Постанова 4801 № 127/8674/18

Справа № 127/8674/18 Провадження № 22-ц/801/391/2020 Категорія: 47 Головуючий у суді 1-ї інстанції Бессараб Н. М. Доповідач:Матківська М. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 лютого 2020 рокуСправа № 127/8674/18м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі: Головуючого: Матківської М. В. Суддів: Марчук В. С., Сопруна В. В. Секретар: Константинов А. К. За участю: відповідача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 грудня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Вінницької міської ради, про встановлення порядку користування земельною ділянкою, Рішення ухвала суддя Бессараб Н. М. Рішення ухвалено о 15.02 год у м. Вінниці Вінницької області Дата складення повного тексту рішення - 09 грудня 2019 року Встановив: 16 квітня 2018 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Вінницької міської ради, про встановлення порядку користування земельною ділянкою. Свої вимоги мотивувала тим, що згідно договору купівлі-продажу від 08 грудня 1976 року вона придбала у ОСОБА_3 13/25 частин житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 1541,00 кв. м. Договір посвідчений державним нотаріусом Другої Вінницької державної нотаріальної контори і записаний за реєстром № 1-1072 та зареєстрований в КП ВМ БТІ в реєстрову книгу № 1785 за реєстровим №

82. Прізвище « ОСОБА_4 » на прізвище « ОСОБА_5 » вона змінила при укладенні 05 серпня 1978 року шлюбу із ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . Інша частина будинку розміром 12/25 частин по АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 14 квітня 1977 року за реєстровим № 1-378. Згідно рішення № 15/448 від 21 квітня 1954 року за будинковолодінням (тоді номер будинку був 38) зареєстровано 2592 кв. м. З моменту оформлення права власності на свою частину будинку вона здійснила добудову для покращення життя в будинку. Здійснені добудови до своєї частки будинку посвідчені актами введення в експлуатацію за 1989 рік, на підставі яких їй було видано свідоцтво № 714 про право особистої власності на будівництво від 08 серпня 1989 року. Станом на 1989 рік частки внаслідок здійснених добудов не змінилися, що підтверджено заключенням станом на 27 червня 1989 року. Із заключення від 27 червня 1989 року вбачається, що їй належить 13/25 часток будинку, а ОСОБА_1 належить 12/25 часток будинку по АДРЕСА_2 . Згідно рішення № 188 від 19 липня 1989 року «Про перерахунок долей будинковолодінь» розмір часток в будинковолодінні АДРЕСА_2 було змінено, а саме: ОСОБА_1 володіє 79/100 часток, а вона володіє - часткою 21/100. Така зміна часток засвідчується заключенням № 1627, виданого КП ВМ БТІ, де відображена зміна часток. Згідно кадастрового плану станом на 15 жовтня 2015 року, виготовленого Подільським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру, будинковолодіння АДРЕСА_2 останні заміри відобразили площу земельної ділянки розміром 0,1451 га. Вона вважає, що встановлення порядку користування земельною ділянкою між ними як співвласниками вирішить питання так, що кожен з них зможе вільно на власний розсуд з врахуванням правил добросусідства володіти, користуватися та розпоряджатися своєю земельною ділянкою. Вирішити дане питання в позасудовому порядку вони не можуть, оскільки зміна часток у будинковолодінні стала причиною непорозумінь відносно встановлення порядку користування частками земельної ділянки. З урахуванням заяви від 30 вересня 2019 року про уточнення позовних вимог, поданої представником позивача після проведення судової земельно-технічної експертизи, вона просила встановити порядок користування земельною ділянкою АДРЕСА_2 згідно варіанту № 4 висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № ОС-332 від 10 липня 2019 року, згідно якого запропоновано виділити їй в користування земельну ділянку площею 520 кв. м., що зафарбовано в додатку № 4 зеленим кольором і виділити в користування відповідачу ОСОБА_7 земельну ділянку площею 480 кв. м., що зафарбовано в додатку № 4 жовтим кольором. Рішенням (заочним) Вінницького міського суду Вінницької області від 03 грудня 2019 року позов задоволено частково. Встановлено порядок користування земельною ділянкою площею 1000 кв. м., що розташована по АДРЕСА_2 між співвласниками будинковолодіння: ОСОБА_2 і ОСОБА_1 відповідно до варіанту № 3 висновку експерта Вінницької торгово-промислової палати № ОС-332 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 10 липня 2019 року та виділено в користування: ОСОБА_2 земельну ділянку площею 476 кв. м. позначену на схемі зеленим кольором; ОСОБА_1 земельну ділянку площею 436 кв. м. позначену на схемі жовтим кольором; земельну ділянку загальною площею 88 кв. м. позначену на схемі сірим кольором залишено в спільному користуванні ОСОБА_2 і ОСОБА_1 . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Судові витрати залишено за позивачем. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і прийняти нове, яким встановити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 відповідно до варіанту № 4 висновку експерта за результатами судової земельно-технічної експертизи № ОС-332 від 10 липня 2019 року, згідно якого їй виділити в користування земельну ділянку площею 482 кв. м., що зображено зеленим кольором в додатку № 4, ОСОБА_1 виділити в користування земельну ділянку площею 442 кв. м., що зображена жовтим кольором в додатку № 4, а 76 кв. м. залишити в спільному користуванні, що зображено сірим кольором в додатку № 4, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати згідно наданих квитанцій. Зазначила, що суд, приймаючи рішення, діяв упереджено, чим грубо порушив принцип рівності сторін та норми чинного матеріального права, допустив порушення норм процесуального права, а тому таке рішення має бути скасоване з ухваленням нового рішення про повне задоволення її позовних вимог. Відповідач ОСОБА_1 і третя особа не надали відзив на апеляційну скаргу позивача. В судовому засіданні відповідач заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просить залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке вважає правильним. Позивач ОСОБА_2 (фактична адреса проживання: АДРЕСА_3 , громадянка Російської Федерації - том 1 а. с. 10-20) у судове засідання не з`явилася. Її представник ОСОБА_8 за довіреністю (том 1 а. с. 22), будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (судову повістку отримала 10 лютого 2020 року), про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 2100300237 40 3, у судове засідання не з`явилася, заяв чи клопотань не надіслала. Представник третьої особи, будучи належним чином повідомленим про дату час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився. Згідно положень статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. За таких обставин неявка позивача і її представника та представника третьої особи у судове засідання не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 08 грудня 1976 року, посвідченого нотаріусом Другої Вінницької державної нотаріальної контори Соколовою М. Ф., зареєстрованого в реєстрі за № 1-1072, ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_9 купила 13/25 часток жилого будинку з відповідною часткою господарчих будівель, що розташований у АДРЕСА_1 на земельній ділянці мірою 1541 кв. м. Право власності на будинок зареєстровано за ОСОБА_10 у Вінницькому обласному об`єднаному бюро технічної експертизи 03 лютого 1977 року (том 1 а. с. 25-26). Згідно свідоцтва про шлюб, виданого повторно 06 серпня 2015 року, серії НОМЕР_1 , ОСОБА_10 уклала шлюб із ОСОБА_6 , після реєстрації шлюбу прізвище дружини стало - ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 21). Інша частина будинку розміром 12/25 частин по АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 . Відповідно до договору купівлі-продажу від 14 квітня 1977 року за реєстровим № 1-378, посвідченого нотаріусом Другої Вінницької державної нотаріальної контори Соколовою М.Ф., продавець ОСОБА_11 продала, а покупець ОСОБА_1 купив 12/25 частин жилого будинку з відповідною часткою господарських будівель, що знаходиться по АДРЕСА_1 на земельній ділянці мірою 1541 кв. м., житлова площа всього будинку 40,74 кв. м. Право власності зареєстроване 07 червня 1977 року за № 1785 (том 2 а. с. 40-42). Із довідки КП «Вінницького міського бюро технічної інвентаризації» № 3608 від 28 серпня 2015 року вбачається, що згідно матеріалів інвентаризаційної справи № 6525 адреса житлового будинку АДРЕСА_2 змінювалася і в період з 1968 року по 1987 рік була: АДРЕСА_1 , а з 1987 року - АДРЕСА_2 (том 1 а. с. 28). Згідно рішення № 15/448 від 21 квітня 1954 року виконавчого комітету Вінницької міської ради депутатів трудящих, зареєстровано за землекористувачами: по АДРЕСА_5 - 2592 кв. м . земельної ділянки (том 1 а. с. 53-56). 19 липня 1989 року виконавчим комітетом Староміської районної ради народних депутатів ухвалено рішення № 188, відповідно до якого в зв`язку з забудовою нового будинку по АДРЕСА_7 частини старого будинку ОСОБА_1 на підставі акта прийомки від 13 січня 1989 року, затвердженого рішенням Староміської районної ради народних депутатів № 51 від 24 лютого 1989 року і неможливістю виділити в окреме будинковолодіння, затверджено зміну часток: ОСОБА_1 - 79/100, ОСОБА_10 - 21/100. Будинковолодіння складається з двох житлових будинків (том 1 а. с. 57-58). Згідно кадастрового плану станом на 15 жовтня 2015 року, виготовленого Подільським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру, будинковолодіння АДРЕСА_2 земельна ділянка має загальну площу 0,1451 га (том 1 а. с. 65-67). Рішенням 2 сесії 7 скликання Вінницької міської ради № 71 від 25 грудня 2015 року АДРЕСА_2 . Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05 вересня 2018 року призначено по справі судову будівельно-технічну експертизу (том 1 а. сю. 129). Висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № ОС-332 від 10 липня 2019 року запропоновано 5 варіантів встановлення порядку користування земельною ділянкою площею 0,1000 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_2 , згідно часток 13/25 та 12/25, наданих у додатках 1-5 до даного висновку (том 2 а. с. 186-205, 212-218 і додатки на а. с. 206-211). Відповідно до статті 90 ЗК України (08 липня 1970 року, в редакції, що діяла на момент укладення договорів купівлі-продажу частини будинку обома сторонами - 1976 рік і 1977 рік) на землях міст при переході прав власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною. При переході будівлі у власність кількох осіб земельна ділянка переходить в користування всіх співвласників будівлі. За правилами статті 91 ЗК України (в такій же редакції) особи, яким належить будинок на праві спільної власності, користуються земельною ділянкою спільно. Порядок користування нею визначається співвласниками будинку залежно від розміру часток в спільній власності на будинок (ч. 1). Наступні зміни в розмірі часток в спільній власності на будинок, які сталися у зв`язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою, не тягнуть за собою змін встановленого порядку користування ділянкою (ч. 2). Угода про порядок користування земельною ділянкою є обов`язковою і для особи, яка згодом придбає відповідну частку в спільній власності на цей будинок (ч. 3). Якщо згоди на користування спільною земельною ділянкою не досягнуто, спір вирішується в порядку, встановленому статтею 167 цього Кодексу (ч. 4). Статтею 167 ЗК України передбачалося, що спори між співвласниками індивідуальних будівель на землях міст, селищ міського типу і на земельних ділянках у сільських населених пунктах, що відводяться виконавчими комітетами сільських Рад депутатів трудящих, про порядок користування спільною земельною ділянкою розглядаються судами. Відповідно до статті 30 ЗК України (від 18 грудня 1990 року) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення (ч. 1). При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об`єктів (ч. 2). Частиною першою статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб з визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Відповідно до статей 364, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності в натурі або його поділ з дотриманням вимог статті 183 цього Кодексу. Аналогічне положення закріплено в частині третій статті 88 ЗК України. Так, відповідно до статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку (частина 1). Договір про спільну часткову власність на земельну ділянку укладається в письмовій формі і посвідчується нотаріально (частина 2). Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації (частина 3). Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки (частина 4). Відповідно до статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (частина 1). Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина 2). У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди (ч. 4). Отже, за загальним правилом, закріпленим у частині 2 статті 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то особа, яка набула права власності на будівлю, стає користувачем земельної ділянки, на якій ця будівля розміщена, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Відповідно до частини першої статті 318 ЦК України кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Зазначені положення щодо користування власністю цілком повинні застосовуватись до майнових прав на майно (зокрема до права користування земельною ділянкою). Таким чином, право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між цими власниками. Однак у будь якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п`ята статті 319 ЦК України). Отже, при вирішенні даного спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном. По справі встановлено, що до вирішення даного спору судом, сторони по справі, будучи співвласниками жилого будинку, не визначали розміру часток у спільній частковій власності на земельну ділянку, земельна ділянка перебувала у користуванні позивача і відповідача та між ними не було досягнуто угоди про порядок користування земельною ділянкою. При цьому суд першої інстанції, визначаючи розмір частини земельної ділянки, право користування якою має позивач та відповідач, виходив із розміру їх часток у вартості будинку на час виникнення спільної часткової власності: позивач - 13/25 часток, відповідач - 12/25 часток. Ідеальна частка співвласників будинку на земельній ділянці площею 1 000 кв. м., складає: у ОСОБА_2 - 13/25 часток будинку, що відповідає 520 кв. м., у ОСОБА_1 - 12/25 часток будинку, що відповідає 480 кв. м. Висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № ОС-332 від 10 липня 2019 року запропоновано 5 варіантів встановлення порядку користування земельною ділянкою площею 0,1000 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_2 , згідно часток 13/25 та 12/25, наданих у додатках 1-5 до даного висновку (том 2 а. с. 186-205, 212-218 і додатки на а. с. 206-211). Згідно варіанту № 3 у користування ОСОБА_2 підлягає виділу 476 кв. м., а ОСОБА_1 - 436 кв. м.; а 88 кв. м. пропонується виділити співвласникам у спільне користування. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при виборі одного із запропонованих 5-ти варіантів встановлення порядку користування сторонами земельною ділянкою, правильно визначено найбільш прийнятним та збалансованим варіант № 3, який найбільше враховуватиме інтереси співвласників у здійсненні ними свого права власності щодо будинку та господарських будівель і відповідатиме їхнім, як власникам, інтересам, при цьому зваживши на те, що саме цим варіантом в повній мірі врахований порядок користування, який склався між сторонами з урахуванням площі і конфігурації земельної ділянки; врахована можливість нормального користування кожною із сторін власним будинком і господарськими будівлями та здійснювати за ними догляд; враховано розташування плодово-ягідних насаджень співвласників будинку, а також врахована можливість проходу та проїзду з вулиці на подвір`я кожній із сторін та відсутність відхилення від ідеальних часток у будинку. В апеляційній скарзі позивач зазначила про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги її вимоги, викладені в заяві про уточнення позовних вимоги, де вона просила встановити порядок користування земельною ділянкою відповідно до варіанту № 4 висновку судової земельно-технічної експертизи, допустивши при цьому порушення вимог частини 1 статті 13 ЦПК України. Такі твердження позивача не заслуговують на увагу, є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки при розгляді даної справи судом не допущено порушень вимог цивільного процесуального закону, у тому числі не порушено вимог частини 1 статті 13 ЦПК України. При вирішенні спору суд першої інстанції, врахував вимоги матеріального закону та всі встановлені обставини справи, інтереси обох сторін: і позивача, і відповідача, як законних власників кожного із них своєї частки житлових будівель та господарських споруд, врахував в сукупності їх інтереси як власників будинку і землекористувачів. Також суд врахував і те, що всі побудови вчинені сторонами на земельній ділянці, яка перебуває у їх законному користуванні протягом тривалого часу - з 1976-1977 років, та що між сторонами не виникало раніше жодних спорів (оскільки протилежне сторонами не доведено, а судом не встановлено) як щодо користування земельною ділянкою, так і щодо здійснення кожним із співвласників певних побудов на земельній ділянці (у тому числі, і самочинних, про що зазначила позивач) на земельній ділянці, яка перебуває в спільному користуванні, починаючи з часу придбання кожною із сторін своїх часток у будинку. За правилами статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно положень статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на яку вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватися на припущеннях. Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. За правилами статей 77, 78, 79, 80, 81, 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному те безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд першої інстанції, виконавши вимоги зазначених законів, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, прийшов до вірного висновку про встановлення порядку користування земельною ділянкою відповідно до варіанту № 3 судової земельно-технічної експертизи. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим не підлягає до скасування, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки наведені в ній доводи правильність висновків суду не спростовують. За правилами статті 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 382 ЦПК України, суд, Постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення (заочне) Вінницького міського суду Вінницької області від 03 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий М. В. Матківська Судді В. С. Марчук В. В. Сопрун Повне судове рішення складено 17 лютого 2020 року