Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 676/6908/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 676/6908/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевцова Л.М. Суддя-доповідач - Смілянець Е. С. 13 лютого 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Охрімчук І.Г. Капустинського М.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 4 БУПП в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Черановського Олександра Ігоровича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, В С Т А Н О В И В : 24.10.2019 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до інспектора роти № 4 БУПП в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Черановського О.І., Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 10.01.2020 позов задовольнив частково. Постанову інспектора роти № 4 БУПП в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Черановського Олександра Ігоровича, від 13.10.2019 року, про накладення на ОСОБА_1 , адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн. скасував, справу про адміністративне правопорушення закрив. Не погоджуючись з рішенням суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України законодавець не дає чіткого та вичерпного переліку документів необхідних для підтвердження витрат на правову допомогу. Вважає, що суд першої інстанції не вказав чому надані докази є неналежними та необґрунтованими, як зазначено у постанові Верховного Суду у справі №823/2638/18 від 16.05.2019. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що позивачем не надано чіткий обсяг наданих послуг та механізм обрахунку їхньої вартості, а також надані послуги неспівмірні із складністю та ціною позову. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Виходячи з приписів ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. В рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269). Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI). Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI). Статтею ст. 19 Закону № 5076-VI визначено види адвокатської діяльності серед яких є, крім іншого, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Слід зауважити, що адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом. Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ч. 1- 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України). Згідно з ч. 5, 7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1, 7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Аналіз наведених правових норм свідчить, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації виключно стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За приписами ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу. З урахуванням положень ч.2 ст.139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь суб`єкта владних повноважень, суд присуджує з позивача лише здійснені ним документально підтверджені судові витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Тобто, суб`єкту владних повноважень не мають компенсуватися витрати на сплату судового збору, правову допомогу, витрати, пов`язані із прибуттям до суду, та інші судові витрати, крім зазначених вище витрат на доказування, оскільки суб`єкт владних повноважень повинен нести усі ризики, пов`язані з прийняттям ним рішень, вчиненням дій чи допущенням бездіяльності, у тому числі необхідність відстоювати правомірність своєї поведінки в адміністративному суді. Відмовляючи позивачу в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції вважав, що надані суду документи необґрунтовані та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у даній справі не підтверджений належними та допустимими доказами, а позовна заява не містить складного правового аналізу і не потребує глибокого вивчення правової бази та судової практики. З матеріалів справи встановлено, що для вирішення питання щодо стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу позивачем суду першої інстанції разом із позовною заявою було надано договір № 97 про надання правової допомоги укладений між адвокатом Рязановим Леонідом Григоровичем та ОСОБА_1 та Розрахунок витрат про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрату зв`язку із розглядом справи в розмірі 2290 грн. 60 коп. (2 судових засідання). Згідно протоколів судових засідань від 02.12.2019 (час слухання 15:49 - 16:23) та від 17.12.2019 (15:23 - 15:25) загальний час слухання справи становив 36 хвилин. Також, в день проголошення рішення суду по справі 10.01.2020 представником позивача було надано до суду заяву щодо підтвердження понесених позивачем витрат на отримання правової допомоги від 09.01.2020 з додатками: копія дорожнього листа №28 від 13.10.2019, Акт виконаних робіт на суму 2609,10 грн., який включав написання адміністративного позову - 1404,90 грн., та участь в 2 судових засіданнях - 1204,20 грн. Доказів розрахунку ОСОБА_1 з ОСОБА_2 по договору №97 суду як до суду першої інстанції так і до суду апеляційної інстанції не надано. При цьому, згідно постанови про адміністративне правопорушення серії ДП 18 №259489 від 13.10.2019, розмір адміністративного стягнення у вигляді штрафу становив 680 грн., що майже в чотири рази менша за суму понесених позивачем витрат на отримання правової допомоги. Як вірно зазначено судом першої інстанції вищезазначена справа про адміністративне правопорушення за складом учасників, підставами виникнення спору, позовними вимогами та законодавством, яке регулює спірні правовідносини, підлягає вирішенню з особливостями, визначеними ст.286 КАС України, позовна заява не містить складного правового аналізу, оскільки не є складною і не потребує глибокого вивчення правової бази та судової практики. Аналіз наведених приписів свідчить про те, що у разі недотримання вимог щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із наведеними у частині 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України критеріями суд вправі зменшити розмір витрат на правничу допомогу за клопотанням іншої сторони. Тобто, положення частин 5, 6, та 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України застосовуються у тих випадках, коли адвокатом надавались послуги (виконувались роботи), проте розмір таких неспівмірний із деякими критеріями. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Так, у рішенні ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), №34884/97). Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 січня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Охрімчук І.Г. Капустинський М.М.