. - сума 3% річних. Відповідно до ст.ст.525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк, а тому виникла необхідність звернутися до суду. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 вересня 2019 року в задоволенні заявлених позовних вимог Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовлено. Рішення суду оскаржив позивач - Акціонерне товариство "Універсал Банк" в особі представника Червінського І.М. AT «Універсал Банк» не погоджується із зазначеним рішенням суду першої інстанції, вважає його таким, що винесено з невідповідністю обставинам справи та з порушенням норм матеріального права виходячи з наступного. Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і не договірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання. Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок повичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦГІК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14- 154цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах: від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1252цс16. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. У пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16 цс 18) зроблено висновок, що «у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18) зазначено, що за змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Отже, якщо за рішенням про стягнення заборгованості, заборгованість за кредитним договором указана у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Тому, вважає, що позовні вимоги Банку щодо стягнення трьох процентів річних від простроченої суми на підставі ст. 625 ЦК України є правильними та обґрунтованими, а рішення першої інстанції підлягає скасуванню. 17 лютого 2020 року ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, просить рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 вересня 2019 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Універсал Банк" без задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити із врахуванням наступного. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Відмовляючи у задоволенні позову АТ «Універсал Банк», суд першої інстанції, виходив з того, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», а оскільки спірні правовідносини виникли у зв`язку з виконанням судового рішення, то до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання(ст.625 ЦК України), а відтак відсутні правові підстави для задоволення позову. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне. Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом встановлено і не заперечується сторонами, що Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 03.11.2010р., позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості було задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №034-2008-081 від 29 січня 2008р. у розмірі 109715,62 дол.США, що в еквіваленті до гривні становить 868805,08 грн.(по курсу НБУ станом на 03.11.2010р.), а також судові витрати у справі в сумі 1820 грн. Як зазначають сторони, і вбачається із листа Дрогобицького міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області від 21.08.2019р. на виконанні у Дрогобицькому міськрайонному відділі ДВС перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області 02.12.2010р. про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором. Відповідачем ОСОБА_1 солідарним боржником, самостійно перераховано на користь ПАТ «Універсал Банк», частково заборгованість згідно рішення суду в розмірі 203504,50 грн.. Із доходів ОСОБА_2 стягнуто та перераховано на користь ПАТ «Універсал Банк» частково заборгованість згідно вищезгаданого виконавчого документа.(а.с.63) Зазначені обставини визнаються сторонами, тому в силу ст. 82 ЦПК України не доказуються. За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання та поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. У постанові від 16 травня 2018 року № 14-16цс18 Велика Палата Верховного Суду вирішила відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 20 січня 2016 року у справі №6-2759цс15 який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України "Про виконавче провадження", і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України), а також у постанові від 2 березня 2016 року у справі N 6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин. У цій Постанові Велика Палата звернула увагу, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених ЦК України. Відтак, у справі, яка переглядається, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин приписів частини другої статті 625 ЦК України. Беззаперечно встановивши, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання на підставі судового рішення, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що у позивача не виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Захисту підлягає цивільне право у разі його порушення чи реальної небезпеки такого порушення. З наведеного слідує, що на момент звернення до суду порушення, невизнання або оспорювання право особи, яка звертається за захистом вже має мати місце. Захист права на майбутнє законом не передбачено. Звертаючись з позовними вимогами позивач просив стягнути відповідні кошти з розрахунку за період з 01.05.2016 року по 30.04.2019 року, при цьому з позовною заявою звернувся до суду 25.07.2019 року. При цьому, доказів виконання своїх грошових зобов`язань станом на день ухвалення оскаржуваного рішення (вересень 2019 року) відповідач не надав, як і жодним чином не спростував поданий позивачем розрахунок суми, яка підлягає стягненню в порядку ст. 625 ЦК України. Вирішуючи спір, суд першої інстанції у порушення ст. ст. 263, 264 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув, з характером спірних правовідносин належним чином не визначився та дійшов помилкового висновку про відмову у позові АТ «Універсал Банк». Отже, обставини на які посилається позивач в апеляційній скарзі як на підставу перегляду судового рішення в частині порушення судом першої інстанції норм матеріального права знайшли своє підтвердження. Статтею 141 встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1) і що у випадку, коли суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей же суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13). За подачу позову та апеляційної скарги Банком сумарно сплачено 4 802,5 грн. судового збору (1921 грн. + 2 881,50 грн.) (а.с. 1,80). Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст. 367, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Універсал Банк" задовольнити.. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 вересня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства "Універсал Банк" 3% річних в розмірі 27763,87 грн.. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в рівних частинах на користь Акціонерного товариства "Універсал Банк" 4802,50 грн. судових витрат. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повну постанову складено 18 лютого 2020 року. Головуючий: О.М.Ванівський Судді: О.Я.Мельничук Н.О.Шеремета