Постанова 4802 № 161/9243/19

Справа № 161/9243/19 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В. В. Провадження № 22-ц/802/124/20 Категорія: 39 Доповідач: Матвійчук Л. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 лютого 2020 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Матвійчук Л.В., суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К., розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики за апеляційною скаргою представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН»- Яременка Олега Вікторовича на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 жовтня 2019 року В С Т А Н О В И В: У червні 2019 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН»(надалі - ТзОВ «ВЕЛЛФІН») звернулось до суду з даним позовом обґрунтовуючи його тим, що 22.05.2016 між позивачем та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 40556 в електронній формі, за умовами якого останній отримав кредит шляхом перерахування коштів на картковий рахунок в розмірі 200 грн. на умовах строковості, зворотності та платності строком на 7 днів зі сплатою відсотків. В порушення умов договору відповідач свої зобов`язання не виконав, в зв`язку з чим станом на 29.05.2019 заборгованість за кредитним договором складає 7 606,26 грн., з яких: 185 грн. основний борг; 3 730,43 грн. заборгованість по відсотках; 3 690,43 грн. заборгованість за простроченими відсотками, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також судові витрати. Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 жовтня 2019 року ухвалено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» заборгованість за договором позики № 40556 від 22.05.2016 у розмірі 238 (двісті тридцять вісім) гривень 20 копійок, в т.ч.185, 40 грн. - сума позики, 52,80 грн. - проценти за користування коштами за період з 22.05.2016 року по 29.05.2016 року. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) гривню 00 копійок судового збору. В іншій частині позову відмовити. В апеляційній скарзі представник позивача покликаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просить скасувати це рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснюється колегією суддів у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зобов`язання належним чином не виконав, а тому, наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог у сумі 238,20 грн., а саме: 185, 40 грн. - сума позики, 52,80 грн. - проценти за користування коштами за період з 22.05.2016 року по 29.05.2016 року. З такими висновками суду колегія суддів погоджується з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» є фінансовою установою, що надає фінансові послуги по наданню у позику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності відповідно до розпорядження Нацкомфінпослуг № 2606 від 27.10.2015, зареєстровано в реєстрі фінансових установ за № 16103225. Порядок отримання та надання позики регламентується Правилами надання грошових коштів у вигляді позики Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», затверджених наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» №2-1 від 27.10.2015, які розміщені на офіційному веб-сайті позивача. 22.05.2016 відповідач у встановленому п.п. 4.1, 4.2. Правил порядку, оформив Заявку для отримання позики шляхом заповнення всіх полів Заявки. Згідно з п. 4.8 Правил підтвердженням згоди Заявника на отримання позики є направлена на розгляд Товариством Заявка про надання позики з одночасною перевіркою банківської платіжної картки. Відповідно до п. 4.10 Правил відповідність зазначеної суми підтверджує належність рахунку для перерахування позики Заявнику, та підтверджує згоду Заявника на отримання позики. На підставі заповненої відповідачем заявки 22.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 40556, за умовами якого позикодавець надав позичальнику грошові кошти у сумі 200,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути позику через вісімнадцять днів та сплатити проценти. Відповідно до п. 6.10-6.12 Правил Товариство надає позику в порядку одночасного перерахування суми, зазначеної в договорі позики на рахунок банківської платіжної картки, зазначеної в Заявці. Перерахування грошових коштів здійснюється в строк не пізніше одного робочого дня з дати підписання Договору позики сторонами. Датою укладення договору позики між Товариством і позичальником є дата перерахування суми позики на банківський рахунок. На виконання умов укладеного між сторонами договору позики, позивачем в порядку встановленому п. 1.4 Договору позики через оператора послуг платіжної інфраструктури PLATON на картковий рахунок відповідача була перерахована зазначена в договорі сума позики, що підтверджується повідомленням від 13.05.2019 ТОВ«Платежі Онлайн», яке надає ТОВ «ВЕЛЛФІН» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів, згідно з Договором доручення № ФБ211/11, укладеним 18.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Платежі Онлайн». Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів(ст. 207 ЦК України). При цьому, відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання. Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законами України «Про електронну комерцію» та «Про електронний цифровий підпис». Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до положень ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Місцем укладення електронного договору є місцезнаходження юридичної особи або місце фактичного проживання фізичної особи, яка є продавцем (виконавцем, постачальником) товарів, робіт, послуг. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно з ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Таким чином, реєстрація відповідача на сайті позивача, подання відповідачем заповненої заявки на отримання позики із зазначенням номеру банківської картки для перерахування коштів та підтвердження позивачем заявки на отримання позики, у передбачений Правилами спосіб, свідчать про те, що відповідач був ознайомлений з усіма істотними умовами отримання позики. Згідно з п. 1.5 Договору позики нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов: 1,9 % від суми позики, але не менше ніж 30,00 грн. за перший день користування позикою; 1,9% від суми позики щоденно, починаючи з другого дня в межах строку, зазначеного в п.1.2 цього Договору; 3,8% від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк, зазначений в п. 1.2 цього Договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим Договором. Відповідно до графіка розрахунків, який є невід`ємною частиною договору позики від 22.05.2016 року, датою погашення заборгованості є 29.05.2016 року у розмірі 200 грн. - сума по договору, 52,80 грн. - сума процентів, всього - 252,80 грн. (а.с. 39-40). Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за договором припиняється після спливу визначеного договором строку надання позики. В даному випадку, після спливу визначеного договором строку повернення позики, права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Таким чином, вимоги банку про стягнення процентів, нарахованих після 29.05.2016 року (термін сплати позики) не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Ураховуючи наведене, суд першої інстанції повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, правильно визначив характер існуючих між сторонами спірних правовідносин та дійшов обґрунтовано висновку про часткове задоволення заявленого ТОВ «ВЕЛЛФІН» позову, у зв`язку з чим правомірно стягнув заборгованість за договором позики № 40556 від 22.05.2016 у розмірі 238,20 грн., в т.ч.185, 40 грн. - сума позики, 52,80 грн. - проценти за користування коштами за період з 22.05.2016 по 29.05.2016. Доводи апеляційної скарги про підставність позовних вимог в незадоволеній частині є власним тлумаченням встановлених обставин справи, були предметом дослідження суду першої інстанції і їм суд в сукупності з іншими доказами по справі дав правильну юридичну оцінку. Покликання в апеляційній скарзі на порядок укладення електронного договору, про доведеність факту перерахування позивачем коштів на рахунок відповідача та укладення договору між сторонами відповідно до вимог закону не впливають на законність ухваленого у справі судового рішення, оскільки суд першої інстанції прийшов до висновку про укладення договору позики між сторонами та невиконання зобов`язань за цим договором відповідачем належним чином, у зв`язку з чим обгрунтовано задовольнив позов частково, стягнувши з відповідача в користь позивача заборгованість за договором, яка виникла в межах строку дії договору. Зміст оскаржуваного судового рішення та доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також про невідповідність висновків суду обставинам справи. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухваленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування. За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст. ст. 268, 367, 374, 375, 381-382, 384 ЦПК України П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН»- Яременка Олега Вікторовича залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 жовтня 2019 року в даній справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді