Постанова 4854 № 420/7833/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 лютого 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/7833/19 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Джабурія О.В. суддів - Запорожана Д.В. - Кравченка К.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про визнання протиправними дій з проведення позапланової перевірки вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті будівництва за адресою: м. Болград, проспект Соборний, 1 у період з 11.11.2019 року по 21.11.2019 року та оформлення її результатів; визнання протиправним та скасування припису від 21.11.2019 року та визнання протиправною та скасування постанови №256 від 10.12.2019 року по притягнення до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.96 КУпАП,- В С Т А Н О В И В: 23 грудня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, в якому позивач просить суд: - визнати протиправними дії з проведення позапланової перевірки вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті будівництва за адресою: м. Болград, проспект Соборний, 1 у період з 11.11.2019 року по 21.11.2019 року та оформлення її результатів; - визнати протиправним та скасувати припис від 21.11.2019 року; - визнати протиправною та скасувати постанову №256 від 10.12.2019 року, яким визнано позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 96 КУпАП. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області (місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправними дій з проведення позапланової перевірки вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті будівництва за адресою: м. Болград, проспект Соборний, 1 у період з 11.11.2019 року по 21.11.2019 року та оформлення її результатів; визнання протиправним та скасування припису від 21.11.2019 року та визнання протиправною та скасування постанови №256 від 10.12.2019 року по притягнення до адміністративної відповідальності, повернуто позивачу. Роз`яснено позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляють його права повторного звернення до адміністративного суду відповідно до встановлених КАС України правил підсудності. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, апелянт зазначав, що судом при вирішенні справи невірно застосовано норми п.6 ч.4 ст.169 КАС України, ч.4 і 5 ст.172 КАС України, допущено неправильне застосування ст.20, ст.27 КАС України. Крім цього, апелянт зазначив, що суд допустив помилки, які зокрема, полягають у невірному термінологічному розмежуванні понять «судочинство» та «провадження», «виключна підсудність» тощо. Крім цього, судом було надано невірну оцінку відносинам з приводу об`єднання в одній позовній заяві декількох вимог. Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року позов повернуто заявнику на підставі п.6 ч.4 ст.169 КАС України, з підстав, що позивачем в одній позовній заяві заявлено декілька позовних вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства та яких не допускається об`єднання в одне провадження, Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до вимог ч.1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Згідно з приписами ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Положеннями ст.20 КАС України визначено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні зокрема, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті. Пунктом 6 ч.4 ст.169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу). Частиною 1 ст.172 КАС України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. В той же час, заборона щодо об`єднання в одне провадження кількох вимог встановлена ч.ч.4, 5 ст.172 КАС України, відповідно до яких не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам. Отже, лише у разі порушення правил об`єднання позовних вимог, що може полягати виключно в об`єднанні в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, або щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам, позовна заява підлягає поверненню на підставі п.6 ч.4 ст.169 КАС України. Як встановлено судом, позивач, звертаючись до суду з даним позовом заявив вимоги, зокрема визнання протиправними дії суб`єкта владних повноважень - ДАБІ в Одеській області щодо здійснення заходів державного нагляду за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті за адресою: Одеська область, Болградський район, м. Болград, пр. Соборний,1 а», а також складених за наслідком здійснення вказаних заходів рішень - припису про усунення порушень, тобто вимоги предметно підсудні окружному адміністративному суду. Разом з цим, у вказаній позовній заяві позивачем також було заявлено вимога про скасування постанови №256 від 10.12.2019 року по притягнення до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.96 КУпАП та предметно підсудна місцевому загальному суду як адміністративному суду. Тобто, з наведеного слідує, що позивачем було об`єднано в одне провадження, які предметно підсудні різним судам, а саме окружному адміністративному суду та місцевому загальному суду як адміністративному суду. Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до приписів п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України, на які послався суд першої інстанції ухвалюючи рішення про повернення позовної заяви позивачу, позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу). У свою чергу, колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції на те, що в даній справі підстави для застосування ст. 172 КАС України відсутні, з огляду на те, що позивачем об`єднано в одне провадження кілька вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам. Дійсно, положеннями ч.3 ст.27 КАС України регламентовано, що підсудність окремих категорій адміністративних справ визначається цим Кодексом. При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідно до вимог ч.6 ст.172 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. Колегія суддів вважає, що вищезазначені позовні вимоги слід розглядати за правилами адміністративного судочинства та законодавством не встановлено виключну підсудність таких позовних вимог різним судам, що виключає можливість повернення заяви позивача на підставі п.6 ч.4 ст.169 КАС України, з огляду на відсутність порушення правил об`єднання позовних вимог. Крім того, відповідно до вимог ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Наведене свідчить про відсутність передбачених п.6 ч.4 ст.169 КАС України обставин, за яких суд постановляє ухвалу про повернення позовної заяви позивачеві. Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини. Відповідно до вимог ч.2 ст. КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби. На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що помилковість висновків суду першої інстанції та порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення питання, колегія суддів вважає, що ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року про повернення заяви про підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Керуючись ст.ст. 242, 308; 311; 312; 315; 320; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року - скасувати. Справу направити до Одеського окружного адміністративного суду для вирішення питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі. Постанова набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Джабурія О.В. Судді Кравченко К.В. Запорожан Д.В.