Постанова 4804 № 243/10497/19

Єдиний унікальний номер 243/10497/19 Номер провадження 22-ц/804/736/20 ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2020 року м. Бахмут справа № 243/10497/19 провадження № 22-ц/804/736/20 Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого - Тимченко О.О., суддів: Корчистої О.І., Хейло Я.В., учасники справи: позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут цивільну справу № 243/10497/19 за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», на заочне рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 18 жовтня 2019 року (суддя Гончарова А.О. ), ухваленого в приміщенні Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, повне судове рішення складено 18 жовтня 2019 року,- В С Т А Н О В И В: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ В вересні 2019 року позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 29 квітня 2008 року ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 1 800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві. При укладенні договору сторони керувалися частиною першою статті 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 5.5 «Правил користування платіжною карткою». Пунктом 5.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору. Розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування Позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 4.9 Умов та правил надання банківських послуг. АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором. Відповідно до п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов`язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором. Відповідач грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору Банку своєчасно не надавав, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. У зв`язку з невиконанням зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 30 липня 2019 року має заборгованість у розмірі 359 954,96 грн., з яких: 3 626,81 грн. - заборгованість за кредитом; 350 124,60 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом; 6 203,55 грн. заборгованість за пенею та комісією. Зазначає, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості. А кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. Просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 120 211,91 грн. за кредитним договором № б/н від 29 квітня 2008 року, яка складається з: 3 626,81 грн. заборгованість за кредитом; 116 585,10 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом з 29 квітня 2008 року по 31 березня 2018 року та судові витрати у розмірі 1921,00 грн. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Заочним рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 18 жовтня 2019 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за Договором № б/н від 29.04.2008 року, яка складає 3626,81 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у сумі 57,95 гривні. У задоволенні іншої частини позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Судове рішення мотивоване тим, що у заяві позичальника від 29 квітня 2008 року процентна ставка не зазначена, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Обґрунтовуючи право вимоги процентів, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 29 квітня 2008 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. За таких обставин відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Враховуючи зазначене, підстав для стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом з 29 квітня 2008 року по 31 березня 2018 року у розмірі 116585,10 грн. відсутні Оскільки укладений між сторонами кредитний договір від 29 квітня 2008 року у вигляді Заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним), однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ У апеляційній скарзі, поданій до Апеляційного суду позивач АТ КБ «ПриватБанк» посилається на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками та неустойкою та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши позовні вимоги в цій частині в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Апеляційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у задоволені позовних вимог щодо стягнення заборгованості за процентами, суд першої інстанції виходив с того, що у заяві позичальника процентна ставка, порядок та розмір неустойки не зазначені. Умови та правила надання банківських послуг, на які посилається позивач, не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору, а тому нарахування процентів та неустойки в даному випадку є безпідставним. Банк з таким висновком суду не погоджується та вважає, що суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту. З моменту підписання фізичною особою заяви між Банком та Клієнтом був укладений договір в порядку частини першої статті 634 ЦК шляхом приєднання Клієнта до запропонованого Банком договору. Згідно із визначенням, яке міститься в статті 633 ЦК України, договори, які укладаються Банком з фізичними особами, є публічними. Також частинами другою та третьою статті 633 ЦК України передбачено, що умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів. Відсутність підпису Позичальника на цих Умовах та правилах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості. Підписом у заяві позичальника Відповідач засвідчила, що вона повністю згодна з умовами кредитування та отриманням кредиту саме на таких умовах. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивачем до суду надана копія Заяви відповідача, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії Заяви чітко вбачається, що Відповідач особистим підписом засвідчив, що : ОСОБА_2 згоден з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Я ознайомлений і згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг до його укладання та згодна з його умовами. Умови та правила надання банківських послуг, а також Тарифами Банку, які були надані мені у письмовому вигляді. Я зобов`язуюся виконувати вимоги умов та Правил надання банківських послуг та самостійно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку Зазначає, що позивачем разом з Анкетою-заявою надав до суду першої інстанції копію довідки про умови кредитування з використанням кредитки « Універсальна,30 днів пільгового періоду», особисто підписану відповідачем, в якій зазначено: тип картки, тип кредитної лінії; базова відсоткова ставка за користування кредитом (3% на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту); розмір щомісячних платежів у розмірі 7% від заборгованості; строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітнім; розмір штрафів при порушенні термінів платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж 30днів, а саме (250 грн.+5% від суми заборгованості по кредитному договору, із врахуванням нарахованих і простроченої процентів і комісій). Вважає, що сторони погодили всі істотні умови договору, а тому твердження суду першої інстанції про непогодження сторонами договору істотних умов про розмір процентів та неустойки є необґрунтованими та не відповідає обставинам справи. Відмовивши у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом, суд порушив норми матеріального права, зокрема статті 1054 ЦК України, яка передбачає, що за кредитним договором банк або інша кредитна організація (кредитор) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки. Відповідно до статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків. Отже, кредитний договір є двостороннім та оплатним, де оплатою за користування кредитом є сплата відсотків. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту,тим більше що сторони погодили розмір процентів за користування кредитом. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц, на яку послався суд першої інстанції, Верховний Суд зробив висновок про те, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін по сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору. Але, місцевий суд не мав підстав приймати зазначений висновок до уваги, оскільки цей висновок був зроблений в іншій конкретній справі за інших правовідносин сторін, коли відповідачем заперечувалися такі умови договору як погоджені між сторонами у належний спосіб. Оскаржуваним рішенням суд, нехтуючи принципами платності кредитного договору, наносить істотну шкоду усім споживачам банківських послуг, банку та в цілому порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави. Суд ігнорує, що важливою ознакою кредитної операції є те, що вона надається за рахунок залучених грошових коштів. Відмовляючи у стягненні відсотків по кредиту, суд допустив грубе порушення основоположних норм банківського кредитування та ставить під загрозу фінансову стабільність банку, який є системною державною фінансовою інституцією, наносить фінансову шкоду тим споживачам банківських послуг, які розміщують свої кошти у банку на банківських депозитах, які надаються іншим споживачам послуг в кредит під певні відсотки. Всупереч, закріпленому статтею 12 ЦПК України принципу змагальності, відповідач факт того, що під час укладання сторонами кредитного договору діяли будь-які інші Умови та Правила надання банківських послуг чи Тарифи, ніж, ті на які посилається Банк, не довів; факт підписання ним довідки про умови кредитування не спростував. Відповідач також не спростував ні факт наявності заборгованості за укладеним договором, ні її розмір, адже доказів належного виконання умов договору не надав, клопотання про проведення судової експертизи не заявляв, контр розрахунку заборгованості не надавав. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не надано. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ 29 квітня 2008 року ОСОБА_1 та позивач на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту (а.с.7). До кредитного договору банк додав довідку про Умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 30 днів пільгового періоду та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг (а.с.8,9-14). З довідки про Умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 30 днів пільгового періоду, вбачається, що базова процентна ставка, в місяць (нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів у році), - 3%. Відповідач був ознайомлений з фінансовими умовами надання платіжної карти «Кредитка Універсальна» 30 днів пільгового періоду та прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів, що підтверджується його підписом на вказаній довідці (а.с.8). Відповідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 29 квітня 2008 року, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_1 станом на 31 липня 2019 року утворилась заборгованість у розмірі 359 954,96 грн., з яких: 3 626,81 грн. заборгованість за кредитом; 350 124,60 грн. заборгованість по процентами (заборгованість за процентами з 29 квітня 2008 року по 31 березня 2018 року 116 585,10 грн.); 6 203,55 грн. нарахована комісія. (а.с.5-6). За вказаним розрахунком, проценти за користування грошовими коштами банк нараховував за процентними ставками 36% за період з29 квітня 2008 року до 20 жовтня 2011 року, в період з 01 січня 2013 року по 31 серпня 2014 року за процентною ставкою 30,00%, в період з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року за процентною ставкою 34,80%, в період 01 квітня 2015 року до 31 липня 2019 року за процентною ставкою у розмірі 43,20% річних. При цьому заборгованість за процентами за період з 29 квітня 2008 року по 31 березня 2015 року (до підвищення банком процентної ставки до 43,20% річних) становила 3913,33 грн. (а.с.5-6). ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. В апеляційній скарзі позивач оскаржує рішення суду лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом з 29 квітня 2008 року по 31 березня 2018 року у сумі 116 585,10 грн. Рішення суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3626,81 грн., не оскаржується, а тому апеляційним судом не перевіряється. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що ціна позову складає 120 211,91 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції у повній мірі не відповідає. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом з 29 квітня 2008 року по 31 березня 2018 року в сумі 116 585,10 грн., суд першої інстанції виходив з того, що у заяві позичальника від 29 квітня 2008 року процентна ставка не зазначена, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Обґрунтовуючи право вимоги процентів, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 29 квітня 2008 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. За таких обставин відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Проте погодитись з таким висновком суду першої інстанції у повній мірі не можливо з наступних підстав. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина 1 стаття 598 ЦК України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За правилами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами або стороною. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК). Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зміст правовідносин учасників договору повинен оцінюватись виходячи з дійсних намірів учасників договору та відповідно до всіх документів, підписаних сторонами при укладенні або виконанні цього договору. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно з абзацом першим частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Частина третя статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Пред`являючи позов до суду, предметом і підставою якого є стягнення заборгованості за кредитним договором, зокрема процентів за користування кредитом, позивач на підтвердження тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, додав до позовної заяви, крім іншого, заяву позичальника, Умови та правила надання банківських послуг, довідку про Умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 30 днів пільгового періоду, розрахунок заборгованості (а.с.8, 9-14). Відповідно довідки про Умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 30 днів пільгового періоду, базова процентна ставка, в місяць (нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів у році), - 3 %. Відповідач був ознайомлений з фінансовими умовами надання платіжної карти «Кредитка Універсальна» 30 днів пільгового періоду та прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів, що підтверджується його підписом на вказаній довідці (а.с.8). Крім того, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач вчиняла дії, які свідчать про згоду з розміром процентної ставки 36% на рік (3 % х 12). За правилом частин першої третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до вимог статей 263 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення, крім іншого, зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення. Проте суд першої інстанції на порушення вимог статей 89, 263 265 ЦПК України не надав оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, зокрема довідці про Умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 30 днів пільгового періоду, яка підписана відповідачем; розрахунку заборгованості; та не мотивував відхилення цих доказів. Як зазначалось вище, зміст правовідносин учасників договору повинен оцінюватись виходячи з дійсних намірів учасників договору та відповідно до всіх документів, підписаних сторонами при укладенні або виконанні цього договору. Встановивши, що довідка про Умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 30 днів пільгового періоду, в якій зазначена процентна ставка, підписана позичальником; останній вчиняв дії, які свідчать про обізнаність та згоду з розміром процентної ставки 36 % на рік, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доведеність АТ КБ «ПриватБанк» обставини, що сторонами договору була узгоджена базова процентна ставка. Проте відповідач на спростування цих обставин не подав суду належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів, як передбачено статтями 12, 81 ЦПК України. Отже, суд першої інстанції повно і всебічно не з`ясував обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень; не перевірив правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості, з якого видно, що відповідач вчиняв дії, що свідчать про згоду із процентною ставкою 36 %. За таких обставин висновок суду першої інстанції про відсутність умов договору про встановлення процентної ставки є помилковим і спростовується письмовими доказами, а доводи апеляційної скарги, що позивач має право на захист порушеного права шляхом отримання процентів за користування кредитом, оскільки кредитним договором встановлений розмір процентів, є обґрунтованими. Разом з тим, згідно з матеріалами справи, позивач на порушення вимог процесуального закону жодних доказів про встановлення процентної ставки у розмірі 43,20 %, як зазначено у розрахунку заборгованості, не подав; як і не подав доказів, які б містили підпис відповідача, про ознайомлення її про зміну розміру процентної ставки відповідно до вимог частини четвертої статті 1056-1 ЦК України, якою визначено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. Таким чином, у разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку. Однак матеріали справи не містять відомостей, що банк відправив на адресу боржника листа про зміну умов кредитного договору (підвищення процентної ставки). Отже, ПриватБанк не довів факт вручення повідомлення про зміну умов кредитного договору адресатові під розписку. Після зміни процентної ставки ОСОБА_1 дій, які б свідчили про прийняття пропозиції кредитора, не вчиняв. Ці обставини підтверджуються матеріалами справи, у тому числі наданим позивачем розрахунком заборгованості. Отже, при розрахунку заборгованості за кредитним договором слід використовувати первинно встановлену в договорі процентну ставку 36,00% річних. Визначаючи період за який банк має право ставити вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом, апеляційний суд виходить з наступного. Позивачем надано довідку з якої вбачається, що відповідачу було надані наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 зі строком дії до останнього дня січня 2012 року; № 5168755332782107 зі строком дії до останнього дня липня 2017 року; № 5167982301306830 зі строком дії до останнього дня серпня 2017 року (а.с.85). Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в п. 91 постанови від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Отже, позивач має право вимагати повернення процентів за користування кредитом за період з 29 квітня 2008 року по 31 серпня 2017 року. За таких обставин, колегія суддів вважає що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом з 22 лютого 2011 року по 31 липня 2018 року підлягають частковому задоволенню. Заборгованість за процентами за період з 29 квітня 2008 року по 31 березня 2015 року (до неправомірного підвищення процентної ставки) становила 3913,33 грн. Кількість днів з 29 квітня 2008 року по 31 березня 2015 року складає 914 днів. Розмір заборгованості за процентами за період з 01 квітня 2015 року по 31 серпня 2017 року становить 3 314,90 грн., згідно з розрахунком: з 01 квітня 2015 року по 31 серпня 2017 року 3 314,90 грн. (1494,71 грн. (поточна заборгованість) + 2132,10 грн. (прострочена заборгованість) *36%):360*914д.); Таким чином, загальний розмір заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 29 квітня 2008 року по 31 серпня 2017 року становить 7 228,23 грн. (3 913,33 грн. + 3 314,90 грн.). Тому саме ця сума процентів за користування кредитом підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Велика Палата Верховного Суду під час перегляду 03 липня 2019 року судового рішення у подібних правовідносинах (справа № 342/180/17) дійшла висновку, що правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, можливо застосувати до спірних правовідносин за умови достовірного підтвердження про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Велика Палата також зазначила, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які не визнаються відповідачем та не містять його підпису, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Тобто Умови та правила надання банківських послуг, які не визнаються відповідачем та не містять його підпису, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, якщо відсутнє достовірне підтвердження про конкретні запропоновані відповідачу умови договору. Оскільки у справі, яка переглядається, установлено, що договір був укладений шляхом оформлення і підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банком послуг, сторони також підписували інші умови договору, зокрема довідку про Умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 30 днів пільгового періоду, в якій зазначена базова процентна ставка, суд апеляційної інстанції приймає доводи апеляційної скарги про помилковість висновку суду першої інстанції, що правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, неможливо застосувати до спірних правовідносин. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, установивши, що суд першої інстанції під час ухвалення рішення неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування судового рішення в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, в частині розподілу судових витрат змінити. Стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по процентам за користування кредитом 7 228,23 грн., відмовити в стягненні 109 356,87 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати у розмірі 352,11 грн. (пропорційно до розміру задоволених вимог), з яких: 173,46 грн. судові витрати понесені у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції; 178,65 грн. судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції. Керуючись статтями 369, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 18 жовтня 2019 року в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом скасувати, в частині розподілу судових витрат змінити. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 7228 (сім тисяч двісті двадцять вісім) гривень 23 копійок. В задоволені решти позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 352 (триста п`ятдесят дві) гривні 11 копійок, з яких: 173,46 гривень судові витрати понесені у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції; 178,65 гривень судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий О.О.Тимченко Судді: О.І. Корчиста Я.В. Хейло