Постанова 4855 № 640/883/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/883/19 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 лютого 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т. суддів:Пилипенко О.Є., Собківа Я.М. за участю секретаря:Закревської І.Л., позивача Малушко Г.Ю. , представника відповідачаПінчук Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозхімсервіс» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И Л А: Товариство з обмеженою відповідальністю «Хозхімсервіс» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.12.2018 №0068001404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 952295,00 грн та нараховано штрафні санкції у розмірі 238074,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, оскільки реальність господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з необґрунтованості доводів податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства при проведенні господарських операцій з контрагентами - з ТОВ «Будівельна компанія Сіріус», ТОВ «Альфа-Трейд-ЛТД», ТОВ «Хіона груп», які не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що реальність здійснення господарських операцій підприємствами-постачальниками належним чином документально не доведена, оскільки наслідком для податкового обліку є фактичний рух активів, а не задекларований на папері. Отже, у ТОВ «Хозхімсервіс» відсутні підстави для декларування витрат по операціям з придбання товарів (послуг) у ТОВ «Будівельна компанія Сіріус», ТОВ «Альфа-Трейд-ЛТД», ТОВ «Хіона груп». При цьому, позивачем на перевірку не були надані відповідні посвідчення, сертифікати відповідності (визнання), інші документи, видані компетентними органами чи виробниками, що могли б підтвердити відповідність товару вимогам діючих державних стандартів, технічними умовами та іншими нормам, встановленим чинним законодавством України, що ставить під сумнів якість та безпечність товару. У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Хозхімсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Будівельна компанія Сіріус» за березень 2018 року, з ТОВ «Альфа-Трейд-ЛТД» за квітень 2018 року, з ТОВ «Хіона груп» за квітень 2018 року, за результатами якої складено акт від 05 грудня 2018 року за №1183/26-15-14-04-04/24157485. В ході перевірки встановлені порушення п.44.1 ст.44. абз. «а» п.185.1 ст.185 , п.186.1, п.186.2 ст.186, абз. «а», п.198.1 п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 952295,00 грн. Виявлені порушення ґрунтуються на висновках про безтоварність господарських операцій позивача з придбання товарів (послуг) у ТОВ «Будівельна компанія Сіріус», ТОВ «Альфа-Трейд-ЛТД», ТОВ «Хіона груп». При цьому, контролюючий орган по взаємовідносинах ТОВ «Хозхімсервіс» з ТОВ «Будівельна компанія Сіріус» виходив з наступного: Фінансова звітність до органів ДФС за місцем обліку не подавалася - відсутня інформація про наявність основних засобів. Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам до органів ДФС за місцем обліку не подавалися - відсутня інформація про власні або залучені трудові ресурси. З 19 квітня 2018 року ТОВ «Будівельна компанія Сіріус» не звітує. Остання виписана та зареєстрована податкова накладна від 19 березня 2018 року. Змістом договору від 01 березня 2018 року за №0103-18, укладеним між позивачем та ТОВ «Будівельна компанія Сіріус», не передбачено умов підтвердження переходу власності на товар, переміщення (транспортування) товару, а також не передбачено місця передачі товару. У видаткових накладних не зазначено місця поставки товару, умови транспортування. До перевірки надані довіреності, виписані на отримання від ТОВ «Будівельна компанія Сіріус» цінностей на менеджера з постачання ОСОБА_2 , в результаті візуального огляду яких встановлено, що зразки підписів в графах «зразок підпису особи, що одержала довіреність» та «керівник підприємства» однакові; підпис ОСОБА_4, який міститься у видаткових накладних, не відповідає підпису ОСОБА_4 у графі «зразок підпису особи, що одержала довіреності. Крім того перевіркою встановлено, що довіреності, які начебто видано у березні 2018 року Слов`янським РВ УМВС України в Донецькій області на право отримання ТМЦ, не відповідають дійсності у зв`язку із їх оформленням після перереєстрації у квітні 2018 року ТОВ «Хозхімсервіс» за новою податковою адресою. У виписаних у березні 2018 року довіреностях, за висновком контролюючого органу, повинна була стояти реальна адреса, а не нова адреса. За висновком контролюючого органу, на момент оформлення видаткових накладних у менеджера з постачання ОСОБА_4 було відсутнє право підписувати документи і дані документи, які, за висновком перевіряючих не відповідають вимогам пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і документи не мають статусу первинних документів, або у ТОВ «Будівельна компанія Сіріус» відсутнє право виписування та реєстрації податкових накладних у березні 2018 року, у зв`язку із тим, що документи формально підписані у квітні 2018 року, що порушує вимоги абз.«б» п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України. У наданих товарно-транспортних накладних вказані лише міста (місце навантаження - м. Маріуполь, місце розвантаження - м. Волноваха), без конкретизації точної адреси - вулиці, номеру приміщення, що, за висновком перевіряючих не дає можливості ідентифікувати з якого місця і куди навантажувався і розвантажувався товар. Також ТОВ «Будівельна компанія Сіріус» не надавалися супутні послуги, які б могли забезпечити діяльність самого Товариства, а саме, не надавалися послуги оренди складських приміщень, майданчиків за адресою у м. Маріуполь, не надавалися послуги навантаження/розвантаження, хоча товари (глина звичайна, пісок, щебінь, огорожі залізобетонні) передбачають їх навантаження та розвантаження. При цьому умовами договору самовивозу товару не передбачено. Додатково перевіркою встановлено, що відповідно до товарно-транспортних накладних товар у місці навантаження отримувався водіями ТОВ «Хозхімсервіс», а у місці розвантаження товар отримувався директором ТОВ «Хозхімсервіс» Кізіменком М.О. , а відповідно до видаткових накладних товар отримувався менеджером з постачання ОСОБА_4 . Крім того до перевірки, як вказано контролюючим органом, не надано документів (специфікації, паспорти тощо), які свідчать про походження товарів. З огляду на зазначене, відсутня можливість встановити походження товару (в т.ч. місце видобутку піску, глини, щебня суб`єкта господарювання, який здійснює діяльність по видобутку). По взаємовідносинах ТОВ «Хозхімсервіс» з ТОВ «Альфа-Трейд-ЛТД» контролюючий орган виходив з наступного: Договором від 12 березня 2018 року за №12/03-1, укладеним ТОВ «Хозхімсервіс» (Замовник) та ТОВ «Альфа-Трейд-ЛТД» (Виконавець), не передбачена передача ТОВ «Альфа-Трейд-ЛТД» надання послуг по перевезенню третім особам. До перевірки надано акт надання послуг від 10 квітня 2018 року за №23, відповідно до якого, виконавцем надано, а замовником отримано послуги вантажного автотранспорту, в якому не зазначено місце надання послуг та/або маршрут, по якому здійснювався рух транспорту. До перевірки не надано товарно-транспортну накладну, яка б свідчила про факт переміщення товару та/або факт надання послуг переміщення. Також в актах надання послуг від 12 квітня 2018 року №31, №28 не зазначено місце надання послуг. Договором від 30 березня 2018 року за №30/03-1, укладеним між ТОВ «Хозхімсервіс» (Замовник) та ТОВ «Альфа-Трейд-ЛТД» (Виконавець), предметом якого є надання послуг спецтехніки: бульдозера NEW HOLLAND D 180, крана автомобільного КТА 18; не передбачена передача ТОВ «Альфа-Трейд-ЛТД» надання послуг спецтехніки та перевезення третіми особами. Проте, у ТОВ «Альфа-Трейд-ЛТД» відсутні основні засоби. При аналізі ЄРПН перевіркою встановлено, що на користь ТОВ «Альфа-Трейд-ЛТД» не виписувалися податкові накладні, які могли б підтвердити залучення при виконанні послуг для ТОВ «Хозхімсервіс» сторонніх (третіх) суб`єктів господарювання. Також, до перевірки надано акти здачі-приймання, складені на виконання договору про надання послуг від 20 березня 2018 року №24, укладеного позивачем з ТОВ «Альфа-Трейд-ЛТД», відповідно до яких, місце їх складання - м. Полтава, але відсутня інформація, за якою адресою здійснюється технічне обслуговування, тобто чітко не зазначено, чи здійснювалося переміщення автомобільного транспорту, яка кількість персоналу залучалася для виконання робіт. Однак штатна чисельність ТОВ «Альфа-Трейд-ЛТД» складає 1 особу; у 2018 році інформація про трудові ресурси у ТОВ «Альфа-Трейд-ЛТД» відсутня, у зв`язку із тим, що ТОВ «Альфа-Трейд-ЛТД» в порушення пп.16.1.4 п.16.4 ст.16 Податкового кодексу України не подавало звітності до органів ДФС за місцями обліку; ТОВ «Альфа-Трейд-ЛТД» сформувало власний податковий кредит за рахунок податкових накладних із значною кількістю номенклатури, серед яких: «сири тверді» (в асортименті), «газ зріджений», «фрези, круги, піддони», «нітроафмофоска», «діамофос» тощо. По взаємовідносинах ТОВ «Хозхімсервіс» з ТОВ «Хіона Груп» контролюючий орган виходив з наступного: У видаткових накладних, складених на виконання договору поставки від 02 квітня 2018 року за №02/04, укладеного між ТОВ «Хозхімсервіс» (Покупець) і ТОВ «Хіона Груп» (Постачальник), предметом якого є реалізація будівельних матеріалів в певній кількості та відповідної якості, відсутні місце складання документа, місце переходу права власності, а також інші умови транспортування ніж зазначено в умовах договору (DDP м. Краматорськ). До перевірки надані товарно-транспортні накладні (ТТН), відповідно до яких автоперевізником зазначене ТОВ «Хозхімсервіс», замовником зазначене ТОВ «Хозхімсервіс», вантажовідправником зазначене ТОВ «Хіона Груп», вантажоодержувачем зазначене ТОВ «Хозхімсервіс», пункт навантаження: м. Маріуполь, пункт розвантаження - м. Волноваха, однак відсутня інформація про навантаження/розвантаження товару. Сертифікати якості (відповідності), які передбачені умовами договору, до перевірки не надавалися, у зв`язку з чим, як зазначено перевіряючими, відсутня можливість встановити походження товару (в т.ч. місце видобування піску та суб`єкта господарювання, який здійснює діяльність по видобутку). Відповідно до умов договору місце доставки товару є м. Краматорськ, однак у ТТН зазначене м. Волноваха. Таким чином, надані до перевірки ТТН, за висновком контролюючого органу, не відповідають дійсності та не підтверджують факт переміщення активу, а також виконання умов договору. Видаткові накладні також не визначають місця переходу права власності на товару. Крім того будь-які документи чи пояснення про розташування складських приміщень чи будівельних майданчиків у м. Краматорськ до перевірки не надавалися. Додатково перевіркою встановлено, що ТОВ «Хіона Груп» в порушення пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України не подавалися звіти, які б свідчили про наявність у ТОВ «Хіона Груп» трудових ресурсів для здійснення господарських операцій. На підставі наведених в акті перевірки висновків відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 28 грудня 2018 року за №0068001404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 952295,00 грн та нараховано штрафні санкції у розмірі 238074,00 грн. Судом першої інстанції також було встановлено, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Будівельна компанія Сіріус», ТОВ «Альфа-Трейд-ЛТД», ТОВ «Хіона груп» при виконанні договорів зазначених вище, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов`язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України. При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству. Оригінали довіреностей, вписані ТОВ «Хозхімсервіс» на матеріально-відповідальну особу - ОСОБА_2 , передані ТОВ «Будівельна компанія Сіріус» в момент отримання ТМЦ. Однак, у зв`язку з необхідністю надання документів до перевірки, ТОВ «Хозхімсервіс» були роздруковані електронні версії довіреностей, які підписані директором Кізіменко М.О. Аналогічна ситуація з роздруківками електронних версій виникла щодо невідповідності реальної адреси ТОВ «Хозхімсервіс». Суд першої інстанції окрім дослідження первинних документів, складених на реалізацію укладених зі спірними контрагентами договорів, цілком обґрунтовано також врахував те, що товари та послуги були використані позивачем при виконанні договору підряду №2/Т від 23 лютого 2018 року на загальну суму 51636705,00 грн., укладеним між КП «Донецький регіональний центр поводження з відходами» (Замовник) та ТОВ «Хозхімсервіс» (Підрядник), предметом якого є виконання комплексу робіт з будівництва регіонального полігону твердих побутових відходів площею 10 га південно-східній частині м. Волноваха Донецької області. А також те, що на виконання умов договору №1626/17 від 06 грудня 2017 року з будівництва бурового майданчика та під`їзної дороги свердловини 359 Яблунівського НГКР, укладеного із ПАТ «Укргазвидобування», ТОВ «Хозхімсервіс» використовує власний автотранспорт, який від інтенсивної роботи потребує ремонту. Фактичне виконання послуг ТОВ «Альфа-Трейд-ЛТД» у м. Полтаві підтверджується дорожніми листами, які містять відомості про транспортні засоби та відображають їх шлях прямування від пункту відправлення до пункту призначення, де вони використовувались при виконанні ТОВ «Хозхімсервіс» умов названого договору. Перебування у власності ТОВ «Хозхімсервіс» транспортних засобів та їх використання у господарській діяльності підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів. Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку. Згідно частину 2 статті 9 названого Закону неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Зважаючи на вимоги вищенаведених норм, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. Колегія суддів, перевіряючи досліджені судом першої інстанції первинні документи, погоджується з його висновком про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих спірними контрагентами. Надані позивачем первинні документи містять достатньо обов`язкових реквізитів, які дозволяють ідентифікувати учасників і суть господарських правовідносин, оформлених ними. При цьому, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Поруч з цим, ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Виходячи зі специфіки послуги або робіт як предмета господарської операції, то акт приймання-передачі наданих послуг/робіт з переліком фактично поставлених послуг/робіт за напрямами, вказаними в договорах є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції. А зі специфіки поставки - видаткова накладна. І такі документи, в силу вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними та на підставі них ведеться бухгалтерський облік. Поруч з цим, в обґрунтування донарахування податку на додану вартість відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на матеріалах перевірок контрагентів позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді. Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару/робіт/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Наведені податковим органом обставини, з огляду на правила формування податкового кредиту, регламентовані положеннями Податкового кодексу України не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних правочинів за умови наявності первинних документів або інших доказів, які спростовують такі доводи. Слід також зазначити, що чинне податкове законодавство України не пов`язує можливість обліку витрат у податковому обліку з наявністю або відсутністю права власності на товари. Колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що обставини наведені контролюючим органом щодо відсутності у договорах, укладених з контрагентами, певних умов є підставою для господарської відповідальності, а спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України. Аналіз суті та наслідків господарських операцій у податковому обліку повинен здійснюватися за правилами, встановленими Податковим кодексом України, з урахуванням пріоритетності застосування поряд з ним положень інших нормативно-правових актів лише в тій частині, що не суперечить положенням Податкового кодексу України. Інших переконливих доводів ніж зазначено в апеляційній скарзі, в тому числі і в ході розгляду у суді попередньої інстанції, на підтвердження того, що відомості у первинних документах, складенням яких були опосередковані правовідносини між позивачем та контрагентами, є недостовірними та суперечливими, податковою інспекцією не представлено. Проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду і податковий орган, який є суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам частини 2 статті 77 КАС України, не довів тих обставин, на які він посилається, а судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 серпня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 17 лютого 2020 року. Головуючий суддя:Л.Т. Черпіцька Судді:О.Є. Пилипенко Я.М. Собків