Постанова 4803 № 214/3911/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2731/20 Справа № 214/3911/17 Суддя у 1-й інстанції - Чернова Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2020 року м.Кривий Ріг Справа № 214/3911/17 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П., суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М., секретар судового засідання: Євтодій К.С. сторони позивач: ОСОБА_1 , відповідачі: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадженняапеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 жовтня 2019 року, яке ухвалене суддею Черновою Н.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області (відомості про дату складення повного тексту судового рішення матеріали справи не містять), - ВСТАНОВИВ: У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" (надалі - ПАТ "Криворіжгаз"), на теперішній час Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», уточнивши його у жовтні 2017 року, залишивши вимоги тільки до Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз", на теперішній час Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», про визнання незаконними дій щодо зміни норми використання природного газу, про визнання права на забезпечення та встановлення споживачам в квартирах індивідуальних газових лічильників у порядку захисту прав споживачів. Позовна заява мотивована тим, що на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2500 між позивачем та Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» (надалі - АТ «Криворіжгаз»), укладено Типовий договір постачання природного газу споживачам. Відповідно до пункту 1.3 Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі - Типовий договір), цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор газорозподільної мережі (далі - Оператор ГРМ) направляє споживачеві інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплату рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу. Доказом факту приєднання споживача до Типового договору вважається щомісячне споживання ним природного газу та здійснення щомісячної сплати рахунків за спожитий природний газ. Права та обов`язки споживача чітко визначені Типовим договором, а саме розділом IV «Ціна, порядок обліку та оплати природного газу», розділом V «Права та обов`язки споживача» та розділом VІ «Права і обов`язки постачальника». Зміст Типового договору, викладений в постанові Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2500 передбачає, що права та обов`язки для всіх споживачів є ідентичними. 15.08.2016 року відповідачем встановлено позивачу за адресою: АДРЕСА_1 , загальнобудинковий вузол обліку газу. В вересні 2016 року ОСОБА_1 стало відомо, що для нього відповідач ПАТ "Криворіжгаз", на теперішній час Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», в односторонньому порядку з 15.08.2016 року, почав нараховувати об`єми використаного природного газу, згідно з показаннями загальнобудинкового прибору обліку газу. ПАТ «Криворіжгаз», на теперішній час АТ «Криворіжгаз», не уклав договору на зняття показань будинкового вузла обліку, також, ним не складено акт балансового розмежування зі схемою та акт зняття первинних показників лічильника та вводу лічильника в експлуатацію. В березні 2017 року він звернувся до ПАТ «Криворіжгаз», на теперішній час Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», з заявою про забезпечення та встановлення індивідуального лічильника газу за рахунок ПАТ «Криворіжгаз», на теперішній час Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», на підставі статті 6 Закону № 3533-VI. Листом ПАТ «Криворіжгаз», на теперішній час Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», від 29.03.2017 року № Кд 01.3-ПВ-5688-0317 споживачу повідомлено, що не передбачено фінансування робіт із встановлення індивідуальних лічильників газу в кожній квартирі будинку АДРЕСА_1 та запропоновано йому встановити такий лічильний за власні кошти. Вважаючи таку позицію ПАТ «Криворіжгаз», на теперішній час Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», неправомірною, оскільки згідно зі структурою тарифу для споживачів на послуги розподілу природного газу ПАТ «Криворіжгаз» у період з 2011 року до теперішнього часу закладається встановлення індивідуальних лічильників газу, що передбачено статтею 3 Закону статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», просив суд: визнати незаконним встановлений ПАТ «Криворіжгаз», на теперішній час Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», режим нарахування об`ємів спожитого природного газу згідно показань загальнобудинкового прибору обліку газу для побутового споживача природного газу ОСОБА_1 ; зобов`язати ПАТ «Криворіжгаз», на теперішній час Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», з 15.08.2016 року поновити побутовому споживачуприродного газу ОСОБА_1 режим нарахування природного газу відповідно до Норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників; визнати за ним право на забезпечення індивідуальним безкоштовним газовим лічильником за рахунок ПАТ «Криворіжгаз», на теперішній час Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз»; визнати, що ПАТ «Криворіжгаз», відповідно до ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (далі - Закон № 3533-VI), зобов`язане за свій рахунок у термін до 01 січня 2018 року, здійснити встановлення в квартирі АДРЕСА_2 . Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 жовтня 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконним встановлений ПАТ «Криворіжгаз» режим нарахування об`ємів спожитого природного газу, згідно з показаннями загальнобудинкового прибору обліку газу для побутового споживача природного газу ОСОБА_1 , що проживає в квартирі АДРЕСА_2 . Зобов`язано ПАТ «Криворіжгаз» з 15.08.2016 року поновити побутовому споживачу природного газу ОСОБА_1 , що проживає в квартирі АДРЕСА_2 , режим нарахування плати за спожитий природний газ, відповідно до Норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 року №203. Визнано право за побутовим споживачем природного газу ОСОБА_1 , що проживає в квартирі АДРЕСА_2 , на забезпечення індивідуальним безкоштовним газовим лічильником за рахунок ПАТ «Криворіжгаз». Визнано, що ПАТ «Криворіжгаз», відповідно до ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», зобов`язано за свій рахунок, в термін до 01.01.2021 року, здійснити встановлення в квартирі індивідуального газового лічильника побутовому споживачу природного газу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ). В задоволенні іншої частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати по справі в сумі 320 (триста двадцять) гривень 00 копійок. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати по справі в сумі 320 (триста двадцять) гривень 00 копійок. В апеляційній скарзі відповідач Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз» просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, відповідач вказує, що згідно позовної заяви ОСОБА_1 він пред`являв вимоги до ПАТ "Криворіжгаз", на теперішній час Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», та до ТзОВ «Дніпропетровськгаз збут», проте, суд першої інстанції в порушення норм процесуального права, при частковому задоволенні позовних вимог позивача вийшов за межі позовних вимог, чим фактично змінив предмет позову, задовольнивши позовні вимоги, що взагалі не були заявлені позивачем, а саме задовольнив позовні вимоги до ПАТ "Криворіжгаз", на теперішній час Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», які були фактично пред`явлені до ТзОВ «Дніпропетровськгаз збут». Більш того, судом першої інстанції стягнуто судовий збір з відповідача ТзОВ «Дніпропетровськгаз збут» при фактичному не задоволенні ні однієї позовної вимоги до вказаного підприємства. Вказує, що загальнобудинковий лічильник газу встановлений в будинку АДРЕСА_1 було введено в експлуатацію, таким чином, наявність правових підстав у ПАТ "Криворіжгаз", на теперішній час Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», для встановлення режиму нарахування об`ємів спожитого природного газу, згідно з показаннями загальнобудинкового прибору обліку газу повинно розглядатись судом на підставі тих норм права, що регулювали спірні правовідносини на момент їх виникнення. Так, відповідач вказує, що згідно розділу І Плану розвитку гадорозподільної системи ПАТ «Криворіжгаз» на 2016 рік передбачено встановлення загальнобудинкових вузлів обліку за адресою позивача за рахунок ПАТ «Криворіжгаз». Рішення НКРЕКП, прийняті в межах її повноважень, обов`язкові до виконання суб`єктами природних монополій, ПАТ «Криворіжгаз» не може відступати від положень, встановлених Планом розвитку гадорозподільної системи ПАТ «Криворіжгаз» на 2016-2025 роки. Крім того, зазначає, що у АТ «Криворіжгаз» виникає право, а не обов`язок виконувати оснащення лічильниками, а у споживача - обов`язок щодо забезпечення комерційного обліку природного газу, споживачем якого він є, за рахунок різних джерел фінансування. На думку відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз», право позивача на встановлення індивідуального газового лічильника у порядку та терміни, встановлені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» відповідачем жодним чином не порушене та не оспорене та прямо передбачене законодавством, а отже додаткового визнання таке право в судовому порядку не потребує. Крім того, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та порушив норми процесуального права, встановивши іншій строк на майбутнє. Також зазначає, що після набрання чинності змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (19.01.2018 року) позивач безпосередньо не звертався до АТ «Криворіжгаз» із заявою про встановлення індивідуального лічильника газу та не отримував такої відмови від АТ «Криворіжгаз». У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що суд першої інстанції виніс законне рішення з урахуванням його уточненої заяви від 31.10.2017 року, де він зазначив відповідачем тільки АТ «Криворіжгаз», вважає апеляційну скаргу не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Заслухавши суддю-доповідача, представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» Угринович Н.К., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_2 , зареєстрований та проживає у вищевказаній квартирі. Відповідно до постанови НКРЕКП №1274 від 16.04.2015 про видачу ліцензії на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, ПАТ «Криворіжгаз», на теперішній час АТ «Криворіжгаз», видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на території м. Кривого Рогу (крім житлового масиву Інгулець Інгулецького району в місті Кривому Розі) та Криворізького району Дніпропетровської області в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають у власності та користуванні АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз». Відповідач АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» протягом 2011-2017 років приймав від НАК «Нафтогаз України» природний газ та здійснював його постачання до будинку АДРЕСА_1 , тобто позивач є споживачем природного газу, який постачається до його квартири, розташованої у будинку АДРЕСА_1 . 15.08.2016 року ПАТ «Криворіжгаз», на теперішній час Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», встановило на будинку АДРЕСА_1 загальнобудинковий вузол обліку газу, у зв`язку з чим позивачу з вересня 2016 року, в односторонньому порядку, почало нараховувати об`єми використаного природного газу згідно показань загальнобудинкового приладу обліку. Спір між сторонами виник з приводу неправомірного встановлення загальнобудинкового приладу обліку природного газу на будинок АДРЕСА_1 та зміну в односторонньому порядку режиму нарахування природного газу побутовому споживачу. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивача в частині визнання незаконними дій АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу для побутового споживача природного газу у будинку АДРЕСА_1 та визнання за позивачем, як за побутовим споживачем природного газу, права на забезпечення індивідуальним лічильником газу за рахунок АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», до 01.01.2021 року, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки позивач сплачував за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, то відповідач зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачем. Дії відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» щодо встановлення загальнобудинкового приладу обліку газу замість індивідуального лічильника газу побутовому споживачу ОСОБА_1 у його квартирі АДРЕСА_2 є незаконними та вчинені з порушенням положень ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Кодексу ГРС, Типового договору розподілу природного газу. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, так як його суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно частини першої статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів», держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності. За змістом статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення. Відповідно до пунктів 3, 4, 7 частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином. Як зазначено в преамбулі Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції станом на час звернення позивачів до суду з цим позовом, цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки. Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: - житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; - виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; - засіб обліку - прилад, технічний пристрій для обліку кількісних та/або якісних показників житлово-комунальної послуги, який має нормовані метрологічні характеристики; - комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; - норми споживання - кількісні показники споживання житлово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; - споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян. Як наведено у статті 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг. Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - це житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Тарифи на газопостачання відносяться до першої групи. Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (частини перша, друга статті 20 цього Закону). Згідно з пунктом 1 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору. Як зазначено у частині першій статті 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій. Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природнього газу». Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу ГРС Оператор ГРМ - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління. ПАТ «Криворіжгаз», на теперішній час АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», є Оператором ГРМ. Відповідно до частини першої статті 3 Закону Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», в редакції на час звернення позивачів до суду з цим позовом, фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством. Згідно з положеннями статті 6 Закону Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» та графіками оснащення квартир і приватних будинків лічильниками газу, розробленими відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року № 259-р «Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу», газорозподільні підприємства зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується для підігріву води та приготування їжі (плита газова + газова колонка) - до 01 січня 2016 року, тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року. Відповідно до абзацу четвертого підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 6 зі змінами, внесеними згідно із Законом від 21 грудня 2017 року «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», - тільки для приготування їжі - до 01 січня 2021 року. Як встановлено матеріалами справи, позивач є споживачем природного газу, а Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» - Оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням. Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Типового договору цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України. Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу. У пункті 1.4 Типового договору вказано, що термін, що використовується в цьому договорі, має таке значення: «споживач» - фізична або юридична особа чи фізична особа - підприємець, об`єкт якої підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про ринок природного газу» та Кодексі ГРС. Колегією суддів встановлено, що позивач приєднався до вказаного Типового договору, оскільки щомісячно споживає природний газ та щомісячно сплачує рахунки за спожитий природний газ. Права та обов`язки споживача чітко визначені Типовим договором, а саме розділом IV «Ціна, порядок обліку та оплати природного газу», розділом V «Права та обов`язки споживача» та розділом VІ «Права і обов`язки постачальника». Згідно з пунктом 2.1 цього Типового договору ПАТ «Криворіжгаз», на теперішній час Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», взяло на себе зобов`язання постачати природний газ споживачам в необхідних об`ємах (обсягах), а позивач взяв на себе зобов`язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором. Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору. У частині першій статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до вимог статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. За положеннями постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28 грудня 2011 року № 150 «Про встановлення тарифу на транспортування природного газу та про встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу» (з 2011 року по 31 травня 2017 року) до структури тарифу було включено вартість витрат на встановлення лічильників газу населенню за кожні поставлені (розподілені) 1000 куб. м природного газу. Згідно з додатком № 1 до вказаної постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в структурі тарифу затверджено витрати на встановлення лічильників газу населенню за поставлені 1000 куб. м природного газу, які становили 6,96 грн, а згідно з додатком № 1 до постанови від 27 вересня 2016 року № 1625 у структурі тарифу витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню за розподілені 1000 куб. м становлять 25,20 грн. Оскільки позивач по справі сплачував за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, то відповідач зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачем, та відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» зобов`язаний забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі. Доводи апеляційної скарги відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» про те, що встановлення загальнобудинкового приладу обліку природного газу на будинку АДРЕСА_1 виконано за кошти АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» та не суперечить Законодавству України, чинного на час встановлення цього приладу обліку, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на наступне. Функціонування ринку природного газу в Україні врегульовано Законами України «Про ринок природного газу», «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Кодексом газорозподільних систем, постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників», Тимчасовим положенням про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2016 року №

46. Відповідно до частин другої, третьої статті 18 Закону України «Про ринок природного газу» приладовий облік природного газу здійснюється з метою визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягів його споживання та/або реалізації, на підставі яких проводяться взаєморозрахунки суб`єктів ринку природного газу. Постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. Побутові споживачі у разі відсутності приладів обліку природного газу споживають природний газ за нормами, встановленими законодавством, до термінів, передбачених у частині першій статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу». Згідно глави 5 розділу ІХ Кодексу, за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу. Балансоутримувач (управитель) не може відмовити Оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ. Відповідно до розділу ІІІ п.5.1 Кодексу ГРС межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності між Оператором ГРМ та споживачем (суміжним суб`єктом ринку природного газу) визначається в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, що є невід`ємною частиною договору розподілу природного газу (або у передбачених цим Кодексом випадках технічній угоді про умови приймання-передачі газу ГРМ). Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін в обов`язковому порядку має містити схему газопроводів з визначенням на них межі балансової належності, точки вимірювання (місця встановлення вузла обліку) та напрямів потоків природного газу. За відсутності акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін за об`єктами суміжних суб`єктів ринку природного газу (включаючи споживачів) Оператор ГРМ, до/через ГРМ якого підключені зазначені об`єкти, зобов`язаний в установлені законодавством строки здійснити заходи з укладання з їх власниками акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін. Власники (балансоутримувачі, управителі, інші особи), на балансі чи в управлінні яких знаходяться багатоквартирні будинки чи гуртожитки (незалежно від того, є вони споживачами природного газу чи ні), укладають з Оператором ГРМ, до об`єктів газорозподільної системи якого підключені зазначені будинки/гуртожитки, акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін відносно їх внутрішньобудинкових систем газопостачання. Згідно до п.1 Глави 4 Розділу Х Кодексу ГРС первинне обстеження вузла обліку на можливість його використання як комерційного здійснюється представниками Оператора ГРМ перед пуском природного газу (що здійснюється в рамках заходів з приєднання до ГРМ, або реконструкції комерційного вузла обліку, або переукладання договору) у точці вимірювання з новим споживачем в присутності безпосереднього споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу). Відповідно до п.7 Глави 4 Розділу Х Кодексу ГРС 7 одразу після встановлення повіреного ЗВТ (або його повірки на місці встановлення) Оператор ГРМ забезпечує пломбування встановленого (повіреного на місці) ЗВТ та складає акт про пломбування, який має бути підписаний споживачем. Перед пломбуванням ЗВТ Оператор ГРМ має право за власний рахунок та з використанням еталонних або зразкових (контрольних) ЗВТ перевірити похибку вимірювання встановленого ЗВТ та/або всього комерційного ВОГ. Як вбачається з матеріалів справи, згідно Акту пломбування комерційного вузла обліку газу № 8516 у будинку АДРЕСА_1 було встановлено загальнобудинковий вузол обліку газу, однак акт не містить підписів позивачів (том № 2 а.с. 36). Між ПАТ «Криворіжгаз» та ТОВ «Житлосервіс- КР» не було укладено акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін (том № 2 а.с. 37). Таким чином, не була визначена межа балансової належності (точка приймання-передачі природного газу) та точка вимірювання відносно будинку АДРЕСА_1 та місце встановлення приладу обліку. В порушення вище вказаних норм, опломбування загальнобудинкового вузла обліку газу відбувалось без присутності позивачів, про що свідчать Акт пломбування комерційного вузла обліку газу від 15.08.2016 р., яке відбувалось за відсутності представника позивачів та не мають їх підпису (том № 2 а.с. 36). Таким чином, оскільки в судовому засіданні було встановлено факт незаконного встановлення загальнобудинкового лічильника газу ПАТ «Криворіжгаз» на буд. АДРЕСА_1 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про незаконність нарахування ПАТ «Криворіжгаз» об`ємів спожитого природного газу позивачам на підставі показань загальнобудинкового лічильника газу. Крім того, згідно п.п. 3,4 ч.1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору. Отже, встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу для побутових споживачів природного газу, які проживають у будинку АДРЕСА_1 , у тому числі і позивача по справі, в процесі споживання газу не відображає фактичного споживання газу кожним споживачем багатоквартирного будинку окремо, що породжує нарахування сум за споживання об`єму газу, який насправді не використовувався споживачем. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що задоволення вимог про визнання незаконними дій відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» щодо встановлення загальнобудинкового приладу обліку природного газу на будинок АДРЕСА_1 , буде відповідати зазначеній державній політиці у сфері житлово-комунальних послуг, забезпечить раціональне використання ресурсів та рівні можливості для позивачів з отримання послуги по газопостачанню. Зважаючи на те, що позивач не надавав згоду на встановлення загальнобудинкового приладу обліку природного газу на будинок АДРЕСА_1 та не забезпечений ідвивідуальним лічильником природного газу у його квартирі у будинку АДРЕСА_1 , сплачував за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, тому АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачем та відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», зобов`язаний забезпечити встановлення індивідуального лічильнику газу для населення, у квартирі позивача, в якій він використовує газ тільки для приготування їжі - до 1 січня 2021 року, у зв`язку з чим його право, як споживача, порушено та підлягає судовому захисту, і в цій частині висновки суду першої інстанції є цілком законними та обгрунтованими. Визнання за позивачем права на забезпечення індивідуальним газовим лічильником за рахунок відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» та встановлення вподальшому такого лічильника забезпечить оплату ним саме того об`єму газу, який ним спожитий, що буде відповідати такому завданню цивільного законодавства, як справедливість, і доводи апеляційної скарги відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» в цій частині колегією суддів не приймаються, з вищенаведених підстав. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача щодо зобов`язання АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз»,за свій рахунок здійснити встановлення в квартирі індивідуального газового лічильника, відповідно до статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного облік природного газу», оскільки на момент ухвалення рішення по даній справі відбулась зміна терміну встановлення таких лічильників для вказаної категорії осіб. В зв`язку з чим, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та порушив норми процесуального права, змінюючи позовні вимоги. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін по суті спору, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами, у зв`язку з чим рішення суду в цій частині зміні або скасуванню не підлягає. Разом з тим, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо невірного вирішення судом першої інстанції питання про розподіл судових витрат у справі. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ст. 133 ЦПК України). Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України та, як вбачається х матеріалів справи, з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» безпідставно було стягнуто судом першої інстанції на користь позивача судовий збір в сумі 320,00 грн., оскільки щодо цього відповідача судом не вирішувалось питання ні до однієї позовної вимоги, і доводи апеляційної інстанції в цій частині є цілком прийнятними та заслуговують на увагу. За таких обставин рішення суду першої інстанції, в частині вирішення питання про розподіл судових витрат, не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення питання, що відповідно п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги в цій частині та скасування рішення суду в частині розміру судових витрат. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Аціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз» - задовольнити частково. Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 жовтня 2019 року в частині розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. Стягнути з Аціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати по справі в сумі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повне судове рішення складено 17 лютого 2020 року. Головуючий: Судді: