Постанова 4821 № 705/5108/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/377/20Головуючий по 1 інстанції Справа №705/5108/19 Категорія: на ухвалу Годік Л. С. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2020 року м. Черкаси Колегія суддів Черкаського апеляційного суду в складі суддів: Гончар Н.І. Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л. учасники справи: позивач - держава в особі Уманської міської ради; відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; особа, що подала апеляційну скаргу - заступник прокурора Черкаської області; розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 грудня 2019 року ухваленої у складі судді Годік Л.С. у справі за позовом заступника прокурора Черкаської області Ковтуна Ю. в інтересах держави в особі Уманської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування її з незаконного володіння, в с т а н о в и л а : В жовтні 2019 року заступник прокурора Черкаської області, який діє в інтересах держави в особі Уманської міської ради, звернувся до суду з позовомдо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування її з незаконного володіння. Просив суд визнати незаконним та скасувати державний акт на право приватної власності на землю від 10 грудня 2001 року серія ІІІ-ЧР №036275 про надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1000 га за адресою АДРЕСА_1 . Витребувати від ОСОБА_2 вищевказану земельну ділянку. Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 листопада 2019 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, зокрема, обґрунтування необхідності представництва прокурором інтересів держави в суді. 04 грудня 2019 року заступник прокурора Черкаської області надіслав до суду пояснення на виконання ухвали про залишення без руху позовної заяви. В своїх поясненнях прокуратура зазначала, що захист інтересів держави неналежно здійснює позивач - орган місцевого самоврядування (Уманська міська рада), що й обумовило подання органом прокуратури даного позову з попереднім повідомленням позивача про це. Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 грудня 2019 року позовну заяву у справі повернуто позивачу (органу прокуратури) на підставі положень частини 3 статті 185 ЦПК України, так як не було усунуто виявлені недоліки - прокурор, який звернувся до суду в інтересах держави, у позовній заяві не вказав в чому полягає порушення її інтересів та не обґрунтував необхідність їх захисту, а також не зазначив у чому полягає неналежний їх захист міською радою, не зазначив чи притягувалися до відповідальності посадові особи суб`єкта владних повноважень у зв`язку з бездіяльністю та не надав доказів того, що прокуратура до звернення до суду повідомила відповідний суб`єкт владних повноважень. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, Черкаська обласна прокуратура подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідачі у справі набули спірну земельну ділянку незаконно у зв`язку з підробленням рішення органу місцевого самоврядування про її приватизацію. У даній справі підлягає захисту майновий інтерес держави щодо власності на спірну земельну ділянку, що становить суспільний інтерес. Уманська міська рада не вчинила ніяких дій для повернення у свою власність майна, що свідчить про її бездіяльність. На запити прокуратури міська рада повідомляла про підготовку позову, однак до суду його подано не було. Так як спливає строк позовної давності для пред`явлення позову до суду орган прокуратури подав позовну заяву в цій справі. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. Статтею 351 ЦПК України встановлено, що судами апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд в межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає зазначеним вище вимогам. Частиною 1 статті 185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу (які регламентують форму і зміст позовної заяви та документи, що до неї додаються), протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. За змістом частини 5 статті 185 ЦПК України якщо у встановлені судом в ухвалі про залишення позовної заяви без руху строки, її недоліки усунуто не було - позовна заява разом з доданими документами повертається позивачу. При цьому частиною 5 статті 175 ЦПК України передбачено, що у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення, а частина 3 статті 56 ЦПК України до переліку органів, які вправі подавати позови в чужих інтересах, віднесено органи прокуратури. Як слідує з правових висновків ВС у постанові від 20.09.2018 року у справі №924/1237/17 та від 20.12.2019 року у справі №554/9928/17 згідно частиною 3 статті 23 ЗУ «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції України). Апеляційний суд враховує, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31 березня 2005 року, заява 61517/00, пункт 27) Суд звертав увагу на те, що участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін може впливати на дотримання принципу рівності сторін. «Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності». Аналіз частини 3 статті 23 ЗУ «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. В цій справі прокурор стверджує про неналежний захист інтересів держави Уманської міською радою, яка не звертається до суду з позовом для повернення спірної земельної ділянки у комунальну власність. Крім того, Верховний Суд у постанові від 20 вересня 2018 року у справі №924/1237/17 вказав, що, якщо суд прийде до висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави у справі він має приймати рішення про відмову в позові. У постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі №924/1256/17 зазначено про те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції України). Враховуючи зазначене, можна дійти висновку, що наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. У разі встановлення необґрунтованості прокурором підстав для представництва інтересів держави суд має робити висновки про відмову у задоволенні позову. Також частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З аналізу змісту статей 264, 265 ЦПК України слідує, що оцінка доказів є завершальною стадією судового розгляду справи та здійснюється судом при винесення рішення по суті спору після дослідження всіх наявних у справі доказів. При цьому зі змісту статті 187 ЦПК України, яка регламентує питання про відкриття провадження у справі, вбачається, що суд приймає процесуальне рішення про відкриття провадження, встановивши дотримання позивачем процедури звернення до суду з позовом, тобто чи має місце відповідність змісту та форми поданої позовної заяви процесуальним вимогам та чи долучено до неї всі передбачені процесуальним законодавством додатки. З системного аналізу вищевикладених норм процесуального законодавства та правових висновків Верховного Суду вбачається, що при одержанні позовної заяви та вирішенні питання про відкриття провадження у справі суд не надає оцінки доказам, які подані позивачем, оскільки це здійснюється при вирішенні по суті спору у справі (ухваленні рішення суду - ст.ст.264, 265 ЦПК України), а в даній справі суд вказав на необґрунтованість тверджень органу прокуратури щодо необхідності представництва інтересів держави в суді саме прокуратурою, а не позивачем, що пов`язане з оцінкою по суті обґрунтувань прокуратури та, відповідно, є передчасним. У разі, якщо суд встановить відсутність підстав для звернення з позовом органу прокуратури - в задоволенні позовних вимог має бути відмовлено. При цьому, доводи прокуратури в цій справі в обґрунтування наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді мають бути перевірені та оцінені судом першої інстанції при прийнятті рішення по суті спору. Апеляційний суд враховує, що прокуратурою долучено до позовної заяви докази, передбачені частиною 5 статті 175 ЦПК України, щодо звернення прокуратури до позивача про необхідність подачі відповідного позову, що також відповідає приписам статті 23 ЗУ «Про прокуратуру» - листи від 08 серпня 2019 року, 14 серпня 2019 року, 02 жовтня 2019 року, 24 жовтня 2019 року (а.с.79 - 84). Відповідно до положень пункту 4 статті 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Отже ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 грудня 2019 року про повернення позовної заяви у даній справі слід скасувати у зв`язку з порушенням судом норм процесуального права - статтями 264, 265 ЦПК України, а матеріали справи - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області - задовольнити. Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 грудня 2019 року - скасувати, а справу за позовом заступника прокурора Черкаської області Ковтуна Ю. в інтересах держави в особі Уманської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування її з незаконного володіння - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України. Судді Н.І. Гончар Ю.В. Сіренко Т.Л. Фетісова