Постанова 4824 № 369/10052/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 лютого 2020 року місто Київ. Справа 369/10052/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/3804/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільнихсправ: головуючого Желепи О.В., суддів: Кулікової С.В., Олійника В.І. секретар судового засідання Миронюк І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 листопада 2019 року,( у складі судді Медведського М.Д., інформація про дату складення повного тексту відсутня) в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про витребування безпідставно отриманих коштів,- ВСТАНОВИВ: В серпні 2019 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про витребування безпідставно отриманих коштів. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 листопада 2019 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про витребування безпідставно отриманих коштів залишено без розгляду. Не погодившись з такою ухвалою 26.12.2019 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій не погоджується з ухвалою суду першої інстанції, просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В апеляційній скарзі посилаються на те, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України. Зазначає, що підготовче судове засідання і судове засідання не є тотожними поняттями. Районний суд дійшов помилкового висновку про повторну неявку позивача в судове засідання, оскільки 11 жовтня 2019 року та 29 листопада 2019 року є підготовчими. Крім того, скарга містить доводи про поважність причин неявки до суду Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, яка підтримала доводи скарги, відповідача ОСОБА_3 , яка доводи скарги заперечувала, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Залишаючи позов без розгляду суд виходив з того, що позивач, будучи належним чином повідомлений про день і час розгляду справи, повторно не з`явився в судове засідання та не подав заяву про розгляд справи у його відсутності . З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що позивач у підготовчі судові засідання, призначені на 11 год. 30 хв. 11 жовтня 2019 року та 11 год. 00 хв. 29 листопада 2019 року, не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчих засідань повідомлявся шляхом надіслання йому судової повістки про виклик за адресою, яку він вказав у позовній заяві: АДРЕСА_1 . Повістка про виклик ОСОБА_2 у судові засідання, які були призначені на 11 год. 30 хв. 11 жовтня 2019 року та 11 год. 00 хв. 29 листопада 2019 року була вручена під розписку йому особисто, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення повісток. Таким чином, ураховуючи приписи ст. ст. 128, 130 ЦПК України, позивач ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про підготовчі засідання, призначені на 11 год. 30 хв. 11 жовтня 2019 року та 11 год. 00 хв. 29 листопада 2019 року. Про зміну місця проживання позивач у ході розгляду справи не повідомляв. Також суд послався на те, що, залишення позову без розгляду відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України не є порушенням права на справедливий суд та не може вважатися обмеженням права доступу до суду. Колегія суддів з такими висновками суду повністю погодитись не може, виходячи з наступного. Згідно з ч. 1 ст. 196 ЦПК України, для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загальног: позовного провадження, проводиться підготовче засідання. В силу ч. 1 ст. 197 ЦПК України, підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи. Частиною другою цієї статті визначено коло питань, які вирішує суд у підготовчому засіданні. З положень ч.ч. 1, 2 ст. 211 ЦПК України слідує, що розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Як передбачено ч. 5 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що поняття «підготовче засідання» та «судове засідання» не є тотожними, так як, ці судові процедури мають різну мету та виконують різні завдання. Так, підготовче засідання спрямоване на з`ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду або забезпечення правильного та швидкого вирішення справи. У свою чергу, в судовому засіданні суд у присутності учасників судового процесу розглядає докази та вирішує спір по суті. За змістом п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд може залишити позов без розгляду через повторну неявку позивача в судове засідання, а не в підготовче засідання. Повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. З матеріалів справи вбачається, що засідання призначені на 11 жовтня 2019 року та 29 листопада 2019 року є підготовчими, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повторну неявку позивача в судове засідання. Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист. Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене. Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права". Позиція ЄСПЛ засвідчує, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Враховуючи викладене та те, що основним принципом судочинства, закріпленим Конституцією України, є законність і що відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд, вважаємо, що відсутність законодавчого закріплення можливості оскарження рішень не є перешкодою для їх перегляду в касаційному порядку. Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд. Колегія суддів, не погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведена в клопотаннях про відкладення розгляду справи від 29 листопада 2019 року причина неявки до суду позивача та його представника є неповажною, оскільки позивач посилався на відрядження, докази наявності якого були надані апеляційному суду. Залишаючи позов без розгляду, за таких обставин, суд безпідставно порушив право позивача на справедливий суд, та порушив норми ЦПК України в редакції 2017 року, відповідно до якої лише відсутність поважної причини при повторній неявці, або не повідомлення про причину такої неявки може стати підставою для залишення позову без розгляду. В даній справі було повідомлення суду про причину неявки сторони позивача, і зазначена причина, на думку колегії суддів, безпідставно була визнана судом неповажною. Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановленим помилкової ухвали. Колегія суддів встановила, що ухвала про залишення позову без розгляду судом першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, є необґрунтованою, постановлена на не повно з`ясованих обставинах справи,висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 382-384, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 листопада 2019 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 13 лютого 2020 року. Головуючий Судді