Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 172/1347/19(2-а/172/115/19)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 18 лютого 2020 року м. Дніпросправа № 172/1347/19(2-а/172/115/19) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Шальєвої В.А., Білак С.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 16.12.2019 ( суддя першої інстанції Битяк І.Г.) в адміністративній справі №172/1347/19(2-а/172/115/19) за позовом ОСОБА_1 до інспектора СРПП Синельниківського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Дніпропетровській області Гезь Романа Сергійовича третя особа: Головне Управління Національної поліції в Дніпропетровській області про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі,- ВСТАНОВИВ: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до інспектора СРПП Синельниківського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Дніпропетровській області Гезь Романа Сергійовича, в якому просив скасувати постанову серії ДП18 №298514 від 25.11.2019 року про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що постановою інспектора СРПП Синельниківського відділу поліції ГУ НП в Дніпропетровській області Гезя Р.С. від 25 листопада 2019 року на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП за те, що він 25.11.2019 року о 10:00 год. керуючи автомобілем «ЗАЗ» номерний знак НОМЕР_1 та рухаючись по вул. Гаркуші в сел. Васильківка не мав при собі поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на причеп до автомобіля. Вважає постанову незаконною і такою, що підлягає скасуванню оскільки він у вказаний день під`їхав до свого будинку, після чого до нього на службовому автомобілі під`їхали працівники поліції і почали вимагати оглянути кузов автомобіля, на що він погодився. Після цього на вимогу працівників поліції він пред`явив відповідні документи на транспортний засіб на право управління, а також пред`явив на вимогу знак аварійної зупинки, вогнегасник. Оскільки з його боку порушень не було виявлено, то відповідач по справі виніс оскаржувану постанову. Згідно з правовою позицією поліцейські мають право вимагати для перевірки поліса у двох конкретних випадках при складанні протоколі про порушення Правил дорожнього руху та при оформленні дорожньо-транспортної пригоди. Однак протокол відносно нього не складався та в ДТП він не потрапляв, тому пред`являти поліс він не був зобов`язаний. Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 16.12.2019 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з вказаною постановою, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в обґрунтування якої зазначив, що ПДР України не порушував, до відповідальності за будь-які порушення ПДР не притягався, а тому відповідач не мав права притягати його до адміністративної відповідальності за відсутність полісу обов`язкового страхування. Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Справа судом апеляційної інстанції розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав. Під час апеляційного перегляду судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою інспектора СРПП Синельниківського відділу поліції ГУ НП в Дніпропетровській області Гезя Р.С. від 25 листопада 2019 року серії ДП18 № 298514 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП за те, що він 25.11.2019 року о 10:00 год. керуючи автомобілем «ЗАЗ» номерний знак НОМЕР_1 та рухаючись по вул. Гаркуші в сел. Васильківка не мав при собі поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на причеп до автомобіля. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, вина позивача в скоєні вищевказаного правопорушення доведена, інспектор правомірно визнав його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП і адміністративне стягнення накладено на нього уповноваженою на те особою в межах санкції ч. 1 ст. 126 КУпАП з дотриманням вимог глави 4 цього Кодексу. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав. Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Статтею 16 зазначеного Закону визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Пунктом 2.1 "б" ПДР України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб. Згідно п. 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю. Статтею 9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Пунктом 2 ч.1 ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав). Інших підстав для перевірки документів на право керування ТЗ, у посадової особи відповідача, в спірних правовідносинах не було. Згідно матеріалів справи слідує, що відносно позивача не виносилась постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, яке пред`являлось позивачу перед прийняттям оскаржуваної постанови. Таким чином, належних та допустимих доказів вчинення позивачем вказаного правопорушення в матеріалах справи немає. Оскільки відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем ПДР України, то апеляційний суд дійшов висновку про неправомірність вимоги посадової особи відповідача до позивача про пред`явлення документів в т.ч. поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на причеп до автомобіля, а позивач, в свою чергу, не був зобов`язаний виконувати дану вимогу, і тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.126 КУпАП. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України). З врахуванням наведеного слідує, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено суду наявності підстав вважати, що позивач вчинив або мав намір вчинити правопорушення, яке могло б бути підставою для вимагання працівником поліції пред`явлення документів. Таким чином, суб`єктом владних повноважень не доведено суду правомірності прийнятого ним рішення. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.03.2019 в адміністративній справі № 686/11314/17, яка в силу приписів ст. 242 КАС України є обов`язковою для суду. Наведене дає підстави для висновку про неправомірність постанови серії ДП18 № 298514 від 25.11.2019 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі. З огляду на викладене ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог. У відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 317, 322, Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 16.12.2019 в адміністративній справі №172/1347/19(2-а/172/115/19) скасувати. Позов ОСОБА_1 до інспектора СРПП Синельниківського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Дніпропетровській області Гезь Романа Сергійовича третя особа: Головне Управління Національної поліції в Дніпропетровській області про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі задовольнити. Скасувати постанову СРПП Синельниківського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Дніпропетровській області Гезь Романа Сергійовича від 25.11.2019 серії ДП18№298514 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП та закрити провадження у справі. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч.3 ст.272 КАС України. Повний текст постанови виготовлено18 лютого 2020 року. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя В.А. Шальєва суддя С.В. Білак