Постанова Львівський апеляційний суд № 464/3804/16-ц

Справа № 464/3804/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Дулебко Н.І. Провадження № 22-ц/811/2458/19 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М. Категорія:36 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 лютого 2020 року м.Львів Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 15 вересня 2016 року у справі за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, в с т а н о в и л а: У квітні 2016 року Львівське міське комунальне підприємство (далі ЛМКП) «Львівтеплоенерго» звернулось до суду з позовом (а.с.1-2), уточненим заявою від 13.05.2016 року про збільшення розміру позовних вимог (а.с.22), про солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за період з 01.07.2014 року по 01.05.2016 року в розмірі 7219 грн. 84 коп., з яких: 6256 грн. 65 коп. заборгованість за послуги з централізованого опалення, 963 грн. 19 коп. заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , постачання теплової енергії до якого здійснюється централізовано. З 01.07.2014 року виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води є ЛМКП «Львівтеплоенерго». Відповідачі користуються вказаними комунальними послугами, але не виконують свого обов`язку щодо їх оплати, у зв`язку з чим утворилась заборгованість. Перед зверненням до суду із вказаним позовом, ЛМКП «Львівтеплоенерго» зверталось до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення цієї заборгованості, однак, за заявою відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 17.12.2015 року було скасовано судовий наказ №464/4142/15-ц від 28.05.2015 року про солідарне стягнення з них заборгованості у розмірі 3661 грн. 63 коп. Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 15 вересня 2016 року позов ЛМКП «Львівтеплоенерго» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» заборгованість за період з 01.07.2014 року до 30.04.2016 року за послуги з централізованого опалення у розмірі 6256 грн. 65 коп. та за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 963 грн. 19 коп., а всього 7219 грн. 84 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1378 грн., по 459 грн. 33 коп. з кожного з відповідачів. Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_1 , просить його скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Зазначає, що всупереч вимог ЦК України, судом не встановлено правових підстав виникнення зобов`язання відповідачів перед позивачем по сплаті спірної заборгованості, оскільки письмового договору про надання вказаного виду комунальних послуг між сторонами укладено не було. Крім того, вважає, що суд не надав належної правової оцінки письмовим зверненням відповідачів із скаргами та показанням допитаних у судовому засіданні свідків щодо неналежної якості послуг, які надає позивач. В порушення вимог ст.188 ЦПК України, суд не дослідив наявний у справі запис телепередачі «Люди і проблеми» телеканалу ЗІК, а також судом не було взято до уваги пояснення відповідачів та письмові докази, згідно з якими відповідачі у зв`язку з неотриманням гарячого водопостачання з червня 2011 року здійснюють підігрів води та опалення свого помешкання самостійно за допомогою електронагрівальних приладів. Звертає увагу, що при вирішенні даного спору судом не було враховано наявність судового наказу, яким з відповідачів вже стягнуто на користь ЛКП «Житловик-С» плату за централізоване опалення та постачання гарячої води, чим допущено, на переконання апелянта, подвійне стягнення тієї самої заборгованості. Вважає неналежними доказами акти позивача про включення системи теплопостачання будинку, оскільки ці акти відповідачами не підписувались. На думку апелянта, односторонні розрахунки позивача, які суд прийняв як належні та допустимі докази, такими не є, оскільки вони не доводять факт отримання послуг відповідачами. Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 04.02.2020 року, є дата складення повного судового рішення 14.02.2020 року. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав. У відповідності до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, юридичні факти, заподіяння матеріальної та моральної шкоди тощо, а також вони можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У відповідності до ст.526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Спеціальними нормативно-правовими актами, які регулюють правовідносини щодо надання вказаного виду житлово-комунальних послуг, є, зокрема, Закон України «Про житлово-комунальні послуги» та Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року. Статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у чинній в спірний період редакції, визначено, що виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Статтею 20 цього Закону передбачено, що споживач має прав о одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг і несе обов язок по оплаті житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. У відповідності до п.5 ч.1 ст.20 Закону, споживач має право, зокрема, на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством. У відповідності до ст.18 Закону, у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. У разі неприбуття представника виконавця у погоджений строк або необгрунтованої відмови від підписання акта-претензії, він вважається дійсним, якщо його підписали не менше як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обгрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. Відповідно до п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку (п.20 Правил). У разі відсутності у квартирі та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання (п.21 Правил). У разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку (п.12 Правил). Судом встановлено, що відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 (а.с.4), постачання теплової енергії до якого здійснюється централізовано. З 01.07.2014 року виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води є ЛМКП «Львівтеплоенерго». Згідно з актами про включення системи теплоспоживання від 22 жовтня 2014 року та 9 жовтня 2015 року (а.с.119,120), у будинку АДРЕСА_2 включено систему опалення в опалювальних сезонах 2014/2015, 2015/2016 років. Заборгованість відповідачів за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за період з 01.07.2014 року по 01.05.2016 року становить 7219 грн. 84 коп., з яких: 6256 грн. 65 коп. заборгованість за послуги з централізованого опалення, 963 грн. 19 коп. заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води (а.с.5-7, 23-24). У травні 2015 року ЛМКП «Львівтеплоенерго» зверталось до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідачів заборгованості за вказаний вид комунальних послуг, однак, виданий судовий наказ від 28 травня 2015 року було скасовано ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 17 грудня 2015 року за заявою відповідачів. Із заявами до ЛМКП «Львівтеплоенерго» про не надання вказаного виду комунальних послуг або надання їх не в повному обсязі, зниження їх якості тощо у спірний період відповідачі у встановленому законом порядку не зверталися, а ті заяви, які є в матеріалах справи, не стосуються спірного у даній справі періоду, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними. Безпідставними є також посилання апелянта на подвійне стягнення спірної заборгованості, оскільки виданий за заявою ЛКП «Житловик-С» судовий наказ Сихівського районного суду м.Львова від 29 червня 2016 року стосується іншого періоду заборгованості, обрахованої станом на 01.07.2014 року (а.с.99, 102, 105-106). Відсутність між сторонами договору про надання вказаного виду послуг не звільняє відповідачів від обов`язку оплатити за надані їм послуги, оскільки такий обов`язок у них виникає в силу закону, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за спірний період є законними. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції по суті вирішення спору та не вказують на допущення судом порушення норм матеріального та/або процесуального права, які б були підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 15 вересня 2016 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 14 лютого 2020 року. Головуючий: Бойко С.М. Судді: Копняк С.М. Ніткевич А.В.