Постанова Донецький апеляційний суд № 237/1467/19

22-ц/804/895/20 237/1467/19 П О С Т А Н О В А Іменем України Єдиний унікальний номер 237/1467/19 Номер провадження 22-ц/804/895/20 12 лютого 2020 року місто Маріуполь Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Лопатіної М.Ю. суддів -Биліни Т.І., Мальцевої Є.Є. за участю секретаря - Сидельнікової А.В., сторони: позивач - ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 розглянув в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу прокуратури Донецької області в інтересах держави України в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області на ухвалу Мар`їнського районного суду Донецької області від 08 квітня 2019 року, постановлену у складі судді Кучко Я.Ю. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, В С Т А Н О В И В: У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, в обґрунтування якої зазначив, що 18 червня 2017 року він в якості позики передав ОСОБА_2 50 000 гривень, що підтверджується розпискою останньої. Згідно досягнутої між сторонами домовленості, відповідач зобов`язалась повернути грошові кошти до 18 червня 2018 року, однак до теперішнього часу грошове зобов`язання не виконала. Просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за договором позики в сумі 50 000 гривень. Ухвалою Мар`їнського районного суду Донецької області від 08 квітня 2019 року, в якій ухвалою Мар`їнського районного суду Донецької області від 08 квітня 2019 року була виправлена описка, затверджена мирова угода, укладена між сторонами, в редакції поданій до суду. Сторони домовились між собою про те, що по даній мировій угоді відповідач ОСОБА_2 , через неможливість повернення коштів у розмірі 50000 гривень, добровільно передає позивачеві ОСОБА_1 , у якості погашення зазначеного боргового зобов`язання, своє право власності на земельну частку (пай) площею 6,8 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж частки в натурі (на місцевості), яка розташована на території колишнього КСП ім. Тімірязєва с.Новомихайлівки Мар`їнського району Донецької області, що належить ОСОБА_2 згідно сертифікату серії ДН № 0170349, виданого на підставі рішення Мар`їнської районної державної адміністрації від 15 травня 1996 року № 170-р. та передає повне право розпоряджуватись правовстановлюючим документом та земельною часткою (паєм) на свій розсуд. Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну частку (пай) площею 6,8 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж частки в натурі (на місцевості), яка розташована на території колишнього КСП ім. Тімірязєва с. Новомихайлівки Мар`їнського району Донецької області, що належить ОСОБА_2 на підставі сертифікату серії ДН № 0170349, виданого на підставі рішення Мар`їнської районної державної адміністрації від 15 травня 1996 року № 170-р., оригінал якого було втрачено. Позивач ОСОБА_1 відмовився від своїх позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 на умовах, викладених в цій мировій угоді. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу закрито. В апеляційній скарзі заступник прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області просив ухвалу суду про затвердження мирової угоди скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції . В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки затверджуючи мирову угоду сторін, суд першої інстанції визнав перехід права власності на нерухоме майно, що не було предметом розгляду спору про стягнення грошових коштів, суд не звернув уваги на те, що нормами земельного законодавства не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок, внаслідок чого було незаконно здійснено відчуження земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив ухвалу Мар`їнського районного суду Донецької області від 08 квітня 2019 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення та земельних часток( паїв), що передбачений п.п. 14, 15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України обмежує конституційні права громадян України щодо можливості відчуження належних їм на праві приватної власності земельних ділянок. Також посилався на те, що у даній справі з боку прокурора відсутнє належне обґрунтування і доведеність порушення інтересів держави, оскільки негативні наслідки від передачі земельної частки (паю), яка знаходиться в приватній власності, несуть тільки приватні особи, а не держава. В судовому засіданні апеляційного суду прокурор Пітерська А.О. підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Позивач надав клопотання про розгляд справи без його участі, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. У відповідності до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Відповідно до частини першої ст. 207 ЦПК України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними, суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд (частина 5 статті 207 ЦПК України). Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики. Отже, між сторонами виникли правовідносини з приводу повернення грошових коштів, отриманих на підставі договору займу та саме наведені обставини становили предмет спору, і саме така позовна вимога була первинною, питання щодо визнання права власності на земельну ділянку не було предметом розгляду суду. Затверджуючи мирову угоду сторін, суд першої інстанції виходив з того, що її умови відповідають закону, не порушують прав та інтересів інших осіб. Такі висновки суду не ґрунтуються на законі. Фактично оскарженим судовим рішенням було узаконено договір купівлі-продажу земельних ділянок, що суперечить вимогам діючого законодавства. Так, згідно з пунктом 15 розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України, до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, не допускається: а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, земель, що перейшли до комунальної власності відповідно до пункту 21 цього розділу або передані до комунальної власності відповідно до статті 14 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну (міни) відповідно до частини другої статті 37 1 цього Кодексу земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами. Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, в порядку, визначеному цим Законом. Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення). Отже висновки суду першої інстанції про те, що умови мирової угоди не суперечать закону, не порушують прав та інтересів інших осіб необґрунтовані, а доводи на підтримання цієї позиції, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, не відповідають вимогам закону. Так само є помилковим твердження позивача про те, що з боку прокурора відсутнє належне обґрунтування і доведеність порушення інтересів держави, оскільки в апеляційній скарзі прокурор обґрунтував наявність у нього статусу позивача відсутністю у Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області повноважень на оскарження судових рішень, а необхідність захисту інтересів держави у сфері земельних правовідносин пояснив потребами у забезпеченні правомірного обігу майнових прав на обмежені у вільному обігу земельні ділянки сільськогосподарського призначення, захисті та визнанні лише тих прав на ці ділянки, які набуті та підтверджені у передбачений законом спосіб. Відповідно до п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. За вимогами п.п.3.4 ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З огляду на невідповідність висновків місцевого суду обставинам справи та порушення ним норм процесуального права, апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції про затвердження мирової угоди підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу прокуратури Донецької області в інтересах держави України в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області задовольнити. Ухвалу Мар`їнського районного суду Донецької області від 08 квітня 2019 року про затвердження мирової угоди у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та оскарженню не підлягає. Повний текст складено 14 лютого 2020 року. Судді: