Постанова 4813 № 494/1057/18

Номер провадження: 22-ц/813/1250/20 Номер справи місцевого суду: 494/1057/18 Головуючий у першій інстанції Лебединський С. Й. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06.02.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Дрішлюка А.І., Черевка П.М., за участю секретаря Фабіжевської Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Березівського районного суду Одеської області від 13 березня 2019 року про залишення позову без розгляду у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації й відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: Позивач, звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації й відшкодування моральної шкоди. Просила визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію, інформацію, опубліковану і поширену відповідачем на своїй персональній сторінці у соціальній мережі «Facebook» стосовне неї; зобов`язати відповідача видалити дану інформацію зі своєї персональної сторінки у соціальній мережі; зобов`язати відповідача протягом 3-х календарних днів, з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати зазначену інформацію у спосіб, яким вона була поширена, а саме шляхом розміщення на своїй персональній сторінці у соціальній мережі «Facebook», заяв від власного імені із спростуванням наступного змісту: інформація, поширена нею є надуманою та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду у розмірі 2 399 грн. 46 коп., моральну шкоду у розмірі 15 000 гривень, та судовий збір у сумі 3 204 гривні 82 коп.. Ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 13 березня 2019 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 звернулась до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права. В доводах апеляційної скарги зазначено, що 13 березня 2019 року адвокат Волков О.Л., який діє в інтересах ОСОБА_1 , через засоби електронного звязку на електронну адресу Березівського районного суду Одеської області було надіслано заяву про відкладення з додатками, де було вказано причини неявки. Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Так, залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції вірно послався на те, що позивач під час звернення до суду написала заявку про отримання судової повістки, повідомлення у електронному вигляді, за допомогою SMS-повідомлень. Проте, позивач будучи повідомленою належним чином, про що свідчить довідка про доставку SMS-повідомлення, на судове засідання 21 лютого 2019 року о 10 годин 30 хвилин не з`явилась, про причини своєї неявки суд не повідомила, заяву на відкладення розгляду справи або розгляд за її відсутності не подавала (а.с. 93). На наступне судове засідання, яке було призначено на 13 березня 2019 року на 11 годин 30 хвилин позивач знову, будучи належно повідомленою за допомогою SMS-повідомлення у судове засідання не з`явилась (а.с. 109), про причини своєї неявки суд не повідомила, заяву на відкладення розгляду справи або розгляд за її відсутності не подавала. Колегія суддів зазначає, що залишення заяви без розгляду - це форма закінчення справи без ухвалення рішення, яка застосовується, як правило, у зв`язку з порушенням заінтересованими особами умов реалізації права на звернення до суду і не перешкоджає повторному зверненню до суду з таким же позовом. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін. Вичерпний перелік підстав залишення заяви без розгляду наведений у ст. 257 ЦПК України. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Частиною 5 ст. 223 ЦПК України встановлено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Як вбачається з матеріалів справи, 21 лютого 2019 року на адресу Березівського районного суду Одеської області надійшла заява адвоката Волкова О.Л., який діє в інтересах ОСОБА_1 , в якій представник позивача просить відкласти судове засідання у зв`язку з його хворобою. 21 лютого 2019 року сторони у справі не з`явились, судове засідання відкладено на 13 березня 2019 року о 11 год. 30 хв., що підтверджується довідковим листом (а.с. 105). Про слухання справи на 13 березня 2019 року були належним чином сповіщені як позивач ОСОБА_1 , так і її представник ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою про доставку SMS-повідомлення, а також розпискою про отримання судової повістки (а.с. 109, 110). 13 березня 2019 року на електронну адресу суду першої інстанції від адвоката Волкова О.Л., який діє в інтерсах ОСОБА_1 ., надійшла заява про відкладення розгляду справи, яка вмотивована тим, що ОСОБА_3 не може прийняти участь у судовому засіданні, оскільки представляє інтереси ОСОБА_4 в Одеському апеляційному суді у справі про адміністративне правопорушення №494/1325/18, на підтвердження чого надав ордер серії ОД №329629 та договір про надання адвокатом юридичних послуг (правничої допомоги) від 23.01.2019р. (а. с. 112, 114-118). Однак представником позивача на підтвердження участі у судовому засіданні у Одеському апеляційному суді саме 13.03.2019р. не було надано жодного належного та допустимого доказу. Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що за змістом ст.ст. 13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки. На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами. Недобросовісним користування процесуальними правами вважається, зокрема, заявлення численних необґрунтованих відводів суддям, нез`явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, подання необґрунтованих клопотань про вчинення судом процесуальних дій, подання зустрічних позовів без дотримання вимог ЦПК, одночасного оскарження судових рішень в різних видах проваджень, подання апеляційних та касаційних скарг на судові акти, які не можуть бути оскаржені тощо. Подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Більше того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що подвійне поспіль нез`явлення позивача у судове засідання перешкоджає розгляду справи, оскільки предметом спору є захист її честі, гідності та ділової репутації й відшкодування моральної шкоди, а в такому випадку особисті пояснення позивача є суттєвими при прийнятті судом рішення щодо наявності порушення прав. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Скаржник в своїй апеляційній скарзі не довів обставини, на які посилалася як на підставу своєї апеляційної скарги. Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судове рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є такими, що не відповідають обставинами справи. Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та прийнята з порушенням правил підсудності не приймаються до уваги, оскільки вони не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення питання про залишення позову без розгляду, а тому законних підстав для скасування ухвали суду першої інстанції немає. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Березівського районного суду Одеської області від 13 березня 2019 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 17 лютого 2020 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: А.І. Дрішлюк П.М. Черевко