Постанова 4850 № 235/8935/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2020 року справа №235/8935/19 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу інспектора взводу №2 роти №3 батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області Степаненка Валерія Сергійовича на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 09 січня 2020 р. у справі № 235/8935/19 (головуючий І інстанції Хмельова С.М., повний текст складено 09.01.2020 року в м. Покровськ Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу №2 роти № 3 батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області Степаненка Валерія Сергійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора взводу №2 роти №3 батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області Степаненка Валерія Сергійовича (далі відповідач), в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №1850384 від 11 грудня 2019 року, винесену інспектором батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області Степаненко Валерієм Сергійовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити (а.с. 1-5). В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 11 грудня 2019 року інспектором БПП в містах Краматорськ та Слов`янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області Степаненком Валерієм Сергійовичем винесено постанову серії ЕАК № 1850384 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно позивача за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень. Згідно вказаної постанови 11 грудня 2019 року о 14 годині 22 хвилини за адресою: м. Слов`янськ, вул. Горлівська, 67А, водій ОСОБА_1 керував автомобілем зі швидкістю 90 км/год, перевищивши встановлене обмеження в швидкості в населеному пункті на 40 км/год. Вимірювання швидкості велося лазерним вимірювачем швидкості руху транспортного засобу TRUCAM LTi20/20, с.н. 001007 , чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху Порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозволена швидкість не більше 50 км/год). Позивач вважає, що відповідач повинен був винести постанову за наслідками розгляду справи, виконати вимоги та дотриматись гарантій, які закріплені КУпАП, а саме зібрати належні докази вчинення адміністративного правопорушення, роз`яснити права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні. Але відповідач, при винесенні оскаржуваної постанови, не в повній мірі з`ясував фактичні обставини справи, порушив вимоги щодо складання постанови, а тому висновки щодо вини водія є передчасними та необґрунтованими. Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 09 січня 2020 року позовні вимоги задоволені. Скасовано постанову серії ЕАК № 1850384 від 11 грудня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 255 гривень, закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення (а.с. 44-48). Відповідач із таким судовим рішенням не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, вважає що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідно до ст.279 КУпАП, розгляд справи почався з представлення інспектора, інспектор оголосив, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснив особі, що брала участь у розгляді справи її права і обов`язки. Звертає увагу, що в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 1850384 від 11 грудня 2019 року дійсно допущена технічна помилка внаслідок описки поліцейським. В графах, де зазначаються місце розгляду та місце скоєння правопорушення помилково зазначено вул. Горлівську, оскільки під час заповнення постанови в електронному форматі через планшет, за допомогою мережі інтернет та навігації, місце розгляду відображається автоматично. В даному випадку було випадково встановлено вул. Горлівську, яка прилягає паралельно до вул. Кріворізька. Точні координати вчиненого правопорушення відображені в роздруківці з лазерного вимірювача швидкості руху транспортних засобів TRUCAM LTi 20/20, № ТС 001007, яка була надана в суд першої інстанції (а.с. 52-57). Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне. 11.12.2019 року в м. Слов`янську по вул. Горлівська біля буд. 67А приблизно о 14 год. 22 хв. водій, керуючи транспортним засобом МІТSUBISHI НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 рухався зі швидкістю 90 (дев`яносто) км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 40 (сорок) км/год, чим порушив п.п. 12.4 ПДР України. Спірним питанням у справі є правомірність прийняття спірної постанови та накладення на позивача адміністративного штрафу. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що враховуючи якість зйомки та кут під яким велась фіксація транспортного засобу, не можливо встановити де саме рухався транспортний засіб, де перебуває дорожній знак 5.45 (населений пункт) до чи після місця знаходження приладу та відсутні відомості про технічний засіб, яким здійснено відеозапис. Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками та, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходить з такого. Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Згідно п. 8 ч.1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Відповідно до ч. 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказам у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху. Згідно з ч. 5 ст. 258 КУпАП - якщо підчас складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Згідно до вимог п. 7 розділу VІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції», затвердженою Наказам МВС України від 06 листопада 2015року № 1376, посадова особа, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 280 КУпАП зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративної відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правомірного вирішення справи. Як вбачається з постанови про накладення адміністративного стягнення, в ній вказані: найменування органу (посадова особа), який виніс постанову - поліцейський роти № 3 Батальйону патрульної поліції в містах Краматорську та Слов`янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Степаненко Валерій Сергійович; дату розгляду справи - 11 грудня 2019 року; відомості про особу, щодо якої розглядається справа - ОСОБА_1 ; суть адміністративного правопорушення, опис обставин, встановлених при розгляді справи, зокрема, п. 12.4 ПДР; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення (ч. 1 ст. 122 КУпАП); прийняте по справі рішення - застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. (а.с. 6). Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно вимог пп. «б» п.12.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6, 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил. Відповідно до ч.2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. За таких обставин, відповідачі у справі зобов`язані довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами. В матеріалах справи містяться докази, зокрема фото та відео, на якому зафіксовано транспортний засіб МІТSUBISHI L200, номерний знак НОМЕР_2 , що перевищив встановлені ПДР України обмеження швидкісного режиму для населеного пункту на 40 км/год., що свідчить про достатність цього доказу для встановлення повноти обставин справи. Швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху TRUCAM LTi 20/20 № ТС 001007. Стосовно правових підстав застосування лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 суд вважає за необхідне зазначити наступне. Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № UА-МІ/1-2903-2012 (а.с. 35). На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12. Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02 листопада 2015 року № 1362 пристрій TruCam був виключений з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки. Проте, чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Тобто, вказана процедура проводилась виключно відносно тих засобів вимірювальної техніки, які планувалося серійно виробляти в Україні або ввозити на територію України відповідними партіями. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що така процедура як «сертифікація» взагалі не міститься в нормах чинного законодавства України. Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року № 437 і становить 1 рік. Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення іі результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року №

193. Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/17316, виданого ДП Укрметртестстандарт» від 18 листопада 2019 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 за номером ТС001007, яким було зафіксовано перевищення ОСОБА_1 швидкість руху,- є придатним до застосування (а.с. 36). Лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam. Отже, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов`язковим. Використання лазерного вимірювача швидкості TruCam органами Національної поліції України, а саме працівниками управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції започатковано листом першого заступника начальника ДПП Білошицького О.Г. від 04 жовтня 2018 року. Місце для роботи з приладом позначено відповідними дорожніми знаками з метою інформування учасників дорожнього руху про проведення вимірювання швидкісного режиму. Таким чином, лазерні вимірювачі швидкості TruCam, які були введені в експлуатацію до моменту виключення їх з Державного реєстру, дозволяється застосовувати за умови позитивних результатів їх повірки. Наявним свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/17316 підтверджено придатність лазерного вимірювача швидкості TruCam LT1 20/20 № ТС001007 до застосування. Суд першої інстанції, скасовуючи постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП, зазначив про неможливість встановлення місця знаходження приладу та відповідно дійсності факту скоєння правопорушення в межах населеного пункту та відсутність відомостей про технічний засіб, яким здійснено відеозапис. Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявний фотознімок, здійснений сертифікованим приладом TRUCAM LTi 20/20 № ТС 001007, на якому зафіксовано, що автомобіль позивача рухався зі швидкістю 90 км/год. о 14 годині 22 хвилини, місце відеофіксації перевищення дозволеної швидкості м. Слов`янськ АШ Н-20+200М, тобто населений пункт, де рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. (а.с. 33). Крім того, на фотознімку з лазерного вимірювача швидкості руху транспортних засобів зазначені точні координати вчиненого правопорушення: 48°48'48.9"N 37°37'12.2"E, які вказують на вул.Криворізьку м. Слов`янськ. В постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі зазначено, що позивач 11.12.2019 року о 14 год. 22 хв. керуючи транспортним засобом рухався в населеному пункті м. Словянськ по вулиці Горлівська буд. 67А, зі швидкістю 90 км. на годину, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 50 км/ годину. Вимірювання швидкості велось лазерним вимірювачем швикості руху транспортних засобів TRUCAM LTi 20/20 № ТС 001007 (а.с.32). Таким чином, матеріалами справи спростовано висновки суду першої інстанції щодо неможливості встановлення місця знаходження приладу та відсутності відомостей про технічний засіб, яким здійснено відеозапис. Стосовно доводу апелянта, що в постанові про адміністративне правопорушення допущена описка в графі місце розгляду та місце скоєння правопорушення, оскільки під час заповнення постанови в електронному форматі через планшет, за допомогою мережі інтернет та навігації, місце розгляду відображається автоматично, отже було випадково встановлено вул. Горлівську, замість вул. Кріворізька, яка прилягає паралельно, колегія суддів вважає, що даний факт не спростовує порушення позивачем вимог п. 12.4 ПДР, та є опискою, оскільки як встановлено судами, вищевказане порушення вчинено 11 грудня 2019 року о 14:22 ОСОБА_1 в м. Слов`янськ. Крім того, позивачем не заперечується факт, що зазначена подія відбулась саме з ним 11 грудня 2019 року. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 537/1214/17. Щодо доводу позивача, що відповідачем, в порушення вимог статті 279 КУпАП, не були дотримані вимоги законодавства щодо роз`яснення позивачу його законних прав та обов`язків при розгляді справи, суд зазначає наступне. Згідно до статті 279 КУпАП, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. В апеляційній скарзі апелянт наголошує, що відповідно до ст. 279 КУпАП, розгляд справи почався з представлення інспектора, інспектор оголосив, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснив особі, що брала участь у розгляді справи її права і обов`язки. Відеозапис з нагрудної камери поліцейського починається з моменту вже вручення під розпис постанови, поліцейський зазначає, що саме відображено в постанові, місце і суть правопорушення, суму штрафу, строк оскарження, норми ст., ст. 307, 308 КУпАП, реквізити на оплату штрафу. Із запису вбачається, що постанова була вручена о 14 годині 55 хвилин, позивач отримав постанову під розпис та без заперечень. Коллегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що суд не може ґрунтувати своє рішення на припущеннях та припускати, що у період з 14.22 по 14.55 відбувався безпосередньо процес розгляду справи про адміністративне правопорушення, який повинен в себе включати представлення посадової особи, яка розглядає дану справу, оголошення, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснення особам, які беруть участь у розгляді справи, їх прав і обов`язків, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, дослідження доказів і вирішення клопотань. Після дотримання всіх вимог законодавства, відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Проте, всі необхідні дії інспектора не відображені у відеозаписі, крім того заперечуються позивачем, але і зворотного в якості доказів позивачем до суду не надано. За таких обставин та враховуючи наявні у справі докази, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач під час винесення оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови. Крім того, посилання позивача на порушення відповідачем вимог статті 279 КУпАП ні в якому разі не нівелює можливість перевищення учасниками дорожнього руху максимально допустимої швидкості руху. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог. Враховуючи викладене, суд вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З урахуванням вищезазначеного, суд зробив висновок щодо необхідності задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог. Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Керуючись ст. ст. 268-272, 286, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу інспектора взводу №2 роти №3 батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області Степаненка Валерія Сергійовича - задовольнити. Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 09 січня 2020 р. у справі № 235/8935/19 - скасувати. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до інспектора взводу №2 роти №3 батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області Степаненка Валерія Сергійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 18 лютого 2020 року та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення 18.02.2020 року. Головуючий суддя Л.В. Ястребова Судді Е.Г. Казначеєв І.Д. Компанієць