Постанова 4857 № 461/9467/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 461/9467/19 пров. № А/857/1328/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Іщук Л. П., суддів Обрізка І. М., Онишкевича Т. В., за участю секретаря судового засідання Цар М. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 04 грудня 2019 року про передачу справи на розгляд іншого суду (постановлена головуючим суддею Мисько Х. М. у м. Львові) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, скасування постанови та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: 02 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання постанови Галицького районного суду м. Львова від 07 червня 2016 року в справі про притягнення його до відповідальності за порушення митних правил в частині повернення йому автомобіля марки «Volvo», модель «V40», реєстраційний номер « НОМЕР_1 »; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання йому письмової відповіді на заяву від 10 жовтня 2019 року; визнати протиправними дії відповідача, спрямовані на ухилення від виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 червня 2016 року в справі № 461/3998/16 шляхом прийняття постанови про повернення виконавчого документу від 22 листопада 2016 року, постанови про скасування постанови державного виконавця від 24 листопада 2017 року; визнати протиправною та скасувати постанову начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Онишкевича Р. І. про скасування процесуального документу від 24 листопада 2017 року; зобов`язати відповідача відновити виконавче провадження та виконати рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 червня 2016 року в справі № 461/3998/16 в частині повернення йому автомобіля; стягнути з відповідача 20000 грн моральної шкоди. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 04 грудня 2019 року справу передано на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду на підставі пункту 2 частини першої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки справа не підсудна Галицькому районному суду м. Львова. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано тієї обставини, що предметом спору у даній справі є рішення, дії та бездіяльність державного виконавця у межах виконавчого провадження щодо виконання судового рішення, який з урахуванням частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» підлягає розгляду судом, який видав виконавчий лист, а саме Галицьким районним судом м. Львова. В судове засідання з апеляційного розгляду справи учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до частини четвертої статті 229, статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний суд ухвалив розгляд справи здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що дана справа підлягає розгляду окружним адміністративним судом, оскільки юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Статтею 20 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів. У підпунктах 1-4 частини першої, другої статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб; 3) адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті. Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті. Частинами першою, п`ятою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист. Згідно з частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Аналіз вищенаведеного надає підстави для висновку, що спеціальною законодавчою нормою чітко визначено підсудність спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності державного виконавця щодо виконання судового рішення, а саме, такі спори підсудні суду, яким видано виконавчий лист, що не суперечить вищевикладеним нормам Кодексу адміністративного судочинства України. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що предметом спору у даній справі є рішення, дії та бездіяльність державних виконавців у межах виконавчого провадження № 52261869 з примусового виконання постанови Галицького районного суду м. Львова від 07 червня 2016 року в справі № 461/3698/16-п, а отже, дана справа підсудна саме Галицькому районному суду м. Львова. З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про непідсудність йому вказаної справи та наявність підстав для її передачі до Львівського окружного адміністративного суду. За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо предметної юрисдикції даного спору, що відповідно до статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 241, 243, 287, 310, 312, 320, 321, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 04 грудня 2019 року про передачу справи на розгляд іншого суду у справі № 461/9467/19 - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена. Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 19.02.2020