Постанова КЦС ВС № 359/4701/16-ц

Постанова Іменем України 12 лютого 2020 року м. Київ справа № 359/4701/16-ц провадження № 61-21369св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач), суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерне товариство «Київенерго», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішень судів У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (далі - ПАТ «Київенерго») про відшкодування вартості протезування. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що у 1968 році у віці 6 років йому завдані тяжкі тілесні ушкодження у трансформаторному пункті № 1298, що належав ПАТ «Київенерго», внаслідок чого він став непрацездатним інвалідом ІІ групи з дитинства довічно. Враховуючи наслідки отриманого у дитинстві каліцтва, він має потребу у компенсації втраченої правої руки. Єдиним засобом часткової компенсації втраченої кінцівки є протезування. На сьогодні його потреба складає три протеза правої руки, а саме: косметичний протез правої руки (плеча), механічний протез правої руки (плеча) та біоелектричний протез правої руки (плеча). Вказані протези за своїми функціональними властивостями різні і кожний з них виконує відповідні компенсуючі функції, а також частково компенсують повну втрату правої руки. Найбільш прийнятними за анатомічними показниками є протезні вироби українського виробника протезів - Центру соціальної реабілітації Союзу ветеранів Афганістану, який виготовляє протези за технологіями компанії «Отто Бокк». Відповідно до товарно-касових рахунків, загальна сума вартості трьох протезів правої руки (плеча), з урахуванням його анатомічних властивостей, складала: протез плеча із зовнішнім джерелом енергії - 668 701,68 грн, протез плеча механічний - 165 292,07 грн, протез плеча косметичний - 57 589,85 грн. Право вимоги з відшкодування шкоди, завданої йому відповідачем, встановлено судами України різних інстанцій у період часу з 1969 року і до цього періоду часу, та продовжує діяти, він не позбавлений його. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з ПАТ «Київенерго» вартість косметичного протезу правої руки (плеча) у розмірі 57 589,85 грн, вартість механічного протезу правої руки (плеча) - 165 292,07 грн та вартість миоелектричного протезу правої руки (плеча) - 668 701,68 грн. Суди неодноразово розглядали цю справу. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ПАТ «Київенерго» на користь ОСОБА_1 вартість косметичного протезу правої руки (плеча) у розмірі 57 589,85 грн, вартість механічного протезу правої руки (плеча) - 165 292,07 грн та вартість миоелектричного протезу правої руки (плеча) - 668 701,68 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що рішенням суду, яке набрало законної сили, відповідача визнано винним у заподіянні позивачу тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок яких він є особою з ІІ групою інвалідності з дитинства довічно та відповідно до рішення суду визнано за останнім право на протезування та ортопедичне взуття. Враховуючи те, що з моменту винесення рішення суду, яким з відповідача стягнуто на користь позивача вартість необхідних протезів, сплинув певний час, встановлений постановою Кабінету Міністрів України, у позивача виникло чергове право на заміну необхідних протезів. Постановою Верховного Суду від 21 серпня 2019 року касаційну скаргу ПАТ «Київенерго» задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Ухвалюючи рішення, Верховний Суд виходив із того, що апеляційний суд не надав оцінки доводам відповідача щодо необґрунтованості прийняття як доказу рахунку-фактури, оскільки він не підтверджує необхідність заміни раніше придбаного протеза, що є обов`язковим елементом справедливого судового розгляду (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Суди, стягуючи з ПАТ «Київенерго» на користь ОСОБА_1 вартість косметичного протезу правої руки (плеча), вартість механічного протезу правої руки (плеча), вартість міоелектричного протезу правої руки (плеча) не врахували, що при стягненні сум витрат на протезування, придбання путівки на санаторно-курортне лікування, автомобіля, суд повинен зазначити у рішенні, що присудженні суми підлягають перерахуванню відповідній організації, яка має надати ці послуги потерпілому. Постановою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат. Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять відповідного медичного висновку про те, що на час розгляду справи позивач має потребу у забезпеченні відповідними протезними виробами, перелік яких визначено у рахунках-фактурах від 31 травня 2016 року №№ СФ-0000003, СФ-0000004, СФ-0000005, наданих ТОВ «Український центр реабілітації ветеранів Афганістану» на замовлення ОСОБА_1 . Надані позивачем рахунки-фактури є доказом на підтвердження вартості протезних виробів та не підтверджують дійсного наміру позивача на їх придбання, або потреби позивача у заміні раніше придбаних протезів. Позовна заява не містить вимоги про перерахування відповідній організації, яка має надати відповідну послугу позивачу, присуджених грошових сум. Суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам відповідача щодо необґрунтованості прийняття як доказу рахунків-фактур, не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, не врахував характер спірних правовідносин та дійшов помилкового висновку про доведеність заявлених позовних вимог. Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року, в якій просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що з моменту набрання рішення суду законної сили, яким з відповідача стягнуто на його користь вартість необхідних протезів, давно сплинув термін експлуатації протезних виробів який складає 3 - 4,5 роки, що встановлено абзацом 10 пункту 35 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2012 року № 321 та Переліку засобів реабілітації, а також з урахуванням абзацу 4 пункту 27 Постанови Кабінету Міністрів України, що протезні вироби, строк експлуатації яких закінчився, поверненню не підлягають, у нього виникла повторна потреба у забезпеченні тих самих протезних виробів, які виготовленні з матеріалів, комплектуючих і за технологією фірми «Otto Бокк», у тій самій кількості, того самого типу та виробника протезів Центру соціальної реабілітації Союзу ветеранів Афганістану. Апеляційний суд не звернув належної уваги на обставини, що II група інвалідності з дитинства встановлена довічно з 14 січня 1994 року, а право ОСОБА_1 на протезування, що встановлено рішенням Залізничним районного суду м. Києва від 09 липня 2001 року на підставі висновку судово-медичної експертизи від 20 листопада 2000 року № 131, право на протезування не оскаржувалося в судах відповідачем і продовжує діяти.

Позиція Верховного Суду Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості. Встановлені судами обставини ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства довічно, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого на його ім`я. Винним у заподіянні електротравми ОСОБА_1 , що потягла за собою тяжкі тілесні пошкодження, рішенням Залізничного районного народного суду м. Києва від 23 вересня 1969 року, визнано ПАТ «Київенерго». Рішенням Залізничного районного суду м. Києва від 09 липня 2001 року за ОСОБА_1 визнано право на протезування та ортопедичне взуття. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 27 лютого 2003 року з АЕС «Київенерго» на користь ОСОБА_1 стягнуто вартість МІО протеза плеча у сумі 28 594,10 грн, вартість механічного протеза плеча - 12 808,70 грн, косметичного протеза плеча - 7 008,58 грн. Відповідно до копій рахунків-фактури №№ СФ-0000003, СФ-0000004, СФ-0000005 від 31 травня 2016 року, наданих ТОВ «Український центр реабілітації ветеранів Афганістану» на замовлення ОСОБА_1 , вартість протеза плеча із зовнішнім джерелом енергії становить 668 701,68 грн, вартість механічного протеза плеча - 165 292,07 грн та вартість косметичного протеза плеча - 57 589,85 грн. Нормативно-правове обґрунтування Відповідно до пункту четвертого Прикінцевих та перехідних положень ЦК 2003 року, цей Кодекс застосовується до відносин, які виникли до набрання чинності цим кодексом. Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Отже, зобов`язання з відшкодування шкоди як майнової, так і моральної є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових та майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. За своїм характером ці зобов`язання належать до роду недоговірних, тобто вони виникають поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин. Складовими для відшкодування шкоди є: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вина. Перераховані підстави для деліктних зобов`язань є обов`язковим. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду. Специфіка шкоди, яка завдана здоров`ю, полягає в тому, що вона не може бути відшкодована в натурі та оцінена в грошовому еквіваленті. Саме тому об`єктом відшкодування буде не зазначена шкода, а лише майнові втрати, що зазнала фізична особа, внаслідок завдання цієї шкоди. До таких втрат законодавець відносить: а) заробіток (дохід), втрачений потерпілим внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності; б) додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Однак цей перелік є орієнтовним і у випадку, коли потерпілий має ще й інші втрати, які пов`язані з відповідним ушкодженням здоров`я, то він має право вимагати і їх відшкодування. З аналізу вищенаведених цивільно-правових норм можна зробити висновок, що особа, якій заподіяно шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, має право вимагати від фізичної або юридичної особи, яка завдала такої шкоди, відшкодування в тому числі і витрат на протезування. Згідно із положеннями частини третьої статті 12та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Наведені норми унормотворюють принцип змагальності цивільного процесу. В свою чергу, принцип змагальності урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). У частині другій статті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Виходячи із підстав та предмета позову в цій справі, з урахуванням судових рішень, якими вже стягувались з відповідача кошти на відшкодування вартості протезування, позивачу належало довести наявність потреби у заміні раніше встановлених протезів, а також вартість такого протезування. Установивши, що ОСОБА_1 як на підставу своїх вимог про стягнення з ПАТ «Київенерго» вартості протезів правої руки (плеча) не надав суду доказів про те, що він має потребу у забезпеченні його новими протезними виробами, перелік яких визначено у рахунках-фактурах від 31 травня 2016 року №№ СФ-0000003, СФ-0000004, СФ-0000005, наданих ТОВ «Український центр реабілітації ветеранів Афганістану», суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували необхідність заміни існуючих протезів та придбання нових протезів, на які вказує позивач. Апеляційним судом надано правильну та логічну оцінку висновку лікувально-консультативної комісії МО Залізничного району від 23 березня 2000 року № 367 та № 368 про те, що ОСОБА_1 потребує протезування правої верхньої кінцівки, що цей висновок слугував підставою для стягнення з АЕК «Київенерго» вартості МІО протеза плеча, механічного протеза плеча, косметичного протеза плеча відповідно до рішення Залізничного районного суду м. Києва від 09 липня 2001 року, проте цей висновок не підтверджує необхідність заміни наявних у позивача протезів. При цьому посилання ОСОБА_1 як на підставу задоволення своїх вимог щодо заміни існуючих протезів у зв`язку із закінченням терміну їх використання на Порядок забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю та інших окремих категорій населення, переліку таких засобів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2012 року № 321(далі - Порядок), яким визначено механізм безоплатного забезпечення осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації, є безпідставними та оскільки ОСОБА_1 просить відшкодувати вартість інших протезів і за рахунок винуватої сторони, а не тих протезів, які виготовляться за рахунок держави за процедурою, визначеною Порядком. Тому при встановленні необхідності та визначенні розміру сум на протезування, суд апеляційної інстанції правильно виходив із загальних засад цивільного права щодо відшкодування шкоди, у порядку, передбаченому нормами статей 1166, 1195 ЦК України, тоді як суд першої інстанції, неправильно застосувавши до спірних відносин положення Порядку, дійшов помилкового висновку про задоволення вимог ОСОБА_1 . Узагальнюючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, так як ОСОБА_1 на виконання процесуального обов`язку не надав суду належних та допустимих доказів необхідності проведення заміни протезів правої руки (плеча), а встановлення необхідності заміни протезів є обставиною, від якої залежить вирішення цієї справи. Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками суду апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03). Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник. Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України. Керуючись статтями 408, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий О. В. Ступак Судді: І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний Г. І. Усик В. В. Яремко