Постанова Західний апеляційний господарський суд № 914/1094/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "17" лютого 2020 р. Справа №914/1094/19 м. Львів Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Галушко Н.А. суддів Желіка М.Б. Орищин Г.В., без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження розглянувши апеляційну скаргу Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 від 24.12.2019 за № 1328/02 на рішення Господарського суду Львівської області від 28.11.2019 ( суддя Чорній Л.З., повний текст рішення складено 06.12.2019, м.Львів) у справі № 914/1094/19 за позовом Рекламного агентства «Стар» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м.Київ до відповідача Львівського комунального автотранспортного підприємства №1, м.Львів про відшкодування збитків у розмірі 77 132,38 грн. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. Позов заявлено Рекламним агентством «Стар»» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 про відшкодування збитків у розмірі 77 132,38 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідно до довідки за вих. № 16645 від 05.12.2018 сума понесених витрат Рекламного агенства «Стар» у формі товариства з обмеженою відповідальністю становить 77 132,38 грн. На момент скоєння ДТП транспортний засіб ЧАЗ А081.10, д.р.н. НОМЕР_1 застрахований у ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АК/8043969. Позивач зазначає, що звертався до страхової компанії ПрАТ «Страхова компанія «Уніка», проте листом за вих. № 3502 від 07.06.2019 страхова компанія зазначила, що не має правових підстав для здійснення страхового відшкодування. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.11.2019 у справі № 914/1094/19 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнено з Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 на користь Рекламного агентства «Стар» у формі товариства з обмеженою відповідальністю суму збитків в розмірі 77 132,38 грн., 1 921,00 грн. судового збору та 25 000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце з вини водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом «ЧАЗ А081.10», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , і який на час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем, 14.07.2018 пошкоджено (збито) рекламну конструкцію типу «Сітілайтскол», яка належала позивачу та розміщена на підставі дозволу на розміщення зовнішньої реклами № 1-08-09041 за адресою м. Львів, Чорновола,

31. Отже, у відповідача перед позивачем існує обов`язок відшкодувати завдану майнову шкоду працівником відповідача у відповідності до ч. 1 статті 1172 Цивільного кодексу України. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Львівським комунальним автотранспортним підприємством №1 подано апеляційну скаргу від 24.12.2019 за № 1328/02, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 28.11.2019 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на те, що судом прийнято рішення з неповним з`ясуванням обставин , що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права . Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що позивачем не доведено, що відповідач пошкодив рекламну конструкцію «сіті-лайт склор», яка була розміщена на роздільчій смузі за адресою: м.Львів. проспект В.Чорновола,11. У дозволі позивачу не надано право розміщення рекламної конструкції на роздільчій смузі (слово «роздільча смуга» викреслено), однак позивач стверджує, що відповідач пошкодив конструкцію, яка розміщена на роздільчій смузі. Також, скаржник зазначає, що транспортний засіб ЛК АТП №1 не вчиняв ДТП на адресою: пр.. Чорновола,

11. Позивач не довів того, що рекламна конструкція була пошкоджена або знищена саме внаслідок ДПТ за участю транспортного засобу відповідача. ДТП відбулось за адресою: пр.. Чорновола, 2 (через дорогу від пр.. В.Чорновола, 31), що по відстані близько 200 метрів від пошкодженої рекламної конструкції (пр.. В.Чорновола), про яку вказує позивач. Позивачем не надано суду доказів, у чому конкретно полягає пошкодження рекламної конструкції, які її елементи були знищені чи пошкоджені, їх вартість, інформацію чи підлягає рекламна конструкція відновленню, не надав експертний висновок про розмір завданих збитків тощо. Тип (вид) рекламної конструкції, які придбані позивачем та були змонтовані за адресою : пр.. Чорновола відрізняються між собою. На думку скаржника, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Скаржник вважає, що позивачем не надано доказів, що пошкоджена рекламна конструкція створювала аварійні ситуації загрозу життю або здоров`ю людей та/або заподіянню шкоди майну третіх осіб. У позивача не було підстав здійснювати негайний демонтаж рекламної конструкції. Такі дії призвели до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. Скаржник зазначає, що у випадку, якщо шкода була завдана з вини ЛК АТП №1, Рекламне агентство «Стар» у формі товариства з обмеженою відповідальністю повинно було звернутися до страхової компанії - ПрАТ «СК УНІКА» для отримання страхового відшкодування, і лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, звернутися з позовом до завдавача шкоди для стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Також, скаржник вважає неспівмірними судові витрати стягнені з скаржника з складністю цією справи, оскільки обсяг послуг, наданих адвокатом, не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, не є пропорційними до предмета спору. Узагальнені доводи та заперечення позивача. Рекламне агентство «Стар»» у формі товариства з обмеженою відповідальністю у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки обставини і доводи, викладені в апеляційнй скарзі є безпідставними та необґрунтованими, рішення суду є законним, судом виконано всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевірено обставини, спір вирішено у відповідності до норм матеріального права. На думку позивача, підстави, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі ґрунтуються виключно на бажанні останнього уникнути відповідальності та негативних наслідків, які спричинені з його вини. Скаржником не надано суду прямого доказу, що він збив іншу рекламну конструкцію і всі доводи зведені до припущень. У відповідності до приписів ч. 10 ст. 270 ГПК України вказана апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції про стягнення 77 132,38грн збитків, тобто з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядається без повідомлення учасників справи. Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі та у відзиві, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини. Відповідно до дозволу № 1-08-09041 на розміщення зовнішньої реклами, погодженого Відділом комунального господарства Гальцької РДА, Управлінням архітектури і містобудування ЛМР, виданого 01.09.2008, позивачу надано дозвіл на розміщення двосторонньої рекламної конструкції. Відповідно до протоколу № 3 від 12.01.2018 і погодженого проекту заміни УРЗ і УОІС існуючий р/з замінено на «сіті-лайт скрол». Останнє продовження строку дії дозволу з 31.12.2017 до 31.12.2020. Адреса місця розташування спеціальної конструкції зовнішньої реклами: м. Львів, пр. Чорновола, 31, місце №

5. У зазначенні місця розташування містяться виправлення, проте зазначено у примітці, що виправленому виріти, засвідчено підписом І. Кулинич та відтистком печатки Департаменту економічної політики Львівської міської ради. В ході розгляду справи в суді першої інстанції позивачем зазначено, що дія вказаного дозволу поширюється на певну територію частини роздільної смуги, починаючи з пр. Чорновола, 31, на якій розміщено ряд рекламних конструкцій, зокрема конструкція №

5. Скаржник, заперечуючи позовні вимоги зазначає, що адреси вчинення ДТП 14.07.2018 р. та розміщення рекламної конструкції позивача відповідно до дозволу № 1-08-09041 не співпадають, оскільки згідно даних сайту hhps://www/google.com.ua./maps відстань від пр. В. Чорновола, 2Б до пр. В. Чорновола, 31 становить 220 метрів. Як вбачається із копії листа за вих. № 20776 від 21.11.2019 (том ІІ а.с.120), позивач просив КП «Адміністративно-технічне управління» перевірити правильність адрес місця розташування рекламних конструкцій в дозволах РА «Стар» у формі ТОВ, зокрема, дозволу № 1-08-09-041, адреса розміщення ОЗР: пр. Чорновола, 31 місце

5. Відповідно до акту обстеження місця встановлення рекламного засобу КП «Адміністративно-технічне управління» від 26.11.2019, щодо дозволу № 1-08-09-041, вказано, що адреса вказана у дозволі не відповідає фактичній адресі, фактична адреса: проспект Чорновола, 11 (том ІІ а.с.121-122). Позивач зазначає,що ДТП відбулось по проспекту Чорновола між будівлями номер 2 та номер 11, де знаходилась збита РК згідно Дозволу на розміщення зовнішньої реклами №1- 08-09-041. В матеріалах справи знаходиться копія адвокатського запиту позивача за вих. № 41 від 09.09.2019 (том І а.с.105) до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, з проханням надати уточнення та підтвердити інформацію, що збита внаслідок ДТП, яке відбулось 14.07.2018, за адресою м. Львів, пр. Чорновола, 2 за участю автобуса «ЧАС А081.20», д.н.з. НОМЕР_1, рекламна конструкція знаходилась за адресою м. Львів, пр. Чорновола, 31 та розміщена на підставі дозволу на розміщення зовнішньої реклами № 1-08-09-041. Листом від 17.09.2019 р. за № 427аз/41/12/0219 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України повідомило, що дійсно 14.07.2018 р. по вул. Чорновола, 2 (Чорновола, 31) у м. Львові, мала місце ДТП за участі транспортних засобів «ЧАЗ А081.20» р.н.з. НОМЕР_1 , «Лаз А191FO» р.н.з. НОМЕР_3 . В наслідок наїзду транспортним засобом «ЧАС А081.20» р.н.з. НОМЕР_1 здійснено пошкодження рекламної конструкції (том І а.с.104). Позивач, мотивуючи позовні вимоги, посилається на те, що фотомакетами, які використовувались підрядними організаціями (ФОП Веліна та Суховерський) для встановлення рекламної конструкції згідно дозволу №1-08-09- 041 як до ДТП, так і після підтверджується фактичне місце розташування рекламної конструкції навпроти будинку Чорновола,11, недалеко від ресторану «Кумпель», на розділювальній смузі. Як вбачається із фотозвітів ФОП Суховерського(том ІІ а.с.118-120, 127-132), якими знято збиту рекламну конструкцію під іншим кутом та первинні документи підрядних організацій (ФОП Веліна та Суховерський), останні підтверджують, що як до моменту ДТП так і після ДТП за вказаною адресою була встановлена РК саме типу Сіті-Лайт Скрол. Як підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду №3018198560812943, 14.07.2018 о 8 год. 30 хв. на пр. Чорновола, 2 у м.Львові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ЧАС А081.20», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 (який є працівником відповідача), цивільно-правова відповідальність застрахована в ПрАТ «Уніка» за полісом обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК8043980 (том І а.с.22). До матеріалів справи також долучено копію протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 234802 від 17.07.2018, в якому зазначено, що 14.07.2018 р. о 8 год. 30 хв. в у м.Львові на пр. Чорновола, 2 водій Мусійовський Б.М. керуючи автобусом «ЧАЗ А081.20», д.н.з. НОМЕР_1 , який буксирувався автобусом ЛАЗ д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, перед початком руху не переконався, що це буде безпечним, не впорався з керуванням, внаслідок чого здійснив наїзд на рекламний щит «Сіті Лайт», чим спричинив пошкодження транспортного засобу та рекламного щита «Сіті Лайт» (том І а.с.83). До матеріалів справи відповідачем долучено копію схеми місця ДТП, яка сталась 14.07.2018 р. о 08 год. 30 хв., за адресою: м. Львів, пр. Чорновола, 2 (том ІІ а.с.84). Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 31.07.2018 р. у справі № 466/5689/18 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди 17.07.2018 у м. Львові по пр. Чорновола, 2 та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України. Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 02.09.2019 у справі № 466/5689/18 виправлено описку у постанові Шевченківського районного суду м. Львова від 31.07.2018 за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення за № 466/5689/18 та зазначено, вважати вірною дату дорожньо-транспортної пригоди 14.07.2019, а також вважати вірною марку автобуса «ЧАЗ А081.10». Позивач зазначав, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце з вини водія ОСОБА_1 (який є працівником відповідача), який керував транспортним засобом «ЧАЗ А081.20», д.н.з. НОМЕР_1 пошкоджено (збито) рекламну конструкцію типу «Сітілайтскролл», яка належала позивачу та розміщена на підставі дозволу на розміщення реклами № 1-08-09041 за адресою: м. Львів, пр. Чорновола,

31. Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу відповідача «ЧАЗ А081.20», д.н.з. НОМЕР_1 застрахована ПрАТ «СК «Уніка» відповідно до умов полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК 8043980 (том І а.с.58). Позивач посилається на те, що 05.12.2018 отримавши необхідні відомості, звернувся у встановлені законодавством строки з повідомленням про ДТП та зі заявою на відшкодування збитків до страхової компанії відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Уніка». У додаткових пояснення позивач зазначає, що звернення до страховика через 4 місяці з моменту ДТП спричинене недобросовісністю відповідача та відсутністю відомостей про обставини ДТП у страховика на момент звернення. Позивач також зазначає, що факт ДТП встановив власними силами за результатами періодичного обстеження рекламних конструкцій в м. Львові. Виявивши збиту рекламну конструкцію позивач повідомив патрульну поліцію 17.07.2018 відповідно до заяви, яка зареєстрована за вх. № П-131 від 17.07.2018. За результатом здійснення розшукових дій інспектором відділу з розшуку та ОМ ДТП Франчаком П.В. знайдено учасників ДТП та 17.07.2018 складено адміністративний протокол, який разом з матеріалами направлено до Шевченківського районного суду м.Львів для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. До матеріалів справи долучено копію листа Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Львівській області Національної поліції України від 23.07.2018 за № П-131/41/12/02-2018 (том І аа.с.75), адресованого РА «Стар» у формі ТОВ, в якому повідомлено, що заява РА «Стар» у формі ТОВ зареєстрована в управління патрульної поліції за вх. № П-131 від 17.07.2018 та направлено довідку по факту дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 14.07.2018 о 08 год. 30 хв. у м. Львові на пр. Чорновола, 2, за участю автобуса ЧАЗ д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який здійснив наїзд на перешкоду. Позивач зазначає, що не був учасником справи № 466/5689/18, яка розглядалась Шевченківським районним судом м. Львова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, тому про розгляд справи та винесену постанову Шевченківського районного суду м. Львів про визнання винним водія відповідача від 31.07.2018 стало відомо у жовтні з Єдиного державного реєстру судових рішень. Копію судового рішення позивач отримав 19.11.2018 за вх. №30265, що підтверджується відміткою на копії постанови суду, яка долучена до позовної заяви, на підставі клопотання від 30.10.2018 за вих. № 23112 про направлення копії постанови. Копія клопотання позивача долучена до додаткових пояснень від 11.11.2019. Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що враховуючи, що в нього тривалий час з моменту вчинення ДТП була відсутня інформація про обставини ДТП (страхову, винуватця, номерні знаки машин) до страхової компанії звернувся з повідомленням про ДТП та з заявою про страхове відшкодування у встановлені законодавством строки 05.12.2018 не відповідач, який володів всією необхідною інформацією з моменту ДТП, а позивач, який вчиняв всі дії, спрямовані на з`ясування обставин ДТП, учасники якого покинули місце події та не викликали управління патрульної поліції. Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» листом від 07.06.2019 за вих. № 3502 надала інформацію РА «Стар» у формі ТОВ, що ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» розглянуто матеріали справи № 00265933 у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася 14.07.2018 за участю забезпеченого транспортного засобу «ЧАЗ А081.10», д.р.н. НОМЕР_1 (поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АК/8043969) та повідомила, що провівши аналіз наявних матеріалів справи, страховиком встановлено, що пошкоджене майно потерпілої сторони (РК Сітілайн) на момент огляду страховиком відновлено (том І а.с.84). Зазначено, що згідно п.33.3 ст.33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна. Відповідно до пункту 37.1.3 статті 37 зазначеного Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є не виконання потерпілим або іншою особу, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це привело до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини або обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. ПрАТ «СК «УНІКА» у відповіді від 07.06.2019 зазначило, що враховуючи невиконання покладеного обов`язку, що унеможливлює визначення розміру матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, страхова компанія, керуючись пунктом 37.1.3 статті 37 Закону, не має правових підстав для здійснення страхового відшкодування за подією 14.07.2018. Позивач вказує на те, що виключно після отримання відмови страхової компанії у виплаті страхового відшкодування позивач звернувся до відповідача з позовом про відшкодування збитків, завданих ДТП. Як вбачається із матеріалів справи, у запереченні на відповідь на відзив на позовну заяву за вих. № 1036/02 відповідач зазначив, що своєчасно повідомив страховика про настання страхового випадку. До матеріалів справи відповідачем долучено копію листа ПрАТ «СК «Уніка» за вих. № 4441 від 26.07.2019 (том ІІ а.с.46), в якому надано наступну інформацію. Зокрема, у відповідь на звернення ЛКАТП № 1 за №763/02 від 25.07.2019 щодо страхового випадку із забезпеченим транспортним засобом НОМЕР_1 (поліс АК/8043969) страхова компанія повідомила наступне: 14.07.2018 до ПрАТ СК «Уніка» за полісом АК/8043969 (забезпечений ТЗ - НОМЕР_1) було повідомлено про подію, що може мати ознаки страхової та зареєстровано карту збитку №00265933. За даним повідомленням призначено огляд експертом страховика. На момент приїзду експерта на місце події було виявлено, що пошкоджене майно було вже відновлено. У зв`язку з неможливістю страховика встановити факт ДТП, причини або обставини настання події та розмір заподіяної шкоди у відшкодуванні потерпілій стороні відмовлено. Відповідач у запереченні на відповідь на відзив вказує на те, що у позивача не було підстав здійснювати негайний демонтаж рекламної конструкції, такі дії позивача щодо демонтажу та відновлення рекламної конструкції призвели до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причин та обставин її настання або розмір заподіяної шкоди. Позивач обгрунтовує обов`язок щодо оперативного демонтажу рекламної конструкції, що перебуває в неналежному стані та встановлення нової рекламної конструкції наступним. Відповідно до п.9.2.2 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові №569 від 21-05.2010, розповсюджувач зовнішньої реклами зобов`язаний, зокрема забезпечити відповідність рекламного засобу дозволу та проектно-технічній документації, державним стандартам, нормам і правилам конструктивної міцності, електротехнічної та експлуатаційної безпеки, пожежної безпеки і санітарних норм. Розповсюджувач зовнішньої реклами несе відповідальність за будь-які порушення норм безпеки, несправності та аварійні ситуації, що виникають з його вини, та повинен за свій рахунок усувати всі дефекти, що виникають у процесі розміщення та експлуатації рекламних засобів. Згідно з п. 5.2 договору № 316 на тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів від 01.02.2010 розповсюджувач зобов`язаний -усувати несправності, дефекти такої конструкції, ліквідовувати аварійні ситуації, що виникли в процесі експлуатації цієї конструкції, а також відшкодувати збитки, завдані такими несправностями чи аварійними ситуаціями та/або невчасним їх усуненням. Розповсюджувач несе повну відповідальність за надійність, справність та безпечність конструкції, на яку виданий дозвіл. Позивач вказує на те, що всупереч твердженню відповідача, повноваження Оператора КП «Адміністративно-технічне управління» здійснювати демонтаж рекламних засобів (що перебувають в неналежному технічному стані) виникають виключно як примусовий захід в разі неусунення недоліків рекламної конструкції розповсюджувачем (власником рекламної конструкції) в добровільному порядку. Враховуючи наведене, позивачем здійснено негайні дії щодо демонтажу та відновлювального ремонту пошкодженої внаслідок ДТП рекламної конструкції, що знаходилась на розподільчій смузі проїжджої частини. До матеріалів справи долучено наступні докази, які підтверджують, що транспортний засіб «ЧАЗ А081.10», д.р.н. НОМЕР_1 належить відповідачу: - копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, відповідно до якого, власником транспортного засобу ЧАЗ А081.10, білий, 2013 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 , є ЛК АТП № 1 (том І а.с.116), копія листа Регіонального сервісного центру в м. Києві від 13.06.2019 за № 31/26-364аз, в якому зазначено, що станом на 13.06.2019 автомобіль ЧАЗ А081.10 номерний знак НОМЕР_1 значиться зареєстрованим за ЛК АТП №1. Відповідно до довідки Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 за вих. № 754/02 від 23.07.2019 ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ЛК АТП № 1 з 02.02.2016 на посаді водія автотранспортних засобів (том І а.с.60). В ході розгляду справи в суді першої інстанції відповідач заперечив, що ОСОБА_1 є працівником останнього, проте вказував на те, що позивачем не доведено, що на час вчинення ДПТ 14.07.2018 о 08 год. 30 хв. ОСОБА_1 перебував під час виконання ним своїх трудових обов`язків. Суд першої інстанції правомірно зазначає, що позивач не є суб`єктом, який має доступ до документації відповідача, відповідно, отже не має доступу до первинних документів, які б могли підтвердили перебування ОСОБА_1 в момент ДТП при виконанні своїх службових обов`язків (такі як накази, маршрутні листи тощо) та правомірно звертає увагу, що обов`язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 74 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги або ж заперечення. Відповідач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про використання відповідного транспортного засобу ОСОБА_1 не під час виконання своїх службових обов`язків. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в розумінні ст.ст. 77, 78 ГПК України, які б спростовували факт, що ОСОБА_1 , який є працівником відповідача, керував зареєстрованим за відповідачем транспортним засобом «ЧАЗ А081.10», д.р.н. НОМЕР_1 не під час виконання ним своїх службових обов`язків. Як зазначає позивач у позові, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце з вини водія відповідача, який керував транспортним засобом «ЧАЗ А081.20», д.н.з. НОМЕР_1 пошкоджено (збито) рекламну конструкцію типу «Сітілайтскролл», яка належала позивачу та розміщена на підставі дозволу на розміщення реклами № 1-08-09041 за адресою: м. Львів, пр. Чорновола,

31. Позивач також зазначив, що рекламна конструкція, що постраждала в ДТП, була встановлена за 2 тижні до ДТП, що підтверджується копіями договору №06У від 19.12.2017, додатку №2 від 23.03.2018, Акту №95 від 02.07.2018, укладених з підрядною організацією ФОП Калетник Т.С. (в подальшому ФОП Веліна Т.С.), які підтверджують доставку та установку 02.07.2018 РК Сітілайт скролл, зокрема за адресою м.Львів, вул. Чорновола, 31 (відповідні докази знаходяться у матеріалах справи). Матеріалами справи також підтверджується та правомірно встановлено судом першої інстанції, що на місце збитої РК була встановлена ідентична конструкція, придбана в тій же партії згідно видаткової накладної №Б-3151 від 02.07.2018, що і збита РК. Крім того, при виконанні зобов`язань ФОП Веліна Т.С., в частині визначення місця доставки та монтажу на підставі Дозволу 31-08-09-041 від 01.09.2008, використовувався фотомакет місця розташування рекламної конструкції. Як вбачається з фотозвіту станом на 10.05.2018, на розділювальній смузі встановлені 2 однотипні рекламні конструкції (з опорною ногою по центру). Матеріалами справи підтверджується, що у подальшому рекламні конструкції замінені на інші ще до моменту ДТП. На фотозвіті станом на 17.07.2018, який долучено до матеріалів справи, зафіксовані 2 нові рекламні конструкції (з опорною лівою ногою). На звернення позивача до підрядної організації, яка здійснювала підключення рекламних конструкуцій у Львові в даний період, підрядною організацією ФОП Суховерський Б.В., надано фотознімки та відповідно фотозвіти, з яких вбачається, що 03.07.2018 за вказаною адресою було встановлено РК з опорною лівою ногою. Позивач зазначає, що як збита рекламна конструкція (зафіксована 03.07.2018 на фотозвіті ФОП Суховерський Б.В. та на фото з датою зйомки на DVD-диску) так і рекламна конструкція, що була встановлена замість збитої були придбані в одній партії згідно видаткової накладної Б-3151 від 02.07.2018 і є не просто аналогічними, а ідентичними, в тому числі однакової вартості. Крім того, при виконанні зобов`язань ФОП Суховерським Б.В., як і ФОП Веліна Т.С., в частині визначення місця доставки та монтажу на підставі Дозволу 31-08-09-041 від 01.09.2008, використовувався той же фотомакет місця розташування рекламної конструкції. До позовної заяви позивачем долучено довідку за вих. № 16645 від 05.12.2018 про розмір збитків, у якій зазначено, що сума понесених збитків становить 77 132,38 грн. До матеріалів справи також долучено довідку про облік основного засобу та розмір збитків за вих. № 14111 від 05.08.2019 та інвертарну картку обліку основних засобів РА «Стар» у формі ТОВ, у якій зазначено, що після дорожньо-транспортної пригоди, за вказаною адресою була встановлена аналогічна двостороння рекламна конструкція типу «сітілайтскролл» вартістю 61 256,71 грн. Загальна сума понесених збитків, з урахуванням демонтажу збитої РК, монтажу фундаментної подушки та нової РК, складає 77 132,38 грн. Позивач, вказуючи на те, що у відповідності до видаткової накладної №Б-3151 від 02.07.2018 купівля рекламної конструкції, ролерної системи, джерела безперебійного живлення становить 61 256,71 грн., з ПДВ, а також за актом №19.07/2018/1 від 19.07.2018 здійснено демонтаж конструкції на суму 1996,09 грн., за актом № 29.08/2018/2 від 29.08.2018 монтаж фундаментної подушки у розмірі 7 634,81 грн., за актом № 20.07.2018/2 від 20.07.2018 підключення у розмірі 6 244,77 грн. Отже, розмір завданої майнової шкоди позивачу становить 77 132,38 грн. На підтвердження наведених обставин позивачем надано наступні копії документів: - видаткову накладну № Б-3151 від 02.07.2018 всього на суму 989 912,60 грн., довідку від 12.09.2019 до видаткової накладної від 02.07.2018, в якій зазначено, що ТОВ «Преміум медіа груп» (продавець) підтверджує здійснення поставки товару, зокрема 14 конструкцій Сіті-лайт типу скролл згідно з договором № 020118/8 від 02.01.2018 за замовленням покупця № Б-176 від 02.07.2018; - договір підряду від 04.06.2018, укладений між ФОП Суховерським Б.В. та РА «Стар» у формі ТОВ; - акт № 19-07/2018/1 до рахунку № 190701 від 19.07.2018 на суму 1 996,09 грн., підписаний між ФОП Суховерським Б.В. та РА «Стар» у формі ТОВ за роботи по технічному обслуговуванні РК (демонтаж РК Сітілайтскрол за адресою: м.Львів, пр. Чорновола); - рахунок № 190701 від 19.07.2018 на суму 1 996,09 грн.; - платіжне доручення № 6493 від 23.07.2018 на суму 1 996,09 грн. про оплату за технічне обслуговування РК, згідно Рах. № № 190701 від 19.07.2018; - акт № 29.08/2018/2 до рахунку № 190702 від 19.07.2018 на суму 7 634,81 грн., підписаний між ФОП Суховерським Б.В. та РА «Стар» у формі ТОВ за роботи по технічному обслуговуванню РК (монтаж фундаментної допушки та монтаж РК Сітілайтскрол за адресою: м.Львів, пр. Чорновола); - рахунок № 190702 від 10.07.2018 на суму 7 634,81 грн.; - платіжне доручення № 6771 від 31.08.2018 на суму 3 817,41 грн. про оплату за технічне обслуговування РК, згідно Рах. № 190702 від 10.07.2018; - платіжне доручення № 6494 від 23.07.2018 на суму 3 817,40 грн. про оплату за технічне обслуговування РК, згідно Рах. № 190702 від 10.07.2018; - акт № 20.07/2018/2 від 20.07.2018 до рахунку № 040605 від 04.06.2018, підписаний між ФОП Суховерським Б.В. та РА «Стар» у формі ТОВ за роботи щодо підключення рекламних конструкцій Сіті-лайт скрол на загальну суму 81 182,00 грн.; - рахунок № 040605 від 04.06.2018; - платіжне доручення № 6575 від 03.08.2018 на суму 33 045,98 грн. як оплата за послуги по технічному обслуговуванню РК, згідно Рах. № 040605 від 04.06.2018; - платіжне доручення № 6269 від 13.06.2018 на суму 48 136,03 грн. як оплата за послуги по технічному обслуговуванню РК, згідно Рах. № 040605 від 04.06.2018 Оригінали вказаних документів долучені позивачем до додаткових пояснень до відповіді на відзив від 17.09.2019 за вх. № 38209/19 були оглянуті в судовому засіданні в суді першої інстанції та правомірно прийняті судом як належні, допустимі та достатні докази у розумінні ст.ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України. Враховуючи наведене, позивач, просить стягнути з відповідача 77 132,38 грн. збитків. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б спростовували суму заявлених позивачем збитків. Оцінка суду. Частинами 1, 2 статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Частиною 1 статті 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Згідно з ч. 1 та 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Статтею 1192 ЦК України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Статтею 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори: - наявність реальних збитків; - вина заподіювача збитків; - причинний зв`язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками. Збитки це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України. Статтею 225 ГК України визначено вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства. Таким чином, при вирішенні спору, позивачу, як особою, на яку процесуальним законом покладено обов`язок по доведенню своїх вимог та заперечень, необхідно довести належними та допустимими доказами факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку. Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та шкодою; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. Враховуючи наведене вище, судом першої інстанції правомірно становлено, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце з вини водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом «ЧАЗ А081.10», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , і який на час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем, 14.07.2018 пошкоджено (збито) рекламну конструкцію типу «Сітілайтскол», яка належала позивачу та розміщена на підставі дозволу на розміщення зовнішньої реклами № 1-08-09041 за адресою м. Львів , Чорновола,

31. Судом також правомірно встановлено, що водія ОСОБА_1 постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 31.07.2018 у справі № 466/5689/18 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди 14.07.2018 у м. Львові по пр. Чорновола, 2, керуючи автобусом МАЗ А081.10, номерний знак НОМЕР_1 здійснив наїзд на рекламний щит та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, і вказана особа на час скоєння ДТП перебувала у трудових відносинах з відповідачем, докази чого наявні в матеріалах справи та приймаються судом до уваги в підтвердження вказаної обставини Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у відповідача перед позивачем існує обов`язок відшкодувати завдану майнову шкоду працівником відповідача у відповідності до ч. 1 статті 1172 Цивільного кодексу України. Щодо розміру та правової природи завданої майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідачем позивачу, судова колегія зазначає наступне. Сума майнової шкоди у розмірі 77 132,38 грн. складається з: - 61 256,71 грн. вартості рекламної конструкції, ролерної системи, джерела безперебійного живлення, що підтверджується видатковою накладною № Б-3151 від 02.07.2018 всього на суму 989 912,60 грн., довідкою від 12.09.2019. до видаткової накладної від 02.07.2018 р.; - 1 996,09 грн. вартості демонтажу пошкодженої рекламної конструкції за актом № 19.07/2018/1 від 19.07.2018, яка оплачена згідно з платіжним дорученням № 6493 від 23.07.2018; - 7 634,81 грн. вартості монтажу фундаментної подушки за актом № 29.08/2018/2 від 29.08.2018, яка оплачена згідно з платіжним дорученням № 6494 від 23.07.2018; - 6 244,77 грн вартості підключення рекламної конструкції за актом № 20.07/2018/2 від 20.07.2018, які оплачені згідно з платіжним дорученням № 6269 від 13.06.2018 та платіжним дорученням № 6575 від 03.08.2018; Статтею 1192 ЦК України визначено, що розмір шкоди, який підлягає відшкодуванню, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України). Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін. Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Зокрема, у справі "Руїз Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Судова колегія, дослідивши матеріали справи, оцінив їх в сукупності прийшла до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований та підлягає до задоволення. Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача майнової шкоди у розмірі 77 132,38 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Щодо посилання скаржника на не співмірність суми судових витрат, стягнених із скаржника, з складністю цієі справи, оскільки обсяг послуг, наданих адвокатом, не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, не є пропорційними до предмета спору, судова колегія зазначає натспуне. Відповідно до ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відшкодування судових витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 126 ГПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. В підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу адвокатом позивача долучено копії договору про надання юридичних послуг, правової допомоги та представництва за № 09/10/18 від 09.10.2018, додаток до договору від 22.05.2019, акт приймання-передачі наданих послуг від 30.05.2019 до договору про надання юридичних послуг, правової допомоги та представництва за № 09/10/18від 09.10.2018, акт приймання-передачі наданих послуг від 13.11.2019 до договору про надання юридичних послуг, правової допомоги та представництва за № 09/10/18 від 09.10.2018. З врахуванням зазначеного та зважаючи на положення ч. 4 статті 126 ГПК України щодо врахування співмірності витрат на оплату послуг адвоката із ціною позову, складністю справи та наданих послуг, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг (консультація, підготовка та подання до суду позовної заяви, клопотань та заперечень), з огляду на задоволення позовних вимог, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про підставність відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 25 000,00 грн. Посилання скаржника в апеляційній скарзі на позицію Великої палати Верховного Суду у постанові у справі №755/18006/15 від 14.07.2018 є помилковою, оскільки обставини справи, яка розглядалась Верховним Судом не є аналогічними обставинам у даній справі. У зазначеній справі позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог, оскільки останній не звертався до страховика відповідача та не отримав його відмову у виплаті страхового відшкодування, а відразу пред`явив вимогу до відповідача. Позивач у даній справі правомірно звернувся з позовом до відповідача з вимогою відшкодувати збитки, завдані дорожньо-транспортною пригодою за участі працівника останнього, оскільки страховою компанією відмовлено у виплаті страхового відшкодування. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. З огляду на наведене, аргументи позивача про заперечення доводів апеляційної скарги є такими, що відповідають встановленим обставинам по справі. Доводи апелянта не спростовують висновки суду першої інстанції, що не тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, а тому рішення Господарського суду Львівської області від 28.11.2019 у справі № 914/1094/19 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 від 24.12.2019 за № 1328/02 залишенню без задоволення. Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу. У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на скаржника витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги Керуючись статтями 129, 236, 269-270,275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 від 24.12.2019 за № 1328/02 - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Львівської області від 28.11.2019 у справі №914/1094/19 - залишити без змін. Судовий збір покласти на скаржника. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає. Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду. Головуючий суддя Н.А. Галушко Суддя М.Б. Желік Суддя Г.В. Орищин