Ухвала КГС ВС № 914/1002/19

УХВАЛА 17 лютого 2020 року м. Київ Справа № 914/1002/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я., розглянувши матеріали касаційної скарги Львівської міської ради на рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 у справі за позовом Приватного підприємства "Тенісний клуб "ТЕН" до Львівської міської ради про визнання акта недійсним, ВСТАНОВИВ: 17.01.2020 Львівська міська рада (далі - Рада, Відповідач) звернулась з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 у цій справі. Проте зазначену касаційну скаргу слід залишити без руху з огляду на таке. Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено форму і зміст касаційної скарги. Відповідно до частини третьої статті 290 ГПК України касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження. Подана касаційна скарга підписана представником Ради Піскун А. Й., на підтвердження повноважень якої до касаційної скарги додано копію довіреності № 2901-вих-08 від 18.01.2020. 29.12.2019 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення" від 18.12.2019 N390-IX. Відповідно до даних змін, Суд вважає за необхідне звернути увагу скаржника на приписи частини третьої статті 56 ГПК України, відповідно до яких юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Відповідно ж до приписів частини першої статті 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так і іншими особами, як представниками юридичної особи. В порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством чи установчими документами. Суд звертає увагу на те, що сама лише довіреність, яка долучена до касаційної скарги, не може підтверджувати повноваження Піскун А. Й., як головного спеціаліста відділу правової експертизи з економічних та інфраструктурних питань управління правової роботи юридичного департаменту Львівської міської ради, представляти інтереси Ради в судах України в порядку самопредставництва, оскільки до скарги не додано доказів того, що Піскун А. Й. обіймає зазначену посаду, а також доказів, які дозволяють встановити обсяг повноважень вказаної посадової особи (статут, положення, трудовий договір (контракт). Відсутність матеріалів справи у Касаційному господарському суді позбавляє Суд можливості самостійно перевірити обсяг повноважень Піскун А. Й. Таким чином, Раді необхідно надати документи, що посвідчують повноваження Піскун А. Й., представляти інтереси Ради в порядку самопредставництва в судах України, відповідно до вимог статті 56 ГПК України. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір". За змістом підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду; касаційних скарг у справі про банкрутство розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Приватне підприємство "Тенісний клуб "ТЕН" (далі - Підприємство, Позивач) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Ради про визнання незаконною (недійсною) ухвали Ради від 11.10.2018 №4057 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 18.07.22013 №2562 "Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності м. Львова, що підлягають приватизації способом викупу" - повністю з моменту її прийняття. Тобто, предметом спору у цій справі є вимога немайнового характеру. Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.09.2019, залишеним без зміни постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.12.2019, позов задоволено повністю. Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру розмір ставки судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2019 становить 1 921,00 грн. Таким чином, за подання касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір у сумі 3 842,00 грн (1 921,00 * 200%). Проте доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі скаржник до касаційної скарги не додав, що також підтверджується описом додатків до цієї скарги. Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що змінено реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом: - Отримувач коштів: УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102; - Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; - Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); - Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007; - Код банку отримувача (МФО): 899998; - Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)". Отже, скаржнику необхідно надати суду докази, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі у сумі 3 842,00 грн. Відповідно до частин першої, другої статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними. Останнім днем оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 12.12.2019, повний текст якої підписано 19.12.2019, відповідно до приписів статті 288 ГПК України, є 08.01.2020. Однак з касаційною скаргою скаржник звернувся лише 17.01.2020, що підтверджується відміткою календарного штампу на конверті, в якому вона надійшла, тобто з пропуском встановленого процесуального строку. У тексті касаційної скарги скаржник посилається на те, що отримав повний текст постанови Західного апеляційного господарського суду лише 28.12.2019, про що свідчить відмітка про отримання вхідної кореспонденції за вх. № 1-7-41972-29 від 28.12.2019, та право скаржника на поновлення строку на касаційне оскарження за умови подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. При цьому до касаційної скарги скаржником не додано доказів, на підставі яких можна достовірно встановити, що примірник оскаржуваної постанови отриманий скаржником 28.12.2019, оскільки відповідна відмітка, виконана скаржником на примірнику судового рішення, таким доказом вважатись не може. Відповідно до частини третьої статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу. Отже, скаржнику необхідно надати належні докази на підтвердження обставин, які зазначені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження. Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). У поданій касаційній скарзі скаржник вказує на те, що cуди попередніх інстанцій не дослідили той факт, що умови щодо здійснення невід?ємних поліпшень позивач не виконав та не здійснив таких поліпшень в розмірі 25 % ринкової вартості за згодою орендодавця, у зв`язку з чим не має права на викуп цих приміщень в силу імперативної норми Закону. Оскаржувані рішення та постанова ухвалені з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з?ясуванням обставин справи, що мають значення для справи, а тому, на думку скаржника, є незаконними та необґрунтованими, та підлягають скасуванню. В обґрунтування зазначеного скаржник посилається на пункт 30 статті 26, пункти 5 - 7 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"; частину шосту статті 12, частину другу статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна"; підпункт 6 статті 33 Регламенту Львівської міської ради № 706 від 17.03.2016. При цьому скаржник не зазначає, у чому саме полягає неправильне застосування норм права судами попередніх інстанцій і яким чином це вплинуло на прийняття зазначених судових актів. Суд також звертає увагу на те, що саме лише посилання скаржника на недослідження судами обставин здійснення позивачем невід`ємних поліпшень приміщення, без обґрунтування (1) того, які саме зібрані у справі докази не були досліджені, або (2) того, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, або (3) які саме обставини, які мають суттєве значення, суди встановили на підставі недопустимих доказів, не можуть бути підставою для скасування судового рішення судом касаційної інстанції відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України. При цьому, стверджуючи про недослідження зібраних у справі доказів, скаржник має вказати на конкретні докази, а також на те, що під час розгляду справи судами він вказував на ці докази як на джерело доказової інформації стосовно тих важливих для справи обставин, про які він стверджував, або у своїх заявах стверджував про такі обставини, на підтвердження яких було надано ці докази. Суд звертається до власної правової позиції, викладеної у пункті 7.15 постанови Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 925/587/19. Таким чином, скаржнику необхідно обґрунтувати в чому, на його думку, полягало неправильне застосування конкретних норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень. Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", що набрав чинності 08.02.2020, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 234, 235, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Львівської міської ради на рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 у справі № 914/1002/19 залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення недоліків до 03.02.2020, але не більше десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Головуючий суддя К. М. Пільков Судді Т.Б. Дроботова Ю. Я. Чумак