Постанова 4856 № 560/2505/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/2505/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лабань Г.В. Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 14 лютого 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Матохнюка Д.Б. Шидловського В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В : в серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Хмельницькій області, в якій просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Відповідача №10744-13 від 11.04.2017 року на суму 16254,89 грн. та № 10743-13 від 11.04.2017 року на суму 17963,61 грн. за 2016 рік. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що, виносячи оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідач не керувався рішенням Латовецької сільської ради четвертої сесії сьомого скликання №2 від 28.01.2016 року, яка затвердила положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до якого встановлені ставки податку: для господарських будівель 0,05% розміру мінімальної заробітної плати та 2% для інших будівель не передбачених пунктом 6.3 Положення. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.10.2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить судове рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення на підставі рішення Ластовецької сільської ради Кам`янець - Подільського району Хмельницької області від 28.01.2016 року №2 "Про внесення змін до рішення 39-1 сесії сільської ради VI скликання від 27.01.2015 року №6 "Про встановлення податку на майно на території сільської ради" без встановлення факту оприлюднення органом місцевого самоврядування даного рішення, чим порушено положення підпункту 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 ПК України. Це в свою чергу призвело до порушення нормативних вимог щодо завчасного прийняття та оприлюднення рішень в частині регулювання змісту та обсягу податкового обов`язку платника податків, закріплених у підпунктах 4.1.9, 12.3.4, 12.4.3 відповідних пунктів статей ПК України. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому стверджує, що доводи апелянта є необґрунтованими, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Судом встановлено, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон, відчуження об`єктів нерухомого майна позивач являється власником: - нежитлової будівлі (АДРЕСА_1 ) загальною площею 651,8 кв.м. (за 2016 рік на суму 17963,61 грн.) - комплексу (АДРЕСА_2) загальною площею 589,8 кв.м. (за 2016 рік на суму 16254,89 грн.) 11.04.2017 року контролюючим органом відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" № 10744-13, яким позивачу нараховано суму податкового зобов`язання в сумі 16254,89 грн за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується особами, які є власниками об`єктів. 11.04.2017 року контролюючим органом відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" № 10743-13, яким позивачу нараховано суму податкового зобов`язання в сумі 17963,61 грн за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується особами, які є власниками об`єктів. Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 11.04.2017 протиправним та такими, що винесені безпідставно, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для нарахування позивачу, як власнику нежитлової нерухомості, що є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, грошового зобов`язання за 2016 рік. Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як передбачено ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (ст. 1 ПК України). Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 261 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Відповідно до пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Згідно з пп.266.3.1-266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів. За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів. Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються в залежності від майна, яке є об`єктом оподаткування. Органи місцевого самоврядування до 1 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням об`єкта житлової нерухомості відомості стосовно пільг, наданих ними відповідно до цього підпункту. Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.2015 року № 909-VIII (далі - Закон № 909-VIII) доповнений підпункт 266.7.1. пункту 266.7. статті 266 Податкового кодексу України. Пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", що набрав чинності 01 січня 2016 року, визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Згідно з положеннями пункту 7 розділу ІІ "Прикінцеві положення" вказаного Закону, рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 Податкового кодексу України. Рішенням Ластовецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 28.01.2016 року №2 року затверджене Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Частиною 6 зазначеного Положення встановлено ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, зокрема відповідно до пункту 6.3. ставка податку на об`єкти нежитлової нерухомості, розташованої у селах сільської ради, встановлюються в таких розмірах: а) 0,5 відсотки - для готельних, офісних, будівель для публічних виступів (казино, ігорні будинки); б) 0,5 відсотки - торговельних будівель; в) 3 відсотки - для гаражів та критих автомобільних стоянок; г) 0,1 відсотки - для промислових будівель та складів, що не відносяться до пункту "є" підпункту 3.1 пункту 3 даного положення; д) 0,05 відсотка - для господарських (присадибних) будівель (сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо); е) 2 відсотки - для інших будівель (не передбачених підпунктами "а" - "д" цього пункту). При нарахуванні податку податковий орган застосував ставку податку 2 відсотки відповідно до п. е) п.п. 6.3. п. 6 Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Таким чином, застосована ставка 2% мінімальної заробітної плати - тип нерухомості комплекс піонерський табір, що відноситься до інших будівель (відповідно до пп. "е" пункту 6.3 рішення Ластовецької сільської ради від 28.01.2016 №2) згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон, відчуження об`єктів нерухомого майна де позивач являється власником: - нежитлової будівлі (АДРЕСА_1) загальною площею 651,8 кв.м. (за 2016 рік на суму 17963,61 грн.) - комплексу (АДРЕСА_2) загальною площею 589,8 кв.м. (за 2016 рік на суму 16254,89 грн.) Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що виходячи з вищевикладеного та норм чинного законодавства Головним управлінням Державної фіскальної служби у Хмельницькій області правомірно, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України сформовано податкові повідомлення - рішення по податку на нерухоме майно відмінене від земельної ділянки №10743-13, №10744-13 від 11.04.2017 року за 2016 рік. Окрім того, є вірним висновок суду першої інстанції, щодо необґрунтованості посилання позивача на ненаправлення оспорюваного податкового повідомлення-рішення, з огляду на таке. На підставі п.58.3. ст.58 ПК України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Податковим законодавством встановлено, що 60-ти денний строк сплати податку на майно обліковується з дня вручення податкового повідомлення-рішення, відтак, обов`язок сплати податкового зобов`язання у позивача виник з часу отримання податкового повідомлення-рішення №7449-13 від 11.04.2017 року. Факт порушення контролюючим органом строків направлення податкового повідомлення-рішення чи допущення помилки у зазначенні фактичної податкової адреси не може бути підставою для звільнення платника податку від обов`язку щодо своєчасної сплати суми податку. На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. У свою чергу, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні. Відповідно до вимог ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Боровицький О. А. Судді Матохнюк Д.Б. Шидловський В.Б.