Постанова Вінницький апеляційний суд № 136/1040/19

Справа № 136/1040/19 Провадження № 22-ц/801/57/2020 Категорія: 39 Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т. Доповідач:Денишенко Т. О. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 січня 2020 рокуСправа № 136/1040/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивіль-них справах: судді-доповідача Денишенко Т. О., суддів Рибчинського В. П., Голоти Л. О., за участі секретаря судового засідання Куленко О. В., розглянувши за правила-ми, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного про-вадження, у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» Крилової Олени Леонідівни на рішення Липовецького ра-йонного суду Вінницької області від 07 жовтня 2019 року, ухвалене у примі-щенні суду в м. Липовець Вінницької області за головування судді Кривенка Д.Т., В С Т А Н О В И В: 29 травня 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приват-Банк» ( далі - АТ КБ «ПриватБанк» ) звернулося у Липовецький районний суд Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної забор-гованості у розмірі 11 024,89 гривень, посилаючись на наступні обставини. Від-повідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 24 бе-резня 2016 року № б/н ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 4 012,78 гри-вень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості повинно здійснюватися шляхом надання відповідачкою банку з «1» по «25» число кожного місяця гро-шових коштів ( щомісячного платежу ). Відповідачка підтвердила свою згоду про те, що підписана нею Генеральна угода разом з Умовами та правилами на-дання банківських послуг у ПриватБанку, Тарифами Банку складають між нею і банком кредитний договір, що підтверджується її підписом у заяві. При укла-денні договору його сторони керувалися частиною першою статті 634 ЦК Укра-їни, тобто укладений правочин є договором приєднання. Банк свої зобов`язання за укладеним договором виконав у повному обсязі, однак позичальниця своє-часно не надавала банку кошти для погашення заборгованості за кредитом, від-сотками, іншими витратами за умовами договору, порушивши таким чином власні зобов`язання. Станом на 13 травня 2019 року у ОСОБА_1 утворила-ся заборгованість в сумі 11 024,89 гривень, що складається з: 3 631,00 гривні за-боргованості за кредитом, 1 632,94 гривні - заборгованість по процентах за ко-ристування кредитними коштами, 4 938,16 гривень - заборгованість за пенею та комісією, 822,79 гривні - штраф згідно підпункту 2.2 Генеральної угоди. Вка-зану заборгованість банк просив суд стягнути на свою користь з відповідачки ОСОБА_1 ( а. с. 3-6 ). Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 07 жовтня 2019 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено у повному обсязі ( а. с. 89-92 ). Не погоджуючись з ухваленим 07 жовтня 2019 року рішенням суду першої інстанції, представник Акціонерного товариства комерційного банку «Приват-Банк» Крилова О. Л. оскаржує його в апеляційному порядку, просить скасувати вказане судове рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову банку у повному обсязі. Скаржниця вважає оскаржуване рішення суду незаконним, необгрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального та матеріаль-ного права, за недостатньо повно досліджених письмових доказів, дійсних об-ставин справи, що мають для неї значення ( а. с. 96-100 ). Ухвалою апеляційного суду від 25 листопада 2019 року клопотання скарж-ниці щодо поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рі-шення Липовецького районного суду Вінницької області від 07 жовтня 2019 ро-ку задоволене, вказаний строк поновлений ( а. с. 113 ). Відповідачка ОСОБА_1 завчасно отримала ухвалу суду від 25 листо-пада 2019 року про відкриття апеляційного провадження у справі, однак правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу не скориста-лася, в судове засідання 08 січня 2020 року вона не з`явилася з невідомих при-чин, будь-яких заяв про відкладення розгляду справи від неї не надходило. Про місце, день та час розгляду справи відповідачка повідомлена завчасно в уста-новленому порядку, про що свідчать матеріали справи, додані до неї рекомен-довані повідомлення про вручення поштового відправлення. Згідно норм статті 372 ЦПК України колегія суддів апеляційного суду ухвалила розглянути дану справу по суті апеляційного оскарження у відсутності боржниці ОСОБА_1 Заслухавши доповідь судді-доповідача, прийнявши до уваги пояснення по апеляційній скарзі представника позивача Роя В. Л. , дослідивши матеріали справи, проаналізувавши в сукупності наявні в ній докази, перевіривши закон-ність, обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та ви-мог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника позивача підлягає частковому задоволенню. Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рі-шення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підста-ву своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам, воно є помилко-вим, таким, що суперечить фактичним обставинам справи, не враховує усіх норм матеріального права, що регулюють наявні між сторонами у справі право-відносини, тому це рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк». Відповідно до норм статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції пере-глядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що сто-суються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та ( або ) відзиві на неї. Судом встановлено, що 24 березня 2016 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 був укладе-ний кредитний договір, за умовами якого відповідачка отримала кредит у роз-мірі 4 012,78 гривень. В анкеті-заяві, підписаній позичальницею, зазначено, що вона згідна з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правила-ми надання банківських послуг, Тарифами банку становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також що вона ознайомлена та пого-дилася з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які були їй надані для ознайомлення у письмовому вигляді. Відмовляючи у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» у повному обсязі, суд першої інстанції зазначив, що позивач у цій категорії справ повинен до-вести заявлені в суд вимоги. Проте документи, додані до матеріалів цивільної справи, не містять доказів на підтвердження можливості ОСОБА_1 мати доступ до кредитних коштів, отримання нею кредитної картки з ПІН -кодом для верифікації в платіжній системі, через що суд зробив висновок про відсутність у відповідачки будь-яких зобов`язань перед банком. Ненадання суду крім анке-ти-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у При-ватБанку будь-яких інших документів з підписами відповідачки позбавило суд можливості встановити умови її кредитування. Інші представлені докази виго-товлені самостійно відповідачем, позичальниця з ними не ознайомлена, не до-ведено, що вона брала на себе зобов`язання зі сплати винагороди та неустойки у разі порушення зобов`язань з повернення кредиту. Суд за наданим розрахун-ком заборгованості через неповноту відомостей не може перевірити вірність на-рахувань, строки виникнення заборгованості за кожним платежем, напрямки за-рахування коштів, тому дійшов висновку про необхідність відмови у задово-ленні позову за його недоведеності та необґрунтованості. Оскаржуючи судове рішення від 07 жовтня 2019 року, представник банку Крилова О . Л. підкреслює, що суду надано розрахунок заборгованості станом на 13 травня 2019 року, копії анкети-заяви від 24 березня 2016 року, витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 24 березня 2016 року, витягу з Умов та правил надання банківських послуг. Скаржниця підкреслює, що відповідачка не заперечила позов банку, розмір обчисленої по-зивачем заборгованості, факт укладення договору, отримання кредитних кош-тів, ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тари-фами банку, тому оскаржуване судове рішення ґрунтується на припущеннях. Уклавши Генеральну угоду про реструктуризацію боргу, ОСОБА_1 зобов'-язалася сплатити існуючу заборгованість перед банком на умовах згідно угоди, отримала кредит в сумі 4 012,78 гривень на строк з 24 березня 2016 року по 31 березня 2018 року у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карт-ку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5% на місяць на залишок заборгованості за кредитом. Відповідачка свої зобов`язання не виконує у повному обсязі, хоча частково кошти на сплату заборгованості сплачувала, що є одним з підтверджень наявності кредитних правовідносин у справі, виз-нання позичальницею умов договору. З доводами апеляційної скарги у певній частині належить погодитися. Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною першою статті 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов дого-вору з врахуванням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства. При укладенні 24 березня 2016 року договору сторони у справі керувалися частиною першою статті 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання дру-гої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може за-пропонувати свої умови договору. Формулярами та стандартними формами є Умови та правила надання банківських послуг, Правила користування платіж-ною карткою, Тарифи Банку, викладені на банківському сайті http://privat-bank.ua/rules, згідно яких обслуговується ОСОБА_1 . Предметом спору у цій цивільній справі є стягнення банком з відповідачки заборгованості за кредитним договором. Статтею 3 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України визнача-ється право кожної особи на звернення в порядку, встановленому законом, до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Аналогічні роз`яснення з посиланням на статті 55, 124 Конституції України викладені у частині другій постанови Пленуму Верховного Суду Укра-їни від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесу-ального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції». Дії учасни-ків цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю, повагою до інтересів іншої сторо-ни чи сторін договору. У Рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року у справі № 3-рп/2003 наголошувалося, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефек-тивне поновлення у правах. Відповідно до норм статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та ін-шими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з нормами параграфу 1 Глави 5 «Докази та доказування» ЦПК Укра-їни доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або від-сутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази мають відповіда-ти вимогам належності, допустимості, достовірності, достатності. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» ( остаточне рішення від 17 червня 2011 року ) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення мо-же випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між со-бою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів. Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що відповідачка ОСОБА_1 була обізнана з розглядом судом першої інстанції цієї цивільної справи, з рухом справи, отримувала окремі процесуальні документи суду, неодноразово повідомлялася про розгляд справи апеляційним судом (а. с. 86, 87, 94, 115, 116), але жодним чином не висловила своєї позиції за вимогами до неї банку про стягнення кредитної заборгованості, не заперечувала наявної заборгованості, укладення договору з позивачем, отримання кредитних коштів у вигляді вста-новленого кредитного ліміту на платіжну картку та самої картки. Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з тією позицією суду першої інстанції, згідно якої безучасність відповідачки у справі не має будь-якого, жодного значення для вирішення спору. Разом з тим суд, відкинувши у повному обсязі доводи позивача, відмовив у позові, не дивлячись на ті докази, які заслуговують на увагу. Відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборго-ваності та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 24 березня 2016 року сторони у справі погодили реструктурувати заборгова-ність, зменшили її в частині відсотків, комісії, штрафу на загальну суму 822,79 гривні, визначили умови погашення заборгованості перед банком. Уклавши вказану Генеральну угоду, ОСОБА_1 зобов`язалася сплатити існуючу за-боргованість перед позивачем на умовах, визначених цією угодою. Згідно підпункту 1.1.2 угоди заборгованість по договору з дати підписання Генеральної угоди, а це 24 березня 2016 року, становила 4 512,78 гривень. Від-повідно до пункту 12 угоди з метою виконання зобов`язань за договором відпо-відачка зобов`язалася у день підписання угоди мати залишок на будь-якому від-критому в банку рахунку в сумі 500,00 гривень. Підпунктом 2.1 Генеральної угоди передбачено надання банком ОСОБА_1 строкового кредиту в сумі 4 012,78 гривень в обмін на зобов`язання позичальниці з повернення кредиту, сплаті процентів у розмірі 1,5% в місяць на суму залишку заборгованості по кредиту. Погашення заборгованості відповідачка зобов`язалася здійснювати шляхом внесення щомісячного платежу в розмірі 200,80 гривень з «1» по «25» число кожного місяця. Тобто умови кредитування, на спростування позиції суду першої інстанції, є абсолютно зрозумілими, прийнятними, узгодженими сторонами ( а. с. 20-21 ). Проте ОСОБА_1 у порушення умов правочину здійснила лише два платежі на погашення заборгованості: 27 травня 2016 року в сумі 420,00 гри-вень та 21 липня 2016 року в сумі 95,00 гривень. Враховуючи необхідність вне-сення позичальницею щомісячного платежу у розмірі 200,80 гривень, розраху-нок заборгованості є простим, арифметичним. Через неналежне виконання умов Генеральної угоди відповідачка станом на 13 травня 2019 року має заборгованість в сумі 11 024,89 гривні, що складається з: 3 631,00 гривня - заборгованість за кредитом, 1 632,94 гривні - заборгованість по процентах за користування кредитними коштами, 4 938,16 гривень - забор-гованість за пенею та комісією, 822,79 гривні - штраф згідно підпункту 2.2 Ге-неральної угоди. У розрахунку заборгованості відображені усі операції за кре-дитним договором, те, як нараховані проценти за користування кредитними коштами, прострочені проценти, санкції ( пеня ), комісія, суми нарахованого чергового платежу, простроченого платежу. З доводами апеляційної скарги представника позивача у їхній переважній більшості належить погодитися. Дійсно з оскаржуваного рішення убачається порушення судом першої інстанції таких принципів процесуального права як рівності сторін перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності ци-вільного судочинства. Беручи до уваги відношення відповідачки до цього спо-ру, критику судом укладеного його сторонами договору та вимог кредитодавця, небезпідставним є висновок про те, що оскаржуване судове рішення односто-ронньо ґрунтується на припущеннях, що заборонено нормою частини шостої статті 81 ЦПК України. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або ін-ша фінансова установа ( кредитодавець ) зобов`язується надати грошові кошти ( кредит ) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а по-зичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, як-що інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного дого-вору. Згідно з вимогами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися на-лежним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших ак-тів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Части-ною першою статті 599 цього Кодексу передбачено, що зобов`язання припиня-ється виконанням, проведеним належним чином. Згідно з положеннями статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язан-ня є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання ( неналежне виконання ). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За змістом статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлене догово-ром або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються дого-вором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визнача-ється на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути по-зикодавцеві позику ( грошові кошти у такі самій сумі або речі, визначені родо-вими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем ) у строк та в порядку, що встановлені договором. Ураховуючи, що фактично отримані та використовувані позичальницею згідно Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 24 березня 2016 року кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, на підставі частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої якщо строк ( термін ) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, тому останній вправі вима-гати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Таким чином позов АТ КБ «Приватбанк» в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом у розмірі 3 631,00 гривні підлягає безумовному задоволенню. З розрахунку заборгованості за договором від 24 березня 2016 року № б/н, укладеним між сторонами у справі, убачається, що з дати укладення правочину з позичальницею узгоджені проценти у розмірі 18,00 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. З 03 квітня 2018 року процентна ставка зменшена кредитодавцем до 10% річних, що не заборонено законом ( підпункт 2.9 Генеральної угоди ). Станом на 13 травня 2019 року сума процентів, яку за-боргувала відповідачка, складає 1 632,94 гривні. Загальна заборгованість ОСОБА_1 перед банком по кредиту та процентах за користування кредитними коштами становить: 3 631,00 + 1 632,94 = 5 263,94 гривні. Апеляційний суд дійшов висновку щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанку» та стягнення з відповідачки кредитної заборгованості у зазначеній сумі з урахуванням взятих нею зобов`язань за угодою від 24 березня 2016 року про окремі умови кредитування. У задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» у частині стягнення 4 938,16 гривень заборгованості за пенею та комісією, 822,79 гривень штрафу необхідно відмовити. Статтею 549 ЦК України визначено поняття неустойки ( штрафу, пені ), якою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кре-диторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зо-бов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоє-часного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення вико-нання. Банківська комісія - це грошові суми, що списуються з рахунків клієнтів як плата за обслуговування рахунку або за надання спеціальних послуг. Бан-ківська комісія береться також за оплату чеків, розміщення депозитів, виконан-ня постійних доручень, пряме дебатування. Банківська комісія представляє со-бою винагороду за здійснення банком банківських операцій. Отже нарахування заборгованості у сукупності за пенею та комісією, визна-чення умовами договору штрафу у твердій грошовій сумі суперечить нормам чинного законодавства, матеріального права, тому у вигляді, визначеному до стягнення у позовній заяві, задоволенню не підлягають. Статтями 374, 376 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати су-дове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рі-шення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення пов-ністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або змі-ни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесу-ального права або неправильне застосування норм матеріального права. Непра-вильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлу-мачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Нормами статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір поклада-ється на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змі-нює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Керуючись нормами статей 141, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» Крилової Олени Леонідівни задоволити частково. Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 07 жовтня 2019 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кре-дитної заборгованості скасувати. Позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задо-вольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 -дження, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_1 , на користь Ак-ціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 3111 ( для погашення заборгованості та судових витрат ), МФО № 305299, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. № 50, у по-гашення кредитної заборгованості станом на 13 травня 2019 року за договором від 24 березня 2016 року № б/н у розмірі 5 263,94 гривень, що складаються з: 3 631,00 гривні ( три тисячі шістсот тридцять одна гривня 00 коп.) заборгова-ності з непогашеного тіла кредиту, 1 632,94 гривень ( одна тисяча шістсот трид-цять дві гривні 94 коп. ) заборгованості з процентів за користування кредитни-ми коштами, а також 917,28 гривень ( дев`ятсот сімнадцять гривень 28 коп. ) у відшкодування сплаченого судового збору при зверненні в суд, 1 375,92 гри-вень ( одна тисяча триста сімдесят п`ять гривень 92 коп. ) у відшкодування су-дового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги на рішення суду пер-шої інстанції. У решті позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, є ос-таточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другої частини третьої статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 09 січня 2020 року. Суддя-доповідач Т. О. Денишенко Судді В. П. Рибчинський Л. О. Голота