Постанова 4804 № 234/8746/16-ц

Єдиний унікальний номер 234/8746/16-ц Номер провадження 22-ц/804/66/20 ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2020 року м. Бахмут справа № 234/8746/16-ц провадження № 22-ц/804/66/20 Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого - Тимченко О.О., суддів: Біляєвої О.М., Папоян В.В., учасники справи: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут цивільну справу № 234/8746/16-ц за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 08 серпня 2019 року (суддя Марченко Л.М.), ухваленого в приміщенні Краматорського міського суду Донецької області, повне судове рішення складено 08 серпня 2019 року,- В С Т А Н О В И В: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ В червні 2016 року позивач - АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що 14 липня 2010 року ОСОБА_1 стала клієнтом АТ КБ «Приватбанк» ідентифікувавшись та ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг підписавши Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк», згідно якої отримав кредитну картку «Універсальна». 24 липня 2013 року відповідачу було переоформлено кредитну карту на престижну кредитну катку «Універсальна Gold», відповідно до тарифів якої відповідач отримав кредит у розмірі 25 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, клієнт надав право банку в будь який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між нею та Банком Договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві. При укладенні договору сторони керувалися частиною першою статті 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою». Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору. Розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування Позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9. Умов та правил надання банківських послуг. АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором. Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов`язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором. Відповідач грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору Банку своєчасно не надавав, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. У зв`язку з невиконанням зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 31 березня 2016 року має заборгованість - 54 469,44 грн., яка складається з наступного: 19319,72 грн. - заборгованість за кредитом; 32 079,75 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 2 569,97 грн. - штраф (процентна складова). Просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 54 469,44 грн. за кредитним договором № б/н від 14 липня 2010 року, яка складається з: 19 319,72 грн. - заборгованість за кредитом; 32 079,75 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 2 569,97 грн. - штраф (процентна складова) та судові витрати у розмірі 1378,00 грн. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 08 серпня 2019 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 14.07.2010 року станом на 31.03.2016 року в сумі 19 319,72 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в сумі 488,76 грн. Судове рішення мотивоване тим, що у заяві позичальника від 14 липня 2010 року процентна ставка не зазначена крім того відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 14 липня 2010 року, посилався на Тарифи по престижним карткам Visa «Універсальна» «Універсальна Gold» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/pages/70/ як невід`ємні частини спірного договору. Проте Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містять підпису відповідача, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила надання банківських послуг, відсутність заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин і відповідно їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 14 липня 2010 року, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір процентів, відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Враховуючи зазначене, підстави для стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі - 32 079,75 грн., а також штрафів у розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 2569,97 грн. (процентна складова) відсутні. Оскільки кредитний договір від 14 липня 2010 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним) та враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Крім того відповідачем здійснювалося погашення кредиту, що свідчить про переривання перебігу позовної давності. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ У апеляційній скарзі, поданій до Апеляційного суду відповідач - ОСОБА_1 посилається на не повне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, просить скасувати рішення в частині стягнення заборгованості у сумі 19319,72 грн. та 488,76 грн. судового збору, та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не врахував посилання на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом, оскільки, як нібито з розрахунку заборгованості вбачається, що нею здійснювалося погашення заборгованості за даним кредитом, а саме: 19 вересня 2015 року в сумі 100,00 грн., 17 жовтня 2015 року в сумі 100,00 грн.,19 листопада 2015 року в сумі 100,00 грн. та 26 грудня 2015 року в сумі 100, грн., а отже нібито був перебіг строку позовної давності. Звертаючись до суду позивач надав розрахунок заборгованості, відповідно до якого вже станом на 24 липня 2013 року вона вже нібито мала заборгованість перед позивачем у розмірі 5200, грн. Виписка по картковому рахунку (яку вона отримала у відділенні банку) спростовує твердження суду першої інстанції в частині здійснення нею погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 100 грн. 19 вересня 2015 року, 17 жовтня 2015 року, 19 листопада 2015 року, 26 грудня 2015 року, так як відповідні докази здійснення нею особисто, або уповноваженою нею особою дій які свідчать про вчинення нею часткового погашення заборгованості та в результаті переривання у даній справі строку позовної давності відсутні. Оскільки в наданій виписці у графі «деталі операції» вказано: Службова операція, отже позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом, а тому рішення суду в частині стягнення заборгованості підлягає скасуванню. Зазначає, що до спірного кредитного зобов`язання слід застосувати позовну давність, так як банк звернувся до суду про порушення свого права в березні 2018 року, а виконувати зобов`язання вона перестала у 2012 році. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ 26 грудня 2019 року від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення першої інстанції без змін. В обґрунтування доводів відзиву зазначив, що в матеріалах справи є виписка по картковому розрахунку з якої вбачається, що відповідач частково сплачувала заборгованість за договором. Надана виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі. Щодо стягнення позовної давності зазначає, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети і довідки про умови кредитування не містить строку повного повернення кредиту, а за змістом частини 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ З заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг б/н від 14.07.2010 року вбачається, що відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Підписана відповідачем заява містить вказівку, що заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті складає між ним та банком договір, підтверджується підписом у заяві. Відповідно копії витягу «Умов та Правил надання банківських послуг», та витягу «Тарифів Банку» власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, що передбачено п.6.6 Договору. Згідно розрахунку, відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, допустила прострочення погашення кредиту, у зв`язку з чим станом на 31.03.2016 року виникла заборгованість в розмірі 54469,44 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 19319,72 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 32079,75 грн., а також заборгованість по судовим штрафам у розмірі 3069,97 грн., яких штраф (фіксована частина) в сумі 500,00 грн., штраф (процентна складова) в розмірі 2569,97 грн.(а.с.4). До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-256 (а.с.8-31). ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Згідно з положеннями статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. В апеляційній скарзі відповідач оскаржує рішення суду лише в частині стягнення заборгованості за кредитом у сумі 19 319,72 грн., тому в іншій частині апеляційним судом не перевіряється. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що ціна позову складає 54 469,44 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції повністю не відповідає. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив с того, що оскільки кредитний договір від 14 липня 2010 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним) та враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Крім того відповідачем здійснювалося погашення кредиту, що свідчить про переривання перебігу позовної давності. Такий висновок суду першої інстанції є вірним та ґрунтується на вимогах діючого законодавства. Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до частини першої статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Задовольняючи позовні вимоги в частинні стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 19 319,72 грн., суд першої інстанції правильно виходив с того, що кредитний договір від 14 липня 2010 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним) та враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Доводи апеляційної скарги про пропущення строку позовної давності є необґрунтованими з наступних підстав. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України). Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи. З матеріалів справи вбачається, що з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № б/н від 14 липня 2010 року ПАТ «ПриватБанк» звернулося 02 червня 2016 року (а.с.2). З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 14 липня 2010 року укладеного між ПриватБанк та ОСОБА_1 , вбачається, що відповідачем здійснювалось погашення за кредитним договором, а саме 23 вересня 2014 року в розмірі 4000,00 грн. (а.с.4). Згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 за період з 01 липня 2010 року по 15 липня 2019 року, вбачається, що 23 вересня 2014 року зроблено поповнення готівкою в терміналі самообслуговування за адресою: Каменское, просп. Шевченко, буд. 18 , відділення банку. Платник: карта НОМЕР_2 (а.с.97). З виписки з карткового рахунку ОСОБА_1 , яка додана до апеляційної скарги Вищезазначений факт підтверджується випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 , яка додана до апеляційної скарги (а.с.140). Доводи апеляційної скарги, про те, що позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права в березні 2018 року, а виконувати свої зобов`язання відповідач припинила в 2012 році є необґрунтованими, оскільки як вбачається із матеріалів справи останній платіж у розмірі 4000 гривен, відповідачкою був проведений в 23 вересня 2014 року ( а.с.4), а позивач звернувся до суду з позовом в червні 2016 року ( а.с.2), тобто в межах строку позовної давності. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновку суду по суті вирішення вказаного позову та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, крім того, вони по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що не входить до повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст. 369, 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 08 серпня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий О.О.Тимченко Судді: О.М. Біляєва В.В. Папоян