Постанова 4851 № 440/391/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2020 р. м. ХарківСправа № 440/391/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Гуцала М.І., Суддів: Донець Л.О. , Бенедик А.П. , за участю секретаря судового засідання Соколової О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2019, головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко (повний текст складено 16.12.19) по справі № 440/391/19 за позовом ОСОБА_1 до Рунівщинської сільської ради Полтавського району Полтавської області про визнання протиправними та скасування рішення,зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Рунівщинської сільської ради, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішень 35-ї позачергової сесії 6-го скликання Рунівщинської сільської ради від 19.12.2018 "Про припинення повноважень секретаря Рунівщинської сільської ради Полтавського району Полтавської області" та від 19.12.2018 "Про обрання секретаря Рунівщинської сільської ради Полтавського району Полтавської області та уповноваження її на вчинення дій"; - визнати протиправним та скасувати рішення 34-ї позачергової сесії 6-го скликання Рунівщинської сільської ради від 06.08.2015 "Про дострокове припинення повноважень сільського голови Рунівщинської сільської ради ОСОБА_1 "; - визнати протиправним та скасувати Розпорядження в.о. голови сільради № 28 від 28.12.2018 "Про звільнення особи, повноваження якої припинені"; - поновити ОСОБА_1 на посаді голови Рунівщинської сільської ради; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 28.12.2018 по день поновлення на посаді. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2019 позов залишено без розгляду в частині визнання протиправним та скасування рішення 34-ї позачергової сесії 6-го скликання Рунівщинської сільської ради від 06.08.2015 "Про дострокове припинення повноважень сільського голови Рунівщинської сільської ради ОСОБА_1 ". Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2019, направивши справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи в частині залишення без розгляду позовних вимог. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що висновок суду першої інстанції є передчасним, так як відповідач, Рунівщинська сільська рада, мотивує звільнення ОСОБА_1 саме рішенням 34-ї позачергової сесії Рунівщинської сільської ради VI скликання від 06.08.2015 зовсім іншого змісту від того протоколу який офіційно зберігається в сільській раді. Представники сторін в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином. Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог поданої апеляційної скарги, виходячи з наступного. Розглядаючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне. У відповідності до положень статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Завданням адміністративного судочинства, згідно положень частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа має право в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (частина перша статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України). Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами. Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Рунівщинської міської ради від 06.08.2015 прийнято достроково припинити повноваження сільського голови Рунівщинської сільської ради Сухаренка ОСОБА_2 , а отже дані правовідносини пов`язані із припиненням повноважень позивача, тобто звільненням його з посади в органах місцевого самоврядування. Частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України регламентує необхідність справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з положеннями частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків. Згідно з ч.1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист. Отже, суд дійшов висновку, що на дані правовідносини розповсюджується місячний строк звернення до суду, передбачений частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. При вирішенні питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом суд враховує висновки щодо застосування норм права, зокрема ст. 122 України та ст.233 КЗпП України, викладені в постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №815/4532/16 та від 23.05.2018 у справі №820/7112/15. Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. У вказаних судових рішеннях Верховний Суд вказав, що нормами Кодексу адміністративного судочинства України та Кодексу законів про працю України встановлено, що для звернення до суду у справах про звільнення встановлено місячний строк, який обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У ч. 1 ст. 233 КЗпП України чітко визначено, що для звернення до суду у справах про звільнення встановлено місячний строк, який обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Відповідно до частини третьої статті 47 КЗпП України у разі звільнення працівника з ініціативи або уповноваженого ним органу, він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. Натомість Кодекс адміністративного судочинства України передбачає, що за загальним правилом строк звернення до суду розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з положеннями частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Нормами Кодексу адміністративного судочинства України та Кодексу законів про працю України встановлено, що для звернення до суду у справах про звільнення встановлено місячний строк, який обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Як встановлено в ході судового розгляду, ОСОБА_1 з моменту прийняття оскаржуваного рішення Рунівщинської сільської ради 06.08.2015 і до фактичного його звільнення 28.12.2018 мав повноваження сільського голови Рунівщинської сільської ради, що, з - поміж іншого, підтверджено постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2018 у справі № 545/3179/17 (а.с. 36-38). З огляду на повноваження сільського голови, визначені статтею 42 Закону України "Про місцеве самоврядування", ОСОБА_1 повинен був або забезпечити виконання рішення 34-ї позачергової сесії 6-го скликання Рунівщинської сільської ради від 06.08.2015 "Про дострокове припинення повноважень сільського голови Рунівщинської сільської ради ОСОБА_1 " або, в разі незгоди з ним, оскаржити його в установленому законом порядку. Натомість, позивач його просто проігнорував. Таким чином, колегія суддів в ході судового розгляду не встановила обставин, які б реально перешкоджали ОСОБА_1 своєчасно реалізувати своє право на оскарження рішення 34-ї позачергової сесії 6-го скликання Рунівщинської сільської ради від 06.08.2015, дотримуючись приписів ст. 122 КАС України. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (Affaire prez de Rada Cavanilles c. Espagne № 116/1997/900/1112). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Ілхан проти Туреччини" зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (Ilhan v. Turkey № 22277/93). Суд звертає увагу, що існування процесуальних строків на оскарження порушених прав, свобод та інтересів зумовлене вимогами щодо забезпечення швидкого та ефективного розгляду справ, дисциплінування поведінки учасників процесу. Саме тому закон передбачає різноманітні способи визначення проміжку часу, протягом якого такі учасники можуть здійснити свої процесуальні права. Відтак, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу. Частиною 3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Оскільки, позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з даним позовом 28.01.2019, тобто з пропуском місячного строку, передбаченого частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення його позовної заяви без розгляду. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Діючи на виконання приписів пункту першого частини першої, частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін, оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин щодо своєчасності звернення позивача до суду. Керуючись ст. ст 122, 123, 241, 242, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2019 по справі № 440/391/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)М.І. Гуцал Судді(підпис) (підпис) Л.О. Донець А.П. Бенедик Повний текст постанови складено 19.02.2020.