Постанова 4813 № 522/5195/15-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.02.2020 року м. Одеса Єдиний унікальний номер справи № 522/5195/15-ц Апеляційне провадження № 22-ц/813/2374/20 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого- Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач), суддів - Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С., за участю секретаря - Сороколет Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 17 січня 2019 року, постановленої під головуванням судді Домусчі Л.В., ВСТАНОВИВ: Зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції, яке переглядається У березні 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з уточненим в подальшому позовом до Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа: Департамент комунальної власності Одеської міської ради, про витребування майна із чужого незаконного володіння. Свої вимоги, крім іншого, обґрунтували тим, що вони є подружжям та за нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу, укладеними 19 березня 2014 року з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , придбали 2 квартири АДРЕСА_1 , проте відповідачі перешкоджають їм у користуванні своєю власністю. Представники відповідачів та третьої особи позов не визнали Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2016 року позов задоволено Витребувано у Одеської міської ради належне: - ОСОБА_1 нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу, а саме кв. АДРЕСА_2 , загальною площею 66,2 кв.м.; - ОСОБА_2 нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу, а саме кв. АДРЕСА_3 , загальною площею 66,9 кв.м. Зобов`язано Одеську міську раду повернути ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказані квартири. Визнано незаконними та скасовано свідоцтво серії НОМЕР_1 від 22 березня 2007 року про право власності нежилих приміщень першого та другого поверху, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради, які розташовані в АДРЕСА_4 , та виключено з цього свідоцтва площу вказаних квартир № 3 та №9 в цьому будинку (т.1а.с.108-109). Рішення суду мотивовано тим, що заочним рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 25 серпня 2009 року, яке набрало законної сили, статус наведених вище приміщень встановлений як житлові (квартири); визнано право власності на квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно. Враховуючи те, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на законних підставах набули право власності на спірні об`єкти та є власниками цих приміщень, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову. Рішення суду учасниками цивільного процесу не оскаржено, набрало законної сили та виконано органами примусового виконання. Зміст заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами У травні 2017 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі-Департамент, заявник) звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Приморського районного суду м.Одеси від 16 лютого 2016 року у зв`язку з нововиявленими обставинами з підстав, встановлених п.3ч.2ст.361 ЦПК України в редакції 2004 року (скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду) т.1а.с.123-125. Як на нововиявлену обставину заявник послався на рішення апеляційного суду Одеської області від 24 квітня 2017 року, яким заочне рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 25 серпня 2009 року скасовано, а у позові ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Одеської міської ради про визнання права власності на квартири відмовлено (т.1а.с.123-125,137-139). Справа розглядалася судами неодноразово (т.1а.с.179-180,246-249). Зміст судового рішення першої інстанції Останньою ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2019 року у задоволенні заяви Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами відмовлено (т.2а.с.37-38). Судове рішення мотивовано тим, що, рішенняПриморського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2016 року виконано, а факт набрання законної сили рішенням апеляційного суду Одеської області від 26 квітня 2017 року про скасування заочного рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 25 серпня 2009 року за своєю правовою природою є не нововиявленою, а новою обставиною, яка може бути підставою для пред`явлення нової позовної вимоги або інших вимог. На підтвердження своїх висновків суд першої інстанції послався на правову позицію Верховного Суду в постановах від 14 лютого 2018 року у справі №147/325/13-ц та від 21 лютого 2018 року у справі №363/2936/15-ц., копії яких у справі відсутні. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву В апеляційній скарзі Департамент комунальної власності Одеської міської ради просить ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2019 року і рішення того ж суду від 16 лютого 2016 року скасувати та відмовити в задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т.2а.с.41-46). Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала винесена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, висновки суду стосовно того, що рішення апеляційного суду Одеської області від 26 квітня 2017 року є новою, а не нововиявленою обставиною-невірне, а суддя Домусчі Л.В. повинна була заявити самовідвід на підставі ч.1ст.37 ЦПК України, оскільки апеляційний суд скасував її попередню ухвалу про відмову у перегляді рішення. У відзиві на скаргу позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги та ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Зокрема, зазначили, що: -рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2016 року було звернуте до примусового виконання та виконано державним виконавцем ще 06 червня 2016 року; -факт набрання законної сили рішення апеляційного суду Одеської області від 24 квітня 2017 року, яким скасовано заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 25 серпня 2009 року, за своєю правовою природою є не нововиявленою, а новою обставиною, тому не дає підстави для перегляду наведеного рішення у зв`язку з нововиявленими обставинам; -в даному випадку необхідно виходити із принципу остаточності судового рішення та враховувати практику Європейського суду з прав людини (далі-ЄСПЛ) по низці наведених ними у відзиві справ. Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідь судді-доповідача, позивачку ОСОБА_1 ., представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Фактичні обставини справи, встановлені судом Відмовляючи в задоволенні заяви Департаменту про перегляд рішення за нововиявленими обставинами суд першої інстанції виходив з того, що факт набрання законної сили рішення апеляційного суду Одеської області від 24 квітня 2017 року, яким скасовано заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 25 серпня 2009 року, яке стало підставою для ухвалення рішення Приморського районного суду м.Одеси від 16 лютого 2016 року за своєю правовою природою є не нововиявленою, а новою обставиною. Проте погодитись з таким висновком суду неможливо, оскільки він суперечить закону- п.3ч.2ст.423 ЦПК України. Апеляційним судом встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2016 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа: Департамент комунальної власності Одеської міської ради, про витребування майна із чужого незаконного володіння задоволено. Витребувано у Одеської міської ради належне: - ОСОБА_1 нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу, а саме кв. АДРЕСА_2 , загальною площею 66,2 кв.м.; - ОСОБА_2 нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу, а саме кв. АДРЕСА_3 , загальною площею 66,9 кв.м. Зобов`язано Одеську міську раду повернути ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказані квартири. Визнано незаконними та скасовано свідоцтво серії НОМЕР_1 від 22 березня 2007 року про право власності нежилих приміщень першого та другого поверху, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради, які розташовані в АДРЕСА_4 , та виключено з цього свідоцтва площу вказаних квартир № 3 та №9 в цьому будинку (т.1а.с.108-109). Із змісту мотивувальної частини наведеного вище рішення видно, що воно ухвалене на підставі заочного рішення Приморського районного суду м.Одеси від 25 серпня 2009 року, яким встановлено, що вищенаведені приміщення є житловими, а саме: кв. АДРЕСА_2 , загальною площею 66,2 кв.м., та кв. №3 у тому ж будинку, загальною площею 66,9 кв.м. Вказаним судовим рішенням визнано право власності на кв. АДРЕСА_3 за ОСОБА_3 , та на кв. №9 в тому ж будинку за ОСОБА_5 . В подальшому, 19 березня 2014 року, у ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали вищенаведене нерухоме майно на підставі договорів купівлі-продажу (т.1а.с.6-8,10-12). Рішенням апеляційного суду Одеської області від 26 квітня 2017 року заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 25 серпня 2009 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Одеської міської ради про визнання права власності на квартири АДРЕСА_1 (т.1а.с.137-139). Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до ч.1ст.423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. За імперативним приписом п.3ч.2ст.423 ЦПК України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Суд першої інстанції, при розгляді заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, проігнорував зазначену чітку норму закону (п.3ч.2ст.423 ЦПК України) та дійшов помилкового висновку про те, що у даній справі скасування 24 квітня 2017 року апеляційним судом Одеської області рішення Приморського районного суду м.Одеси від 25 серпня 2009 року, що стало підставою для ухвалення рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2016 року, є не нововиявленою, новою обставиною. При цьому, не розібравшись, що підстави для перегляду, що визначені в п.п.1-3ч.2ст.423, є різними, суд першої інстанції безпідставно послався у судовому рішенні на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №147/325/13ц, провадження №61-165св17. В наведеній справі суди не переглядали рішення суду за нововиявленими обставинами на підставі п.3ч.2ст.361 ЦПК України 2004 року (аналог п.3ч.2ст.423 ЦПК України). У вказаній справі підставою перегляду заявник визначив істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, тобто виходив із положень п.1ч.2ст.361 ЦПК України в редакції, що діяла на час його звернення до суду (аналог п.1ч.2ст.423 ЦПК України). Важко також зрозуміти чим керувався суд першої інстанції, посилаючись в судовому рішенні й на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року, у справі №363/2936/15 ц. У цій справі суди (в тому числі суд касаційної інстанції) висновків щодо перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами (за будь-якими підставами) взагалі не висловлював. Висновок суду першої інстанції про відмову у перегляді за нововиявленими обставинами рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2016 року з тих підстав , що воно виконано органами виконавчої служби 06 червня 2016 року є надуманим. Суд першої інстанції не навів норму права, яка дозволила йому дійти такого хибного висновку, а тому апеляційний суд не бере його до уваги. Згідно п.3ч.2ст.424 ЦПК України заяву про перегляд може бути подано з підстави, визначеної п.3ч.2ст.423 цього Кодексу, учасниками справи протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду. Відповідно до положень ст.69, п.3ч.2ст.424 ЦПК України заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами мала бути подана заявником в строк з 27 квітня 2017 року по 27 травня 2017 року. Згідно ч.6 ст.70 ЦПК України, в редакції чинній на час звернення із заявою про перегляд до суду, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку. Із змісту накладної поштового оператора засобу зв`язку видно, що Департамент заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2016 року здав на пошту 26 травня 2017 року, тобто в строк встановлений законом (т.1а.с.130). Ухвала Приморського районного суду м.Одеси від 25 січня 2018 року, постановлена під головуванням судді Домусчі Л.В., в якій суд відмовив у задоволенні заяви Департаменту про перегляд рішення з тих підстав, що заявник пропустив строк на її подачу, була обґрунтовано скасована постановою апеляційного суду Одеської області від 06 липня 2018 року (т.1.а.с.179-180,246-249). Як наведено вище, оскаржувана ухвала Приморського районного суду м.Одеси від 17 січня 2019 року також не відповідає вимогам закону та підлягає безумовному скасуванню. Тому черговий, новий розгляд заяви Департаменту про перегляд рішення тим же суддею, може викликати сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Посилання позивачів та їх представника в апеляційному суді на принцип остаточності судового рішення (res judicata), враховуючи обставини даної справи, в якій апеляційний суд 26 квітня 2017 року скасував незаконне заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 25 серпня 2009 року, на підставі якого нерухоме майно, що належить територіальної громаді в особі Одеської міської ради, вибуло із його власності, є безпідставним. Апеляційний суд вважає, що даній справі слід застосовувати принцип restitutio in integrum, тобто поновлення первісного стану, що існував у спорі до порушення. Не бере апеляційний суд до уваги й доводи позивачів та їх представника на наведену ними практику ЄСПЛ, яка не стосується предмета розгляду у даній справі, за виключенням рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Правєдная проти Росії». У цій справі ЄСПЛ як раз і висловив правову позицію, що процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами має здійснюватись із дотриманням вимог ст.ст.423-429 ЦПК України, які визначають підстави і порядок перегляду, коло суб`єктів звернення із заявою про перегляд судових рішень, об`єкти перегляду, а також компетенцію (процесуальні повноваження) судів, які здійснюють такий перегляд. Отже, за чітким змістом ч.1ст.425 ЦПК України заява про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами по суті розглядається лише тим судом, який ухвалив рішення, яке переглядається. Апеляційний суд такого рішення по суті спору не ухвалював. Таким чином, апеляційна скарга Департаменту в частині ухвалення нового рішення по суті позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа: Департамент комунальної власності Одеської міської ради, про витребування майна із чужого незаконного володіння задоволенню не підлягає, оскільки вказана вимога знаходиться за межами компетенції апеляційного суду. Керуючись ст.ст.368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задовольнити частково. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2019 року скасувати, заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про перегляд рішення за нововиявленими обставинами передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 13 лютого 2020 року. Головуючий Судді: