Постанова 4851 № 520/9701/19

Головуючий І інстанції: Мар`єнко Л.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2020 р. Справа № 520/9701/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Ральченка І.М., Суддів: Катунова В.В. , Бершова Г.Є. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2019, по справі № 520/9701/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив зобов`язати Шевченківське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити пенсію за віком з 16.05.2019. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 року у задоволенні позову відмовлено. Позивач, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог зазначив, що періоди його роботи цілком підтверджуються даними трудової книжки, а тому позивач набув право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд апеляційної скарги у відкритому судовому засіданні за участі сторін. З цього приводу колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників. Враховуючи, що в силу п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України дана справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи, зважаючи на відсутність необхідності їх виклику для надання пояснень з огляду на обставини справи, підстав для апеляційного розгляду справи у судовому засіданні суд не вбачає. Крім того, колегія суддів зауважує, що із матеріалів апеляційної скарги та клопотання апелянта не встановлено обставин, які б потребували розгляду справи у відкритому судовому засіданні із викликом сторін, з огляду на що у задоволенні клопотання про розгляд у відкритому судовому засіданні за участі представників позивача слід відмовити. На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судовим розглядом, 16.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за віком, надавши копію паспорту, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудової книжки. Рішенням Комісії з розгляду спірних питань при призначенні (перерахунку) пенсій Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.05.2019 № 19 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 26 років, оскільки на підставі наданих позивачем документів та враховуючи індивідуальні відомості про застраховану особу, страховий стаж позивача на момент звернення склав 25 років 3 місяці 26 днів. Листом відповідача від 16.08.2019 №2756/02.21-20 у відповідь на звернення позивача щодо роз`яснення причин відмови у призначенні пенсії повідомлено, що згідно наданих позивачем документів, та, враховуючи індивідуальні відомості про застраховану особу, страховий стаж позивача на момент звернення склав 25 років 3 місяці 26 днів. Період роботи з 10.07.1991 по 30.12.1992 не було включено в стаж позивача, оскільки запис внесено із порушенням Інструкції Про порядок ведення трудових книжок №110 від 17 серпня 1993 року. За даними трудової книжки, позивач був прийнятий на роботу МП фірма Восход, а звільнені з іншої організації, а саме ТОВ фірма Схід ЛТД, про що свідчить печатка при звільненні, згідно п. 2.15 Інструкції, якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер. Такий запис у трудовій книжці позивача відсутній. Не погоджуючись із рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності у позивача необхідного страхового стажу для призначення пенсії з огляду на порушення, допущені при заповненні трудової книжки, та відсутність даних щодо відрахування роботодавцем позивача страхових внесків за певні періоди роботи. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення", громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років. Згідно зі ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637). Згідно з п. 1-3 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Відповідно до ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу). Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 у періоди: - з 01.09.1976 по 20.02.1982 навчався в Харківському авіаційному інституті (5 років 5 місяців 20 днів); - з 27.05.1982 по 19.01.1984 працював на посаді інженера - технолога на Харківському авіаційному заводі ( 1 рік 7 місяців 23 дні); - з 23.01.1984 по 07.02.1986 проходив військову службу ( 2роки 15 днів); - з 03.04.1986 по 19.05.1987 працював на посаді інженера - технолога на Харківському авіаційному заводі ( 1 рік 1 місяць 16 днів); - з 16.06.1987 по 01.06.1990 працював на посаді інженера - лаборанта на Харківському авіаційному заводі (2 рік 11 місяців 14 днів); - з 02.06.1990 по 09.07.1991 працював на посаді заступника голови на ТТВК "МАЛАХІТ" (1 рік 1 місяць 8 днів); - з 10.07.1991 прийнято на посаду бригадира в МП фірма "Восход", а 30.12.1992 звільнений ТОВ фірма "Схід ЛТД" ) 1 рік 5 місяців 20 днів); - з 04.01.1993 по 30.10.1995 працював на посаді начальника цеха на КТП "Колір" ( 2 роки 9 місяців 27 днів); - з 03.03.1997 по 27.05.2002 працював на посаді інженера - електронники в Харківському авіаційному університеті (5 років 2 місяці 25 днів); - з 02.09.2002 по 23.09.2003 працював на посаді керівника гуртка Станції юних техніків Жовтневого району м. Харкова (1 рік 22 дні); - з 14.06.2013 працює на посаді на Харківському авіаційному заводі (більше 5 років). Із розрахунку страхового стажу позивача, здійсненого на підставі трудової книжки, пенсійним органом зараховано до страхового стажу такі періоди роботи: 01.09.1976 - 16.02.1982, 27.05.1982 - 19.01.1984, 23.01.1984 - 09.02.1986, 03.04.1986 - 19.05.1987, 16.06.1987 - 01.06.1990, 02.06.1990 - 09.07.1991, 04.01.1993 - 30.10.1995, 03.03.1997 - 27.05.2002, 02.09.2002 - 23.09.2003. При цьому, період роботи з 10.07.1991 по 30.12.1992 не включено в стажу, оскільки відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 10.07.1991 прийнятий на роботу МП фірма «Восход» відповідно до наказу № 4к від 10.07.1997, у той час як звільнений наказом № 19-к від 30.12.1992 року з ТОВ фірма «Схід ЛТД», що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №

58. Так, відповідно до п. 2.15 Інструкції, якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: «Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то», а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер. Судовим розглядом встановлено, що відповідні записи у трудовій книжці позивача відсутні, уточнюючих довідок позивачем не надано. За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав зарахування зазначеного періоду до страхового стажу позивача. Стосовно інших періодів колегія суддів зазначає наступне. Так, відмова пенсійного органу у підтвердженні страхового стажу позивача за період 01.06.2003 15.06.2013, 01.07.2013 21.09.2013, 01.10.2013 29.12.2013, 01.01.2014 30.04.2015 ґрунтується на даних системи персоніфікованого обліку, у якій відсутні позначки щодо сплати страхових внесків роботодавцем позивача за вказані періоди, та, на думку відповідача, обов`язковою умовою зарахування періодів роботи до страхового стажу є сплата страхових внесків за цей період. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. За змістом ст. 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Відповідно до ст. 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Таким чином, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача. Отже, фактично внаслідок невиконання роботодавцем позивача обов`язку по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Водночас, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків. Крім того, відповідно до статті 254 Кодексу законів про працю України, несплата підприємством, установою, організацією внесків на соціальне страхування не позбавляє працівника виплати за цим страхуванням, зокрема, виплати пенсії. Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а), від 20 березня 2019 року у справі № 688/947/17, від 31 жовтня 2019 року у справі № 576/748/17. За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що несплата Харківським державним авіаційним виробничим підприємством за позивача страхових внесків не є підставою для не включення відповідного періоду роботи до стажу, що дає право на трудову пенсію, оскільки відповідно до ст. 62 Закону № 1058-ІV основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка працівника. У ході судового розгляду встановлено, що період роботи позивача з 14.06.2013 року у Харківському державному авіаційному виробничому підприємстві підтверджується відповідними записами у трудовій книжці. При цьому, у оскаржуваному рішенні відповідачем жодних посилань на недоліки у заповненні трудової книжки позивача чи певні дефекти окремих записів в цій частині не зроблено. Крім того, індивідуальні відомості про застраховану особу стосовно позивача у графі "сума заробітку для нарахування пенсії" містять дані щодо нарахування заробітної сплати останньому у спірний період. Доводи пенсійного органу висновків суду не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що позивач у спірний період працював на Харківському державному авіаційному виробничому підприємстві та був застрахованою особою, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу, сформованими станом на 16.05.2019, тобто в оспорюваний період здійснював трудову діяльність на підприємстві. За таких обставин колегія суддів зазначає, що пероід роботи позивача з 16.06.2013 по 30.06.2013, з 22.09.2013 по 30.09.2013, з 30.12.2013 по 31.12.2013, з 01.05.2015 по 31.03.2019 року, які не враховувались пенсійним органом при розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , підлягають зарахувуанню до такого стажу для призначення пенсії за віком. На підставі викладеного колегія суддів доходить висновку, що страховий стаж позивача із урахуванням зазначених періодів роботи з 16.06.2013 по 30.06.2013, з 22.09.2013 по 30.09.2013, з 30.12.2013 по 31.12.2013, з 01.05.2015 по 31.03.2019 року, та періодів, щодо яких пенсійний орган не заперечував у оскаржуваному рішенні, складає більше 26 років, що дає підстави для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Таким чином, відмова відповідача у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком є необґрунтованою, з огляду на що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Відповідно до ч. 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Колегія суддів зазначає, що належним способом захисту позивача у спірних відносинах є скасування рішення Комісії з розгляду спірних питань при призначенні (перерахунку) пенсій Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.05.2019 № 19, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком, із зобов`язанням відповідача здійснити призначення пенсії. Відповідно ст. 317 КАС України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям постанови про часткове задоволення позову. Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). З матеріалів справи вбачається, що за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,4 грн., що підтверджується квитанцією від 16.09.2019 (а.с. 4). Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позивачем понесені витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги 1152,6 грн., що підтверджується квитанцією № TS06404 від 02.12.2019. Враховуючи, що за наслідками судового розгляду апеляційну скаргу частково задоволено, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 960,5 грн. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 по справі № 520/9701/19 - скасувати. Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду спірних питань при призначенні (перерахунку) пенсій Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.05.2019 № 19 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 16.05.2019 з урахуванням стажу роботи за періоди роботи з 16.06.2013 по 30.06.2013, з 22.09.2013 по 30.09.2013, з 30.12.2013 по 31.12.2013, з 01.05.2015 по 31.03.2019. В іншій частині позовних вимог - відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань за зобов`язаннями Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 960,5 (дев`ятсот шістдесят) грн. 50 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов Г.Є. Бершов