Постанова Вінницький апеляційний суд № 136/1199/19

Справа № 136/1199/19 Провадження № 22-ц/801/247/2020 Категорія: 39 Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т. Доповідач:Денишенко Т. О. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 лютого 2020 рокуСправа № 136/1199/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивіль-них справах: судді-доповідача Денишенко Т. О., суддів Рибчинського В. П., Голоти Л. О., за участі секретаря судового засідання Кирилюк Л. М., представника скаржника позивача АТ КБ «ПриватБанк» адвоката Роя В. Л., розглянувши за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного прова-дження, у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» Крилової Олени Леонідівни на рішення Липовецького ра-йонного суду Вінницької області від 05 листопада 2019 року, ухвалене у примі-щенні суду в м. Липовець Вінницької області за головування судді Кривенка Д.Т., В С Т А Н О В И В: 26 червня 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приват-Банк» ( далі - АТ КБ «ПриватБанк» ) звернулося у Липовецький районний суд Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної за-боргованості у розмірі 20 532,08 гривень, посилаючись на наступні обставини. 21 вересня 2011 року відповідачка, звернувшись до позивача з метою отриман-ня банківських послуг. Підписала заяву № б/н, згідно якої отримала кредит у розмірі 5000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картко-вий рахунок. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею зая-ва разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Бан-ку, викладеними на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею і банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Підпунктом 1.1.3.2.4 до-говору передбачено право Банку на зміну Тарифів, викладених на банківському сайті, інших невід`ємних частин договору. Щодо встановлення та зміни кредит-ного ліміту банк керується Умовами та правилами надання банківських послуг, де передбачено його право у будь-який момент змінити кредитний ліміт за власним рішенням та ініціативою. У випадку зміни тарифів, інших частин дого-вору банк зобов`язаний інформувати позичальника щодо внесених змін шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених у підпункті 1.1.3.1.9 договору, а позичальник зобов`язаний отримати виписку про стан та про здійснені операції по карткових рахунках. Неотримання або несвоєчасне отримання позичальником виписок про стан рахунків не звільняє його від вико-нання зобов`язань за укладеним договором. У разі незгоди із змінами Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку позичальник має право на-дати банку заяву про розірвання договору, виконавши при цьому умови право-чину, визначені у підпункті 2.1.1.5.4. ( погасити виниклу перед банком заборго-ваність ). Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів у межах платіжного ліміту з метою запобігання виникненню овердрафту. При укладенні договору сторони керувалися частиною першою статті 634 ЦК України, згідно з якою укладений правочин є договором приєднання. У випадку невиконання по-зичальником своїх зобов`язань за укладеним договором банк вправі вимагати їх дострокового виконання. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором про надання банківсь-ких послуг виконав у повному обсязі, надав відповідачці можливість розпоря-джатися кредитними коштами на передбачених договором умовах у межах встановленого кредитного ліміту. ОСОБА_1 своєчасно не надавала пози-вачеві кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, іншими витратами відповідно до умов договору, що відображено у розрахунку заборго-ваності за договором, не виконавши, таким чином, свої зобов`язання за дійсним правочином. Станом на 21 травня 2019 року у відповідачки утворилася заборго-ваність у розмірі 20 532,08 гривень, з яких: 10 640,94 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 3 118,18 гривень - заборгованість за простроченим тілом кре-дита, 0,00 гривень - заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, 4 569,05 гривень - нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 750,00 гривень - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 гривень, 500,00 штраф ( фіксована частина ), 953,91 гривні - штраф ( процентна складова ). Укладений сторонами кредитний договір відповідно до підпункту 1.1.7.11 укладеного та дійсного правочину діє протягом 12 місяців з моменту його під-писання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін правочину не проінфор-мує другу сторону про розірвання договору, останній автоматично лонгується на той же строк. Відповідачка ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх зобов`язань, заборгованість перед банком у повному обсязі не погашає, що спонукало банк звернутися в суд з даним позовом. Позивач просив суд стягнути на його ко-ристь з відповідачки заборгованість за кредитним договором від 21 вересня 2011 року № б/н у розмірі 20 532,08 гривень та судові витрати зі сплати судо-вого збору в сумі 1921,00 гривні ( а. с. 1-3 ). Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 05 листопа-да 2019 року у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» відмовлено у повному обсязі ( а. с. 50-53 ). Не погоджуючись з ухваленим 05 листопада 2019 року рішенням суду пер-шої інстанції, представник банку ОСОБА_2 оскаржує його в апеляційному порядку, просить скасувати оскаржуване судове рішення, ухвалити нове рішен-ня про задоволення позову банку у повному обсязі. Скаржниця не згідна з ос-каржуваним рішенням суду, вважає його незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, за невідповідності висновків суду обставинам справи, що мають для неї значення ( а. с. 56-60 ). Ухвалою апеляційного суду від 24 грудня 2019 року представнику АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_2 поновлений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 05 листопада 2019 року ( а. с. 77). Відповідачка ОСОБА_1 завчасно отримала ухвалу суду від 24 грудня 2019 року про відкриття апеляційного провадження у справі, однак правом по-дати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу не скористалася, в судові засідання 22 січня та 12 лютого 2020 року вона не з'явилася з невідо-мих причин, будь-яких заяв про відкладення розгляду справи від неї не надхо-дило. Про місце, день та час розгляду справи відповідачка повідомлена завчас-но в установленому порядку, про що свідчать матеріали справи, додані до неї рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. Згідно норм статті 372 ЦПК України колегія суддів апеляційного суду ухвалила роз-глянути дану справу по суті апеляційного оскарження у відсутності боржниці ОСОБА_1 Заслухавши доповідь судді-доповідача, прийнявши до уваги пояснення по апеляційній скарзі представника позивача ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, проаналізувавши в сукупності наявні в ній докази, перевіривши закон-ність, обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та ви-мог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника позивача підлягає частковому задоволенню. Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рі-шення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на під-ставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослі-джені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам, воно є помилко-вим, таким, що суперечить фактичним обставинам справи, не враховує усіх норм матеріального права, що регулюють наявні між сторонами у справі право-відносини, тому це рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк». Відповідно до норм статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції пере-глядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що сто-суються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та ( або ) відзиві на неї. Судом встановлено, що 21 вересня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за умовами якого шляхом підписання анкети-за-яви відповідачка отримала кредит у розмірі 5 000,00 гривень. В анкеті-заяві, підписаній позичальницею, зазначено, що вона погодилася з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також що вона ознайомлена та погодилася з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які були їй надані для ознайом-лення у письмовому вигляді. Відмовляючи у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» у повному обсязі, суд першої інстанції зазначив, що позивач у цій категорії справ повинен довес-ти заявлені в суд вимоги. Проте документи, додані до матеріалів цивільної справи, не містять доказів на підтвердження можливості у ОСОБА_1 ма-ти доступ до кредитних коштів, отримання нею кредитної картки з ПІН кодом для верифікації в платіжній системі, через що суд зробив висновок про відсут-ність у відповідачки будь-яких зобов`язань перед банком у зв`язку з подачею анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Ненадання позивачем суду крім анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку будь-яких інших документів з підписами відповідачки позбавило суд можливості встановити умови її кредитування. Інші представлені докази виготовлені самостійно пози-вачем, позичальниця з ними не ознайомлена, не доведено, що вона брала на се-бе зобов`язання зі сплати винагороди та неустойки у разі порушення зобов`я-зань з повернення кредиту. Суд за наданим розрахунком заборгованості через неповноту відомостей не може перевірити вірність нарахувань, строки виник-нення заборгованості за кожним платежем, напрямки зарахування коштів, тому дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову за його недо-веденості та необґрунтованості. Оскаржуючи судове рішення від 05 листопада 2019 року, представник банку ОСОБА_2 . підкреслює, що суду надано розрахунок заборгованості пози-чальниці, копії анкети-заяви, витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, інші письмові докази на до-ведення заявлених в суд позовних вимог. З копії анкети-заяви чітко убачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, інша додаткова ін-формація необхідна для отримання кредитної картки. Інформацію про себе від-повідачка вказала особисто, вона висловила згоду на укладення договору, за-свідчила це власноручним підписом. Укладений договір є договором приєд-нання, що узгоджується з частиною першою статті 634 ЦК України. Одночасно із приєднанням відповідачки до угоди дія договору підтверджується фактом ко-ристування нею картковим рахунком, використання кредитних коштів. Останні фактичні обставини спростовують мотиви суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, щодо недоведеності можливості у ОСОБА_1 мати доступ до кредитних коштів, отримання нею кредитної картки з ПІН ко-дом для верифікації в платіжній системі. Скаржниця підкреслює, що відпові-дачка відповідно до виписки з карткового рахунку здійснювала розрахунки за рахунок кредитних коштів, а також часткове погашення заборгованості, що є неможливим без надання картки. ОСОБА_1 активно користувалася кре-дитною платіжною карткою. Представник позивача ОСОБА_2 в обґрунтування своєї позиції в апеля-ційній скарзі посилається на правові висновки Верховного Суду з аналогічних правовідносин, зроблені у постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 755/2720/16-ц, у постанові від 07 березня 2018 року у справі № 755/18246/15-ц, у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 441/569/

17. У постанові Вер-ховного Суду у справі № 755/7704/15-ц зазначено, що, визначаючи розмір за-боргованості за кредитним договором, суд зобов`язаний належним чином дослі-дити поданий стороною доказ ( у даному випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором ), перевірити його, оцінити у сукупності і взаємозв`яз-ку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повність чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішен-ні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду. Оскільки ОСОБА_1 не заперечила позов банку, розмір обчисленої ним заборгованості, факт укладення договору, отримання кредитних коштів, оз-найомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, то оскаржуване судове рішення ґрунтується виключно на припущеннях. Відповідачка свої зобов`язання у повному обсязі не виконує, хоча частково кошти на сплату заборгованості сплачувала, що є одним з підтверджень наяв-ності кредитних правовідносин між сторонами у справі, визнання позичальни-цею умов договору. З доводами апеляційної скарги у певній частині належить погодитися. Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною першою статті 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов дого-вору з врахуванням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства. При укладенні 21 вересня 2011 року кредитного договору сторони у справі керувалися частиною першою статті 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом при-єднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Формулярами та стандартними формами є Умови та правила надання банківських послуг, Правила корис-тування платіжною карткою, Тарифи Банку, викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно яких обслуговується ОСОБА_1 . Предметом спору у цій цивільній справі є стягнення банком з відповідачки заборгованості за кредитним договором. Статтею 3 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України визнача-ється право кожної особи на звернення в порядку, встановленому законом, до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Аналогічні роз`яснення з посиланням на статті 55, 124 Конституції України викладені у частині другій постанови Пленуму Верховного Суду Укра-їни від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесу-ального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції». Дії учасни-ків цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю, повагою до інтересів іншої сторо-ни чи сторін договору. У Рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року у справі № 3-рп/2003 наголошувалося, що правосуддя за своєю суттю визнається таким ли-ше за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефектив-не поновлення у правах. Відповідно до норм статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та ін-шими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з нормами параграфу 1 Глави 5 «Докази та доказування» ЦПК Украї-ни доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або від-сутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними дока-зами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази мають відповідати ви-могам належності, допустимості, достовірності, достатності. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» ( остаточне рішення від 17 червня 2011 року ) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення мо-же випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між со-бою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів. Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що відповідачка ОСОБА_1 була обізнана з розглядом судом першої інстанції цієї цивільної справи, з рухом справи, отримувала окремі процесуальні документи суду, двічі повідом-лялася про розгляд справи апеляційним судом, але жодним чином не висловила своєї позиції за вимогами до неї банку про стягнення кредитної заборгованості, не заперечує наявної заборгованості, укладення договору з позивачем, отриман-ня кредитних коштів у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку та самої картки. І хоча, як правильно зазначив суд першої інстанції, така позиція боржниці є її беззаперечним правом, однак такій позиції суд вправі і повинен дати відповідну правову оцінку для правильного, об`єктивного і спра-ведливого вирішення цього судового спору. Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з тією позицією суду першої інстанції, згідно якої безучасність відповідачки у справі не має будь-якого, жодного значення для вирішення спору. Разом з тим суд, відкинувши у повному обсязі доводи позивача, відмовив у позові, не дивлячись на ті докази, які заслуговують на увагу, зокрема, безспірність наявності договірних стосунків між сторонами дійсного кредитного договору приєднання, виниклої та непога-шеної заборгованості з повернення позичальнику суми тіла кредиту та за про-строченим тілом кредита. З доводами апеляційної скарги представника позивача у їхній переважній більшості належить погодитися. Дійсно з оскаржуваного рішення убачається порушення судом першої інстанції таких принципів процесуального права як рівності сторін перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності ци-вільного судочинства. Беручи до уваги відношення відповідачки до цього спо-ру, критику судом укладеного його сторонами договору та вимог кредитодавця, небезпідставним є висновок про те, що оскаржуване судове рішення односто-ронньо ґрунтується на припущеннях, що заборонено нормою частини шостої статті 81 ЦПК України. Згідно з вимогами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися на-лежним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших ак-тів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Части-ною першою статті 599 цього Кодексу передбачено, що зобов`язання припиня-ється виконанням, проведеним належним чином. Згідно з положеннями статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язан-ня є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання ( неналежне виконання ). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути по-зикодавцеві позику ( грошові кошти у такі самій сумі або речі, визначені родо-вими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем ) у строк та в порядку, що встановлені до-говором. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або ін-ша фінансова установа ( кредитодавець ) зобов`язується надати грошові кошти ( кредит ) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а по-зичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного до-говору. Ураховуючи, що фактично отримані та використовувані позичальницею згідно кредитного договору від 21 вересня 2011 року № б/н кошти у добровіль-ному порядку позивачу не повернуті, на підставі частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої якщо строк ( термін ) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, тому останній вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Таким чином позов АТ КБ «Приватбанк» в частині стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитом в частині повернення 10 640,94 гривень тіла кредиту, 3 118,18 гривень заборгованості за простроченим тілом кредиту, а за-галом у розмірі 13 759,12 гривень підлягає безумовному задоволенню. У задо-воленні решти заявлених позовних вимог належить відмовити. У задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» у частині стягнення 4 569,05 гривень заборгованості з пені за прострочене зобов`язання, 750,00 гривень пені за несвоєчасність сплати боргу в сумі 100,00 гривень, 500,00 гривень штрафу ( фіксована частина ), 953,91 гривні штрафу ( процентна складова ) необхідно відмовити. Статтею 549 ЦК України визначено поняття неустойки ( штрафу, пені ), якою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредито-рові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що об-числюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зо-бов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоє-часного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення вико-нання. Отже нарахування вказаних сум заборгованості, зокрема, визначення умовами договору штрафу у твердій грошовій сумі суперечить нормам чинного законодавства, матеріального права, тому у вигляді, визначеному до стягнення у позовній заяві, задоволенню не підлягають. Статтями 374, 376 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати су-дове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рі-шення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення пов-ністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або змі-ни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесу-ального права або неправильне застосування норм матеріального права. Непра-вильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлу-мачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Нормами статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір поклада-ється на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змі-нює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Керуючись нормами статей 141, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» Крилової Олени Леонідівни задоволити частково. Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 05 листопада 2019 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості скасувати. Позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задо-вольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного то-вариства комерційного банку «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 ( для погашення заборгованості та судових витрат ), МФО № 305299, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. № 50, у погашення кредитної заборгованості станом на 21 травня 2019 року за договором від 21 вересня 2011 року № б/н у розмірі 13 759,12 гривень ( тринадцять тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять гривень 12 коп. ), що складаються з: 10 640,94 гривен ( десять тисяч шістсот сорок гривень 94 коп.) заборгованості за тілом кредиту, 3 118,18 гри-вень ( три тисячі сто вісімнадцять гривень 18 коп. ) заборгованості за простро-ченим тілом кредита, а також 1 287,26 гривень ( одна тисяча двісті вісімдесят сім гривень 26 коп. ) у відшкодування сплаченого судового збору при зверненні в суд, 1 930,56 гривень ( одна тисяча дев'ятсот тридцять гривень 56 коп. ) у від-шкодування судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги на рі-шення суду першої інстанції. У решті позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, є ос-таточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другої частини третьої статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 17 лютого 2020 року. Суддя-доповідач Т. О. Денишенко Судді В. П. Рибчинський Л. О. Голота