Постанова 4818 № 644/5579/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 лютого 2020 року м. Харків справа № 644/5579/18 провадження № 22-ц/818/661/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кругової С.С., суддів Бровченка І.О., Пилипчук Н.П., секретаря Кучер Ю.Ю., Учасники справи: Позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Відповідач: ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та визначення порядку користування квартирою, за апеляційною скаргою адвоката Мудраченка Івана Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2019 року, ухвалене суддею Саркісян О.А., в с т а н о в и в : У липні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з позовом, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просили суд зобов`язати ОСОБА_3 не чинити їм перешкод у користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_1 та встановити порядок користування, стягнути судові витрати в розмірі 704,80 грн. Позов мотивований тим, що їм на праві часткової приватної власності належить кожному по 1/4 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 23.02.2006 року. Іншими власниками квартири є: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Позивач ОСОБА_1 та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі, який був розірваний на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06.03.2012 року. ОСОБА_2 є їх донькою. ОСОБА_4 була матір`ю відповідача та померла у 2012 році. На даний час відповідач самостійно проживає в спірній квартирі та перешкоджає їм у користуванні квартирою, постійно змінює замки та відмовляється надавати ключі та не відчиняє двері квартири, що підтверджується висновком Індустріального відділу поліції ГУ НП в Харківській області від 12.07.2018 року. Відповідно до технічного паспорту квартира розташована на 8 поверсі та складається з 2-х кімнат. Обидві житлові кімнати мають окремий вихід до коридору і не є прохідними, тому вони просять виділити у їх користування житлову кімнату позначену в технічному паспорті від 16.11.2018 року №6 площею 17,4 кв.м. з балконом площею 2,3 кв.м.; виділити у користування ОСОБА_3 житлову кімнату позначену в технічному паспорті від 16.11.2018 року №5 площею 9,5 кв.м.; приміщення позначені у технічному паспорті під №1 (коридор), №4 (кухня), №3 (ванна кімната), №2 (вбиральня) та вхід в квартиру залишити в спільному користуванні. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в користуванні квартирою за адресою АДРЕСА_1 . В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судовий збір в сумі 704 грн 80 коп, тобто по 352 грн 40 коп. кожній. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Виділення в користування відповідачу житлової кімнати площею, що менше ніж його ідеальна доля на 3,94 кв.м. є суттєвим відступом від його ідеальної долі і буде порушувати його права. Крім того, він буде позбавлений можливості користуватися балконом, який знаходиться у спільній власності сторін. Не погоджуючись частково з вказаним рішенням суду першої інстанції, адвокат Мудраченко І.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення в частині відмови у задоволенні вимоги щодо визначення порядку користування квартирою та ухвалити в цій частині нове, яким задовольнити позов у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення в частині залишених без задоволення позовних вимог є незаконним та необґрунтованим, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, порушено норми матеріального і процесуального права. В апеляційній скарзі посилається на обставини, які були викладені у позовній заяві. Зазначає, що судом не враховано, що ОСОБА_1 інвалід 3 групи, має захворювання дихальних шляхів, тому їй необхідна кімната з балконом. Суд першої інстанції помилково вказав, що в квартирі вже встановлено визначений порядок користування, адже жодної згоди між сторонами щодо визначення порядку користування приміщеннями квартири не досягнуто. Ввважає несправедливим той факт, що дві особи мають користуватися меншим за площею приміщенням, ніж одна особа. Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем до суду апеляційної інстанції не надходило. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині залишених без задоволення позовних вимог, тому в іншій частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в частині визначення порядку користування підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно зі ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 23.02.2006 року НОМЕР_4 квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності (а.с. 28). За даними технічного паспорту на квартиру від 16.11.2018 року - квартира АДРЕСА_1 знаходиться на 8 поверху, 9 поверхового будинку та складається з двух кімнат житловою площею 26,9 кв.м., у тому числі 1-а кімната 9,5 кв.м., 2-а кімната 17,4 кв.м. кухні площею 8,3 кв.м., вбиральні 1,0 кв.м., ванної кімнати площею 1,9 кв.м., коридору 4.7 кв.м., комори 0,9 кв.м. Квартира обладнана балконом 2,3 кв.м. Загальна площа квартири 44,4 кв.м. (а.с.141-142). Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06.03.2012 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було розірвано (а.с. 13). ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 (а.с. 14). Відповідно до свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 ОСОБА_2 зареєструвала шлюб 17.01.2009 року з ОСОБА_6 . Після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_2 » (а.с. 15). ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 (а.с. 62). Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 10.12.2018 року спадкоємцем майна ОСОБА_4 , 1937 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є її син, ОСОБА_3 . Спадщина складається з ј частини двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , житловою площею в цілому 26,9 кв.м., загальною площею в цілому 44,4 кв.м (а.с. 97). У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України). Відповідно до статті 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Зазначена норма регулює саме порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності. Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, співмірні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників. Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року № 6-1500цс15. Установивши, що позивачам належить по ј частці квартири, на двох 1/2 частка, а відповідачу також 1/2 частка квартири, неможливо забезпечити точну відповідність реальних часток співвласників їх ідеальним часткам, але спір щодо користування квартирою має бути вирішено, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволені позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Дійсно загальна площа квартири становить 44,4 кв.м., а житлова - 26,9 кв.м., тобто на кожного з позивачів припадає по 12,1 кв.м. загальної, 6,7 житлової площі, а на відповідача 22,2 кв.м. загальної та 13,45 житлової площі. Виділення позивачам за запропонованим ними варіантом встановлення порядку користування квартирою кімнати розміром 17,4 кв. м. перевищує належну їм частку жилої площі на 4 кв. м, а виділення відповідачу кімнати загальною площею 9,5 кв. м. зменшує належну йому частку жилої площі на 3,95 кв. м, але іншого варіанту не існує, крім того, що запропонували позивачі, а саме їм на двох кімнату площею 17,4 кв.м., а відповідачу кімнату площею 9,5 кв.м. Інші, зазначені у технічному паспорті приміщення №1 коридор, №2 вбиральню, №3 ванну кімнату, №4 кухню та вхід в квартиру залишити в спільному користуванні. Встановлений порядок користування не є поділом в натурі, а тому не позбавляє відповідача його права власності на 1/2 частину квартири. З огляду на це, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового в частині визначення порядку користування квартирою. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст. ст. 3, 10, 12, 13, 89, 351, 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу адвоката Мудраченка Івана Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - задовольнити. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2019 року в оскаржуваній частині - скасувати і ухвалити нове. Позов в частині користування житловим приміщенням - задовольнити. Виділити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у користування кімнату №6 площею 17,4 кв.м., що розташована у квартирі АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 виділити кімнату №5 площею 9,5 кв.м., приміщення позначені у технічному паспорті під №1 коридор, №2 вбиральню, №3 ванну кімнату, №4 кухню,та вхід в квартиру залишити в спільному користуванні. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду в порядку ст.389 ЦПК України. Головуючий С.С. Кругова Судді І.О.Бровченко Н.П. Пилипчук повний текст постанови складено 17 лютого 2020 року