Постанова 4855 № 826/12301/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/12301/18 Головуючий у 1 інстанції: Клименчук Н.М. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 лютого 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Мельничука В.П. Федотова І.В. Борейка Д.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 недоотриманої пенсії, яка входить до складу спадщини, в меншому розмірі в сумі 25 472,85 грн.; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 частину недоотриманої пенсії, яка входить до складу спадщини, в розмірі 10 793,85 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо невиплати ОСОБА_1 недоотриманої пенсії у розмірі 10 793,85 (десять тисяч сімсот дев`яносто три гривні вісімдесят п`ять копійок). Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві виплатити на користь ОСОБА_1 недоотриману суму пенсію, яка увійшла до складу спадщини у розмірі 10 793,85 (десять тисяч сімсот дев`яносто три гривні вісімдесят п`ять копійок). Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти в нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачується за минулий час, але не більше, ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 19 серпня 2016 року, виданого Броварським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, мати позивача померла в лютому 2016 року у віці 77 років, про що 19 серпня 2016 року складено відповідний актовий запис №

724. Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 січня 2018 року, ОСОБА_1 , відповідно до статті 1261 Цивільного Кодексу України, є спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 Спадщина, на яку він отримав свідоцтво, складається з недоотриманої пенсії у розмірі 36 266,70 грн., яка належала померлій, на підставі повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві №4408/04 від 23 лютого 2017 року. 16 березня 2018 року, в порядку одержання суми недоотриманої пенсії, що входить до складу спадщини, позивачем отримано кошти у розмірі 25 472,85 грн., тобто, в сумі, меншій від тієї, яка зазначена у свідоцтві про право на спадщину, яка визначена, на підставі повідомлення №4408/04 від 23 лютого 2017 року Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві. Не погодившись з невиплатою в повному обсязі суми недоотриманої пенсії, ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду України із заявою для роз`яснення питання виплати недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 Пенсійний фонд України, посилаючись на норми статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», вказав, що позивач має право на недоотриману пенсію у сплаченому розмірі, оскільки, з усіма необхідними документам позивач звернувся тільки 24 січня 2018 року, тобто, Пенсійний фонд України зобов`язаний виплатити недоотриману пенсію за минулий час, але не більше, ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, що входить до складу спадщини. Не погоджуючись із невиплатою пенсії, яка входить до складу спадщини, в повному розмірі, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), цей Закон визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Положеннями статті 8 вищевказаного Закону передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. В силу ст. 46 Закону № 1058-IV, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Згідно частини 1 статті 52 Закону № 1058-IV, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 52 Закону № 1058-IV, члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. В силу статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК). Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу. Відповідно до ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Згідно абзацу 2 п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року (далі - Порядок № 22-1), заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається особою до органу, що призначає пенсію, в якому померлий пенсіонер перебував на обліку як одержувач пенсії. Нормами абзацу 5 п. 17 Порядку № 22-1 передбачено, що днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами. В силу приписів абзацу 4 пункту 2.26 Порядку № 22-1, для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв`язку з відсутністю членів сім`ї або в разі незвернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 січня 2018 року, ОСОБА_1 , на підставі статті 1261 Цивільного кодексу України, є спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна, а саме: недоотриманої пенсії, нарахованої Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, в сумі 36 266,70 гривень, яка належала ОСОБА_2 , на підставі повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 23 лютого 2017 року за №4408/04 (а.с. 11). В силу частини 1 статті 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Згідно квитанції КМА ПАТ «Укрпошта» від 16 березня 2018 року №3273, позивачу було виплачено пенсію у розмірі 25 472,85 грн. (а.с. 14). Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві протиправно не виплачено ОСОБА_1 розмір недоотриманої пенсії. Посилання апелянта на ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки, вказані норми регулюють правовідносини між пенсійним органом та безпосередньо самим пенсіонером, в той час, як питання виплати недоотриманої пенсії, у зв`язку зі смертю пенсіонера, врегульовано статтею 52 цього Закону. Також, колегія суддів вважає помилковим ототожнення апелянтом особистого звернення пенсіонера до пенсійного органу із заявою про отримання нарахованої, але не отриманої пенсії, із зверненням спадкоємця до пенсійного органу із заявою про отримання спадщини у вигляді недоотриманої пенсії, у зв`язку із смертю пенсіонера, та застосування, при цьому, приписів ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невиплати ОСОБА_1 недоотриманої пенсії, яка входить до складу спадщини та зобов`язання відповідача виплатити позивачу недоотриману суму пенсії у розмірі 10 793,85 грн., яка входить до складу спадщини. Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Мельничук В.П. Федотов І.В. Повний текст постанови виготовлено 17.02.2020 року