Постанова 4823 № 731/536/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 14 лютого 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 731/536/19 Головуючий у першій інстанції - Савенко А. І. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/271/20 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Бечка Є.М., суддів: Євстафіїва О.К., Іванової Г.П., секретар: Герасименко Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Варвинського районного суду Чернігівської області від 06 грудня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа №2-358, виданого Варвинським районним судом Чернігівської області 10 січня 2010 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» грошових коштів таким, що не підлягає виконанню, дата та місце складання повного тексту ухвали: 06 грудня 2019 року, смт.Варва, В С Т А Н О В И В : В листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання виконавчого листа №2-358 від 10 січня 2010 року, виданого Варвинським районним судом Чернігівської області, про стягнення з нього на користь АТ «Універсал Банк» грошових коштів (заборгованість по кредиту) в сумі 1458983 грн 20 коп. таким, що не підлягає виконанню. Заява мотивована тим, Варвинським районним судом Чернігівської області було видано виконавчий лист №2-358 від 10 січня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» грошових коштів в сумі 1458983 грн 20 коп. Даний виконавчий лист був пред`явлений стягувачем до виконання та постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 27 червня 2018 року ВП №50126288 був повернутий стягувачу - АТ «Універсал Банк» та встановлено строк для такого пред`явлення до 27 червня 2019 року. В подальшому, 28 жовтня 2019 року АТ «Універсал Банком» було повторно пред`явлено даний виконавчий лист до виконання з пропуском встановленого строку та відкрито виконавче провадження у ВП 60435586. Також, маючи статус фізичної особи-підприємця, щодо боржника у встановленому законом порядку було проведено процедуру банкрутства, і вказана майнова вимога була визнана погашеною. Посилаючись на ст.ст.1, 92 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» заявник вважає, що вимоги стягувача є припиненими, а виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Варвинського районного суду Чернігівської області від 06 грудня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа №2-358 від 10 січня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» грошових коштів (заборгованість по кредиту) в сумі 1458983 грн 20 коп., таким, що не підлягає виконанню. Ухвала суду обґрунтована тим, що визнання ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця банкрутом за боргами які виникли у нього в процесі діяльності як ФОП не звільняє його від виконання зобов`язання яке він взяв на себе як фізична особа, а виконавчий документ - виконавчий лист про стягнення боргу з ОСОБА_1 визначає боржника як фізичну особу, без зазначення його господарського статусу та підлягає виконанню. Суд звернув увагу, що лише після прийняття Кодексу України з процедур банкрутства, та введення його в дію 21 жовтня 2019 року, в ЦК України було внесено статтю 48-1 та саме прийняття згадуваного Кодексу та відповідні зміни в цивільному законодавстві запровадили вперше можливість банкрутства фізичної особи (без статусу ФОП). Що опосередковано підтверджує позицію суду стосовно збереження обов`язку виконання взятих на себе зобов`язань фізичною особою, після втрати статусу суб`єкта підприємницької діяльності. Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою та, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його заяву. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що при ухваленні рішення суд порушив принцип верховенства права, порушено ст.10, ч.1 ст.262 ЦПК України, п.7 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року. Зокрема у постанові про відкриття виконавчого провадження відсутня резолютивна частина виконавчого документу та не погоджується з ухвалою Варвинського районного суду Чернігівської області від 22 листопада 2019 року, якою йому відмовлено у задоволенні скарги на постанову державного виконавця, де зазначено, що дана постанова відповідає виконавчому листу №2-358. Особа, яка подає апеляційну скаргу зазначає, що судом порушено вимоги ст.264 ЦК України, ст.ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», п.20 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень. Зокрема, при повторному пред`явленні виконавчого листа до виконання, АТ «Універсал Банк» пропущено строк пред`явлення виконавчого листа та такий строк не поновлювався. ОСОБА_1 зазначає, що судом було порушено вимоги ст.ст.10, 263, 432 ЦПК України, ст.ст.18, 20 ГПК України, ст.ст.1, 10, 23, 25, 92 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Посилається на те, що ухвалою Господарського районного суду Чернігівської області від 25 грудня 2014 року №4/111б/29, за участю представника АТ «Універсал Банк», було постановлено, що у зв`язку з відсутністю у банкрута майна та грошових коштів, що підтверджується ліквідаційним балансом, вимоги кредиторів залишилися не задоволеними і вважаються погашеними. Тобто, вимоги АТ «Універсал Банк» за кредитним договором №35-1/637К-07 від 30 липня 2007 року є погашеними. На думку ОСОБА_1 висновок суду про те, що виконавчий лист по справі було видано для стягнення з боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як фізичних осіб, їх боргових зобов`язань, що виникли на підставі відповідних договорів, суперечить постанові про відкриття виконавчого провадження від 28 жовтня 2019 року ВП 60435586, в якій боржником зазначений лише ОСОБА_1 , також цей висновок суперечить ухвалі Варвинського районного суду Чернігівської області від 22 листопада 2019 року у справі №731/523/19 де зазначено, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 28 жовтня 2019 року ВП 60435586 повністю відповідає виконавчому листу Варвинського суду Чернігівської області від 10 січня 2010 року. Скаржник вважає, що такі протилежні висновки суду першої інстанції, які зроблені на підставі одних і тих же фактичних обставин, свідчить про упередженість та необ`єктивність суду першої інстанції. Загалом доводи апеляційної скарги зводяться до того, що обов`язок ОСОБА_1 за кредитним договором №35-1/637К-07 від 30 липня 2007 року припинився внаслідок визнання його погашеним ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25 грудня 2014 року №4-111б/29, а тому суд мав визнати виконавчий лист №2-358 від 10 січня 2010 року таким, що не підлягає виконанню. Відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Від АТ «Універсал Банк» надійшли письмові пояснення, в яких представник банку просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а ухвалу Варвинського районного суду Чернігівської області від 06 грудня 2019 року залишити без змін. Представник зазначає, що твердження боржника ОСОБА_1 про те, що стягувачем АТ «Універсал Банк» пропустив строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання, є безпідставним, оскільки даний виконавчий лист було пред`явлено в межах строків пред`явлення, визначених ст.12 Закону України «Про виконавче провадження». Також стягувач зазначає, що ч.1 ст.90 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» застосовується до відносин, пов`язаних з визнанням банкрутом фізичної особи за боргами, які виникли у неї у зв`язку зі здійсненням підприємницької діяльності. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши законність ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ст.263 ЦПК України передбачено, що рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам відповідає ухвала суду першої інстанції. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Варвинського районного суду Чернігівської області від 21 жовтня 2010 року задоволено позов ПАТ «Універсал банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором 35-1/637К-07 від 30 липня 2007 року та стягнуто з відповідачів заборгованість в розмірі 1459325 грн 01 коп. солідарно, а також по 850 грн державного мита і по 60 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з кожного відповідача. Даним рішенням встановлено, що згідно договору поруки, ОСОБА_2 взяла на себе солідарне зобов`язання позичальника (а.с.15). Дослідивши матеріали виконавчого провадження встановлено, що 10 січня 2010 року Варвинським районним судом Чернігівської області видано виконавчий лист №1 по справі №2-358/10 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» 1459325 грн 01 коп. боргу солідарно та по 850 грн. держмита і по 60 грн. витрат на ІТЗ. При цьому боржником у виконавчому листі зазначено ОСОБА_1 (а.с.2 виконавчого провадження). Начальником Варвинського районного відділу ДВС ГУТУЮ в Чернігівській області Федусяком О.О. було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 27 червня 2018 року через відсутність майна та коштів на які можливо звернути стягнення. Вказано, що виконавчий документ може бути пред`явлено повторно до 27 червня 2019 року (а.с.4). Повторно 28 жовтня 2019 року від АТ «Універсал Банк» до Варвинського відділу ДВС надійшла заява про відкриття виконавчого провадження стосовно боржника ОСОБА_1 за вказаним виконавчим листом і старший державний виконавець Гончарова Н.Г. відкрила виконавче провадження №60435586 (а.с.5). Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 24 квітня 2014 року затверджено реєстр вимог кредиторів ФОП ОСОБА_1 до яких були включені вимоги ПАТ «Універсал Банк» в сумі 1536530 грн 06 коп. із включенням до IV черги задоволення вимог кредиторів (а.с.9-14). Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 25 грудня 2014 року за заявою Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання ФОП ОСОБА_1 банкрутом затверджений звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс; припинено підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 ; провадження у справі про банкрутство припинено; вимоги кредиторів визнано погашеними реєстр вимог кредиторів до якого були включені вимоги зокрема і ПАТ «Універсал Банк» в сумі 1536530 грн 06 коп. (а.с.6-8). Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. У справі «Бурдов проти Росії» від 7 травня 2002 року, Європейський суд з прав людини, вказав, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод кожному надано право звертатися до національного суду у разі виникнення спору про його цивільні права («право на суд»), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що представляє собою право на порушення позовного провадження у національних судах з питань цивільно-правового характеру; але таке право на судовий захист було б ілюзорним, якби система правова держави-учасника Європейської конвенції не виключала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, залишалося б не виконаним. Також, визнається неприпустимим, що п.1 ст.6 Конвенції, деталізовано визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд їх справи національним судом, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень. Європейський суд наголосив, що виконання рішення суду, яке ухвалене будь-яким національним судом, повинно розглядатись як складова «судового розгляду». Згідно ч.1 ст.432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Частиною 2 даної статті визначено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Таким чином цивільним процесуальним законодавством України передбачено виключний перелік підстав за яких виконавчий документ може бути визнано судом таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Зокрема, матеріально-правові - зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, а також процесуально-правові - обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, наприклад видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню), коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню, видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після його видачі рішення суду було скасоване, видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на таке пред`явлення. Такий перелік підстав не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права. У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження. Крім того, за своїм змістом ч. 2 ст. 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню як повністю так і частково, а тому підстави якими заявник обґрунтовує свою заяву можуть бути наслідком як повного так і часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а отже як повного так і часткового задоволення заяви, поданої відповідно до цієї норми закону. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №2-4671/11. Встановивши, що виконавчий лист видано на підставі рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 21 жовтня 2010 року про стягнення з боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 боргу в розмірі 1459325 грн 01 коп., який виник на підставі невиконання умов кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 , як фізичною особою та поручителем ОСОБА_2 , як фізичною особою, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що визнання ОСОБА_1 як фізичної особи підприємця банкрутом за боргами які виникли у нього в процесі діяльності як ФОП не звільняє його від виконання зобов`язання яке він взяв на себе як фізична особа, а тому виконавчий лист про стягнення боргу не може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню. Обставини на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не можуть бути підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з вищевикладеним. Доводи апеляційної скарги, що при ухваленні рішення суд порушив принцип верховенства права, порушено ст.10, ч.1 ст.262 ЦПК України, п.7 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року, зокрема, що у постанові про відкриття виконавчого провадження відсутня резолютивна частина виконавчого документу, не можуть бути підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки дії, бездіяльність та рішення державних виконавців (постанова) можуть бути оскаржені у визначеному ЦПК України порядку, а не шляхом визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. При цьому непогодження скаржника з ухвалою Варвинського районного суду Чернігівської області від 22 листопада 2019 року, якою йому відмовлено у задоволенні скарги на постанову державного виконавця, також не приймаються до уваги при розгляді даної справи, оскільки така ухвала може бути оскаржена у визначеному законом порядку. Доводи апеляційної скарги, що судом порушено вимоги ст.264 ЦК України, ст.ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», п.20 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, що при повторному пред`явленні виконавчого листа до виконання, АТ «Універсал Банк» пропущено строк пред`явлення виконавчого листа та такий строк не поновлювався, не можуть бути підставою для скасування ухвали суду, оскільки згідно п.5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ від 02 червня 2016 року, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом, а згідно ст.12 даного Закону виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом трьох років, у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю у повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення. Згідно ч.5 ст.37 даного Закону повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону. Суд першої інстанції відхилив дані доводи при розгляді заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки дані твердження є безпідставними, адже зазначення невірного строку державним виконавцем у постанові про повернення виконавчого листа не може мати наслідком зменшення строку, визначеного Законом. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на порушення вимоги ст.ст.10, 263, 432 ЦПК України, ст.ст.18, 20 ГПК України, ст.ст.1, 10, 23, 25, 92 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зокрема на ту обставину, що ухвалою Господарського районного суду Чернігівської області від 25 грудня 2014 року №4/111б/29, було постановлено, що у зв`язку з відсутністю у банкрута майна та грошових коштів, що підтверджується ліквідаційним балансом, вимоги кредиторів залишилися не задоволеними і вважаються погашеними, не приймаються апеляційним судом до уваги. Слід зазначити, що судом першої інстанції надано належну правову оцінку даній обставині, визнання ОСОБА_1 , як фізичної особи-підприємця, банкрутом за боргами які виникли у нього в процесі діяльності ФОП не звільняє його від виконання зобов`язання яке він взяв на себе як фізична особа, а виконавчий документ - виконавчий лист про стягнення боргу з ОСОБА_1 визначає боржника як фізичну особу, без зазначення його господарського статусу та підлягає виконанню. Інші доводи апелянта зводяться до непогодження ОСОБА_1 з висновками суду, цитування правових норм матеріального та процесуального права, та його суб`єктивного тлумачення даних норм. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, заява №63566/00, § 23). Апеляційний суд констатує, що судом першої інстанції надано повну оцінку доказів, поданих сторонами при розгляді справи. Постановляючи рішення, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви. Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, тому, відповідно до положень ст.375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, ухвалу Варвинського районного суду Чернігівської області від 06 грудня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 17 лютого 2020 року. Головуючий: Судді: