Постанова 4811 № 465/1337/21

Справа № 465/1337/21 Головуючий у 1 інстанції: Гладишева Х.В. Провадження № 22-ц/811/4569/21 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О. Категорія: 36 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П. секретаря: Симець В.І. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на рішення Франківського районного суду м. Львова від 01 грудня 2021 року, - ВСТАНОВИВ: у лютому 2021 року Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є суб`єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії, відтак є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, якими користується ОСОБА_1 , що проживає в квартирі АДРЕСА_1 . Стверджує, що споживачі послуг зобов`язані своєчасно оплачувати надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за встановленими відповідними уповноваженими органами тарифами, для оплати яких відповідачу було відкрито особовий рахунок. Зазначає, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем обов`язку з оплати наданих послуг у нього виникла заборгованість в розмірі 12 470.36 грн. за період з 01 травня 2017 року по 01 травня 2020 року. Вважає, що оплата комунальних послуг є грошовим зобов`язанням, виконання якого прострочив відповідач, відтак він зобов`язаний сплатити також три проценти річних від простроченої суми, що становить 513.77 грн. та інфляційні втрати в розмірі 950.57. З наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в розмірі 12 470.36 грн., 3% річних в розмірі 513.77 грн., інфляційні втрати в розмірі 950.57 грн. Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 01 грудня 2021 року у задоволенні позову Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» відмовлено. Рішення суду оскаржило Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт стверджує, що проведені ним розрахунки заборгованості відповідача за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води належним чином розраховані відповідно до встановлених тарифів. Зазначає, що квартира АДРЕСА_1 не обладнана приладом обліку гарячої води, відтак плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормами споживання з розрахунку на одну особу. Вказує, що у разі зміни тарифів повідомляє споживачів через засоби масової інформації, а також інформує про тарифи і зміни тарифів на сайті підприємства. Крім того, у щомісячних повідомленнях на оплату послуг також відображаються тарифи. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 29 грудня 2021 року про відкриття апеляційного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на рішення Франківського районного суду м. Львова від 01 грудня 2021 року вирішено розглядати без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Розгляд апеляційної скарги Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на рішення Франківського районного суду м. Львова від 01 грудня 2021 року призначено на 15 год. 00 хв. 06 червня 2022 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Оскільки текст постанови складено 16 червня 2022 року, то незважаючи на те, що розгляд справи призначено на 06 червня 2022 року, датою ухвалення постанови є саме 16 червня 2022 року. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 89 ЦПК України). Відмовляючи у задоволенні позову Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необгрунтованими, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність у відповідача заборгованості за надання комунальних послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Стаття 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає перелік комунальних послуг. До комунальних послуг відносяться, зокрема централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо (п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Статтею 67 ЖК УРСР передбачено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім`ї і прописки № 92 від 18 травня 2020 року, виданою ЛМКП «Львівтеплоенерго» (а.с. 10). Для здійснення оплати за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 . Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний, підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Отже, обов`язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця. Відповідно до пункту 8 Правил надання послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, послуги надаються споживачеві згідно із договором, що оформлюється на основі типового договору про надання послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. 01 липня 2016 року між Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» та ОСОБА_1 укладено договір приєднання про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води ЛМКП «Львівтеплоенерго», за умовами якого Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», що є виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для населення, зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а споживач зобов`язується оплачувати надані послуги за встановленими відповідними уповноваженими органами тарифами для відповідних категорій спождивачів, у строки і на умовах, передбачених договором приєднання. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить висновку, що між сторонами виникли договірні відносини з надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, на умовах, передбачених договором від 01 липня 2016 року. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В матеріалах справи відсутні акти-претензії щодо ненадання чи неналежного надання ОСОБА_1 послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, відтак позивач, як виконавець послуг, забезпечив надання споживачу вказаних послуг, однак такі не були оплачені відповідачем. Пунктом 3.1 договору приєднання про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 01 липня 2016 року передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата за спожиті послуги вноситься споживачем не пізніше 20 числі місяця, що настає за розрахунковим. Відповідно до п. 2.1 договору приєднання про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 01 липня 2016 року тарифи на послуги встановлюються на момент надання таких послуг. Тарифи на теплову енергію та послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води встановлювалися наказами ЛМКП «Львівтеплоенерго» «Про встановлення тарифів на теплову енергію і послуги централізованого опалення та постачання гарячої води» від 15 липня 2016 року № 255, від 04 січня 2018 року № 5Ю, від 18 грудня 2018 року №

449. Згідно з п. 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 640 від 21 липня 2005 року передбачено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Відповідно до п. 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 640 від 21 липня 2005 року у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; з централізованого опалення з розрахунку за 1 кв.м. (куб. метр) опалювальної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим. Обгрунтовуючи позовні вимоги, Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» надало розрахунки заборгованості відповідача за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за період з 01 липня 2014 року по 27 травня 2020 року, з яких вбачається, що загальна сума заборгованості за надані послуги з централізованого опалення за цей період складає 5801.87 грн. (а.с. 6-7), а загальна сума заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води складає 6668.49 грн (а.с. 8-9). Крім стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, Львівське міське комунальне підприємство просило стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних. Згідно з п. 3.4 договору приєднання про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 01 липня 2016 року за несвоєчасне внесення плати за послуги зі споживача стягується пеня у розмірі дозволеному чинним законодавством, протягом періоду, за який виник борг, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановленому законом чи договором розмірі. Закріплена у пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та 3 % річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 210/5796/16-ц (провадження № 61-1647св17). Разом з тим, з поданих позивачем розрахунків 3 % річних не вбачається сума, яка підлягає стягненню з відповідача, відтак такі не можуть братися до уваги. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. У відзиві на позовну заяву відповідач звернувся із заявою про застосування наслідків спливу строку позовної давності до позовних вимог про стягнення заборгованості за період з 01 січня 2017 року по березень 2018 року. Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності, відтак заява про її застосування може бути викладена у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 09 квітня 2019 року у справі № 912/1104/18 та від 20 вересня 2019 року у справі № 904/4342/18. Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Оскільки Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» звернулося до суду з позовом у лютому 2021 року, відповідач звернувся до суду із заявою про застосування наслідків спливу позовної давності, колегія суддів приходить до висновку про відмову у стягненні з відповідача на користь позивача заборгованості за період з 01 травня 2017 року по січень 2018 року, оскільки такі вимоги заявлені з пропуском строку позовної давності. Враховуючи те, що позивач, як виконавець послуг, забезпечив надання споживачу житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, які відповідач споживав, у нього виник обов`язок з оплати наданих йому послуг відповідно до умов підписаного ним договору, відтак з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» підлягає стягненню заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за період з лютого 2018 року по 01 травня 2020 року в розмірі 9268.53 грн., а також інфляційні втрати за цей період в розмірі 734.12 грн. Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»в частині стягнення з ОСОБА_1 на його користь 10002.65 грн. заборгованості, що становить 71.78 % позовних вимог, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1508.82 грн. судового збору за подання позову. У зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги на 71.78 %, то з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» підлягає стягненню 2444.11 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» задовольнити частково. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 01 грудня 2021 року скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в розмірі 9268.53 грн., інфляційні втрати в розмірі 734.12 грн., а всього 10 002.65 грн. В задоволенні решти позовних вимог ­ відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» 1508.82 грн. судового збору за подання позову та 2444.11 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови. Постанова складена 16.06.2022 року Головуючий: Н.О. Шеремета Судді: О.М. Ванівський Р.П. Цяцяк