Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 826/6122/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/6122/18 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Земляної Г.В. суддів Парінова А.Б., Собківа Я.М. за участю секретаря Скидан С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2019 року у справі № 826/6122/18 (розглянуту за правилами загального позовного провадження) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Контанго-Трейд» до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И Л А : У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Контанго-Трейд» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Контанго-Трейд») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000011402 від 25.01.2018року. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що податкове повідомлення-рішення форми «П» № 00000911402 від 25.01.2018 є протиправним та не відповідає чинному законодавству, порушує права, свободи та його законні інтереси, у зв`язку з тим, що спірним повідомленням-рішенням встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, що мало наслідком безпідставне зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 474857, 00 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 00000911402 від 25.01.2018. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу. В судовому засіданні представники відповідача підтримали вимоги та доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції й відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права. Представник позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечував та просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав. Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно зі статтями 315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «Контанго Трейд» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за період з 01.01.2015 по 30.09.2016. За результатами перевірки ГУ ДФС у м. Києві складено акт від 02.01.2018 року № 1/26-15-14-02-01/36856141 (надалі - акт перевірки). Проведеною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Контанго Трейд» п.44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 474857 грн., в тому числі: за 2015 рік на суму 244812 грн., за три квартали 2016 року на суму 230045 грн. На підставі Акту перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.01.2018 № 00000911402 яким зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток за три квартали 2016 року на 474 857,00грн. . Позивач користуючись своїм правом оскаржив Акт перевірки в адміністративному порядку. Однак, за результатом розгляду його скарги рішенням Державної фіскальної служби України від 30.03.2018 № 11477/6/99.99.11.01.02.25 податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від від 25.01.2018 № 00000911402 залишено без змін, а скарга - без задоволення. Не погоджуючись із висновками перевірки та винесеним за її результатом податковим повідомленням-рішенням № 00000911402 від 25.01.2018, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із даним адміністративним позовом до суду. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом зроблено хибні висновки щодо заниження позивачем зобов`язань з податку на прибуток та протиправного формування податкового кредиту, у перевіряємому періоді, з урахуванням сум сплачених при взаємовідносинах з ПП «ОА Райзинг», ПП «Берта Плюс», ТОВ «Партнер Дістрібьюшн», ТОВ «Сандора» та ПП «Троянда-Захід». Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України. Відповідно до пункту 44.1, 44.3, 44.5 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. Згідно пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Згідно з пунктом 138.2 статті 138, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. На даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку. Первинний документ згідно з визначенням ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Колегія суддів вказує, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України. Як вбачається із змісту акту перевірки, висновки податкового органу щодо завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток обґрунтовано безпідставним не включенням до складу безоплатно отриманих матерів на суму 474857,00грн. При цьому, по податковій звітності такі матеріли обліковуються як отримані платно від ПП «ОА Райзинг», ПП «Берта Плюс», ТОВ «Партнер Дістрібьюшн», ТОВ «Сандора» та ПП «Троянда-Захід». Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ ПП «ОА Райзинг» укладено Договір охорони № 20/07 від 20.06.2011 з відповідними додатками, відповідно до умов якого ТОВ ПП «ОА Райзинг» зобов`язувалось надати позивачу послуги по охороні та супроводу світлих нафтопродуктів замовника що перевозяться залізнодорожнім транспортом по території України. В підтвердження настання реальних наслідків за вказаним правочином позивачем як до перевірки так і до суду надано копії додаткових угод до договору №1, №2 та №3, якими окрім іншого встановлено, що вартість послуг за договором встановлюється 18 грн за тонну, а з 01.05.2012року 20 грн за тону вантажу (т.1 а.с.96-99). Також позивачем надано копії актів наданих послуг та вантажних накладних, які містять інформацію щодо станція з якої відправлявся вагон-цистерна та станція його призначення, на користь кого призначався вантаж, та яким саме суб`єктом господарювання здійснювалося надання послуг, кількість вагон-цистерн вантажу, а також найменування вантажу, прізвище та ім`я, по-батькові охоронця, його підпис, дата відвантаження та дата отримання вантажу, а також зазначені підписи уповноважених осіб ТОВ «Контанго Трейд» та ПП «ОА Райзинг», а також кожен акт скріплений печатками. Крім того, дані щодо того, що саме представники ПП «ОА Райзинг» здійснюють послуги по охороні та супроводженню вантажу зазначаються у залізничній накладній, яку складає ПАТ «Укрзалізниця» (т. 1 а.с. 99-143). Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ПП «Берта Плюс» (далі - продавець) та ТОВ «Контанго Трейд» (далі - покупець) укладено Договір № БП 40515 від 07.05.2015, відповідно до умов якого продавець зобов`язаний передати у власність покупця продукти харчування в асортименті відповідно до переданої продавцем комерційної пропозиції та/або прас-листа (далі - товар), а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити товар. Відповідно до додатку № 1 до вказаного договору, сторонами погоджено матеріально-відповідальну особу уповноважену від імені позивача приймати матеріальні цінності, її підпис та печатку підприємства. В підтвердження настання реальних наслідків за вказаним правочином позивачем як до перевірки так і до суду надано копії товарно-транспортних накладних (т.1 а.с. 147-305). При цьому, як із змісту акту перевірки та і апеляційної скарги вбачається, що висновки податкового органу з приводу відсутності настання реальних наслідків за вказаним правочином, обґрунтовано неналежним оформлення вказаних товарно-транспортних накладних, а також існуванням порушених кримінальних проваджень відносно посадових осіб ПП «Берта Плюс». Однак, колегія суддів не погоджується з такими доводами податкового органу, оскільки надана позивачем первинна документація у повній мірі відображає спосіб та порядок поставки товару позивачу від ПП «Берта Плюс». Посилання відповідача на ухвали Солом`янського районного суду міста Києва по справі № 760/17475/14-к та Сихівського районного суду по справі № 464/10688/14-к про тимчасовий доступ до речей та документів прийняті у 2014 році, в обґрунтування фіктивності контрагента позивача та безтоварності операції, на переконання колегії суддів суд є помилковими. Верховний Суд України в постанові від 29.03.2017 у справі №826/11082/14 зазначив, що первинні документи, які стали підставою для формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та визначених пунктом 138.1 статті 138 ПК витрат є безпідставними. Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 по справі № 813/1974/17. Як вбачається з наданих доказів, на час вирішення даного спору вироки щодо посадових осіб ПП «Берта Плюс» не приймались, відтак існування порушених кримінальних проваджень не може свідчити про безтоварність укладених правочинів між позивачем та ПП «Берта Плюс». Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» укладено договір постачання товару від 29.04.2015 № 274/15. Відповідно до умов договору та наданих товарно-транспортних накладних ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» здійснювало на користь позивача поставку слабоалкогольних напоїв. Уся надана позивачем документація містить підписи уповноважених осіб та печатки підприємств, відображає умови договору щодо здійснення поставки та дає можливість підтвердити реальність таких поставок, відтак твердження податкового органу щодо неналежного оформлення первинної документації та нереальності правочину укладеного між позивачем та ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» не знайшли свого підтвердження при судовому вирішенні спору (т.2 а.с.4- 162). Також, до аналогічних висновків щодо відсутності настання реальних наслідків за правочинами укладеними позивачем з ТОВ «Сандора» та ПП «Троянда-Захід» податковий орган дійшов на підставі відсутності на первинній документації обов`язкових реквізитів. Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Контанго Трейд» та ТОВ «Сандора» укладено Договір постачання товару від 05.2015 № 009852/2015 на виконання умов якого скаржником до перевірки були надані видаткові накладні. Також між ТОВ «Контанго Трейд» (далі - покупець) та ПП «Троянда-Захід» (далі - продавець) укладено Договір купівлі-продажу товарів № 1283 від 13.06.2015. Позивачем як до перевірки так і до суду надана копії видаткових накладних та товарно-транспортних накладних як по взаємовідносинам з ТОВ «Сандора» так і ПП «Троянда-Захід». Уся документація оформлена у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містить необхідні реквізити та у повній відображає здійснення ТОВ «Сандора» та ПП «Троянда-Захід» на користь позивача поставки продукції. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що первинна документація оформлена належним чином, містить відомості, які послуги (постачання товару) надавалися всі рядки заповнені належним чином, що в свою чергу свідчить по здійснення господарських взаємовідносинах в межах їх господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Надані первинні документи містять відмітки та підписи уповноважених осіб, відображають суть спірних операцій, матеріалами справи підтверджено рух активів у процесі здійснення господарських операцій, наявність у позивача та його контрагентів податкової правосуб`єктності учасників господарської операції, встановлено зв`язок між укладеними договорами та господарською діяльністю платника податку, витрати підтверджені первинними документами, що підтверджує участь позивача та його контрагентів у виконанні обумовлених послуг. Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами. Водночас, висновок контролюючого органу про наявність факту порушення ґрунтується виключно на припущеннях щодо наявності у контрагента позивача ознак нереальності здійснення операцій, а саме: відсутності основних засобів, недостатність трудових ресурсів, встановлено "розрив" ланцюга постачання, що свідчить про не підтвердження позивачем реальності придбання такого товару та подальшої його реалізації. Проте, такі припущення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, оскільки не мають документального підтвердження і спростовуються фактичними обставинами справи. Верховний Суд України в постанові від 29.03.2017 у справі №826/11082/14 зазначив, що первинні документи, які стали підставою для формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та визначених пунктом 138.1 статті 138 ПК витрат є безпідставними. У постанові від 14.03.2017 у справі №826/757/13 Верховний Суд України вказує, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди. Враховуючи встановлені обставини та норми чинного законодавства України колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись статтями 34, 242, 243, 246, 250, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.ст. 329-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Повний текст постанови буде складено протягом п`яти днів з моменту його проголошення. Головуючий суддя: Г.В. Земляна Судді: А.Б. Парінов Я.М. Собків Повний текст постанови складено 17 лютого 2020 року.